Південний окружний військовий суд у російському Ростові-на-Дону засудив колишнього заступника командира підрозділу батальйону «Айдар» Дениса Муригу до 16 років позбавлення волі. Його обвинувачували у тому, що він проходив навчання, а потім служив у підрозділі, який Росія визнала екстремістською організацією.

Фактично Муригу судили за службу в армії, його не обвинуватили у насильницьких злочинах.

«Ґрати» слідкували за судовим процесом у російському військовому суді.

39-річний Денис Мурига народився в Криму і проживав у селі Ізобільне Алуштинського району, де і був прописаний. Саме тому у його справі два паспорти — український і російський. Він навчався в Харкові на пожежника і працював в аварійно-рятувальному загоні МНС України в Рубіжному Луганської області, де в березні-квітні тривали жорстокі бої. У кінці березня він спробував перетнути кордон з Росією як біженець — немає інформації, чи було це зроблено добровільно чи ні.

31 березня його затримали працівники ФСБ в Таганрозі Ростовської області, а суд оштрафував його за нібито хуліганство на 2000 рублів і арештував на 12 днів. Після арешту йому одягнули на голову мішок і передали поліції, яка доставила його в СІЗО.

Формально документи про затримання були складені 17 травня. Підстави, згідно з якими Мурига перебував у в’язниці до цього моменту, невідомі.

Муригу обвинуватили в участі у збройному угрупованні, яке не входить до складу іноземної армії і діє проти інтересів РФ згідно з частиною 2 статті 208 Кримінального кодексу РФ , а також у навчанні терористичній діяльності згідно зі статтею 205.3 КК РФ . Через російський паспорт йому було пред’явлене обвинувачення як громадянину РФ, що скоїв злочин за кордоном згідно з частиною 1 статті 12 КК РФ .

Фактично Муригу обвинуватили у тому, що він пройшов військову підготовку та служив у батальйоні «Айдар». Інших звинувачень йому не пред’явили, хоча відразу після його затримання ФСБ розповсюдила відео, на якому він сидить зі зведеними за спиною руками і каже, що вступив до батальйону в січні 2015 року, а в березні того ж року, за наказом командира роти вогневої підтримки Ігоря Радченка, брав участь у підриві мосту в Луганській області. Цей епізод не ввійшов у справу, а відео зараз видалено з багатьох ресурсів.

Слідство стверджувало, що Мурига вступив в «Айдар» в січні 2015 року, «поділяючи праворадикальні погляди, засновані на русофобії та ідеї українського націоналізму». Йому виділили зброю, амуніцію і направили до навчальної частини на полігоні Верхні Гаї Львівської області. Це навчання військовій справі — поводження зі зброєю, тактиці бою, наданню медичної допомоги — слідство інтерпретувало як навчання терористичній діяльності.

Після навчання Мурига, за даними слідства, був призначений рядовим в охоронному підрозділі батальйону «Айдар» у селі Половинкине Луганської області. У лютому 2015 року його перевели до кулеметного взводу в Лисичанську.

Основним доказом того, що Мурига служив у «Айдарі», стало трихвилинне відео під назвою «Айдар вимагає пропустити контрабанду. Лисичанськ», опубліковане на YouTube 4 травня 2015 року. У цьому відео кілька людей жваво сперечаються на КПП у Лисичанську, чути лайку і погрози. Серед них свідок Сероус впізнав Муригу — «за формою носа, круглим обличчям, короткою стрижкою та масивною статурою».

Сам Мурига в суді розповідав, що відео дійсно було зняте у травні 2015 року в Лисичанську. На той час «Айдар» був розформований за наказом Міноборони в січні 2015 року, і на його базі у березні того ж року був створений 24-й штурмовий батальйон ЗСУ, де і продовжував служити Мурига. Він визнавав, що брав участь у конфлікті на блокпосту.

«Біля цього блокпосту стояли ми. Дві жінки підійшли до КПП, вони перевозили продукти з підконтрольної території Луганська на непідконтрольну», — пояснював він в суді.

Зізнання і сльози. Репортаж «Ґрат» із російського суду, де колишнього українського військового судять за службу в «Айдарі»

Адвокатка Муриги, Катерина Носалієва, зазначала, що Мурига служив у ЗСУ і це не може розглядатися як злочин. Іншими словами, він вступив до Збройних сил, коли батальйону «Айдар» не існувало, пройшов звичайне військове навчання і розпочав службу у 24-му штурмовому батальйоні ЗСУ. У відповідь сторона обвинувачення наполягала на тому, що він служив там принаймні з січня до березня, коли з «Айдару» був сформований батальйон ЗСУ.

Проте Мурига визнав свою вину і в останньому слові заявив про розкаяння.

«Вину визнаю повністю. З обвинуваченням погоджуюсь. Щиро каюся», — сказав він та заплакав. «Повернутися до своєї історичної батьківщини в Крим я не міг через закриті кордони. Мені довелося виживати без засобів для існування, тому я прийняв рішення піти служити. Підрозділ не вибирав, не брав участі в бойових діях, п’ять місяців проходив навчання. Від моїх дій ніхто не постраждав, на моїх руках немає крові. Я не притримувався націоналістичних поглядів. Я намагався пристосуватися до мирного життя. Але, сидячи в підвалі з дружиною, прийняли рішення виїхати».

Мурига попросив врахувати, що у нього на непідконтрольній Україні частині Луганської області залишилися батьки похилого віку, а дружина хворіє і потрібує операції.

Прокурор Сергій Айдінов попросив для Муриги 18 років. 20 червня суд засудив його до 16 років колонії суворого режиму.