«Показове покарання, щоб інші боялися». Медсестру Ірину Данілович засудили у Криму до семи років за вибухівку у футлярі для окулярів

Ірина Данілович. Фото: сторінка Данілович у фейсбуці
Ірина Данілович. Фото: сторінка Данілович у фейсбуці

Міський суд Феодосії засудив медсестру і громадську активістку Ірину Данілович до семи років ув’язнення та штрафу за вибухівку, знайдену в її футлярі для окулярів. Слідство так і не з’ясувало, коли й де вона її взяла і навіщо носила з собою частина 1 статті 222.1 Кримінального кодексу РФ . Сама Данілович стверджує, що вибухівку підкинули оперативники ФСБ. Вони викрали її, тиждень тримали у підвалі управління у Сімферополі, а коли не змогли добитися зізнань у держзраді, поклали 200 грамів вибухівки у футляр. Слідство у справі про держзраду продовжується і є велика ймовірність, що сьогоднішнім вироком переслідування Данілович не закінчиться.

«Ґрати» детально висвітлювали процес Ірини Данілович. Це — підсумковий репортаж про те, що сторони говорили у дебатах, і як суддя Наталія Кулінська обґрунтувала своє рішення. Фотографувати на процесі було заборонено, тому ми змушені використовувати фотографії, передані редакції сім’єю Данілович.

 

«Поріж собі вени і відчепись від нас»

На судові дебати Ірина Данілович приїхала знесиленою. Вона одразу попросила суддю перенести засідання на інший день — через стан здоров’я. Минулого разу Данілович уже повідомляла про біль у вухах і поганий слух. Скаржилась у СІЗО, але ніхто не відреагував, а конвой все одно привіз її на чергове засідання.

«Я вже місяць намагаюся добитися, щоб мені викликали лікаря. Мене натомість ведуть до фельдшерів, які кажуть: «Поріж собі вени і відчепись від нас», — тримаючись рукою за ліве вухо, переказувала своє спілкування з тюремними медиками Данілович.

Конвоїр здивовано глянув на неї і сказав, що його ніхто не попередив про погане самопочуття Данілович.

«Не видно, що їй погано», — сказав прокурор Дмитро Лященко.

Суддя Наталія Кулінська оголосила перерву, викликала швидку допомогу. Приїхали фельдшери з Феодосії. Поки вони працювали, суддя та прокурор вийшли із зали і тихо розмовляли між собою.

Швидка допомога біля будівлі міського суду Феодосії. Скріншот з відео Ґрат

Медики швидкої оглянули Данілович, запропонували їй таблетки, які п’ють при серцевій недостатності, від яких вона зі своїм отитом відмовилася.

Вона ще раз попросила суд відкласти засідання, але безуспішно.

«Я не можу повноцінно слухати вас. Ви колись були з відром на голові, щоб вам стукали молотком по відру? Ось у мене такий стан зараз», — запевняла суд Данілович.

 

Прокурорський гуманізм

Перед тим, як приступити до дебатів, прокурор Дмитро Лященко показав суду довідку про те, що один зі свідків обвинувачення — понятий Костянтин Високогляд — справді, як стверджував захист, працює в МВС Криму заступником начальника відділу з питань міграції в Бахчисараї, але з липня 2022 року року.

Адвокатка Оксана Железняк нагадала у відповідь, що навіть якщо це так, Високогляд приховав під час допиту своє місце роботи від суду.

«Вони підробили всі обвинувачення, підробили всі експертизи, ви думаєте, вони не підробили цю довідку? Мені взагалі байдуже», — відреагувала Данілович.

Адвокати вимагали суд визнати його свідчення недопустимими, а Данілович взагалі стверджувала, що вони сфальшовані, і понятих вона ніколи не бачила.

Втім, навіть поверховий пошук показує: якщо Високогляд і працює заступником начальника відділу в поліції з літа 2022 року, то звичайним інспектором МВС набагато раніше. Як інспектор Управління з питань міграції кримського управління МВС він зазначений, наприклад, серед авторів збірки статей за підсумками конференції «Тенденції розвитку юридичної науки на сучасному етапі», яка проходила у 2019 році.

Держобвинувач підвівся, взяв у руки кілька аркушів паперу і перейшов до дебатів.

Ірина Данілович, стверджував прокурор, придбала саморобний вибуховий пристрій, засоби підривання і «засоби доставки» — футляр для окулярів, а також елементи, що вражають, у вигляді голок від медичних шприців. Вона помістила вибуховий пристрій у сумку, пересувалася з ним по території Криму, поки її не затримали працівники ФСБ. 29 квітня вони вилучили вибухівку у будівлі управління ФСБ у Феодосії.

«Злочинна діяльність була припинена. Вину Данілович не визнала, вказала, що її затримали працівники ФСБ, і вони незаконно утримували її в підвалі, застосовуючи психологічний вплив. Вона пояснила, що вибухових речовин не зберігала, вважає, що це було зроблено спеціально працівниками правоохоронних органів», — скоромовкою читав прокурор.

«Я не розумію, що прокурор оголосив». Репортаж із суду Феодосії, де медсестру та громадську журналістку Ірину Данілович судять за зберігання вибухівки у футлярі для окулярів

Як доказ вини Данілович, прокурор назвав свідчення працівників ФСБ, які говорили в суді, що затримали її 29 квітня, відвезли в управління спецслужби у Феодосії, де обшукали і знайшли вибухівку у футлярі для окулярів. Поняті їхні слова підтверджували. Крім цього, прокурор назвав результати експертиз, які виявили на змивах з рук Данілович сліди вибухівки.

«Виявлений у Данілович предмет є вибуховою речовиною, протокол збору зразків нігтьових пластин, а також змив з рук і з предметів, підтвердили наявність гексогену, виявленого у вибухівці», — читав прокурор.

Причин наговорювати на медсестру свідки, на думку прокурора, не мають.

«Прошу суд критично поставитися до свідчень Данілович, оскільки це спосіб ухилитися від відповідальності», — казав держобвинувач.

Обтяжливих обставин держобвинувач не знайшов, а єдину пом’якшувальну назвав інвалідність батька Данілович. Ув’язнення у колонії загального режиму, вирішив прокурор, відповідатиме «принципам гуманізму та справедливості». І запросив для Данілович 7 років ув’язнення і штраф у розмірі 60 тисяч рублів.

 

«Вважаю обвинувачення неспроможним». Дебати захисту

Адвокати в дебатах постаралися зосередитись на тому, щоб поставити під сумнів версію обвинувачення і, зрештою, її спростувати.

«На лаві підсудних перебуває Данілович Ірина Броніславівна — зразкова дочка своїх гідних батьків, професіонал у галузі медицини. На мій погляд, Ірина Броніславівна є хорошою та освіченою людиною. Те, в чому її обвинувачують, є немислимим і таким, що не відповідає її принципам, характеру і життєвим пріоритетам», — почав виступ у дебатах адвокат Айдер Азаматов.

Адвокат Айдер Азаматов, 2017 рік. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

Він назвав справу сфабрикованою російською спецслужбою, щоб дискредитувати Данілович.

«Її переслідують за висвітлення проблем у галузі медицини, спілкування з журналістами та викриття корупції», — говорив захисник. Він наполягав, що багато доказів проти неї отримано з порушеннями і їх треба виключити з матеріалів справи. Наприклад, письмові свідчення оперативників ФСБ, які зараз беруть участь у військових діях проти України. Суд відмовився викликати їх для допиту, незважаючи на прохання захисту.

Адвокат стверджував, що оперативники ФСБ збрехали, коли казали, що привезли Данілович в управління у Феодосії і там обшукали. Захист стверджує, що Данілович одразу відвезли до Сімферополя і тримали тиждень у підвалі управління на бульварі Франка, 13, не повідомляючи нікому, де вона знаходиться. Весь цей час її допитували, змушуючи зізнатися у держзраді. І лише через тиждень при повторному огляді речей знайшли вибухівку, яку самі туди підкинули.

«Обвинувачення у держзраді не вийшло, треба було якось обґрунтувати її перебування у відділі ФСБ увесь цей час», — говорив Азаматов.

«Прошу винести виправдувальний вирок Ірині Броніславівні, звільнити її в залі суду і припинити кримінальне переслідування», — закінчив Азаматов.

Вслід за ним виступила адвокатка Оксана Железняк. Вона нагадала суду, що до Данілович застосовувалися тортури та нелюдське поводження. Коли її тримали у підвалі управління ФСБ у Сімферополі, адвоката не тільки не було, а й саме перебування там Данілович приховувалося від рідних та захисників. Фактично це дозволило безперешкодно відібрати в неї особисту сумку і підкинути туди вибухівку.

Адвокатка Оксана Желєзняк, 2016 рік. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

У неї незаконно відібрали біологічні зразки, — продовжувала адвокатка, — на які потім, ймовірно, були нанесені сліди вибухівки. Через порушення захист просив визнати експертизу недійсною, але безуспішно.

Железняк наголосила на самому факті викрадення Данілович. Це підтвердив свідок Сулейман Кадиров, який разом із її батьком розшукував медсестру, і це чітко видно на відеозаписі з камер спостереження АЗС. Оперативники ФСБ у суді стверджували, що Данілович тиждень прожила в управлінні добровільно, бо не мала житла у Сімферополі. Але свідок Данило Самохін у суді сказав, що медсестра перебувала в управлінні в наручниках. Железняк попросила суд дати об’єктивну оцінку цим обставинам і вжити заходів реагування.

Та й свідчення більшості свідків навряд чи можна вважати об’єктивними. Руслан Наріманов та Олег Савченко — працівники ФСБ, а отже, повністю зацікавлені у результаті розгляду справи, — говорила Железняк. Поняті Самохін та Костянтин Високогляд теж зацікавлені особи, оскільки їх залучили через університетського викладача, який безпосередньо співпрацює з ФСБ. Причому ім’я викладача вони приховали від суду, як і те, що Високогляд, який прийшов на допит із матеріалами справи, працює у МВС.

«Здійснювала підтримку України». Суд у Криму допитав працівників ФСБ та переглянув відео викрадення медсестри Ірини Данілович. І вони суперечать одне одному

Їхні свідчення захист просив визнати недопустимими. Як і письмові свідчення працівників ФСБ Юрія Чевалкова та Сергія Суворова, які затримували Данілович, але не прийшли на судове засідання, оскільки воюють в Україні. Без їхнього допиту письмові свідчення перевірити не можна було, хоча суд це не збентежило.

«Данілович до моменту затримання постійно проживала з батьками похилого віку. Обидвоє є пенсіонерами із хронічними захворюваннями, а батько з інвалідністю. Їм потрібен догляд, чим і займалася Данілович багато років. Вона працювала на двох роботах, намагаючись забезпечити батьків. На роботі вона має чимало позитивних відгуків. Прошу суд ухвалити виправдувальний вирок», — закінчила виступ Железняк.

 

«Принизили весь інститут правосуддя». Дебати Ірини Данілович

Данілович виступала емоційно і повністю заперечувала вину.

«Коли я була на першому курсі медичного коледжу, мене направили на практику до міської лікарні. Це був час, коли з’явилися перші петарди, і я побачила дитину, якій петардою розірвало обличчя. З того часу я ніколи не брала в руки петарди — я їх боюся. Те, що тут відбувається, для мене взагалі повна маячня. Могли хоча б наркотики підкинути — хоч щось було…», — переконувала вона суд.

Вона стверджувала, що оперативники ФСБ підклали їй вибухівку у речі. І звернула увагу на те, що слідство так і не встановило, де вона взяла вибуховий пристрій і що хотіла з ним зробити.

Ірина Данілович. Фото надане сім’єю

«У справі немає жодного справжнього свідка незацікавленого взагалі! Якби вони пішли на мою роботу за свідками, вони б дізналися, що у мене у футлярі справді лежали окуляри, бо я ними користуюсь. Натомість у матеріалах справи ціла тонна матеріалу, де я говорю про медицину, про корупцію у ЗМІ. Це говорить про те, що моя справа — це показове покарання, щоб інші боялися. Це спосіб боротьби не лише зі свободою слова, а й свободою думки», — виступала Данілович.

Вона знову повторила, що не бачила до суду свідків, які стверджують, що були понятими під час її обшуку.

«Я бачила понятих у залі суду вперше у житті, як і вони мене. Жоден із них не зміг сказати, у чому я була одягнена 29 квітня, в день мого нібито затримання та обшуку», — говорила медсестра.

Оперативників ФСБ Данілович, які виступали як свідки, звинуватила у фальсифікації свідчень.

«Все, що вони говорили — повна брехня. Вони брехали перед судом, переконані у своїй повній безкарності. Вони знають, що їм нічого не буде — це норма для них. Цим вони принизили весь інститут правосуддя, вони принизили суд. Вони знають, що їм за вбивство і викрадення нічого не буде. Стільки брехні, як на цих засіданнях, я не знала, що так можна брехати», — Данілович переповнювали емоції.

Вона стверджувала, що під тиском, перебуваючи у підвалі ФСБ, підписувала папери, які їй приносили оперативники та слідчий, не читаючи їх і не знаючи, що в них.

«Я взагалі не бачила паперів, які мені давали підписувати. Мені просто казали ставити підписи поруч із позначками, якщо я хочу жити, інакше ми їдемо в ліс. Лавров Слідчий ФСБ Олександр Лавров сказав: «Нічого страшного, ми в Чечні ще гірше чудили!». Інший при шести свідках репетував: «Мало ми тобі вибухівки підкинули, шкода, мене не було, я б тобі цілу сумку бомб накидав і ще наркоти просто в тебе засунув би».

Насамкінець Данілович відмовилася суд просити виправдати її, оскільки розчарувалася у правосудді.

«Я не буду суд про щось просити, я не бачу сенсу, я ні в чому не винна, щоб когось просити. А за законом і сумлінням, думаю, можна було б… припинити кримінальну справу проти мене через непричетність до скоєння злочину».

«Для кого у Криму будують нові в’язниці». Останнє слово медсестри Ірини Данілович, яку ФСБ хотіла обвинуватити у держзраді, але судили за вибухівку

«Вам не соромно?» — тихо звернувся до прокурора батько Ірини Броніслав Данілович після виступу доньки. Весь цей час він дивився у бік столу, за яким сидів держобвинувач.

Коли він знову спробував щось сказати, прокурор подивився на суддю — вона відразу відреагувала і погрожувала вигнати батька Данілович із зали.

 

Вирок

Наступного дня Данілович завели до зали у супроводі конвою і зняли наручники.

«Як мама? Тату, тільки не хвилюйся, все нормально», — сумно усміхнулася вона батькові, переживаючи за його здоров’я у відповідь на вирок.

Він підсів ближче до неї і почав розповідати, що знову звернувся до російського омбудсмена — цього разу зі скаргою на надання медичної допомоги доньці.

Адвокати і прокурор на оголошення вироку не приїхали. До зали, крім батька, вдалося зайти лише двом слухачам. Ще два десятки людей, які приїхали підтримати Данілович, залишилися на вулиці — їх не пустили на засідання.

Ірина Данілович. Фото надане сім’єю

Суддя коротко переповіла версію обвинувачення: перебуваючи на території Криму, Данілович шукала вибухову речовину і носила її з собою у футлярі для окулярів.

«Усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, діяла незаконно, з метою конспірації помістила до своєї сумки і пересувалася з ним до моменту затримання 29 квітня», — читала Кулінська.

Докази захисту про те, що докази обвинувачення слід визнати недопустимими через катування Данілович і зацікавленість свідків — працівників ФСБ та поліції — суд назвав необґрунтованими. Так само, як і твердження адвокатів, що біологічні зразки Данілович слідство отримало з порушенням, без присутності адвоката, і на них могли потім накласти сліди вибухівки.

«Захистом не вказано, в чому полягало порушення закону під час збирання доказів», — сказала суддя і заявила, що вину Данілович повністю доведена.

Окрім іншого, суддя окремо сказала про «велике листування Данілович антиросійського змісту з різними особами».

«Ставлення до Російської Федерації, образи та погрози на адресу низки громадян РФ, підтримка України» у листуванні, на думку судді, не лише доводять мотив Даніловича, а й виправдовують до неї інтерес ФСБ, які проводили слідство у справі про можливу держзраду медсестри.

Слідство у справі про держзраду триває, а інформація про це є таємницею — зазначила Кулінська, — цим займаються працівники російської контррозвідки.

При цьому, зазначила суддя, слідство так і не встановило, як, коли і навіщо Данілович придбала вибухівку. А оскільки невідомо, коли придбала і скільки зберігала, можливо, термін давності зі зберігання вже минув. Тому придбання та зберігання суддя із обвинувачення виключила, залишивши лише носіння вибухівки.

Сім років ув’язнення в колонії загального режиму і 50 тисяч рублів штрафу Понад 25 тисяч гривень — винесла вирок Наталія Кулінська.

— Ще раз, Ірино Броніславівно, вирок вам зрозумілий? — запитала суддя після оголошення.

— Звісно, зрозумілий, — відповіла Данілович.

— Порядок, термін оскарження вироку зрозумілий?

— Усе зрозуміло, навіть наскільки керують вами працівники ФСБ.

— Добре.

— Я думаю, тепер ви зможете жити спокійно, із чистою совістю, — попрощалася із судом Данілович.