У 1948 році в Парижі Генеральна асамблея ООН затвердила «Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього». У 2022 році, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, ми знову обговорюємо, що таке геноцид і як з ним боротися.
У Міжнародному суді ООН розпочали розгляд позову України проти Росії. Україна просить визнати твердження Росії про геноцид російськомовного населення на Донбасі, які вона використала як привід для початку війни, хибними. Як забезпечувальні заходи Україна просить суд зобов’язати Росію негайно припинити всі військові дії.
На початку засідання головуюча суддя Джоан Доног’ю повідомила, що Росія відмовилася брати участь у засіданні. Наступного дня стало відомо, що посол Росії в Нідерландах Олександр Шульгін був проти такого швидкого розгляду — він попереджав суд, що російська сторона не встигне підготуватися. Попри це суд заслухав аргументи представників України.
«Ґрати» розповідають, як світ знову заговорив про геноцид у ХХІ столітті.
Першим, представляючи позицію України, виступив постійний представник президента у Криму Антон Кориневич. Він, на відміну від наступних юристів, не звертався до процесуальних тонкощів. Кориневич спробував переконати суд — Україна дотримується міжнародного права. Тому її представники зараз у Гаазі. А Росія — ні, вона на полі бою.

Антон Кориневич. Скріншот трансляції засідання Міжнародного суду ООН
Але, водночас, заявив Кориневич, Росія знає, що міжнародне право має значення. Саме тому вона спробувала обґрунтувати вторгнення в Україну боротьбою з геноцидом та бажанням «денацифікувати» країну.
«Це жахлива брехня! Путін бреше, а українці, наші громадяни помирають», — констатував Кориневич.
Кориневич пообіцяв, що Україна доведе — жодного геноциду не було.
«Моє повідомлення до Росії таке: давайте вирішимо нашу суперечку, як цивілізовані нації. Складіть зброю, надайте свої докази. Україна поважає цей суд і дотримується його рішень. Росія теж має дотримуватися», — він закликав суд зупинити російську агресію.
Наступним слово взяв професор Жан-Марк Тувенен, який також представляв у суді Україну. Він почав із заяви, що 24 лютого 2022 року «Росія перетворила Конвенцію на конфетті».

Професор Жан-Марк Тувенен. Скріншот трансляції засідання Міжнародного суду ООН
Перше питання, яке необхідно вирішити, чи може цей суд розглядати позов. Тувенен впевнений, що так, тому що і Росія, і Україна є сторонами Конвенції без жодних застережень. До того ж, зазначив він, зазвичай представники Росії всіма силами намагаються оскаржити юрисдикцію Міжнародного суду ООН. А на це засідання вони просто не з’явилися, значить, вважає Тувенен, аргументів проти у них немає.
Забігаючи наперед можна сказати, що він виявився неправим. Росія все ж таки надіслала суду свою позицію, де справді заперечила його юрисдикцію. Росія заявила, що «Конвенція не регулює ні застосування сили між державами, ні визнання держав». А «спецоперацію», сказано у листі, розпочали і зовсім не через геноцид, а на підставі 51 статті Статуту ООН, звичайного міжнародного права та договорів про дружбу та взаємодопомогу з «ЛДНР». У першій статті 51 йдеться, що Статут не зачіпає право на індивідуальну або колективну самооборону, якщо відбудеться збройний напад на члена ООН. Росія наполягає, що на Конвенцію про геноцид у своєму зверненні Путін не посилався. Визнання «ЛНР» та «ДНР» Росія називає «суверенним політичним актом», пов’язаним із правом народів на самовизначення, а війну, по суті, самообороною.

Засідання Міжнародного суду ООН. Скріншот трансляції
Тувенен розповідав суду, що Росія вибудовувала наратив про геноцид російськомовного населення на Донбасі впродовж довгих років. З 2014 року заяви про порушення Україною Конвенції з’являлися у пресрелізах Слідчого комітету, підконтрольних російській владі ЗМІ, про геноцид говорили високопосадовці.
Особливо почастішали заяви про геноцид безпосередньо перед початком війни. 24 лютого 2022 року Володимир Путін назвав метою «воєнної операції» — «захистити людей, які вісім років стикалися з приниженням та геноцидом з боку київського режиму».
Тувенен назвав ці звинувачення гротескними, а єдиною метою — обґрунтування збройної агресії.
Так, погодився Тувенен, відповідно до першої статті Конвенції, країни мають запобігати геноциду і карати за нього. Але, нагадав він, у Конвенції немає жодного слова, що державам для цього можна силою заходити на територію іншої держави. А інших виправдань для вторгнення в Росії немає. Якщо Росія справді знала про акти геноциду, вона могла звернутися до членів ООН або подати заяву до цього ж суду, — говорив Тувенен.
«Україна чинить опір. Українські чоловіки та жінки страждають. Українські чоловіки та жінки вмирають. Вони не могли б сильніше продемонструвати цю суперечку. Суперечку про тлумачення та застосування Конвенції — це не лише про злі слова. Він викований із заліза, полум’я, крові, криків та сліз», — заявив Тувенен.
На початку своєї промови юрист української делегації Девід Зайонц пообіцяв показати суду хибність російських звинувачень. Він спирався на факти, які фіксували представники ООН та нейтральні спостерігачі.

Юрист Девід Зайонц. Скріншот трансляції засідання Міжнародного суду ООН
У 2014-2015 роках моніторингова місія ООН з прав людини дійсно писала у своїх звітах про порушення фундаментальних свобод на сході країни. Але стосувалися вони не України. Озброєні бойовики «ЛДНР» залякували, переслідували, вбивали, викрадали мирних жителів та незаконно утримували журналістів, активістів, місцевих політиків, представників міжнародних організацій та військових.
«Ми повинні пам’ятати, що ці групи захопили контроль над українськими територіями та організували для населення царство залякування та терору для утримання контролю», — йшлося в одному зі звітів.
Росія була також частиною цього конфлікту — вона постачала озброєння та бійців. Це підтверджували не лише в ООН, а й у офісі прокурора Міжнародного кримінального суду.
Україна, наполягав Зайонц, розпочала антитерористичну операцію, щоб убезпечити свою територію та захистити людей. Але провина за загибель мирного населення лежить не на ній — представники ООН фіксували, що атаки із густонаселених районів вели бойовики. Нічого такого про українських солдатів у звітах немає.
Але й жертви серед мирного населення навряд чи можна використати як привід для вторгнення у 2022 році. Зайонц показав дані ООН — у 2014 році померли 2084 людини, у 2015 — 954, а в 2021 — 15.

Статистика загиблих мирних жителів на Донбасі. Скріншот трансляції засідання Міжнародного суду ООН
За подіями на Донбасі стежили багато міжнародних організацій та інституцій. Але ніхто з них не зафіксував жодного випадку геноциду, говорив Зайонц.
«Коротко кажучи, Росія стверджує, що геноцид стався під носом у старанних шукачів фактів ООН, моніторів ОБСЄ та прокурорів МКС», — іронізував він.
Юристка Марні Чік також входила до української делегації. Вона зосередилася у своєму виступі на суті Конвенції.

Юристка Марні Чік. Скріншот трансляції засідання Міжнародного суду ООН
У примітках до Конвенції йдеться: вона була ухвалена з суто гуманітарною та цивілізаторською метою. Її мета — з одного боку, охороняти існування окремих груп людей, з другого — підтвердити найелементарніші принципи моралі.
Росія перекрутила ці ідеали, впевнена Чік. Вона не діє у вищих цілях, у спільних інтересах інших членів Конвенції. Вона недобросовісно використовує права та обов’язки, прописані у документі, і зловживає ними в односторонньому порядку, говорячи про геноцид як про правове прикриття свого незаконного вторгнення.
«Росія взяла фундаментальну норму міжнародного права, кодифіковану в одному з найважливіших договорів з прав людини, що виникли після Другої світової війни, і перетворила її на шараду», — сказала Чік.
Чік вказувала на суперечності позиції Росії. Для того, щоб запобігти та покарати геноцид на сході України, Росія відправила десятки тисяч солдатів на північ України, ударила бомбами по Чернігову, направила війська на Одесу з боку Чорного моря та обстрілювала Київ у центрі країни. Росія стверджувала, що метою геноциду було винищення російськомовного населення. Але це російські війська прямо зараз не дають змоги безпечно евакуювати жителів російськомовного Маріуполя, а Україна намагається їх при цьому захистити.
У преамбулі до Конвенції йдеться:
«…Визнаючи, що протягом всієї історії геноцид завдавав великих втрат людству, і будучи переконаними, що з позбавленням людства від цього огидного лиха необхідна міжнародна співпраця…».

Українська делегація у Міжнародному суді ООН. Скріншот трансляції
Чік вказала на суперечності: замість міжнародної співпраці — одностороння дія, замість зусиль для позбавлення людства від геноциду — російські атаки на житлові будинки, школи та електростанції, замість розуміння геноциду як джерела великих втрат — використання його як меча для завдання величезних втрат жителям Харкова, Чернігова, Маріуполя, Херсона, Гостомеля, Волновахи та багатьох інших.
«У цьому є сумна і трагічна іронія — зловживання і неправомірне використання Росією Конвенції про геноцид, а також недобросовісне виконання Росією своїх зобов’язань призвели до справжньої трагедії в галузі прав людини», — заявила Чік.
Наступним слово взяв юрист, партнер Covington & Burling Джонатан Гімблетт. Він зосередився на тому, чому суд має вжити термінових заходів.

Юрист Джонатан Гімблетт. Скріншот трансляції засідання Міжнародного суду ООН
Дії Росії, говорив він, несуть військову, гуманітарну та екологічну кризи, яких Європа не бачила з 1945 року.
«Всі, хто дивився новини по телевізору за межами Росії за останні 11 днів, знають, що так звана «спецоперація» Путіна для запобігання геноциду далека від хірургічних обмежених дій, які має на увазі цей евфемізм. Насправді це повномасштабне вторгнення, спрямоване на захоплення великих населених пунктів», — заявив Гімблетт.
Він нагадав, що прокурор Міжнародного кримінального суду вже почав розслідування злочинів після того, як до нього звернулися 39 країн. Офіс генпрокурора України передав йому інформацію щодо злочинів.
Військові злочини продовжуватимуться й надалі, наполягав Гімблетт. Це підтверджує сам факт того, що Росія використовує касетні та вакуумні бомби, які заборонені Женевською конвенцією.

Результати російських атак по Бородянці. Скріншот трансляції засідання Міжнародного суду ООН
Гімблетт говорив про те, що від війни страждають і ті, хто залишився в Україні — без електрики, води, продуктів. І ті, хто виїхав — ООН прогнозує чотири мільйони біженців у найближчі тижні. Верховний комісар ООН у справах біженців Філіппо Ґранді заявив, що за 40 років роботи рідко бачив такий швидкий масовий від’їзд. Це передбачає гуманітарну кризу в Європі.
Але справа не лише у людських стражданнях. Дії Росії можуть призвести до екологічної катастрофи у регіоні. Він навів два приклади: збільшені показники радіації біля Чорнобильської АЕС у перші дні вторгнення через пил, який підняла російська військова техніка, та обстріл Запорізької АЕС. Також Гімблетт нагадав про російські атаки на нафтосховища, через які в атмосферу потрапляють токсичні викиди.
«Хоч би якими були погані справи сьогодні, вони можуть тільки погіршуватися з кожним днем, поки триває російська військова кампанія», — заявив Гімблетт.
Професор Гарольд Хонджю Ко, який також входив до української делегації, озвучив вимоги України:

Професор Гарольд Хонджю Ко. Скріншот трансляції засідання Міжнародного суду ООН

Директорка департаменту міжнародного права МЗС України Оксана Золотарьова. Скріншот трансляції засідання Міжнародного суду ООН
«Багато людей говорили, ми не зможемо так довго протистояти російській агресії. Вони недооцінили народ України. Вони недооцінили наш дух, нашу згуртованість, нашу відданість», — почала вона.
Вона пообіцяла, що Україна захищатиметься, доки агресор не піде, і подякувала за підтримку всього цивілізованого світу. Але, заявила Золотарьова, Україні потрібно більше допомоги. Від союзників та інституцій, зокрема й від цього суду.
Золотарьова родом із Харкова. Це місто, сказала вона, який день страждає від безладного обстрілу, але продовжує чинити опір.
«Церкви зруйновано, лікарні зруйновано, університети зруйновано, цивільну інфраструктуру зруйновано. Нічого з цього не може вважатися законною військовою метою», — розповідала Золотарьова.

Засідання Міжнародного суду ООН. Скріншот трансляції
Ми точно не знаємо, скільки людей було вбито за останні 11 днів, говорила Золотарьова. І ми можемо лише гадати, скільки буде вбито за наступні, якщо ця безглузда агресія не закінчиться.
«Ми у ваших руках», — підсумувала Золотарьова.
Наразі рішення за судом. Дата його оголошення поки що невідома.