Міністерство оборони Росії підтвердило утримання під вартою українського журналіста Дмитра Хилюка, якого викрали російські військові із села Козаровичі на Київщині під час окупації регіону навесні 2022-го. Про це повідомляється у відповіді на запит від імені його рідних, з яким ознайомились «Ґрати». Місце перебування журналіста росіяни, однак, не розкривають і не допускають до нього адвоката.
Уперше за два роки свавільного затримання Дмитра Хилюка, Росія це офіційно визнала, заявили 5 квітня представники організації «Репортери без кордонів» із посиланням на лист від російського міністерства оборони.
У документі, про який іде мова, зазначено, що станом на середину березня цього року журналіст Дмитро Хилюк «затриманий і перебуває на території Російської Федерації». Місце утримання при цьому не розкривається із приміткою, що це службова інформація з обмеженим доступом з метою гарантування безпеки і «попередження терористичних актів у місцях утримання згаданих осіб». Крім цього, документ містить перелік гарантій, гарантованих військовополоненим міжнародним гуманітарним правом. При цьому Дмитро Хилюк не є військовослужбовцем — до моменту фактичного викрадення під час окупації Київщини у березні 2022-го він працював у Києві журналістом українського інформаційного агентства УНІАН.
«Вони не кажуть, що він є агентом якимось чи військовослужбовцем, але, менше з тим, вони посилаються на Женевські конвенції про поводження з військовополоненими. Відповідно, можна вважати, що вони визнають його військовополоненим, хоча він таким не є», — каже Оксана Михалевич, українська адвокатка Дмитра Хилюка.
За її словами, до цього батьки журналіста не мали з ним зв’язку, але отримували про нього інформацію опосередковано — через Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ). Влітку 2022 року їм передали коротку записку, датовану квітнем 2022 року, із фразою, що Дмитро живий, написаною його почерком. Пізніше, влітку 2023-го, представник МКЧХ сконтактував із ними і повідомив, що вдалось зустрітись із Дмитром особисто в російському СІЗО.
«Червоний Хрест в принципі дуже мало говорить про цю зустріч, але те, що вони його вживу бачили, вже непогано. Ну, і зустріч була коротка і не тільки конкретно з ним. Я так розумію, вони перевіряли місця утримання полонених. І батьки через Червоний Хрест намагалися передавати листи. Червоний Хрест їх отримував, але чи дійшли вони до Дмитра, ми не знаємо», — зауважує Оксана Михалевич.
1 березня 2022 року Дмитро Хилюк написав у соцмережах, що російські війська зайшли у село Козаровичі на Київщині, де він перебував разом із родиною, а вже 3 березня журналіста та його батька Василя Хилюка затримали російські військові, коли чоловіки прийшли з укриття подивитись на пошкодження, що зазнав їхній будинок після обстрілу. Василя Хилюка звільнили із заручників через вісім днів, а місце перебування Дмитра ще тривалий час залишалось невстановленим.
Як вдалося встановити Медійній ініціативі за права людини, Дмитра Хилюка росіяни певний час утримували разом з іншими заручниками у складських приміщеннях спочатку у Козаровичах, а тоді — у Димері на Київщині, після чого, відступаючи, забрали з собою на територію Росії. У травні того ж року з інтерв’ю зі звільненими військовополоненими правозахисники з’ясували, що журналіст ймовірно перебуває у в’язниці у Новозибкові Брянської області Росії — інтерв’юйовані чули його прізвище під час переклички.
Відносно нещодавно міжнародна організація «Репортери без кордонів» змогла поспілкуватися із чоловіком, якого звільнили у січні 2024 року, але який, як стверджується, 12 травня 2023 року був етапований разом із Дмитром Хилюком в одному фургоні з Новозибкова до виправної колонії №7 в селищі Пакіно Володимирської області Росії та мав можливість поговорити з ним під час перевезення. За даними організації, Дмитро Хилюк повідомив цьому чоловіку, що провів в одиночній камері щонайменше три місяці і не мав можливості зв’язатись ні з рідними, ані зі своєю редакцією.
Офіс Генерального прокурора України раніше повідомляв про відкриття провадження щодо незаконно утримуваних людей у Димері на Київщині. МІПЛ стверджує, що у цій справі, відкритій за статтею про порушення правил і звичаїв війни (частина 1 статті 438 Кримінального кодексу) Василь та Дмитро Хилюки фігурують як потерпілі. Розслідування веде СБУ.
Низка українських та міжнародних правозахисних організацій вже виступила з підтримкою Дмитра Хилюка, неодноразово підкреслюючи, що він — цивільна особа і журналіст. Зокрема, 23 лютого цього року «Репортери без кордонів» оприлюднили заяву з вимогою до Росії надати докази, що Дмитро Хилюк — живий, адже про нього не було звісток із травня 2023. Також міжнародна організація Front Line Defenders опублікувала заяву 2023 році, визнаючи Хилюка правозахисником, адже він готував репортажі, зокрема, з судів та мирних зібрань, сприяючи прозорості цих процесів і дотриманню прав людини в Україні.
У грудні 2023 року Дмитра Хилюка нагородили відзнакою Платформи європейської пам’яті та сумління (Platform of European Memory and Conscience), міжнародної неурядової організації, що досліджує діяльність та злочини тоталітарних режимів у ХХ столітті. Ця премія присуджується особі чи особам, які борються проти тоталітаризму, за ідеали демократії, основні права і свободи людини та верховенство права.
За даними Медійної ініціативи за права людини, Росія незаконно утримує наразі понад півтори тисячі цивільних українців, більшість із них — без жодних правових підстав. Окрім цих людей, організація встановила особи ще 300 цивільних заручників, захоплених у період від початку війни до широкомасштабного вторгнення на окупованих Росією територіях Донецької і Луганської області, та 140 затриманих чи засуджених за політично вмотивованими звинуваченнями на території окупованого Росією Криму. Більшість із цих людей досі за ґратами, а дехто утримується без зв’язку із зовнішнім світом, тож неможливо ні встановити точне місце їхнього перебування, ані дізнатися про стан їхнього здоров’я чи умови утримання.
Журналісти є однією з груп, які зазнають переслідування в російській окупації. Зокрема, за даними української правозахисної організації Інститут масової інформації, за час широкомасштабного російського вторгнення було викрадено 24 медійники, ще 14 журналістів зникли.
***
Матеріал підготовлений завдяки підтримці Міністерства закордонних справ Нідерландів