«Зробимо з тебе овоч, щоб ти більше не служив». Що відбувається із документуванням і розслідуванням знущань з полонених
Акція на підтримку військовополонених «Free Azov» в Києві, 25 серпня 2024 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати
Про системний і «рутинний» характер катувань та жорстокого поводження щодо військовополонених українців говорять як представники української влади, так і незалежні монітори з міжнародних організацій. Зокрема, у черговій, сороковій, доповіді Місії ООН з прав людини в Україні повідомляється про те, що про катування говорить майже кожен зі звільнених українських полонених, з якими їм вдалося поспілкуватись. Також вказується на те, що такі практики ініціюються і підтримуються згори, а російські високопосадовці відкрито публікують заклики катувати і вбивати полонених.
На початку жовтня Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію, в якій звернула увагу на практики вбивств, катувань та жорстокого поводження з боку Росії як щодо українських військовополонених, так і цивільних заручників.
«Ґрати» продовжують стежити за ситуацією та переказують основні моменти згаданих документів.
Знущання з українських полонених на Харківщині
Наприкінці вересня цього року Служба безпеки України заочно повідомила про підозру двом російським військовим, які зняли на відео, як б’ють та імітують розстріл українських полонених. Йдеться про командира 3-ї стрілецької роти 153-го танкового полку 47-ї танкової дивізії 1-ї танкової армії збройних сил РФ Олексія Кіпріна та старшого стрільця 2-го взводу 3-ї стрілецької роти цього ж підрозділу Олексія Кучманова.
Обом інкримінують порушення законів і звичаїв війни (ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України), вчинене групою осіб за попередньою змовою.
Олексій Кіпрін. Фото: evocation.info
Як встановили правоохоронці, наприкінці травня цього року після боїв поблизу села Стариця біля Чугуєва на Харківщині згаданому підрозділу, що входить до угруповання російських військ «Север», вдалося взяти в полон чотирьох українських військових: Анатолія Галузу, Сергія Хом’яка, Василя Тернавського та Сергія Кір’янова.
Під час конвоювання полонених росіяни зв’язали їм руки і зав’язали очі, а також змушували співати гімн Радянського Союзу, завдавали конвойованим ударів ногами. Як зазначається у тексті підозр, оприлюднених Офісом генерального прокурора України, Кіпрін як командир підрозділу мав владу припинити знущання, але не робив цього, а натомість фільмував процес на відео, яке згодом сам же поширив в інтернеті.
За даними слідства, коли один із полонених, Анатолій Галуза, після чергового удару втратив рівновагу і впав, Кіпрін крикнув йому, щоб той підвівся, а коли він не зміг, один з підлеглих Кіпріна, Олексій Кучманов, підійшов і завдав удару ногою по потилиці чоловіка, а тоді вистрелив з автомата в землю біля голови потерпілого.
На цей випадок звернув увагу український омбудсман Дмитро Лубінець 2 червня цього року, зазначивши, що звернувся до Міжнародного комітету Червоного Хреста та моніторингової місії ООН. Коментуючи події, зображені на знятому Кіпріним відео, Лубінець наголосив, що «таке поводження з українськими військовополоненими — не виняток з правил, а звична тактика для окупантів».
Системні практики
Про системність російських практик знущань із військовополонених говорить і Місія ООН з прав людини. У своїй сороковій періодичній доповіді спостерігачі місії зазначають, що опитали 174 військовополонених українців за останні 18 місяців, і майже кожен (169 зі 174) надав детальні й несуперечливі свідчення про пережиті катування або жорстоке поводження: побиття, ураження струмом, удушення, нацьковування собак та інші.
«119 опитаних повідомили, що зазнали актів сексуального насильства, включаючи зґвалтування, спроби зґвалтування, погрози зґвалтування та кастрації, побиття або застосування електричного струму до статевих органів, неодноразове примусове оголення», — йдеться у тексті доповіді.
При цьому згадані злочинні практики монітори місії зафіксували на всіх етапах перебування людини у полоні. Йдеться, зокрема, про так звану «прийомку», коли полонених б’ють під час прибуття до чергового місця утримання, катування до та під час допитів російськими військовими чи силовиками, а також випадки катування чи жорсткого поводження у місцях утримання із наміром «покарати» за надумані порушення порядку.
З відома і схвалення керівництва
За даними місії ООН, до катувань і жорстокого поводження щодо українців, окрім російських військових, були причетні представники ФСБ та федеральної служби виконання покарань РФ. Автори доповіді зафіксували підтвердження, що всі ці дії відбувалися з відома і схвалення або безпосереднього наказу російських посадовців.
«У деяких випадках опитувані чули накази керівництва катувати військовополонених або були свідками катувань, що відбувалися на очах у керівництва або були йому видимі на відео із внутрішніх відеокамер. Інших військовополонених перед звільненням просили підписати заяви або записати відео, в яких зазначалося, що з ними поводилися добре, що є очевидною спробою приховати правопорушення», — повідомляється у документі.
Окрім того, місія ООН зафіксувала кілька випадків, коли російські публічні особи прямо закликали до явно незаконного поводження з українськими військовополоненими.
«Наприклад, у травні 2024 року командир російського воєнізованого угруповання «Русич», яке пов’язане з російськими збройними силами та силовими структурами, дав інтерв’ю, під час якого зізнався у скоєнні страт українських військовополонених та закликав до них. 16 липня 2024 року заступник голови Ради безпеки Російської Федерації [експрезидент РФ Дмитро Медведєв — Ґ ] повторив заклики до страти українських військовослужбовців на своєму каналі в соціальних мережах, який має понад 1,3 мільйона підписників», — зазначається у доповіді.
«Не вважаємо тебе за людину»
Випадки катувань і жорстокого поводження щодо військовополонених українців зафіксовані як на території Росії, так на окупованих нею територіях. Всього місія ідентифікувала 76 офіційних місць несвободи, де росіяни утримували полонених, і 60 неофіційних або транзитних включно з поліційними відділками, військовими базами чи наметами. При цьому, за даними моніторів, військовополонених росіяни незаконно утримують разом із цивільними, свавільно позбавленими свободи.
«Управління Верховного комісара ООН з прав людини виявило 69 місць несвободи, де умови тримання під вартою були нелюдськими. У деяких випадках ступінь нелюдських умов може додатково прирівнюватися до катувань. За словами опитаних військовополонених, у більшості місць не було достатньої кількості їжі або їжі навіть базової поживної цінності. Багато з них розповідали про постійне відчуття голоду і зазнали значної втрати ваги (деякі — до третини або половини ваги тіла) під час перебування в полоні. Військовополонені часто повідомляли про погане медичне обслуговування. Багато хто стверджував, що вони занадто боялися звертатися по медичну допомогу, оскільки навіть за таке прохання їх могли побити», — зазначається у доповіді.
Водночас місія ООН зафіксувала 6 місць несвободи, де умови утримання були порівняно кращими: принаймні у два з них Росія допускає міжнародних спостерігачів, аби формально виконувати взяті на себе зобов’язання.
«Однак, навпаки, в одному закладі, розташованому на окупованій території України, де умови покращилися протягом 2023 року, вони значно погіршилися після того, як наприкінці року туди прибули спецпризначенці з Російської Федерації», — йдеться у доповіді.
У період з 1 березня 2023 року по 31 серпня 2024 року УВКПЛ задокументувало смерть десяти українських військовополонених і одного утримуваного медичного працівника (усі чоловіки) у місцях несвободи внаслідок катувань, поганих умов утримання або неналежної медичної допомоги. Також у доповіді згадується про принаймні одне самогубство після повторюваних тортур.
«Ми не вважаємо тебе за людину. Ми зробимо з тебе овоч, щоб ти більше не служив», — цитують автори доповіді слова одного з інтерв’юйованих колишніх полонених українців.
Моніторинг порушень з українського боку
Тоді як до військовополонених українців монітори ООН мали доступ тільки після їхнього звільнення з полону, що відображено у цій доповіді, провести опитування росіян представники місії могли в місцях утримання, куди їх допускала українська влада.
Автори доповіді зазначають, що більше половини (104 з 205) опитаних ними з березня 2023 року повідомили моніторам про побиття чи інші види жорстокого поводження, майже у всіх випадках — на початкових етапах перебування в полоні. За цими даними, такі практики зазвичай припинялися після переведення до офіційних місць утримання, де умови загалом відповідали міжнародним стандартам.
Табір для військовополених “Захід-1”. Фото: Стас Юрченко, Ґрати
Як повідомляє місія ООН з посиланням на Офіс генерального прокурора України, станом на 16 серпня 2024 року здійснювалося п’ять досудових розслідувань за фактами можливого жорстокого поводження, а також умисного вбивства військовополонених росіян за статтями 434 та 438 («порушення законів та звичаїв війни») Кримінального кодексу України, але про підозру на той час нікому не було повідомлено.
Резолюція ПАРЄ
2 жовтня 2024 року Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію щодо «Зниклих безвісти, військовополонених та цивільних осіб, які перебувають у полоні внаслідок агресії РФ проти України». У згаданому документі зазначається, що українські військовополонені та цивільні, свавільно позбавлені волі Росією, є де-факто зниклими безвісти, адже часто їх утримують без зв’язку із зовнішнім світом, а їхні рідні не мають можливості отримати хоч якусь інформацію про їхнє становище.
«Міжнародна увага до теми українських військовополонених та цивільних заручників не приділяється в достатній мірі, незважаючи на масові порушення міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини, пов’язані з цим питанням. Асамблея нагадує, що міжнародне гуманітарне право забороняє захоплення і утримання цивільних осіб в якості заручників, що в дійсності практикується Російською Федерацією проти українських цивільних осіб. Асамблея хоче привернути більшу увагу до цієї теми, закликаючи держави-члени Ради Європи, а також держави-спостерігачі та держави, парламенти яких мають статус спостерігача або партнера по демократії при Асамблеї, не шкодувати зусиль для забезпечення звільнення всіх українських військовополонених і цивільних осіб з російського полону та притягнення до відповідальності осіб, винних у будь-яких злочинах і порушеннях міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини, вчинених проти цих осіб», — йдеться у документі.
Окремо згадується масове вбивство українських полонених в Оленівській колонії №120 на окупованій Росією території Донеччини у липні 2022-го, що залишається безкарним, а поранені захисники досі утримуються в полоні.
«Незалежне розслідування не було проведено, оскільки місія ООН зі встановлення фактів була розпущена 5 січня 2023 року «через відсутність умов, необхідних для розгортання місії на місцях». Однак Асамблея вітає публікацію 29 липня 2024 року Генеральною прокуратурою України результатів кримінального розслідування масового вбивства військовополонених в Оленівці. Згідно з цим розслідуванням, наразі ідентифіковано 49 загиблих військовослужбовців із 193, які перебували в казармі під час вибуху. Щонайменше 41 людина загинула на місці, ще 9 померли від отриманих поранень через відсутність медичної допомоги, а близько 150 отримали поранення. Начальнику так званої Волноваської виправної колонії та його першому заступнику були висунуті звинувачення у навмисному ненаданні своєчасної медичної допомоги всупереч законам та звичаям війни», — зазначають автори резолюції.
Водночас у документі зауважено, що попри спроби Росії приховати цей злочин, Управління Верховного комісара ООН з прав людини спростувало її твердження про те, що Оленівська колонія була обстріляна українськими військовими, і висловило переконання, що зрештою цей злочин буде розкрито і всі причетні понесуть відповідальність.
Серед іншого, Асамблея висловила переконання, що Інтерпол може відігравати ефективну роль у пошуку воєнних злочинців, які вчинили злочини проти України та українців. Організація закликала інші міжнародні організації та всі держави сприяти пошуку та переслідуванню воєнних злочинців, використовуючи не лише кримінальне право, але й адміністративні заходи, такі як висилка з третіх країн.
Знайшли помилку в тексті?
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
