Суд арештував нардепа ОПЗЖ Олександра Пономарьова на два місяці. Його підозрюють у державній зраді

25 липня Печерський районний суд Києва ухвалив рішення про арешт народного депутата від забороненої в Україні партії ОПЗЖ Олександра Пономарьова. Згідно з ухвалою слідчої судді Тетяни Остапчук, депутатові доведеться провести у СІЗО 60 днів до 22 вересня, без права на заставу та поруки. Нардепа закували в кайданки в залі суду. Захист готується подати апеляцію, оскільки вважає цей запобіжний захід «надмірним». 

Олександра Пономарьова підозрюють у державній зраді частина 1 статті 111 ККУ . За даними, оприлюдненими СБУ, Пономарьов із лютого 2022 року до початку 2023 року перебував на окупованих росіянами територіях, у Бердянську, і у цей час пішов на співпрацю із росіянами. 

«Ґрати» нагадують, хто такий Олександр Пономарьов, розповідають, як обирали запобіжний захід народному депутатові та подробиці розслідування. 

Хто такий Олександр Пономарьов

Олександр Пономарьов у політиці із 2002 року. Тоді він вперше обрався до Запорізької обласної ради. 

До того його карʼєрний шлях тісно повʼязаний з Бердянськом, містом, де він народився. Починав на «Першотравневому заводі» у Бердянську — спочатку слюсарем механоскладальних робіт, потім контролером автотранспорту. 9 років пропрацював техніком з поточного ремонту та обслуговування радіообладнання на Комунальному автотранспортному підприємстві Бердянську. Наприкінці 90-х займався підприємницькою діяльністю. А після того 15 років — голова правління ПрАТ «Бердянський райагропромпостач». 

Паралельно розвивалась його політична карʼєра. У 2006 році його обрали членом виконавчого комітету Бердянської міської ради. З 2010 два роки — депутат Запорізької обласної ради.

Пономарьов намагався потрапити й до Верховної Ради — четвертого та шостого скликань. Але вдалося тільки втретє — у жовтні 2012 року як безпартійному самовисуванцю. Згодом перейшов до фракції «Партії регіонів», а в червні 2014-го — до депутатської групи «За мир і стабільність». У складі «регіоналів» голосував за диктаторські закони «16 січня» Закони, ухвалені 16 січня 2014 року із суттєвими порушеннями регламенту, які обмежували права громадян і давали більше прав для покарання учасників акцій під час Революції гідності — наприклад, передбачали покарання за їзду в автоколоні, блокування доступу до інтернет-ресурсів, та 15 діб арешту за встановлення намету .    

Надалі продовжив свою політичну карʼєру як депутат від групи «Воля народу» у восьмому скликанні ВР, а вже у девʼятому приєднався до партії Юрія Бойка ОПЗЖ.  

Крім того, у рідному Бердянську народний депутат створив впливовий бізнес. Відповідно до даних аналітичної системи YouControl, так звана «бізнес-група Олександра Пономарьова» налічує близько 37 компаній, зокрема, у паливно-енергетичному комплексі та машинобудуванні. До них також входить бердянське Науково-виробниче підприємство «Агрінол», яке постачало у 2016-2017 роках моторну оливу Міністерству оборони України. Також є у Пономарьова бізнес у Грузії — там працює одна із філій його мастильних підприємств. Хоча більшість компаній зареєстрована на інших осіб, сам депутат не заперечує контроль над бізнес-групою, однак з моменту окупації він його начебто «втратив». 

ЗМІ неодноразово звертали увагу на те, що підприємства Пономарьова були монополістами у сфері постачання таких мастил армії.

Підприємства, повʼязані із Пономарьовим, фігурували у кримінальному провадженні, яке стосувалося постачання неякісного мастила для техніки Збройних сил України. За результатами випробувань, проведених у червні 2017 року, встановлено, що олива не відповідає нормативним вимогам, що призводить до виведення двигунів із ладу. Тоді постраждало понад 20 одиниць військової техніки. У 2018 році склад у Словʼянську, де зберігалися ці мастила, згорів. 

У 2021 році провадження у цій справі перейшло від СБУ до Державного бюро розслідувань. На якій стадії воно перебуває, наразі не відомо. А у грудні 2021 року у Міністерстві оборони повідомили журналістам, що обіцяють ліквідувати монополію підприємств Пономарьова у постачанні мастил.

За свою депутатську карʼєру Пономарьов неодноразово потрапляв у скандали. Наприклад, у 2018 році він відібрав телефони у журналістів в кулуарах парламенту. Держбюро розслідувань відкрило кримінальне провадження за фактом перешкоджання діяльності журналістів, а у 2020 році його закрило. 

У липні 2019 року Національна поліція вручила Пономарьову повістку на допит у якості свідка у справі пошуку замовників вбивства бердянського активіста, добровольця батальону «Донбас» Віталія «Сармата» Олешка. Однак на допит він тоді не зʼявився.

Наприкінці 2021 року журналісти-розслідувачі проєкту «Схеми» виявили, що у Пономарьова є російський паспорт. Він отримав його у 2003 році, за кілька років — змінив на новий через досягнення 45-річного віку. У коментарі журналістам депутат не відразу визнав наявність у нього російського паспорта, хоча після того, як вони показали документи, погодився та повідомив, що вважав його «анульованим» та жодного разу ним не користувався.

Нардеп ОПЗЖ Олександр Пономарьов (стоїть) у залі Печерського райсуду Києва 25 липня 2023 Фото: Любомира Ремажевська, Ґрати

Підозра у державній зраді та журналістське розслідування

Зранку 24 липня пресслужба СБУ повідомила, що народному депутатові було вручено підозру у державній зраді. 

Коли почалось повномасштабне вторгнення, Пономарьов відправився до Бердянська — вночі 25 лютого 2022 року, коли на місто уже прямували колони російської техніки. Там він залишався щонайменше до осені 2022 року. Що він робив в окупації, було відомо лише з декількох повідомлень. 

21 березня на офіційній сторінці громадської приймальні депутата повідомили, що напередодні ввечері із ним зник звʼязок. До цього Пономарьов упродовж дня працював у міському гуманітарному штабі Бердянська. А вже 22 березня міська влада повідомила, що його захопили росіяни. Про це зникнення писав на сайті партії і один з очільників ОПЗЖ, Юрій Бойко. Згодом депутат потрапив до бердянської лікарні. І з того часу про його долю було невідомо. 

Згідно з даними руху Чесно, з 24 лютого до 1 червня 2022 року він пропустив усі засідання Ради під час війни, окрім голосування за воєнний стан. 19 січня 2023 року Пономарьов уперше після тривалої відсутності з’явився у Верховній Раді.

Слідство встановило, що під час свого перебування в окупованому Бердянську нардеп зустрічався з представниками держави-агресора, «мав їх підтримку та отримав навіть від них охорону». Крім того, за даними СБУ, нардеп після окупації російськими військами Бердянська перереєстрував підконтрольні йому там підприємства за російським законодавством, відкрив рахунки у філіях російських банків на окупованих територіях. А також організував роботу паливно-мастильних підприємств, які він контролює, та постачання продукції цих підприємств російським військовим. 

Також слідство встановило, що за цей час народний депутат відвідував тимчасово окупований Крим та Росію.

Повернення депутата в Україну, за даними слідства, відбулося через комерційні суперечки з окупантами. За даними СБУ, поставки продукції з підприємств Пономарьова окупантам продовжились і після того, як він приїхав до Києва.

У день вручення підозри Пономарьову журналісти проєкту «Схеми» випустили велике розслідування про те, що відбувалося із Пономарьовим в окупованому росіянами Бердянську. Журналісти наводять докази: документи, листування його оточення в месенджерах та перехопленні телефонні розмови. Зокрема, в них йдеться, що після викрадення 20 березня народний депутат допомагав окупантам проводити ремонтні роботи та перезапустив виробництво моторних олив на власних підприємствах, завозячи сировину з РФ та збуваючи готову продукцію російським збройним силам. 

Журналістам також вдалося поспілкуватися із самим Пономарьовим, та зіставити його коментарі із наявними у них документами. 

У розмові зі «Схемами» нардеп переконує, що контроль над своїми підприємствами він втратив у перший же день, коли в місто зайшли військові РФ, і бізнес його перестав працювати. Однак журналісти навели перехоплені телефонні розмови, які свідчать, що він особисто зʼявився 30 березня на підприємствах та згодом віддав команду запустити робочі процеси.

У коментарі «Ґратам» Пономарьов все заперечив. Після засідання з обрання йому запобіжного заходу, він розповів, що поїхав у Бердянськ, щоб вивезти звідти своїх неповнолітніх дітей. Однак чому родина не покинула місто до окупації 27 лютого, пояснити чітко не зміг. 

Він наводив декілька причин: спочатку він начебто залишився допомагати місцевому меру, згодом повідомив, що доглядав за хворими родичами, а потім — що допомагав розселяти біженців із Маріуполя в перші дні повномасштабного вторгнення. Зрештою він повідомив, що виїхати в кінці березня уже не міг, бо потрапив до росіян.

У коментарі «Ґратам» він підтвердив оприлюднену «Схемами» інформацію, що повернувся в Україну через територію Росії та Грузії, та зазначив, що «використовував лише український паспорт». 

«Це був єдиний шлях виїзду з окупованих територій. Після повернення у лютому я сам пішов у СБУ та запропонував їм співпрацю», — розповів депутат. 

Запобіжний захід упродовж двох днів

Нардеп ОПЗЖ Олександр Пономарьов (другий справа) у залі Печерського райсуду Києва 25 липня 2023 Фото: Любомира Ремажевська, Ґрати

У день вручення підозри Печерський суд почав розглядати питання запобіжного заходу. Однак для того, щоб оголосити рішення,  знадобилося майже два дні — у понеділок після кількох годин засідання, яке проводили у закритому режимі на вимогу прокуратури, було оголошено перерву до ранку наступного дня.

Хоч засідання і було призначене на 10 ранку вівторка, 25 липня, розглядати справу по суті почали аж після обіду. 

Зранку у складі учасників процесу відбулися суттєві зміни. У процес увійшли двоє нових адвокатів — Михайло Яковчук та Дмитро Марченко захищав, зокрема, Нелю Штепу, колишню міську голову Словʼянська, яку обвинувачують у сепаратизмі за допомогу підконтрольним Росії бойовикам у захопленні Словʼянська . А від послуг адвоката Євгена Озюменка, який представляв інтереси підозрюваного 24 липня, той відмовився. В коментарі «Ґратам» Озюменко цю відмову пояснив тим, що, мабуть, його відсторонили, бо він «донецький» (Євген Озюменко отримав свідоцтво адвоката у Єнакієвому Донецької області у вересні 2013-го), а не київський. Втім, донецьке походження не перешкоджало раніше, адже Євген Озюменко, за даними ЗМІ, представляв інтереси Пономарьова ще у 2019 році, та був його довіреною особою на виборах у парламент.

Згодом у засіданні було оголошено перерву у звʼязку із відводом для слідчої судді Тетяни Остапчук. Про це попросив адвокат Марченко. На думку захисту, суддя не могла продовжувати розгляд справи через ймовірну особисту зацікавленість. Адвокати повідомили, що суддя не дозволила витратити більше часу на ознайомлення із матеріалами справи, й саме в цьому вбачали необхідність відводу судді Остапчук. Втім суддя Олексій Соколов, розглянувши клопотання про відвід, не задовольнив його.

Після цього засідання щодо обрання запобіжного заходу Пономарьову продовжилося у попередньому складі суду. Однак до команди адвокатів приєднався вже згаданий Євген Озюменко. На запитання кореспондентки «Ґрат» чому він перебуває у судовій залі, адже його відсторонено від процесу, він повідомив, що його підзахисний «передумав», і вже надав новий ордер до суду. 

За кілька годин суддя Остапчук ухвалила рішення про двомісячний арешт народного депутата, повністю задовольнивши клопотання прокуратури. При цьому адвокати клопотали про взяття депутата на поруки, однак суд їм відмовив. Мотивація судді не відома — вона зачитала коротку версію рішення, а сторони не стали це коментувати.

Що стосується епізодів, за якими звинувачують Пономарьова, прокурори офіційно коментувати це питання відмовляються. Вимогу закритого засідання пояснюють тим, що у процесі можуть обговорюватися «питання державної таємниці». Саме тому прокурори просили про проведення у закритому режимі навіть розгляду питання про відвід судді Остапчук.

Сам же Пономарьов після засідання охоче поспілкувався із журналістами. За його словами, всі звинувачення проти нього не мають жодних документальних підкріплень, та сфабриковані. Загалом же він назвав процес політичним замовленням, однак на питання, хто його «замовив», відповісти не зміг.    

Наразі депутату загрожує до 15 років увʼязнення. Прокуратура у коментарі «Ґратам» повідомила, що проситиме про максимальний термін покарання.