Україна ратифікувала Римський статут. Що це означає 

Верховна Рада підтримала ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду. За таке рішення проголосував 281 депутат. Відповідно до тексту законопроєкту, він набуває чинності разом зі змінами до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів, що гармонізують українське законодавство із нормами статуту. Проте законопроєкт, який має впроваджувати ці зміни, поки що на голосування не виносили. 

Дискусії щодо Римського статуту тривали 24 роки: Україна підписала його ще у 2000 році, але постійно відкладала ратифікацію, попри заклики правозахисників та міжнародних партнерів. 

При цьому Міжнародний кримінальний суд розслідує воєнні злочини в контексті російської агресії проти України і навіть відкрив тут офіс для координації цієї діяльності, а також уже видав ордери на арешт пʼятьох російських високопосадовців та їхнього лідера Володимира Путіна. 

Що тепер зміниться, з’ясовували «Ґрати».

«Потужний сигнал відданості зобов’язанням» 

Про президентську законодавчу ініціативу із ратифікації Римського статуту повідомила 15 серпня заступниця керівника офісу президента України Ірина Мудра. За її словами, це дозволить Україні увійти до Асамблеї держав-учасниць Міжнародного кримінального суду у Гаазі і формувати його політику, висувати своїх кандидатів на посади суддів та голосувати за інших, а також мати вплив на розподіл бюджету, зокрема, щодо компенсацій потерпілим від воєнних злочинів. 

«Фактично, ми будемо долучені до роботи ключового світового органу правосуддя та матимемо можливість впливати на пріоритизацію нашого питання в ньому. МКС видав вже шість ордерів на арешт російських злочинців, зокрема Путіна, армійської верхівки: Шойгу, Герасимова та інших генералів. Наша участь у роботі МКС дозволить посилити розгляд поточних справ, відкрити нові і забезпечити справедливе покарання для всіх російських злочинців», — написала Мудра у фейсбуці. 

Окрім того, за її словами, Україна взяла на себе зобов’язання ратифікувати Римський статут у низці міжнародних договорів, зокрема, в Угоді про асоціацію з ЄС, а також у домовленостях із різними державами-союзницями в питаннях військової допомоги. 

«Україна має зобов’язання щодо ратифікації Римського статуту в Угоді про асоціацію з ЄС (стаття 8). Крім того, це одна з вимог нашого вступу до блоку. Низка вже підписаних безпекових угод з країнами також містять положення щодо ратифікації Римського статуту, зокрема з Нідерландами та Німеччиною. За умовами безпекових угод, ми отримуємо від партнерів військову, фінансову та дипломатичну підтримку, а взамін проводимо реформи та гармонізуємо наше законодавство. Тому ратифікація стане потужним сигналом нашої відданості своїм зобов’язанням», — наголосила чиновниця. 

Що саме пропонується 

У цьому контексті йдеться про два законопроєкти: «Про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього» (№0285) та «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України у зв’язку з ратифікацією Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього» (№11484). Вони мають набрати чинності одночасно. 

Акція у Києві щодо військовополонених, вбитих в контрольованій Росією Оленівській колонії, 4 серпня 2022 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Перший законопроєкт підтверджує ратифікацію Україною Римського статуту та визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів, починаючи із 21 листопада 2013 року, а також злочину агресії, починаючи з 17 липня 2018 року (тоді відбулась активація юрисдикції МКС щодо злочину агресії).   

Водночас у документі є застереження, що розслідування Міжнародного кримінального суду щодо громадян України можуть ініціюватися не раніше, ніж через сім років після ратифікації документа.

«Україна заявляє, що протягом семи років після набрання Римським статутом чинності для України вона не визнає юрисдикції Міжнародного кримінального суду, стосовно злочинів, зазначених у  статті 8 воєнні злочини (з урахуванням поправок), коли, ймовірно, злочин було вчинено її громадянами», — йдеться у тексті законопроєкту. 

Другий законопроєкт вводить в українське законодавче поле поняття «воєнні злочини» та «злочини проти людяності» як дві окремі статті у Кримінальному кодексі, тоді як нині органи правопорядку послуговуються в обох випадках статтею про порушення законів і звичаїв війни (стаття 438 Кримінального кодексу). Серед злочинів проти людяності виділяють, зокрема, депортацію та насильницьке переміщення цивільного населення, сексуальне насильство, рабство, катування, насильницьке зникнення та незаконне позбавлення волі, а також інші умисні нелюдські діяння подібного характеру, які супроводжуються заподіянням сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи серйозної шкоди психічному або фізичному здоров’ю людини. За це у новому законопроєкті пропонують карати до 15 років позбавлення волі. Умисне вчинення в межах усвідомленого широкомасштабного або систематичного нападу на цивільне населення, апартеїду, винищення, вбивства передбачає покарання аж до довічного ув’язнення. 

Окрім того, у цьому документі прописується відповідальність військових командирів за дії їхніх підлеглих і посилюється відповідальність за злочин агресії аж до довічного позбавлення волі (раніше йшлося про 15 років ув’язнення). 

У чому були застереження 

Римський статут ухвалили представники 120 держав на дипломатичній конференції у Римі 17 липня 1998 року. Конференцію скликала Міжнародна асамблея ООН, аби утворити і запустити в роботу міжнародну інституцію, яка б дозволяла притягувати до відповідальності причетних до найбільших міжнародних злочинів: воєнних злочинів, злочинів проти людяності, геноциду та злочину агресії. Щодо останнього держави, однак, тоді згоди не дійшли, і злочин агресії описали і включили в статут пізніше, після конференції у Кампалі, столиці Уганди (це так звані Кампальські поправки 2010 року).  

Так, власне, з’явився Міжнародний кримінальний суд. 

Україна підписала Римський статут у 2000 році, однак наступного року тодішній президент Леонід Кучма звернувся з поданням до Конституційного суду. Зокрема, його цікавило, наскільки відповідає Конституції можливість притягати до відповідальності глав держав, депутатів і суддів попри недоторканність, а також можливість здійснення правосуддя органом, який не входить у систему судової влади України. 

У своєму рішенні суд зазначив, що недоторканність не є привілеєм, а потрібна для виконання посадовими особами своїх обов’язків та передбачає лише спеціальні умови притягнення їх до кримінальної відповідальності. На думку суду, це стосується тільки національної юрисдикції, тоді як міжнародні суди не мають щодо цього застережень. Водночас Конституційний суд зазначив, що МКС не може доповнювати судову систему України, допоки не буде внесено відповідних змін до Конституції. 

Такі зміни законотворці запровадили через більш ніж 15 років, після того, як вимога ратифікації Римського статуту була внесена до Угоди про асоціацію з ЄС.  Таким чином, наприкінці червня 2019 року набули чинності зміни до статті 124 Конституції України, за якими «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, визначених Римським статутом Міжнародного кримінального суду».

Але попри це Верховна Рада все одно тоді не ратифікувала Римський статут. Україна обмежилась тим, що 2014 та 2015 року направила до Міжнародного кримінального суду дві заяви, якими просила почати розслідування і визнавала безумовну юрисдикцію суду щодо воєнних злочинів і злочинів проти людяності, скоєних на її території з початку протестів на Майдані 21 листопада 2013-го та пізніше в контексті російської агресії. 

Попереднє вивчення цих подань тривало аж до березня 2022 року, коли прокурор МКС Карім Хан заявив про початок розслідування. У вересні 2023 року Офіс генерального прокурора і Офіс прокурора МКС повідомили про відкриття польового офісу МКС в Україні — найбільшого представництва цього органу за межами Гааги. 

Станом на зараз розслідування МКС триває, і суд видав ордери на арешт президента Росії Володимира Путіна, уповноваженої при президенті у справах дітей  Марії Львової-Бєлової, командувача дальньої авіації повітряно-космічних сил РФ Сергія Кобилаша, командувача чорноморського флоту Росії Віктора Соколова, а також ексміністра оборони РФ Сергія Шойгу та начальника генштабу російської армії Валерія Герасимова. Їх підозрюють у вчиненні злочинів проти людяності.

Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт Володимира Путіна та Марії Львової-Бєлової. У чому їх підозрюють, і що буде далі?

Ще у 2022 тодішній заступник голови Офісу президента України Андрій Смирнов заявляв в інтерв’ю Радіо Свобода, що ухвалення Римського статуту не на часі до кінця війни, оскільки «спеціальні компетентні органи іноземних країн отримають купу заяв країни-агресора про начебто злочини, які вчиняються нашими [українськими] військовими», про що раніше говорив також один із його попередників Олексій Філатов, заступник глави Адміністрації п’ятого президента України. А міністр юстиції Денис Малюська теж 2022-го висловлював думку, що негайна ратифікація Україною Римського статуту «практично нічого для нас не змінить з точки зору юрисдикції», тому відтермінування ратифікації цього документу не є критичним.

Правозахисники вітають ратифікацію, але із зауваженнями

Українські правозахисники загалом привітали внесення на розгляд парламенту законів для ратифікації Римського статуту, адже послідовно адвокатували цей крок протягом багатьох років.

Голосування за ратифікацію Римського статуту. Фото з телеграм-каналу “Залізний нардеп”

Як пояснив «Ґратам» Володимир Яворський, експерт Центру громадянських свобод, що входить у правозахисну коаліцію «Трибунал для Путіна», на практиці з погляду розслідування, які проводить офіс Міжнародного кримінального суду, після ухвалення закону про ратифікацію Римського статуту нічого принципово не змінюється, адже Україна вже визнає повну юрисдикцію МКС. Навпаки, каже правозахисник, цим законом повноваження Міжнародного суду звузяться пунктом про неможливість протягом наступних семи років проводити розслідування щодо громадян України.  

Як він зазначив у коментарі «Ґратам», обмеження юрисдикції може сприйматися державами-союзницями як прояв подвійних стандартів, однак сам Яворський сприймає це також як спробу законодавців дати військовим правову визначеність і зняти побоювання через можливі зловживання. 

Українська правозахисниця Тетяна Печончик, очільниця Центру прав людини ZMINA, що входить до іншої коаліції, «Україна. 5 ранку», зауважувала напередодні голосування, що обмеження юрисдикції МКС може ускладнити розслідування справ щодо злочинців з угруповань «ДНР» та «ЛНР». 

«Виводячи своїх громадян з-під ризику переслідування з боку МКС, Україна тим самим запроваджує імунітет для злочинців з окупованих територій з українськими паспортами, які чинили звірства і тяжкі злочини», — написала правозахисниця у фейсбуці.

Зокрема, вона нагадала, що один із засуджених Окружним судом Гааги за збиття MH17 — Леонід Харченко — мав українське громадянство. 

20 серпня правозахисна коаліція «Україна. 5 ранку» випустила заяву, в якій підтримала законопроєкти та висловила переконання, що вони посилять  спроможність національної правової системи здійснювати кримінальне переслідування та притягнення до відповідальності осіб, які скоїли найтяжчі міжнародні злочини. Водночас підписанти заяви висловили й певні зауваження. 

«Ми розуміємо умови, в яких Верховній Раді України пропонується ратифікувати Римський статут МКС з певними обмеженнями (зокрема, застосуванням статті 124 Римського статуту МКС щодо обмеження дії юрисдикції суду стосовно вчинення воєнних злочинів громадянами України). Втім, ми висловлюємо сподівання, що це обмеження буде знято якомога скоріше після ратифікації Римського статуту МКС українським парламентом. Натомість національна правоохоронна система, яка має забезпечувати всю повноту здійснення правосуддя в умовах війни, повинна мати максимальну підтримку, в тому числі з боку міжнародних партнерів України», — йдеться в документі. 

Що ж до закону, який гармонізує Кримінальний і Кримінальний процесуальний кодекси з нормами Римського статуту, то тут теж, за словами Володимира Яворського, варто було б більше деталізувати і прояснити нові норми.

«Там зараз просто буде перелік цих злочинів, а кожен злочин, який є у Римському статуті (їх тут 40 злочинів), має певні елементи — те, що у нас називається «склад злочину». І цього розписування не відбулося, тобто у нас далі буде одна стаття «злочини проти людяності» і друга стаття «воєнні злочини». Тобто 438 статтю, яка зараз звучить як «порушення законів і звичаїв війни», вони переформатовують у «воєнні злочини». Цього явно недостатньо, потрібно було окремі склади злочинів вводити, окремі покарання за ці злочини. Але знову-таки, якщо поставити на вагу, чи ратифікувати Римський статут, то я, звичайно, підтримую ратифікацію навіть у цьому вигляді, бо ці всі зміни можна потім допрацювати», — зауважує правозахисник. 

Після ухвалення змін до кодексів, найімовірніше, українське слідство буде перекваліфіковувати справи, які зараз всі розслідуються як «порушення законів і звичаїв війни» на воєнні злочини чи злочини проти людяності, каже Яворський. Водночас, за його інформацією, Офіс генерального прокурора і зараз для внутрішнього користування розділяє ці справи, тож це не має створити проблеми.