«“Північний потік” не був законною військовою ціллю». Суд у Німеччині продовжив арешт українця, підозрюваного у підриві газогонів

Негативно почався німецький етап утримання за ґратами громадянина України, колишнього офіцера ЗСУ Сергія Кузнєцова, підозрюваного в організації диверсії на німецько-російських трубопроводах «Північний потік» у вересні 2022 року в Балтійському морі. 

Після екстрадиції з Італії 27 листопада минулого року сторона захисту подала апеляційну скаргу проти німецького ордера на арешт від 18 серпня 2025, за яким вже з європейським мандатом на арешт італійські правоохоронці затримали українця у серпні поблизу міста Ріміні. Але 10 грудня 2025 Федеральна судова палата (BGH) Німеччини апеляцію відхилила як «необґрунтовану» й відповідно продовжила попереднє ув’язнення підозрюваного в Гамбурзі, де він перебуває під слідством тепер уже близько двох місяців.

Цей суд не розглядав справи по суті і не робив висновків про винуватість. Під час проміжного процесуального рішення німецька судова влада вперше докладно навела й обґрунтувала перелік підозр українцю. Захист Кузнєцова вважає, що вони базуються переважно на логічних припущеннях, а не на встановлених фактах. 

Рішенням, оприлюдненим 15 січня 2026, Федеральний суд фактично заперечує можливість застосування бойового імунітету, не визнає «Північний потік» військовим, тобто законним для атаки ворожим об’єктом, на тлі російсько-українського збройного конфлікту та відстоює юрисдикцію Німеччини на розгляд справи й можливе покарання за злочин диверсії від одного до 15 років позбавлення волі. Також мотиваційна частина ухвали подає подробиці слідства резонансної справи. 

«Ґрати» розповідають більше. 

Сліди вибухівки на яхті та підозрілі дії учасників групи

За даними слідства, на яких ґрунтується рішення Федерального суду, йдеться про «незаконні навмисні дії» у період 8-26 вересня 2022 в німецькому Любміні північна земля Мекленбург-Передня Померанія та в міжнародних водах Балтійського моря в районі данського острова Борнгольм. Детективи встановили наступну динаміку фактів.

Підозрюваний прибув у Німеччину з України через Польщу із паспортом на вигадане ім’я, і напередодні й не пізніше 8 вересня разом із шістьма співучасниками: капітан судна, експерт із вибухових речовин та чотири глибоководні водолази, — на борту орендованого посередником судна-вітрильника «Андромеда» дістався німецького острова Рюген в Балтійському морі. 

Ця група відплила на яхті із Рюгена в район данського острова Борнгольм, де перебуваючи вже в економічній зоні Данії та Швеції, під час занурень із судна встановили чотири вибухові пристрої з часовими детонаторами на трьох із чотирьох гілок газогонів «Північний потік 1» та «Північний потік 2» на глибині 70-80 метрів. Кожний вибуховий пристрій був по 14 кг у складі суміші гексогену (RDX) й октогену (HMX), високопотужних вибухових речовин з великою руйнівною силою. Сліди цих речовин криміналісти виявили і на металевих уламках, вилучених з місця вибуху, і згодом  під палубою судна «Андромеда», завдяки чому детективи припускають, що з вибуховими речовинами працювали на борту яхти в період скоєння злочину. 

За матеріалами розслідування, підозрюваний на той час був офіцером спецпідрозділу ЗСУ і керував групою на яхті та координував дії виконавців, адже «слідство не виявило жодних доказів того, що він мав підготовку водолаза або знання в галузі мореплавства чи поводження з вибуховими речовинами, які були використані».

Вибухові пристрої прикріпили до трьох гілок трубопроводу з російським газом, й після цього члени команди тим самим судном повернулися на німецький Рюген, де підозрюваний залишив яхту, і 23 вересня 2022 його доставили машиною в Україну. Пристрої спрацювали через три дні, 26 вересня, спочатку о другій дня і потім о сьомій вечора. 

Витік газу на газопроводі “Північний потік”, 27 вересня 2022 року. Фото: Збройні сили Данії

Внаслідок вибухів обидва трубопроводи «Північний потік 1» та один трубопровід «Північний потік 2» були зруйновані на ділянці завдовжки кількасот метрів. Три гілки газогонів стали нефункціональними, вони досі не відновлені. Імпорт природного газу з Росії в Німеччину через «Північний потік 1» припинився, а новіший «Північний потік 2» був наповнений лише технічним газом і до вибуху ще не здійснював постачання. 

Обґрунтовуючи ймовірність того, що вибухові пристрої були встановлені у проміжку 8 — 23 вересня, Федеральний суд звертає увагу на підозрілі дії учасників групи. Вказують, що вони попередньо подбали приховати особисті дані й маршрут яхти, яку орендував посередник за дорученням третіх осіб. Судно, на вимогу орендаря, не було обладнане радіосистемою для автоматичного визначення місцерозташування й розпізнавання, яку зазвичай встановлюють для безпеки екіпажу. Під час оренди вітрильника пред’явили підроблені документи. Яхту повернули також за підозрілих обставин, кажуть слідчі, бо у призначений час повернення судна співробітник кампанії не знайшов нікого на борту, і заставу, надану для оренди, екіпажу не повернули.

Федеральний генеральний прокурор розслідує звинувачення за кількома параграфами Кримінального кодексу Німеччини: порушення громадського порядку, виведення з ладу об’єкта громадського значення, підтримка дій, спрямованих проти безпеки ФРН, умисне спричинення вибуху, незаконне часткове руйнування споруди чужої власності.  

«Висновки суду припустимі, а не фактологічні»

Німецькі слідчі й суд вважають, що «ймовірно, він [підозрюваний українець] та його спільники діяли на замовлення іноземної держави та під її керівництвом». Як передбачають, метою злочину була перешкода постачанню газу з Росії в Німеччину через диверсію. 

«Отже, можна припустити, що злочином переслідувалася насамперед політична мета», — йдеться у рішенні Федерального суду. 

На думку українського адвоката підозрюваного Миколи Катеринчука, в аргументації суду відсутні прямі підтвердження особистої участі Сергія Кузнєцова у вибухових діях, його контакту з вибуховими речовинами, віддання ним наказів або здійснення керівництва відповідними діями. Також не наведено технічних, біологічних чи цифрових доказів, які б безпосередньо пов’язували його з інкримінованими подіями, зауважив захисник у розмові з виданням «Ґрати».

«Суд констатує, що Сергій Кузнєцов не був виконавцем спеціалізованих технічних дій, зокрема не здійснював підводних робіт, не керував судном і не виступав спеціалістом з вибухових речовин. Висновок про його можливу координуючу роль зроблено шляхом логічного міркування, а не на підставі конкретно встановлених фактів. Такий висновок має оціночний характер і не може розглядатися як доведення умислу або керівної участі. Будь-які твердження про доведену винуватість особи не мають під собою правових підстав і суперечать принципу презумпції невинуватості», — вважає Микола Катеринчук.

Він звернув увагу, що Федеральний суд визнає наявність сумнівів стосовно найбільш тяжких можливих правових кваліфікацій. Зокрема, не встановлена умисна мета про підрив безпеки Німецької держави. Відсутні також висновки щодо персональної відповідальності за можливі порушення міжнародного гуманітарного права. 

«Суд утримується від остаточних оцінок із цих питань, що свідчить про недостатність доказової бази навіть на попередній стадії провадження», — підсумував Катеринчук. 

Суд не побачив імунітет комбатанта 

Представники української діаспори в Римі влаштували пікет неподалік Міністерства юстиції Італії з вимогами дотримання прав Сергія Кузнєцова, 7 листопада 2025 року. Фото: Наталія Кудрик, Ґрати

Під час перебування під вартою в Італії і після екстрадиції до Німеччини підозрюваний Сергій Кузнєцов не визнавав свою причетність до інкримінованого йому правопорушення. В апеляційній скарзі на арешт його німецький адвокат також заперечив підозру в скоєнні злочину. 

Як випливає з рішення суду, сторона захисту навіть на основі заявлених фактів наполягала закрити справу. Ключовий аргумент — застосування функціонального імунітету стосовно підзахисного, відповідно до міжнародного права. Іншими словами, якщо підозрюваний і вчинив інкриміновані дії, то робив це для захисту держави в умовах збройного конфлікту, будучи на той період військовослужбовцем (посадовцем) іноземної країни, тому він не підлягає кримінальному переслідуванню.

Як сторона захисту, так і обвинувачення одностайні в одному: існує висока ймовірність, що акт диверсії ініціювала та ним керувала іноземна держава. Тому, за припущеннями слідчих, підозрюваний вчинив дії на замовлення іноземної держави. Конкретно у тексті рішення не вказують країни, та посилаючись на високий професіоналізм операції і її політичну мету, дають зрозуміти, що йдеться про Україну. Але наразі це не доведено:  офіційний Київ завжди заперечував причетність до вибухів «Північних потоків». 

Суддя Федерального суду відхилив прохання адвоката, вказавши що «імунітет посадових осіб не є перешкодою для провадження». Йдеться про виняток, вказує суддя, коли імунітет не застосовується до «актів насильства, керованих спецслужбами», які зачіпають суверенітет іншої держави, що зазнала наслідків. 

«До злочинів, на які не поширюється імунітет, належать не тільки керовані державою викрадення та цілеспрямовані вбивства осіб за кордоном, а й приховані державні акти диверсії з або без заподіяння шкоди людям за кордоном, наприклад діяння, що розглядається в цьому випадку», — зауважив німецький суддя. 

На переконання судді, підозрюваний не може посилатися на право на заподіяння шкоди відповідно до міжнародного військового права («привілей комбатанта») як на підставу для виправдання. Адже, по-перше, це не поширюється на приховані дії військовослужбовців, а, по-друге, трубопроводи були цивільними об’єктами.

Так, німецька судова влада на даному етапі процесу заперечує аргументи захисту, і стверджує, що трубопроводи «Північний потік» не були законними військовими об’єктами (противника) для нападу у збройному протистоянні між Україною та Росією. Газогони використовувалися виключно для цивільних цілей, вважає суддя, а опосередкована перевага Росії у вигляді прибутків від продажу газу, які могли йти на ведення воєнних дій, не є достатньою, щоб вважати газотранспортну структуру ціллю для атаки. 

Як виглядає, німецькі судді так само як італійські не схильні розглядати напад на трубопроводи як військову операцію з метою захисту інтересів України в контексті збройного конфлікту, ініційованого Росією. 

Італія видала Німеччині українця, підозрюваного у підриві «Північних потоків» — детальніше про аргументи суду, який дозволив екстрадицію

Натомість польський суд минулого жовтня визнав скоєні акти у Балтійському морі «військовими діями диверсійного характеру на захист країни», коли відхилив запит німців на екстрадицію Володимира Журавльова, іншого підозрюваного українця у справі нападу на газогони. 

«Злочин підпадає під юрисдикцію Німеччини» 

З рішення Федерального суду свідчить, що німецькі захисники Сергія Кузнєцова ставили під сумнів і питання юрисдикції Німеччини у цьому розслідуванні, оскільки інкриміновані нею факти сталися поза межами країни. 

Морські території, де восени 2022 року стався підрив газогонів, належать економічним зонам Данії і Швеції. Але Федеральний суд стверджує, що саме Німеччина має всі повноваження на відповідне провадження, бо газоспоруди починаються з Росії, йдуть дном Балтійського моря та звершуються на території Німеччини. 

Часткове руйнування «Північних потоків», хоч і здійснене у міжнародних водах, таки стосується цілого російсько-німецького трубопроводу, зазначається у матеріалах. До того ж частина структур, зведених на німецькій території, внаслідок диверсії стали непридатними для експлуатації. 

В ухвалі суду наголошується, що вчинений напад на газогони суттєво вплинув на внутрішню безпеку Німеччини та порушив її суверенні права, бо припинення постачання газу у великих обсягах «Північний потік 1» транспортував приблизно половину річної потреби Німеччини спричинило в країні дефіцит енергоносія, важливого для її економіки та для приватних господарств й населення. 

«Внаслідок вчинення злочину знищили частини споруд в Німеччині, що вплинуло на їхню функціональність. Таким чином, руйнування  газопроводів, попри те, що дія сталася за межами території Федеративної Республіки Німеччина, порушило суверенні права Німеччини. Тож, підозрюваний не мав би загального імунітету посадової особи, навіть якби дія була актом суверенітету іноземної держави», — йдеться у рішенні Федерального суду в місті Карлсруе земля Баден-Вюртемберг . 

За висновками суду, фактичний наслідок злочинів був відчутним у Німеччині, тому і кримінальна відповідальність за це передбачена третім і дев’ятим параграфами Кримінального кодексу країни. 

Кузнєцова в Німеччині утримують в одиночній камері

Минулого року під час судового процесу в Італії стосовно екстрадиції Сергія Кузнєцова його італійський адвокат Нікола Канестріні вказував на відсутність дипломатичної підтримки з боку України свого громадянина. Як констатує захисник Микола Катеринчук, і на німецькому етапі справи поки що суттєвих змін у цьому плані не відбулося. Вдалося лише домогтися, як це було під час утримання в Італії, що питання залишається під особистим контролем Уповноваженого з прав людини Дмитра Лубінця. 

Сергія Кузнєцова заводять до будівлі суду, 22 серпня 2025. Скріншот з відео Rai — Radiotelevisione Italiana Spa Sede legale

Після відвідування арештованого у слідчому ізоляторі Гамбурга, адвокат Катеринчук розповів «Ґратам», що Сергій Кузнєцов психологічно почувається пригніченим через повну інформаційну ізоляцію. 

«Він не мав можливості за власною потребою телефонувати адвокатам, хоча це передбачено чинним законодавством Німеччини. Також був позбавлений можливості вести листування, користуватися комп’ютером і обмежений у доступі до книг. Додатково на його психологічний стан негативно впливає те, що він має можливість бачити дружину лише дві години на місяць. Сергій утримується в одиночній камері, фактично не спілкується ні з ким, окрім охоронців, і навіть прогулянки здійснює наодинці», — додав адвокат Катеринчук. 

За його словами, умови утримання мають характер системного психологічного тиску. 

«Водночас Сергій — справжній герой України, спецпризначенець, який психологічно підготовлений до подібних випробувань», — додав захисник. 

На загал Катеринчук вважає, що атмосфера, створена довкола підозрюваного, має ознаки катування. Адже його підзахисний продовжує втрачати вагу, постійно відчуває голод, бо не отримує відповідного до стану здоров’я харчування, попри те, що особлива дієта для нього передбачена судовим рішенням. 

Тепер команда захисту готується до судового процесу, коли вже у Гамбурзі почнуть розглядати питання по суті, а відбудеться це, за попередніми даними адвокатів, не раніше квітня цього року. 

З часу затримання українця в Італії 21 серпня 2025, колишній офіцер ЗСУ Сергій Кузнєцов перебуває за ґратами вже п’ять місяців.