Сімейний спір за ембріони: чому суд пристав на бік батьків померлого чоловіка, а не його дружини, і як завершилася ця суперечка

У вересні минулого року суддя Центрального районного суду Дніпра Сергій Єдаменко ухвалив безпрецедентне рішення за позовом родини Кузьменків, які просили надати їм виключне право розпоряджатися ембріонами свого померлого сина. Суд поділив шість ембріонів навпіл: три віддав позивачам, 61-річній Тетяні та 62-річному Володимиру, а три залишив відповідачці, їхній невістці 32-річній Анастасії Кузьменко. Не погоджуючись із рішенням суду, Анастасія подала апеляцію. Судовий процес дійшов до дебатів, коли батьки Кузьменки вирішили забрати свій позов. 

«Ґрати» розповідають детальніше про рішення судді Єдаменка, ухвалене внаслідок прогалин у законодавчому регулюванні посмертного використання репродуктивних клітин в Україні, чому сторона відповідача вважає, що ембріони не можуть бути успадковані, та про остаточну відмову позивачів від продовження судової тяганини. 

«Я випадково побачила інформацію про позов» 

Тетяна та Володимир Кузьменки подали свій позов у вересні 2023 року. За півтора року до того, у квітні 2022-го, їхній син Олександр помер від хвороби. Перед тим він з дружиною Анастасією намагалися зачати дитину методом штучного запліднення. Для цього зверталися до дніпровської клініки «Medical Plaza», й зрештою отримали шість кріоконсервованих ембріонів. На березень 2022 року запланували фінальний етап процедури — перенесення ембріона, але почалось російське широкомасштабне вторгнення, а за місяць Олександр раптово помирає. 

Анастасія розказує, що важко переживала смерть чоловіка й не була готова народжувати дитину. Попри це свекри наполягали на тому, щоб вона не зволікала із процедурою запліднення.

«Це постійно звучало в розмовах. Вони нав’язували свою думку, тиснули на мене, мовляв, я нібито повинна народжувати. Це морально виснажувало і створювало відчуття, що моє власне рішення ніхто не поважає. Я лише попросила в них час, щоб прийти до тями після важкої втрати, але мене ніхто не почув», — каже жінка. 

Від претензій на спадщину вона відмовилась, лише щоб пізніше дізнатись, що батьки чоловіка подали позов проти неї. Вони захотіли відсудити ембріони, які залишилися в Анастасії після смерті Олександра. 

«Я випадково побачила інформацію про позов в застосунку “Дія”. Я була шокована, адже мене ніхто не повідомляв. І якби я не побачила це випадково, то навіть не знала б про існування цього позову», — каже Анастасія.

Батьки чоловіка звинувачували невістку в тому, що протягом двох років після смерті їх сина вона маніпулювала обіцянками народити онуків, щоб виманити в них гроші, а також погрожувала знищити ембріони, вимагаючи переписати на неї квартиру. Тож за таких умов судовий позов, на їхню думку, міг дати їм шанс на продовження роду.

Анастасія ж заперечувала усі звинувачення в її бік та стверджувала, що не отримувала від свекрів кошти. Щобільше Кузьменки, за словами Анастасії, надали їй розписку «Ґрати» ознайомились із цим документом , в якій відмовляються від майнових, немайнових чи грошових претензій до неї у жовтні 2022 року — за рік до позову.   

«Я з ними не спілкуюсь вже понад два роки, і ніхто мене не утримує як вони стверджують», — каже Анастасія.

У позові Кузьменки наполягали, що є єдиними спадкоємцями сина після його смерті, і підтвердили це свідоцтвом від нотаріуса. Також вони долучили копію заяви Анастасії, де вона відмовлялася від своєї частки спадщини, а також від майнових і немайнових претензій до Тетяни та Володимира Кузьменків. Натомість, стверджували вони у позові, жінка отримала від них «значну суму грошей» — 180 тисяч доларів. Позивачі вважають ембріони частиною спадщини. 

У позові йшлося, що Тетяна та Володимир планували використати для штучного запліднення яйцеклітини сурогатної матері. За наказом Міністерства охорони здоров’я України №787, є кілька необхідних вимог для використання сурогатного материнства. Зокрема, для цього мають бути медичні показання. Й Кузьменки наполягали, що вони в них є — через свій вік вони не мають фізіологічної можливості народити дітей. 

За тим же наказом, для подружжя обовʼязково мати генетичний звʼязок із дитиною. 

Кузьменки також хотіли дізнатися, де зберігаються ембріони — така інформація належить до лікарської таємниці, й вони просили суд надати дозвіл на її розголошення.

«Кузьменко Олександр за час свого життя написав заяву про бажання здійснити запліднення заморожених ембріонів. Виходячи з вищезазначеного, застосування репродуктивних технологій буде відповідати його намірам за час життя і фактично призведе до реалізації його волевиявлення і намірів після смерті», — зазначається у позові. 

Анастасія Кузьменко наполягала, щоб суд відмовив у задоволенні усіх позивних вимог. 

Складова особистості, а не власність

Дніпровська клініка «Medical Plaza». Фото з офіційного сайту клініки

У вересні 2023 року Центральний райсуд Дніпра відкрив провадження у цивільній справі і призначив її до розгляду. Підготовча стадія тривала до березня наступного року. За цей час сторони надавали свої позиції та уточнення до них на вимогу суду. Медичний центр Medical Plaza (ТОВ «Екодніпро») став другим відповідачем у справі. Справу розглядав суддя Сергій Єдаменко. 

Представник відповідачки Анастасії Кузьменко — адвокат Володимир Бобух, зокрема, доводив, що ембріони — складова особистості жінки, вона є їх власницею, а не донором. Відтак, не надає своєї згоди на використання їх позивачами. 

Щобільше, адвокат Бобух наголошував, що ембріони не є об’єктами цивільного права (стаття 177 Цивільного кодексу України), тож їх доля не може вирішуватись в судовому порядку. А права і обовʼязки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавиці — Анастасії Кузьменко, зокрема, особисті немайнові права, не входять до складу спадщини (стаття 1219 Цивільного кодексу). Таким чином, батьки померлого не можуть ані розпоряджатися його ембріонами, ані успадкувати їх.  

Доводячи, що право власності на біоматеріал має лише Анастасія Кузьменко, а медичний заклад лише його зберігає, адвокат Бобух посилався на той же наказ Міністерства охорони здоров’я України №787. Цей наказ затверджує Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в України і є основним нормативно-правовим актом, що регулює медичні та юридичні показання для лікування методом допоміжних репродуктивних технологій. Також у Законі про «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (стаття 48), зазначено, що застосування штучного запліднення можливо лише за медичними показаннями для жінки й за письмовою згодою подружжя, а донору мають забезпечити анонімність. Адвокат Бобух наголошував, що використання сурогатного материнства також можливе лише за медичними показаннями, а не через бажання позивачів мати дитину після смерті їх сина. Представник Анастасії Кузьменко цитував рішення Європейського суду з прав людини від 2019 року справа №23038/19 «Landzman проти Франції» , в якому йдеться, що право особи вирішувати, як і коли стати батьком, не передається від сина до матері. А стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує права стати дідусем чи бабусею. Відомості, які є підставами позову та заперечень на нього становлять лікарську таємницю, а її розголошення порушуватиме право відповідачки на повагу до приватного життя, гарантованого тією ж статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Представник відповідачки звертав увагу й на рекомендації Європейської асоціації репродукції людини та ембріології, заснованої у 1985 році, комітет з етики і права якої вважає, що у випадку смерті одного з подружжя ембріони можуть бути передані лише партнеру, що вижив, а думка батьків померлого в цьому питанні не має враховуватись. Партнер має використовувати ембріони лише для власного відтворення, а треті особи не можуть продовжувати батьківський проєкт, в якому вони не брали участь.

Також у відзиві наводиться офіційна позиція Української асоціації репродуктивної медицини, яка на звернення Міністерства охорони здоров`я у 2020 році зазначила, що, на її думку, у разі смерті одного з власників кріоконсервованого матеріалу при проведенні процедури лікування безпліддя із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій, право власності на цей матеріал повністю переходить до іншого члена подружжя і він має право на продовження лікування обраним методом. 

Адвокат Бобух також нагадав про Конвенцію про права людини в біомедицині (1996 року), яка гарантує кожній особі — без дискримінації — повагу до її недоторканості та інших прав і основних свобод щодо застосування біології та медицини.

Подружжя Кузьменків відповіло на зауваження невістки та її адвоката. Вони продовжували наполягати, що вони мають право на ембріони дружини їхнього померлого сина. Адвокат Федорчук заперечував, що ембріони є засобом реалізації особистого немайнового права відповідачки Анастасії Кузьменко бути матір`ю, а є зародками людини, що можуть бути перенесені до сурогатної матері. А документи про договірні відносини між клінікою та Анастасією та Олександром Кузьменками, до яких просять доступ позивачі, на їхню думку, не містять медичну таємницю.

Ембріони — у Києві та судова експертиза

Засідання щодо права родини Кузьменків розпоряджатися ембріонами свого померлого сина. Скрнішот з сюжету ТСН

Судовий позов Володимира та Тетяни Кузьменків розглядався протягом двох років. 

У березні 2024 року суд перейшов до розгляду справи по суті та розглянув письмові докази й призначив судові дебати на квітень. Тоді адвокат позивачів Федорчук надіслав уточнене клопотання, в якому просив витребувати від дніпровської клініки копії документів про місце зберігання та кількість ембріонів, а також про можливу утилізацію чи переміщення цих ембріонів. 

«За результатами розгляду справи та дослідження письмових доказів не встановлено, чи продовжують існувати спірні кріоконсервовані ембріони, строк їх зберігання за договором закінчився, а тому невідомо, чи існує предмет спору у цивільній справі», — наполягав адвокат Федорчук, зазначаючи, що строк подання клопотання не був пропущений, бо аналогічне клопотання заявлялося під час підготовчого провадження.

Суд взяв до уваги заперечення адвоката відповідачки, але вирішив задовольнити клопотання позивача, погодившись, що «за підсумками розгляду справи не було встановлено, що наразі відбувається зі спірними кріоконсервованими ембріонами й де вони перебувають». Передбачений договором на зберігання строк надання послуг закінчився. 

ТОВ «Екодніпро» (клініка Medical Plaza) письмово поінформувало суд, що 6 ембріонів за заявою Анастасії Кузьменко передали до медичного центру «Мати та дитина» ТОВ «Неомед 2007» у Києві. Тоді подружжя Кузьменків звинуватило Анастасію в тому, що вона бажала знищити ембріони, перевівши їх з Дніпра у клініку в Києві. Анастасія ж відповідала, що зробила це за якийсь час до позову, з метою перевезти на збереження ембріони у безпечніше місто, далі від лінії фронту. Адвокат Бобух запевняв, що вона зробила це законно. 

Суд вирішив залучити київську клініку як співвідповідача, а пізніше заборонив їй вчиняти будь-які дії щодо використання, утилізації чи передачі будь-яким особам, у тому числі відповідачці, ембріонів на зберіганні. Законність цього рішення підтвердив й Дніпровський апеляційний суд. Апеляцію розглядала колегія на чолі з суддею Миколою Пищидою. 

Адвокат Бобух у травні 2024 року надіслав заяву: звернув увагу суду, що Міністерство охорони здоровʼя оновило порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій (наказ №383 «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 09 вересня 2013 року №787»). За ним підставою для проведення програм лікування безпліддя є висновок мультидисциплінарного консиліуму про можливість застосування лікування програм допоміжних репродуктивних технологій. Тобто суд не має повноважень вирішувати питання щодо застосування таких технологій, як того просили позивачі, а тому їхні вимоги зобов`язати медичний заклад провести маніпуляції зі спірними клітинами в їх інтересів та провести програму сурогатного материнства, є незаконною. Крім того, згідно з цим наказом, підставою для використання медичним центром репродуктивних клітин пацієнта на випадок його смерті чи оголошення померлим є розпорядження пацієнта, оформлене за його життя. 

Представник Анастасії Кузьменко зауважував в заяві, що відповідачка категорично заперечує проти використання ембріонів, створених з її генетичного матеріалу, для задоволення потреб третіх осіб позивачів. Також, він вказував, що позовні вимоги суперечать Закону України «Про заборону репродуктивного клонування людини», оскільки у разі задоволення позовних вимог може бути створена людина, яка генетично ідентична іншій живій людині (відповідачці) та померлій людини (її чоловіку). 

З огляду на нові обставини, представник відповідачки ще раз наполягав на повній відмові в позові. 

ТОВ «Неомед 2007» також заперечувало проти позову Кузьменків, підтримавши позицію відповідачки, яка, за договором із клінікою, є власницею ембріонів. Медичне підприємство вважає вимоги передати їх фізичній особі незаконними через те, що зберігання такого матеріалу можуть здійснювати лише відповідні медичні заклади. Вимога про встановлення генетичного зв`язку між позивачами та ембріонами суперечить Сімейному кодексу України. Підставою для проведення допоміжних репродуктивних технологій методом сурогатного материнства є наявність відповідних медичних показань, а не бажання позивачів. Крім того, поважний вік позивачів (як зазначено в позовній заяві) не належить до медичних показань для застосування допоміжних репродуктивних технологій.

У липні того ж року адвокат Федорчук подав ще одне клопотання: попросив призначити судову експертизу ембріонів, щоб встановити генетичний звʼязок між ембріонами та позивачами. Відповідачі заперечували: така експертиза не має значення для вирішення справи, а встановлення факту генетичного зв’язку між позивачами та спірними ембріонами не є підставою для застосування допоміжних репродуктивних технологій та й взагалі питання спорідненості позивачів із померлим у справі не ставиться під сумнів. Крім того, адвокат Бобух зазначив, що в ході такої експертизи можуть бути знищені чи пошкоджені ембріони, і це перешкоджатиме Анастасії Кузьменко у завершенні програми лікування за допомогою допоміжних репродуктивних технологій, якщо вона матиме таке бажання. Попри заперечення відповідачів, суд вирішив дозволити судово-генетичну експертизу.

Вже був січень 2025 року. До суду з Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру повернулись матеріали цивільної справи з клопотанням експерта про надання дозволу на порушення цілісності наданих на дослідження клітин, необхідність залучення до участі в проведенні експертизи спеціаліста ембріолога та надання біологічних зразків батька ембріонів.

На вимогу адвоката відповідачки суд викликав судового експерта у засідання, щоб той надав пояснення. Адвокат Бобух також заперечував проти клопотання судового експерта, звертав увагу суду, що порушувати цілісність ембріонів неприпустимо, що ця експертиза несе ризик знищення ембріонів у разі дослідження, а в експертній установі відсутні відповідні спеціалісти ембріологи. Судова експертка у суді пояснила особливості проведення експертизи та засвідчила про необхідність залучити до неї спеціаліста-ембріолога. За клопотанням адвоката відповідачки, суд викликав такого спеціаліста. Спеціалістка-ембріологиня надала пояснення суду на засіданні у квітні. Вона розповіла про особливості розмороження ембріонів, відтинання клітин від них та ризиків для ембріона від проведення зазначених маніпуляцій. У травні від Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру надійшло повідомлення про неможливість проведення призначеної експертизи.

Суд тоді витребував в обох клініках інформацію про проведення програми лікування методом допоміжних репродуктивних технологій відносно Анастасії та Олександра Кузьменків, хоча відповідачка виступала проти цього і звинувачувала позивачів у затягуванні розгляду справи. Також у відповідь адвокат Бобух вимагав позивачів надати відомості та документи стосовно наявності медичних показань для застосування допоміжних репродуктивних технологій, зокрема, методом сурогатного материнства. 

На засіданні у липні 2025 року адвокат Бобух наполягав проти судової експертизи, зазначаючи ризики для ембріонів. Також, заважував, що 24 січня 2025 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №78, яка визначає коло осіб, що можуть розпоряджатись репродуктивними клітинами після смерті особи. До цього кола віднесені другий з подружжя, а також особа, яка проживала з померлим однією сім`єю. Вказане додатково підтверджує безпідставність позовних вимог позивачів. Позивачі також відмовились від експертизи. Суд прийняв цю відмову і не погодив експертизу. 

28 серпня 2025 року суд завершив досліджувати письмові докази. 8 вересня відбулися дебати. 

На них судом було засвідчено, що на клопотання адвокатів Анастасії, Володимир та Тетяна так і не надали медичних доказів безпліддя.

Тоді ж адвокат родини Кузьменків Кирил Федорчук сказав, що головний предмет позову — це неможливість позивачів виконати волю сина народити дітей, яку той мав за життя, а також просив суд про винесення рішення із застосуванням «аналогії права і загальних принципів моралі», оскільки питання не врегульовано законом. 

За словами адвоката Федорчука підстави звернення до суду Кузьменків не пов’язані з вирішенням питання кому належать ембріони, а пов’язані з «єдиним бажанням батьків померлого сина реалізувати його волю за життя». Він наголошував, що подружжя мають виключне право на реалізацію волі сина, адже вони є винятковими спадкоємцями.

«Саме такий спосіб захисту обґрунтований тим, що позивачі не вважають, що на дані ембріони є у когось право власності, тому що вони фактично виникли завдяки поєднанню біологічних клітин сина позивачів та його дружини. І відповідно, якби вони вважали, що це є чиєюсь власністю, в даній ситуації спосіб захисту був би обраний щодо визнання права власності», — сказав Федорчук.

«Широкий підхід до оцінки можливості відновлення прав позивачів»

Анастасія Кузьменко дає інтервʼю журналістам ТСН. Скрнішот з етеру телеканалу

У лютому 2024 року Верховна Рада ухвалила закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовослужбовців та інших осіб на біологічне батьківство». Він, на думку сторони відповідачки, змінив хід справи. Саме на нього у своєму рішенні послався суддя Єдаменко, який частково задовольнив позов Тетяни та Володимира Кузьменків і віддав їм половину ембріонів: три з шести. 

У цьому законі (підпункт 3 пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень) йдеться що у разі смерті або оголошення судом померлою репродуктивні клітини особи зберігають ще протягом трьох років після цього. По закінченню цього строку зберігання таких клітин може бути продовжене за рахунок іншої особи, визначеної у заповіті особи щодо власних репродуктивних клітин на випадок її смерті або оголошення судом її померлою.

Суддя Єдаменко зауважив, що цей закон не був чинним на момент виникнення спору та не регулює обставини, з приводу яких сторони звернулись до суду. Проте, вважає суд, за відсутності іншого правового регулювання, зважаючи на позицію значної кількості науковців, можливо розв’язати питання статусу ембріонів за аналогією закону: оскільки доля репродуктивних клітин померлої особи може регулюватись її заповітом (тобто не відноситься до особистих немайнових прав, а регулюється як майнові відносини), то і до визначення правового статусу ембріонів слід застосувати положення про майнові права, обмежив їх вимогами щодо додержання моральних засад суспільства (передбаченими частиною 4 статті 13 Цивільного кодексу України).

Суддя наполягав, що зобовʼязаний подолати прогалину у законодавстві — це випливає з приписів у Цивільно процесуальному кодексі (частина 10 статті 10 ЦПК України), якими визначено, що забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. Засоби подолання є аналогія закону та аналогія права. Суддя також навів постанову Великої палати Верховного суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 , в якій підкреслюється що відсутність прямого регулювання не є підставою для відмови у захисті прав, і суд зобов`язаний застосувати аналогію закону або аналогію права. 

«Ця позиція є релевантною у даній справі, оскільки статус ембріонів у спадкових відносинах прямо не врегульовано, але може бути вирішений через застосування аналогії права», — стверджує суддя.

У рішенні судді Єдаменко пояснюється, що аналогія закону — це поширення на конкретні неврегульовані правом життєві відносини чинності норм права, які регулюють відносини, які є подібними тим, що потребують урегулювання в рамках цієї галузі права за найсуттєвішими ознаками. Аналогія права — це застосування до конкретних відносин загальних засад і сенсу законодавства у разі відсутності норм права, що регулюють подібні за найсуттєвішими ознаками відносини. Це означає, що юридично справа вирішується на основі принципів права, таких, як справедливість, гуманізм, юридична рівність тощо, що переважно закріплені у відповідних статтях Конституції України або загальних положеннях законодавчих актів.

Суддя вивчав також позиції низки науковців-юристів, й переважно вони визнають ембріон об`єктом прав, у тому числі у спадкових правовідносинах.

«Національними законодавствами більшості країн перебування ембріонів in vitro у цивільному обороті звужується до створення та використання їх виключно з метою лікування безпліддя, і договірні відносини, що виникають з приводу таких ембріонів, складаються виключно у сфері репродукції, — зауважує кандидатка юридичних наук Ганна Крушельницька, яку серед інших цитує суддя Єдаменко у своєму рішенні, — Відповідно, такий стан речей не допускає перетворення ембріонів in vitro у звичайний товар, тому розгляд їх як об`єктів права власності не загрожує комерціалізації такого специфічного об’єкта цивільних прав, проте дозволяє впорядкувати правовідносини, які виникають щодо штучно створених ембріонів людини. У межах дослідження питання права власності на ембріони in vitro необхідно розглянути підстави набуття права володіння, користування та розпорядження ними. З огляду на неврегульованість правового статусу ембріонів людини in vitro у вітчизняному цивільному законодавстві, підстави виникнення права власності на такий специфічний об`єкт цивільних прав можна розглядати лише з точки зору аналогії закону, проте такий підхід в цілому відображає ситуацію, що складається на практиці». 

Cуд зауважив, що учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо застосування аналогії закону чи аналогії права відповідно до пункту 1 частини 1 статті 114 ЦПК України . Суд це розʼяснював учасникам процесу, але сторони своїм правом на подання таких висновків не скористались.

Лист Мін’юсту, який надала сторона відповідачки із поясненням, що ембріони людини не входять до складу спадщини, а право на проведення допоміжних репродуктивних технологій належить до особистих немайнових прав фізичної особи, не є обовʼязковим для суду — зауважив суддя Єдеменко. Також суд вважає, що у листі не визначено, чи відносяться ембріони до об`єктів майнових прав, оскільки ембріони як фізичні об`єкти та право на застосування допоміжних репродуктивних технологій не є тотожними поняттями.

На думку судді Єдаменко, якщо відносити ембріони до особистих немайнових прав, нерозривно пов`язаних з особою — на цьому наполягає сторона відповідачки — ці права в однаковій мірі стосуватимуться як Анастасії Кузьменко, так і її померлого чоловіка. За відсутності його розпорядження про використання такого немайнового права у випадку його смерті, будь-які подальші дії зі спірними ембріонами будуть неможливі до прийняття відповідних змін у законодавстві, а тому скористатись цими ембріонами не зможуть не тільки позивачі, а й відповідачка.

Суд вважає, у разі тлумачення судом статтею 8 Конвенції як такої, що передбачає повну неможливість використання клітин людини без її згоди для здійснення допоміжних репродуктивних технологій, відповідачка взагалі не матиме жодної можливості використати хоча б частину ембріонів, через відсутність згоди її чоловіка, який помер.

Відповідно до договорів на зберігання кріоконсервованих ембріонів з ТОВ «Екодніпро» та ТОВ «Неомед 2007», зауважив суддя Єдаменко, ембріони визначаються як об`єкти права власності. 

Суддя водночас не вважає, що Кузьменко має одноосібне право розпоряджатись ембріонами через те, що у договорі з ТОВ «Екодніпро» на кріоконсервацію ембріонів немає підпису чоловіка. Також у договорі не зазначається, що чоловік уповноважив Анастасію підписувати договір від імені подружжя. Норми чинного на момент укладання вказаного договору законодавства та підзаконних актів не містили положення про те, що жінка має право одноособово укладати договори про застосування допоміжних репродуктивних технологій без підпису чоловіка. Тобто такий договір суд вважає неукладеним. 

Суддя Єдаменко врахував той факт, що Кузьменко склала заяву про відмову від спадщини після смерті чоловіка та зазначила в ній, що не має претензій немайнового та майнового, в тому числі грошового, характеру до інших спадкоємців. 

Суд відкинув аргументи відповідачки щодо того, що подружжя Кузьменків не мають медичних показань для застосування допоміжних репродуктивних технологій: суд вирішує юридичне питання щодо можливості використання позивачами спірних ембріонів для таких технологій, а не визначає наявність чи відсутність підстав для застосування відносно позивачів програми допоміжних репродуктивних технологій, що не належить до компетенції суду, та становить предмет спеціалізованої медичної практики.

«Оскільки питання посмертного використання кріоконсервованих ембріонів зачіпає делікатні моральні, етичні та правові аспекти, а чинне законодавство України не містить чіткого регулювання таких правовідносин, суд вважає за необхідне застосувати широкий підхід до оцінки можливості відновлення прав позивачів. При цьому суд враховує необхідність забезпечення балансу між приватними інтересами позивачів, які прагнуть реалізувати спадкові права та продовжити рід свого сина, та особистими немайновими правами відповідачки Анастасії Кузьменко, зокрема її правом на вільне розпорядження репродуктивними правами, гарантованим статтею 8 Європейської конвенції з прав людини та статтею 3 Конституції України. Суд вважає, що задоволення позову в повному обсязі може призвести до порушення прав та законних інтересів відповідачки як співвласника спірних ембріонів», — зазначив суддя.  

Щоб забезпечити рівність та збалансованість прав та законних інтересів позивачів як єдиних спадкоємців після смерті сина та відповідачки, суд задовольнив позовну заяву частково, а саме в частині кількості кріоконсервованих ембріонів, які надаються позивачам для штучного запліднення та застосування процедур допоміжної репродуктивної медицини.

Оскільки Сімейним кодексом України прямо не врегульовано відносини щодо переходу порядку права на розпорядження кріоконсервованими ембріонами, створеними подружжям за життя одного з подружжя, до них, на думку судді Єдаменко, мають застосовуватися норми цього Кодексу та загальні засади сімейного законодавства, які регулюють подібні відносини — аналогія права. 

Він пояснив, що застосування аналогії права дозволяє позивачам як спадкоємцям реалізувати документально підтверджений прижиттєвий намір померлого щодо продовження роду через використання створених ембріонів. Таке застосування відповідає принципам справедливості, гуманізму та захисту фундаментальних репродуктивних прав сім`ї згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду щодо заповнення прогалин у законодавчому регулюванні. Суд при цьому також враховує положення Сімейного кодексу України (статті 257 та 258), з урахуванням яких приходить до висновку, що задоволення позовних вимог не суперечитиме моральним засадам суспільства.

Суддя також зазначив, що врахував можливе бажання відповідачки використати ембріони, що є можливим при частковому задоволенні позовних вимог. 

Суд вважає, що вимогли про визнання права позивачів як подружжя на подальшу реєстрацію акту народження дитини, яка може народитись з використанням допоміжних репродуктивних технологій через сурогатне материнство з використанням спірних ембріонів, як батьків дитини, матері та батька є похідними вимогами та підлягають задоволенню (на підставі статті 123 Сімейного кодексу України).

Зрештою суд постановив визнати право позивачів як подружжя на застосування репродуктивних технологій через сурогатне материнство за допомогою кріоконсервованих ембріонів померлого Кузьменко Олександра та Анастасії Кузьменко. ТОВ «Неомед 2007» зобовʼязали передати Кузьменкам копії заяв, договорів та інших документів, пов`язаних зі зберіганням трьох кріоконсервованих ембріонів. В решті позову — відмовити.

«Суд вирішив: життя має бути! І завдяки цьому Україна може отримати ще одного громадянина — дитину, яку так чекають батьки та друзі Олександра», — прокоментували рішення Кузьменки.

Анастасія також розповіла про потрясіння, яке відчула у відповідь на рішення судді Єдаменко.

«Виходить так, що будь-хто може прийти і забрати твої ембріони. Навіть не приймаючи участь в цій програмі.  Це страшно — усвідомлювати, що твоє право можуть просто відібрати. Вони [Володимир та Тетяна Кузьменки] не мають жодного законного права використовувати ембріони. Якщо вони так хочуть продовження роду,  то ніхто їм не забороняє, вони можуть звернутися в будь-яку лікарню і продовжити свій рід. Тобто це як примусове донорство. Я вважаю, що жодна жінка не заслуговує такого», — казала Анастасія.

Жінка була налаштована продовжувати боротьбу за свої права у суді.

«Так, ми будемо боротися до кінця. Бо це мої діти — і тільки я маю право їх народити й виховати. Ніхто інший. Бо я просто не уявляю, як мені жити, знаючи, що десь є мої діти — і вони не зі мною», — наголосила вона.

«Суд вийшов за межі волі померлої особи»

Колегія суддів Апеляційного суду Дніпра під час розгляду справи щодо прав на ембріони. Суспільне Дніпро

«Це дуже боляче. Уже два роки я могла б народити цю дитину, але не маю такої можливості, бо комусь захотілося вирішувати за мене. Ніхто не має права диктувати жінці, коли і скільки дітей народжувати. Ми з чоловіком дуже хотіли цих дітей, звернулися до клініки, бо були проблеми. А зараз, коли я нарешті готова, я могла б народити дитину — але мені цього не дають», — коментувала Анастасія Кузьменко «Ґратам» рішення суду першої інстанції.

У жовтні 2025 року Анастасія Кузьменко подала апеляцію, і попередньо було призначено склад суддів: Микола Пищида, Олена Свистунова та суддя Ілона Ткаченко на чолі колегії. Тож адвокати відповідачки подали клопотання про відвід судді Пищиди, посилаючись на сумніви в об`єктивності та неупередженості судді під час розгляду справи. 

Пищида раніше був головуючим суддею під час розгляду апеляційних скарг на проміжні ухвали суду першої інстанції в цій же справі. Сторона відповідачки стверджує, що під час тих засідань суддя допускав неетичні, зневажливі та упереджені висловлювання на адресу Анастасії Кузьменко, а також демонстрував співчуття до Тетяни та Володимира Кузьменків, зокрема, їхнього «права на продовження роду з ембріонами відповідачки». Тобто він вже сформував певне ставлення до обставин справи.

«Під час апеляційного перегляду ухвали про заборону відповідачці використовувати ембріони для завершення своєї програми лікування до кінця розгляду справи, членами колегії, у тому числі суддею Пищидою М.М., задавалися некоректні питання, зокрема, “чи планує взагалі відповідачка народжувати”, а адвокату відповідачки було запропоновано “домовитися з позивачами, якщо його клієнтка бажає завершити програму лікування й народити свою дитину”», — йдеться в матеріалах справи.    

Крім цього в заяві про відвід судді Пищиди адвокати Анастасії Кузьменко вказали на особисті зв’язки одного з подружжя Кузьменків із цим суддею:

«Крім того, слід зазначити, що позивач у період з 2011 року очолював Управління Державного департаменту з питань виконання покарань у Дніпропетровській області, тоді як суддя Пищида М. М. у цей самий період працював суддею Дніпропетровського апеляційного суду. Крім того, протягом своєї кар’єри з 1998 року Позивач обіймав посади в службах кримінального розшуку та громадської безпеки при МВС», — йдеться у позовній заяві.

Кузьменки не відповіли на питання «Ґрати» про їхні стосунки з Пищидою. 

Суд відмовив відвести суддю: на його думку, відповідачка не змогла обґрунтувати своє прохання. Пізніше головуюча у справі суддя Ілона Ткаченко та суддя Микола Пищида взяли самовідвід. У рішенні суду про задоволення цього самовідводу судді стверджували, що, навпаки, це у відповідачки безпідставно сформувалося упереджене ставлення до них.  

«Дослідивши апеляційну скаргу та матеріали справи, суд, для забезпечення достатніх гарантій того, щоб виключити будь-який сумнів безсторонності або необ`єктивності, враховуючи позиції Європейського суду з прав людини з приводу недовіри до суду, колегія суддів вважає за необхідне заявити самовідвід», — повідомили судді.

У листопаді 2025 року призначили новий склад суддів: Олександр Агєєв, Олена Свистунова та Ольга Халаджи. 

Справу почали розглядати у грудні 2025 року. До апеляції також приєднався представник ТОВ «Неомед 2007».  

У апеляційній скарзі адвокати Анастасії Кузьменко у першу чергу зазначили , що суд неправильно застосував норми матеріального права, та вказали на його помилкове визначення предмета позову та включення ембріона людини до складу спадщини. 

Серед основних підстав апеляції — це те, що суд у кількох випадках вийшов за межі своїх повноважень.

«Олександр за життя хотів, підписавши договір на проведення ЕКО і всі заяви, протоколи, щоб дитина народилася від його дружини. Згоди на те, щоб передати ембріони, щоб скористатися сурогатним материнством, або щоб якимось будь-яким іншим методом була народжена дитина, він за життя не давав. Тобто суд вийшов за межі волі померлої особи», — зазначила адвокатка Людмила Кириленко.

Обсяг прав на ембріони, стверджувала вона, які успадкували батьки Олександра Кузьменка за рішенням суду, більший, ніж той, яким володів їхній син за життя.

«Наприклад, якби був живий Олександр і він би захотів скористатися сурогатним материнство, тощо, то він міг би це зробити тільки за спільною заявою подружжя, з Анастасією разом. А виходить так, що рішенням суду їм [батькам] передали більший обсяг, тобто вони без генетичної матері мають право розпоряджатися ембріонами», — пояснювала адвокатка.

Оскільки метою позову є народження дітей, суд враховував інтереси і бажання тільки позивачів, оскаржували адвокати Анастасії.

«Хоча Європейський суд і Верховний суд України говорять, що питання застосування допоміжних репродуктивних технологій має вирішуватися з урахуванням добровільної згоди людини, яка надала клітини, і інтересів дитини. Суд взагалі не врахував в рішенні інтереси дитини. Суд заочно, ще до народження дитини, позбавив біологічну матір права на народження і виховання», — підкреслила адвокатка Кириленко.

Вона зауважила, що найкращими інтересами дитини, за критеріями Верховного суду, є возз’єднання з біологічними батьками, матір’ю і батьком. Сімейний кодекс, зокрема, говорить про те, що батьки мають на пріоритетне право виховання своєї дитини і на проживання з нею.

Також, оскаржувалося в апеляції, Дніпровський районний суд не мав компетенцій для поділу ембріонів.

«Суд на власний розсуд, без залучення медичних фахівців, поділив шість ембріонів з конкретним маркуванням, з конкретною статтю і з конкретною якістю. І таким самим чином він вийшов за межі повноважень суду», — стверджувала Кириленко.

І не менш вагомим було те, йшлося в апеляції, що рішення суду неможливо виконати. Суд вирішив передати три кріоконсервованих ембріони позивачам, однак за законом технологічно передбачена процедура і форма передачі ембріона в інший заклад охорони здоров’я. Їх не можна видати на руки.

«От рішення прийняте, а як його виконувати, ніхто не знає», — підсумувала адвокатка Кириленко. 

Щодо недійсності договору з клінікою, на підставі якого б Анастасія мала бути власницею своїх ембріонів, Кузьменко казала, що випадки, коли на договорі про кріозберігання ембріонів стоїть тільки підпис жінки є дуже поширеним, оскільки чоловіка часто не запрошують підписати цей документ, який є не обов’язковим, крім самого договору на лікування.

«Виходить так, якщо суд каже, що Олександр не підписав заяву і договір і тільки підписала Анастасія, то медичний центр тоді не мав права їх заморожувати, розумієте? Він мав їх просто спустити в унітаз. А на що ж ви тоді претендуєте, правильно? Якщо ви визнаєте, що договір не укладений» — пояснила адвокатка.

24 квітня Дніпровський апеляційний суд повернув Анастасії всі ембріони, знявши з них арешт та скасувавши судове рішення Єдаменко. 

Розгляд апеляції тривав пів року, однак у день судових дебатів Тетяна та Володимир Кузьменки відкликали свій позов. 

На питання «Ґрати» про причини скасування Кузьменками позову, адвокат родини Олександр Мовчан відповів:

«Такий крок був зумовлений особистими мотивами позивачів та через сімейні обставини, що стосуються тільки їхньої сім’ї. Вважаємо, що врегулювання питання спадкування біоматеріалів на законодавчому рівні — це питання часу, оскільки враховуючи катастрофічну демографічну кризу в країні, та гострий запит суспільства щодо застосування ДРТ (допоміжних репродуктивних технологій), наразі вже є наслідком певних законодавчих ініціатив».

Анастасія Кузьменко вважає, що це перемога в результаті наполегливої боротьби її та її адвокатів. 

«Ми боролися, ми відстоювали свою позицію і доводили правду. З самого початку на нашому боці був закон, навіть попри те, що суд першої інстанції ухвалив, на мою думку, незаконне рішення. Але ми не зупинилися і продовжували боротися далі. Я переконана, що позивачі, розуміючи, що програють, просто вирішили забрати свій позов. Звичайно, мені хотілося б, щоб це завершилося саме рішенням суду і скасуванням попереднього рішення, але навіть так я сприймаю це як результат нашої боротьби», — каже Кузьменко.

Оскільки батьки її померлого чоловіка з власної ініціативи відкликали позов, за законом вони більше ніколи не можуть звертатися до Анастасії стосовно цих ембріонів. 

Редакторка: Тетяна Козак