Втеча і засуджений свідок. Що відомо про справу депутата Київської міськради Владислава Трубіцина
Владислав Трубіцин у Києві, березень 2023 року. Фото: фейсбук депутата
Національне антикорупційне бюро 13 липня оголосило в розшук депутата Київської міськради Владислава Трубіцина, обвинуваченого в отриманні разом із п’ятьма спільниками хабаря в 1 мільйон 390 тисяч гривень.
Справу у квітні 2023 року почав розглядати Вищий антикорупційний суд.
Трубіцин двічі не прийшов на призначені засідання суду у його справі і, як з’ясувало НАБУ, виїхав за кордон та не повернувся. У зв’язку з цим, Вищий антикорупційний суд оголосив його у міжнародний розшук, арештував заочно, а справу виділив в окреме провадження. Її суд розглядатиме за спеціальною процедурою in absentia — без участі обвинуваченого.
Що змінилося у справі Трубіцина з моменту розкриття злочину та як йому вдалося виїхати за кордон, — у матеріалі «Ґрат».
Затримання
Національне антикорупційне бюро (НАБУ) затримало депутата міськради Києва Владислава Трубіцина та п’ятьох його спільників півтора року тому, 9 лютого 2022 року. Йдеться про офіційного помічника Трубіцина Артема Белінського, брата Трубіцина Іллю Ліфа, який був його неофіційним помічником, виконавчого директора комунального підприємства Київської міської держадміністрації «Міський магазин» Амана Моламова, його заступника Олексія Непряхіна та заступника директора комунального підприємства «Київська спадщина» Дмитра Ковальчука.
НАБУ їх підозрювало в отриманні хабаря в 1 мільйон 390 тисяч гривень. Хабар передавали двома частинами, Трубіцина і спільників затримали після передачі другої частини — у розмірі 1 мільйон 260 тисяч гривень.
Під час судового засідання з обрання запобіжного заходу Трубіцину прокурор повідомив, що той намагався приховати злочин. Депутат у день передачі хабаря відключив свій телефон, а невідомий передав йому «чистий» телефон із новою сім картою. Обвинувачення просило взяти всіх підозрюваних під арешт, щоби вони не могли перешкоджати слідству. Суд погодився і призначив заставу. Згодом Трубіцин та інші підозрювані сплатили її й вийшли на свободу.
Схема з «купавами»
НАБУ встановило, що на початку січня 2021 року Ілля Ліф звернувся до свого давнього знайомого Андрія Максименка і повідомив йому, що його брат — Владислав Трубіцин — став депутатом міськради Києва і головою комісії з питань підприємництва, промисловості та міського благоустрою, й «у нього з’явились широкі корупційні можливості у відповідній сфері комунального господарства…». Згодом свої «можливості» Трубіцин, за даними слідства, особисто підтвердив Максименку і повідомив, що далі комунікацію з цього приводу вестиме через помічника Артема Белінського. Депутат йому озвучив, що може впливати на розміщення точок пересувної торгівлі в окремих районах столиці та призначення «своєї» людини на посаду заступника директора комунального підприємства «Житній ринок».
13 березня 2021 року, повідомляло слідство, відбулася зустріч Максименка з Белінським, під час якої Белінський сказав, що Трубіцин може забезпечити розміщення 26 пересувних точок роздрібної торгівлі — «купав» — в Голосіївському районі міста Києва. Максименко та Белінський домовились більш точно з`ясувати у Трубіцина повний перелік локацій, де можуть бути розміщені «купави».
Демонтаж купави у Києві. Фото: сторінка Владислава Трубіцина у фейсбуці
Фігуранти справи, за версією слідства, розробили наступну корупційну схему: Максименко підшукує підприємців, які хотіли б розміщувати «купави», ті подають заявки на тендер, перемогу в якому без конкуренції забезпечують Моламов, Непряхін та Трубіцин. Зокрема, Моламов як керівник комунального підприємства «Міський магазин» після погодження з Трубіциним давав доручення своєму заступникові Непряхіну — «викидати» на тендер певні адреси для встановлення «купав». Непряхін також організовував торги та забезпечував відсутність конкуренції.
За даними слідства, фігуранти справи озвучували наступні прорахунки: офіційна сторона оплати складає 30 тисяч гривень з однієї точки за весь сезон, тобто загальна сума офіційного платежу становить 780 тисяч гривень. При цьому корупційна складова оплати становить 20 тисяч гривень за місяць з однієї точки, тобто 120 тисяч гривень за весь сезон з однієї «купави» (за шість місяців роботи) та 3 мільйони 120 тисяч гривень з 26 «купав» за сезон.
Ковальчук, знайомий Моламова, отримував першу частину хабаря — 130 тисяч гривень, а Ліф — другу — 1 мільйон 260 тисяч гривень. Комунікацією між ними, за версією обвинувачення, займався помічник Трубіцина Белінський.
Крім того, згідно з інформацією, оприлюдненою в окремих рішеннях у справі, під час зустрічі Максименко та Белінський домовились визначитись із сумою хабаря депутату, задля призначення підконтрольної особи на посаду заступника директора КП «Житній ринок».
За даними НАБУ, 20 березня того ж року Трубіцин зустрічався із людиною, яка претендувала на посаду заступника директора КП «Житній ринок». Після цього відбулася зустріч втрьох: Трубіцина, Белінського та Максименка. Трубіцин, за даними слідства, повідомив, що скоро діючого директора ринку звільнять з посади у зв’язку із відкритою проти нього кримінальною справою. Тому він має можливість завести туди спочатку заступника директора, що згодом може стати директором. Депутат тоді також назвав суму хабаря за посаду керівника ринку: «три риби», тобто 30 тисяч доларів США.
У матеріалах слідства йдеться і про те, що кандидат на посаду заступника директора ринку надсилав свої документи Трубіцину. Але прізвище цього кандидата слідство не повідомляє, як і інших деталей цього епізоду.
За даними із сайту Київської міської державної адміністрації, з жовтня 2021 року виконував обов’язки директора ринку Євгеній Шевченко. 17 липня 2023 року гендиректором ринку став Ігор Цеханський, що раніше кілька разів керував ринком.
Трубіцин свою причетність до злочину заперечував, заявляв про політичне замовлення і провокацію з боку Максименка.
Заявник
НАБУ відкрило кримінальну справу 23 березня 2021 року. Як згодом виявилося, за заявою Андрія Максименка — представника підприємиці зі Львівської області Наталії Вус, яка за даними аналітичної системи YouControl, займається постачанням готових страв.
Після цього, як йдеться в окремих рішеннях із судового реєстру, слідство кілька разів просило дозвіл на проведення негласних слідчих дій — фото і відеозйомку фігурантів, прослуховування їхніх телефонів.
Згодом НАБУ оприлюднило уривки записаних розмов між фігурантами справи, у тому числі під час передачі хабаря.
Крім того, що у домовленостях з Трубіциним Максименко представляв львівську підприємицю, відомо, що він — колишній керівник Служби автомобільних доріг у Миколаївській області. У 2019 році НАБУ затримало його під час отримання 90 тисяч доларів США хабаря. За даними слідства, він вимагав «відкат» у 7 % у приватного підприємства «Полтавабудцентр», що ремонтувало дорогу в області.
4 травня 2022 року прокурор та Максименко уклали угоду, яку згодом затвердив суд. Максименко повністю визнав вину та зобов’язався співпрацювати з прокурором — з контексту угоди зрозуміло, що йдеться про справу Трубіцина. Під час укладення угоди була врахована, зокрема, тривала участь Максименка — впродовж десяти місяців — у розслідуванні цієї справи та її складність, зважаючи на кількість фігурантів.
Суд засудив Максименка до п’яти років позбавлення волі зі штрафом у 17 тисяч гривень, з позбавленням права обіймати посади керівника державних та комунальних органів на два роки. При цьому суд звільнив його від відбування покарання, встановивши іспитовий термін три роки. У вироку також йдеться, що Максименко служить у ЗСУ.
Три окремих справи
Незадовго після початку розгляду справи Трубіцина в суді адвокат одного з обвинувачених Олексія Непряхіна подав клопотання про виділення провадження щодо його клієнта окремо та призупинення розгляду, оскільки він — мобілізований. Суд, отримавши підтвердження від військового підрозділу, погодився.
А згодом зі справи виділили провадження і щодо Трубіцина.
Владислав Трубіцин. Фото: фейсбук депутата
За даними слідства, увечері 13 травня 2023 року він перетнув кордон із Польщею на автомобілі на підставі листа Головного управління розвідки України від 27 січня цього року. Назад в Україну не повернувся, як і не давав із цього приводу жодних коментарів.
17 травня Трубіцин не прийшов на судове засідання у його справі, а його телефон був поза зоною досяжності. Наступного дня він також пропустив сесію Київради. У міській раді повідомили НАБУ, що він надіслав листа, підписаного електронним підписом, що не прийшов через проблеми зі здоров’ям.
За даними програми розслідування «Схеми» Радіо Свобода, у листі, що давав дозвіл, зокрема Трубіцину, на виїзд, очільник ГУР звернувся до керівника Державної прикордонної служби із проханням посприяти «безперешкодному перетину кордону» для виїзду у закордонне відрядження з 28 січня до 25 травня 2023 року п’ятьом особам. Видання також повідомляє, що двоє з цих людей возили автомобілі для потреб ЗСУ.
Трубіцин, зауважує видання, двічі до цього також перетинав український кордон на підставі листа ГУР, але повертався.
5 червня прокурор подав клопотання про оголошення Трубіцина в міжнародний розшук, оскільки він як обвинувачений був зобов’язаний прибувати до слідчого, прокурора і суду на перший виклик. 5 червня суд задовольнив це клопотання.
Згодом ВАКС дозволив заочний судовий розгляд справи, а також прийняв рішення про зарахування в дохід держави застави у майже десять мільйонів гривень, які Трубіцин вніс 15 лютого 2022 року, щоб вийти на свободу. Суд також змінив йому запобіжний захід на арешт. У випадку його затримання — не пізніше ніж через 48 годин — суд повинен буде обрати йому новий запобіжний захід.
Отримати коментар адвоката Трубіцина чи його самого «Ґратам» поки не вдалося. Крім того, після виїзду його за кордон суд залучив для його захисту адвоката з безоплатної правової допомоги, попередні адвокати розірвали з ним договори про надання послуг.
Справу щодо решти обвинувачених суд продовжить слухати 14 серпня.
Знайшли помилку в тексті?
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
