Колишньому голові Макарівського райсуду Київщини Олексію Тандиру, якого обвинувачують у вчиненні смертельної ДТП на блокпосту на в’їзді до столиці, вперше змінили запобіжний захід із безальтернативного тримання під вартою: визначили заставу в розмірі 119 мільйонів 808 тисяч гривень. Таке рішення ухвалив суддя Святошинського районного суду Києва Іван Бандура 28 січня. Обрання нового запобіжного заходу відбулося після рішення Європейського суду з прав людини 22 січня цього року, що визнав перевищення розумних строків тримання під вартою шести осіб, серед яких — і Тандира, який провів у СІЗО уже понад 2,5 роки. Тим не менш, адвокати підозрюваного стверджують, що визначена застава є непомірно великою, і таких коштів у Тандира немає. Детальніше про рішення суду та позиції сторін — у тексті «Ґрат».   На початку засідання Святошинського райсуду сторона обвинувачення клопотала про продовження для Олексія Тандира запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права застави ще на два місяці. Прокурор Олександр Задорожний стверджував, що якщо Тандир вийде з-під варти, то матиме змогу вплинути на подальший розгляд справи: знищити або спотворити докази, скористатися своїми зв’язками, набутими протягом роботи суддею, вплинути на свідків.  Також прокурор стверджував, що підозрюваний послідовно та цілеспрямовано намагався уникнути відповідальності, зокрема говорив поліції, що не керував своїм автомобілем, затягував процес освідування на алкогольне сп’яніння та імітував погіршення самопочуття, вимагаючи негайної госпіталізації. Адвокат потерпілих — родини загиблого під час ДТП бійця Нацгвардії Вадима Бондаренка — Павло Теслюк підтримав клопотання прокурорів, а також додав, що, на його переконання, нещодавнє рішення ЄСПЛ щодо Тандира стосується не тривалості тримання обвинуваченого  під вартою, а недостатньої обґрунтованості обрання саме такого запобіжного заходу. 

«Крім того, зазначу, що у рішенні Європейського суду з прав людини йдеться про матеріальну компенсацію за порушення прав обвинуваченого, однак там не вказано жодних заходів індивідуального характеру, себто звільнення з-під варти чи інші заходи, які мають бути вжиті судом», — сказав адвокат Теслюк.

Він зауважив, що якщо суд все ж змінить запобіжний захід на тримання під вартою з можливістю вийти під заставу, то просить визначити її у розмірі близько 100 мільйонів гривень. Адвокати Олексія Тандира закликали суд відхилити клопотання прокурора та долучили до справи переклад рішення Європейського суду з прав людини щодо їхнього підзахисного. Представниця обвинуваченого  Ірина Бовнегра зазначила , що ЄСПЛ визнав недостатнім обґрунтування, наведене ще у першому клопотанні про взяття Тандира під варту у травні 2023 року, а також додала, що це обґрунтування просто дублювалося в усіх подальших клопотаннях щодо подовження запобіжного заходу.  Також, за її словами, ніхто зі свідків не скаржився на тиск у свій бік, а всі речові докази, які згадуються у розслідуванні, вже були або досліджені судом, або повернуті стороні потерпілих, або ліквідовані, а тому Тандир не становинеме для них загрози, якщо вийде з СІЗО.  Інший адвокат обвинуваченого Олег Юрченко відкинув звинувачення сторони захисту у затягування процесу, та заявив, начебто медіа висвітлюють цей процес однобоко, негативно впливаючи на суспільну думку щодо його підзахисного. . Сам Олексій Тандир на засіданні висловив позицію, що для відновлення його прав запобіжний захід мають замінити на такий, що не пов’язаний із триманням під вартою, і навіть призначення застави, на його думку, свідчитиме про те, що суд ігнорує рішення ЄСПЛ.

«Закон, ваша честь, зобов’язує вас повернутися в точку нуль — до стану, коли мої права не були порушені. А оскільки порушенням є тримання під вартою без належних підстав, то припинити порушення можна, тільки звільнивши мене з-під варти. Я захищаюся від вигаданих обвинувачень. Вони всі будуються на припущеннях, весь обвинувальний акт, починаючи від назви й розміщення блокпосту, механізму цього ДТП», — заявив Тандир.

За словами обвинуваченого, його затримання супроводжувалося перевищенням службових повноважень, погрозами та застосуванням фізичного насильства, але це ніхто не розслідує. Також Тандир заявив, що розслідування було необ’єктивним, бо, на його думку, у будь-якому ДТП винними можуть бути обоє учасників.  

«Для того, щоб з’ясувати, хто винен, треба надати оцінку діям обох учасників ДТП. А в нашій справі діям іншого учасника ДТП оцінку не надавали. Можливо, він допустив порушення, можливо, воно вплинуло. А на ступінь моєї вини воно має якось вплинути? Цього ніхто не перевіряв», — сказав Тандир на засіданні.

Зрештою, суддя Іван Бандура частково задовольнив клопотання прокурора й призначив Олексієві Тандиру новий запобіжний захід: тримання під вартою на два місяці із визначенням застави 119 мільйонів 808 тисяч гривень.  Адвокати підозрюваного рішенням суду залишились не задоволені. За їхніми словами, визначена застава є непомірно великою, і Тандир не матиме змоги її внести. Тим не менш, оскаржувати рішення суду вони не планують, оскільки, на думку сторони захисту, це навряд призведе до суттєвих змін. 

«У дійсності жоден з ризиків не доведений за весь цей час. Сьогодні це відбулося двадцять перший раз: прокурор те саме клопотання дістав, Бандура те саме написав, тільки під тиском ЄСПЛ зробив вигляд, що він його виконав. Хай би мільярд написав, немає значення, і цією ширмою намагалися прикрити типу виконання рішення ЄСПЛ», — сказав адвокат Олег Юрченко журналістам після завершення засідання.

Тим часом Олексія Тандира повернули в СІЗО.  

Смертельне ДТП

Близько опівночі 26 травня 2023 року Олексій Тандир повертався на автомобілі Берестейським проспектом до Києва. За даними слідства, він їхав із перевищенням дозволеної швидкості, а перед блокпостом пригальмував лише до 61 кілометра на годину замість необхідних 5. У цей час нацгвардієць Вадим Бондаренко встановлював на блокпосту огороджувальні блоки та дорожній знак біля відбійника, оскільки у столиці мала початись комендантська година. Машина Тандира наїхала на блок і знак, за яким стояв військовослужбовець, і збила його. Від травм 22-річний нацгвардієць загинув на місці. "Лексус" судді Олексія Тандира після аварії. Фото: пресслужба ДБР Під час допиту на судовому засіданні поліцейський Сергій Грабарівський, який ніс службу на згаданому блокпості у ніч ДТП, стверджував, що Олексій Тандир перебував у стані алкогольного сп’яніння. Про це, за словами свідка, свідчив зовнішній вигляд підозрюваного та запах алкоголю від нього. Крім того, у автомобілі судді знайшли неповну пляшку віскі. Також поліцейський сказав, що загиблий Вадим Бондаренко був у світловідбивному жилеті, натомість Тандир стверджував, що це не так.   

Освідування на стан алкогольного сп’яніння

Олексій Тандир заперечує, що був напідпитку під час ДТП. Згідно з інструкцією Міністерства внутрішніх справ, освідування щодо алкогольного сп’яніння потрібно провести протягом двох годин після ДТП. За даними слідства, Тандиру пропонували пройти тест за допомогою драгера на місці події, але він відмовлявся від цього. Натомість сторона захисту стверджує, що таке рішення ухвалив один із правоохоронців, а не підозрюваний. Суддя пробув біля блокпосту приблизно до сьомої ранку, після чого його доправили до клініки «Соціотерапія», тоді — київської лікарні №7, але провести забір сечі вдалося лише у третьому медзакладі — Київському клінічному бюро судової експертизи — близько десятої ранку після постанови прокурора.  https://graty.me/news/na-zapitannya-chi-%d1%94-czya-ridina-secheyu-vin-vidpoviv-pobachimo-u-spravi-oleksiya-tandira-svidchili-slidchi-dbr-pro-ekspertizu-na-alkogol/ За даними слідства, здавати на аналізи кров Тандир відмовлявся, тож здійснити забір вдалося лише після рішення слідчого судді. Відбулося це через понад 16 годин після скоєння ДТП. На переконання сторони обвинувачення, цього часу було достатньо, щоб алкоголь повністю вийшов з організму, навіть якщо його вміст на момент події становив 15 проміле, що відповідає стану сильного сп’яніння, зауважив прокурор.  Експертизу сечі обвинуваченого проводили тричі. Перша показала, що алкоголю немає. Друга — що у зразках, наданих слідством, немає сечі. І третя — що у зразках є вода і чоловіча слина.   

Судовий процес

Після затримання Олексію Тандиру оголосили підозру у  [suggestion title="порушенні правил безпеки дорожнього руху під час керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, що спричинило смерть потерпілого" text="частина 3 статті 286-1 Кримінального кодексу України"]. Перебування Тандира під вартою оскаржував його адвокат Олег Юрченко у Шевченківському райсуді Києва увечері 26 травня та стверджував, що затримання відбулося незаконно, але суд підтримав сторону обвинувачення. Наступного дня Вища рада правосуддя також одноголосно підтримала арешт судді. Печерський райсуд Києва взяв підозрюваного під варту без права внести заставу. Надалі такий запобіжний захід неодноразово подовжували, тож Тандир провів у СІЗО вже понад 2,5 роки. 5 вересня 2023 року Святошинський районний суд міста Києва розпочав розгляд справи Олексія Тандира по суті. Відтоді суд допитав 30 свідків, про що на засіданні 28 січня згадували адвокати обвинуваченого. Наразі триває етап дослідження доказів. https://graty.me/spravu-suddi-oleksiya-tandira-yakij-zbiv-naczgvardijczya-na-blokposti-u-ki%d1%94vi-peredali-v-sud-%d2%91rati-zibrali-versi%d1%97-obvinuvachennya-ta-zahistu/ На засіданні 23 серпня 2024 року один з адвокатів потерпілих Віталій Сердюк долучив до матеріалів справи заяву про навмисне, на його переконання, затягування розгляду  та системне перешкоджання правосуддю з боку Олексія Тандира, який, за його словами, зірвав понад 12 засідань у цій справі щодо допиту свідків. На думку Сердюка, екссуддя робить це, аби через свої зв’язки в апеляції змінити запобіжний захід і втекти за кордон. Представники сторони захисту заперечують, що займаються затягуванням справи. При цьому, адвокати, які захищають Тандира, уже неодноразово змінювалися.  

Рішення ЄСПЛ

Європейський суд з прав людини визнав перевищення розумних строків тримання під вартою колишнього голови Макарівського районного суду Київщини Олексія Тандира (частина 3 статті 5 Європейської конвенції з прав людини). Відповідне рішення суд оприлюднив 22 січня у справі «Рідкодубський та інші проти України», об’єднавши скарги шести осіб, зокрема Тандира, подані у 2024-2025 році.  Європейський суд з прав людини. Фото: European Court of Human Rights Як зазначив ЄСПЛ, Олексій Тандир утримується в СІЗО більш ніж 2 роки і 6 місяців. При цьому, на переконання суду, продовження йому запобіжних заходів аргументувалось припущеннями про ризик втечі обвинуваченого або про ймовірні його спроби перешкоджання правосуддю за відсутності будь-яких доказів, а такожне враховувались можливості застосування інших заходів стримування.  Відповідно до цього рішення, Україна повинна виплатити Олексієві Тандиру компенсацію обсягом 2100 євро та відшкодувати 250 євро судових витрат.   

Системна проблема 

Рішення викликало в Україні жваву реакцію правників. Зокрема, керівник напряму «Правопорядок» українського аналітичного центру «Лабораторії законодавчих ініціатив» Євген Крапивін зауважив, що суди рідко призначають запобіжні заходи, не пов’язані з триманням під вартою через брак контролю за їхнім виконанням.  Також  із цього приводу висловилась уповноважена у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції Маргарита Сокоренко. За її словами, рішення у справі «Рідкодубський та інші проти України» є одним із багатьох подібних рішень ухвалених після 2016 року, коли ЄСПЛ розглянув справу «Ігнатов проти України», у якому комплексно проаналізував суть проблеми.

«Якщо групувати всі рішення зі скаргами на необґрунтованість тримання чи продовження тримання під вартою, є дві основні причини порушень: недотримання стандартів обґрунтування рішень про тримання під вартою або його продовження, а також відсутність ефективного механізму компенсації за порушення права на свободу (пункт 5 ст 5 Конвенції). Другий пункт критично важливий. Якби у нас був такий механізм, було б менше скарг на розгляді ЄСПЛ, [і це було б] економічно та репутаційно вигідніше для держави. А зараз Україна платить за рішеннями ЄСПЛ, який присуджує чималі компенсації», — написала вона у фейсбуці. 

На переконання Сокоренко, проблема обґрунтованості тривалого тримання під вартою – це не лише про текст самих рішень, а й про законодавство та практики, які застосовуються на етапах слідства і суду.