Вразлива група. ЄСПЛ постановив виплатити компенсацію чотирьом переселенкам, які не змогли проголосувати на виборах у 2015 році

Шість років знадобилося кримчанкам Олександрі Селігененко, Анастасії Мартиновській та Дар’ї Свиридовій, а також донеччанці Євгенії Тереховій, щоби довести порушення своїх виборчих прав. Жінки хотіли проголосувати на виборах Київського міського голови й мера столиці в жовтні й листопаді 2015 року, оскільки фактично проживали в Києві. Але виборчі комісії відмовилися включати їх до списків виборців.

Європейський суд з прав людини визнав це порушенням Конвенції про права людини та дискримінацією. У рішенні, опублікованому 21 жовтня, суд постановив, що Україна впродовж трьох місяців має виплатити кожній із них по 4,5 тисячі євро компенсації.

«Ґрати» ознайомилися з рішенням ЄСПЛ і розповідають про суперечку українок за право голосу.

Відмова

Дар’я Свиридова виїхала з Алупки у квітні 2014 року, за місяць після анексії півострова Росією. Олександра Селігененко й Анастасія Мартиновська покинули Севастополь за рік — у квітні 2015 року. Усі вони переїхали до Києва, як і донеччанка Євгенія Терехова.

Дар’я Свиридова. Фото: Крим.Реалії

У столиці вони оформили посвідчення тимчасово переміщених осіб, де було зазначено, що фактично вони проживають у Києві. Але реєстрацію в паспортах вирішили не змінювати. Згодом, подаючи позов до ЄСПЛ, вони вказали, що реєстрація в рідних містах мала для них важливе символічне значення, а зміна реєстрації означала би втрату власності та право в ній проживати.

Напередодні місцевих виборів усі четверо звернулися до виборчих комісій, щоби ті включили їх до списків виборців. Але отримали відмову. Терехова поскаржилася до Центральної виборчої комісії, але й там їй відмовили. У ЦВК послалися на статтю 3 Закону про місцеві вибори, яка передбачала, що місце проживання визначається за реєстрацією в паспорті.

Жінки працювали в Києві і платили тут податки, тому сприйняли відмову як несправедливість і звернулися до суду, з вимогою зобов’язати виборчі комісії включити їх до списків. Але судді відхилили позови, пославшись на ту саму статтю Закону про місцеві вибори.

Аналогічні рішення ухвалили суди апеляційної інстанції, які в серпні 2018 року підтвердив Верховний суд. Він вирішив, що відмітка про реєстрацію в паспорті має ключове юридичне значення у вирішенні спорів, пов’язаних із виборами. Ще до цього, у 2016 році жінки звернулися до ЄСПЛ.

Терехова вимагала компенсацію у 25 тисяч євро, інші жінки просили суд присудити їм як компенсацію моральної шкоди будь-які суми, які суд вважає доцільними.

Аргументи

Європейський суд з прав людини. Фото: European Court of Human Rights

Звертаючись до ЄСПЛ, жінки зазначили, що їх не можна порівнювати з іншими людьми, які не проживали за своїм зареєстрованим місцем проживання. Адже вони були змушені залишити свої домівки й не могли повернутися. А оскільки голосування за місцем їхньої прописки не проводилося, вони взагалі не могли брати участь у місцевих виборах.

Це також відрізняло їх від громадян, які хоч і проживали в Києві, але могли повернутися за місцем реєстрації і проголосувати, або ж навпаки, живучи в іншому місті з київською реєстрацією могли повернутися в столицю, щоби вибрати місцеву владу.

«Заявники вважали, що вони належали до унікально знедоленої і вразливої групи, яка вимагала від влади прийняття особливих заходів для забезпечення для них рівної участі в місцевих виборах. Отже, вони вважали, що відмінність у поводженні, якого вони зазнали, не мало розумного й об’єктивного виправдання», — йдеться в рішенні ЄСПЛ.

Україну в суді представляв заступник міністра юстиції Іван Ліщина. У суді він стверджував, що з тимчасово переміщеними особами уряд поводився так як і з іншими громадянами, які не мали права голосувати не за місцем реєстрації.

«Заявники не скаржилися на те, що з ними поводилися інакше, а на те, що з ними варто — через їхній статус тимчасово переміщених осіб — поводитися інакше, ніж з іншими людьми, що живуть за межами зареєстрованого місця проживання», — коментує рішення суду позицію Ліщини.

Від імені уряду він стверджував, що тимчасово переміщені особи не є вразливою групою, яка вимагає особливого поводження й позитивної дискримінації. Ліщина просив суд відхилити позови його співвітчизниць.

Рішення

Колегія суддів на чолі із Сіофрою О’Лірі звернула увагу, що держава сама гарантувало тимчасово переміщеним особам право брати участь у виборах. У статті 8 профільного закону тоді було зазначено, що вони можуть це зробити, змінивши місце голосування без зміни виборчої адреси.

«Неприйняття іншого поводження з особами, чия ситуація істотно відрізняється, може бути рівносильною дискримінації», — йдеться в рішенні суду.

У підсумку судді визнали, що відмовивши Селігененко, Мартиновській, Свиридовій та Тереховій у праві голосувати на місцевих виборах Україна порушила Конвенцію з прав людини. А саме пункт про те, що держава не може порушувати будь-яке з прав громадян, зокрема право брати участь у виборах.

У результаті суд вирішив, що Україна впродовж трьох місяців має виплатити кожній із жінок компенсацію в 4,5 тисячі євро. Водночас судді відмовили їм у компенсації судових витрат і витрат на адвокатів.

Адвокат Української Гельсінської групи Михайло Тарахкало, який у суді представляв інтереси Євгенії Терехової, сказав «Ґратам», що зокрема завдяки цьому розгляду правозахисникам і активістам вдалося у 2019 році домогтися змін у виборчому законодавстві. У грудні 2019 року Верховна рада прийняла новий виборчий кодекс. Він усунув суперечності в законодавстві. Кодекс встановлював, що тимчасово переміщені особи і трудові мігранти можуть голосувати на місцевих виборах, попередньо змінивши місце голосування. Перед місцевими виборами минулого року Центральна виборча комісія також підтвердила: міняти адресу для голосування можна.

«Якоюсь мірою рішення ЄСПЛ — запобіжник від того, щоб у політиків не виникло бажання «відкотити» законодавство назад. Крім того це також важливий прецедент для подальших розглядів», — вважає Тарахкало.