Сім років за тортури. Суд виніс вирок одному з організаторів тітушок Юрію Крисіну

У Дарницькому райсуді Києва оголосили вирок Юрію Крисіну, обвинуваченому в організації тітушок для переслідувань учасників протестів у Києві на початку 2014 року.

Суддя Ольга Просалова засудила Крисіна до 7 років тюремного ув’язнення. Але в підсумку він отримав 8 — за сукупністю з вироком за хуліганський напад із застосуванням зброї на журналіста «Вестей» В’ячеслава Веремія, унаслідок якого той загинув.

«Ґрати» розповідають про справу Майдану, яку розглядали впродовж чотирьох років.

Дарницький суд визнав доведеною провину Крисіна в підбурюванні до тортур, пособництві в заподіянні фізичних і моральних страждань підбурювання і пособництво в тортурах, скоєних групою, частини 4 і 5 статті 27, частина 2 статті 127 Кримінального кодексу оператору Владиславу Іваненку, якого тітушки помилково сприйняли за учасника руху «Автомайдан» і викрали біля станції метро «Петрівка» 21 січня 2014 року.

Суд частково задовольнив цивільний позов Іваненка і призначив компенсацію вдвічі меншу, ніж той просив — 500 тисяч гривень. Але оскаржувати вирок він не буде.

У рамках цієї справи Крисіна також звинувачували в скоєнні групового хуліганства частина 2 статті 296 Кримінального кодексу , перешкоджанні організації або проведенню мітингіви , підбурюванні та пособництві у викраденні людей частини 4 і 5 статті 27, частина 2 статті 146 Кримінального кодексу . Але суд на засіданні в липні цього року звільнив його від відповідальності за цими статтями через закінчення терміну давності.

Прокуратура погодилася з таким рішенням, але звинуватила Крисіна і його захист у навмисному затягуванні судового процесу, щоб уникнути відповідальності.

Тортури — як звична справа

Суддя Дарницького райсуду Києва Ольга Просалова Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Суд погодився з обвинуваченням, яке доводило, що Юрій Крисін був одним з організаторів тітушок для протидії мирним акціям протесту на Майдані в січні 2014 року.

За версією прокуратури, директора охоронної фірми «5 регіон» Юрія Крисіна найняв бізнесмен Олексій Чеботарьов: протести на Майдані розрослися, і він потребував більше людей, щоби протистояти активістам.

Однак на початку січня Крисін поїхав відпочивати із сім’єю на Мальдіви, і передоручив роботу своїм працівникам — Павлу Бялаю й Сергію Чемесу. Водночас він і далі координував їхні дії телефоном. Для цього він використовував спеціально куплену перед поїздкою сім-карту мобільного оператора TravelSIM.

19 січня Чемес і Бялай отримали від Чеботарьова завдання знайти людей і зібрати їх на Софіївській площі. Їм вдалося зібрати понад сто осіб, яким дали завдання поділитися на групи й патрулювати біля станції метро «Золоті ворота», Європейської площі та Подолу з Андріївським спуском. Під час зустрічі з майданівцями, вони мали їх затримати й доставити на машинах до офісу Чеботарьова на Подолі.

Але все сталося навпаки: тітушок сильно побили учасники протестів. Проте Чеботарьов із ними розрахувався наступного ранку — Бялай забрав гроші в його подільському офісі. Тітушкам заплатили по 50 доларів.

Наступної ночі вони знову допомагали збирати людей — на Подолі. Усього прийшли 400 осіб. Олександр Волков, який також координував тітушок за завданням Чеботарьова, дав завдання виставити на в’їздах до Києва по 100 людей, щоби вони не пропускали до міста машини «Автомайдану» й автобуси з протестувальниками. Бялай і Чемес були «старшими» й повідомляли про ситуацію Волкову та Роману Щінкіну — ще одному координатору Чеботарьова. Щінкін пізніше телефонував Чемесу і просив знайти людей на машинах, але не пояснив, для чого. Тому Чемес не зміг нікого зібрати. Через це йому пізніше телефонував Крисін і докоряв.

https://graty.me/uk/pervoe-pravilo-bojczovskogo-kluba-kak-titushki-sdavali-drug-druga-v-sudah-po-delam-majdana/

Наступного дня, 21 січня, на Контрактовій площі знову зібрали орієнтовно 400 осіб. Завдання було тим самим — чергувати на в’їздах до міста. Людей озброїли держаками від лопат і газовими балончиками — їх привіз з офісу Чеботарьова Віталій Чередник, якого залучив Чемес. Як і минулої ночі «старші» їздили точками збору й перевіряли ситуацію. За наказом Щінкіна Чемес їздив на трасу в бік Вишгорода, де зустрів автобуси з тітушками з Харкова.

Після цього Чемес разом із Чередником поїхали до метро «Бориспільська». Там у лісосмузі вже був встановлений намет для обігріву. Також туди прибули харківські тітушки зі старшим — Євгеном Жиліним, керівником бійцівського клубу «Оплот». Жилін повідомив, що його люди затримали і тримають у наметі майданівців. Але під час допиту з’ясувалося, що чоловік не мав стосунку до протестів і його відпустили. Це був оператор Владислав Іваненко — його схопили на вході до станції метро «Петрівка» після 10 вечора. Спочатку його кілька годин возили містом, а потім привезли на базу біля «Бориспільської». Там у наметі його катували, вимагаючи розповісти про схему організації мітингів у Києві, розпитували про учасників «Автомайдану», вважаючи, що Іваненко з цього руху.

Іваненку заткнули рот рукавицею. Зняли з нього штани й нижню білизну, поставили на шпагат, викручували руки, а старший групи — Жилін — руками стискав статеві органи. Тортури знімали на відео, у якому Жилін каже, що так буде з усіма учасниками Майдану.

Іваненко пробув у наметі біля години. Його відпустили після того, як Жилін поговорив із дружиною Іваненка й переконався, що оператор не має стосунку до Майдану.

Крисін повернувся з Мальдів 22 січня. Він попросив зустріти його в аеропорту. Чемес, Бялай і Сергій Приходько, який також брав участь у діяльності тітушок, зустріли Крисіна біля 11–12 дня й разом поїхали до Києво-Печерської лаври на зустріч із Чеботарьовим. Чеботарьов висловив невдоволення роботою людей Крисіна, але все ж віддав оплату. Уже вдома в Крисіна в селі Гатне під Києвом, він розрахувався з іншими. Чемес тоді отримав 15 тисяч доларів.

Відеооператор Владислав Іваненко (праворуч) і дружина загиблого журналіста видання «Вести» В’ячеслава Веремія Світлана Кирилаш (ліворуч). Фото: Вікторія Рощина, Громадське

Як потерпілий, Іваненко свідчив у суді. Прокуратура також спиралася на свідчення свідків: Сергія Чемеса і Віталія Чередника. Обидва отримали вироки, але вже перебувають на волі. Вони пішли на угоду, давши свідчення проти спільників. У результаті Чемес отримав три роки і три місяці замість 10 років, а Чередник — взагалі умовне покарання.

У матеріалах справи Крисіна — обвинувальні вироки іншим учасникам викрадення й тортур Іваненка: Азізу Тагірову, Рамілю Ісламлі, Алексану Хачатряну, Олександру Сєрову. Слідство також проаналізувало телефонні трафіки учасників злочину, виявивши, що вони зідзвонювалися між собою — телекомунікаційні вишки фіксували їхні телефони в одних і тих самих місцях.

Прокурорка Юлія Малашич заявила в дебатах, що відсутність Юрія Крисіна в Києві під час подій у січні 2014 року, не виключає того, що він підбурював до злочину й був пособником. Люди, яких він підбурював, зокрема, Чемес і Бялай, працювали на нього й матеріально від нього залежали. Крисін, вважає прокуратура, був повністю згоден із діями виконавців і сприймав те, що сталося з Іваненком як звичну справу, виключаючи ймовірність ексцесу виконавця.

Будував церкву й за роботу щодо Майдану не брався

Захисники Юрія Крисіна (зліва направо) Ігор Василенко, Тетяна Гнатюк Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Юрій Крисін не визнав провину і просив його виправдати. Він стверджував, що не має стосунку до подій на Майдані і злочинів, у яких його звинуватили.

Весь процес, який тривав із 2018 року, Крисін відмовлявся давати свідчення. Заговорив лише після того, як обвинувачення закінчило представляти свою версію й докази.

Крисін заперечував, що був директором охоронної фірми «5 регіон», стверджуючи, що у 2013–2014 роках працював самостійно.

За словами Крисіна, головний свідок Чемес його обмовив. З 2012 року вони працювали як напарники на охороні об’єктів. Влітку 2014 року, між ними виник конфлікт через те, що вони домовилися не братися за роботу, пов’язану з Майданом, а Чемес однаково працював «за його спиною». Про це Крисін дізнався від 5–6 людей — але про кого саме йде мова, він не міг пригадати.

Крисін підтвердив, що знайомий із Чередником, але не більше того, і не знає, які в нього були підстави його обмовляти. Крисін заперечував, що передавав йому гроші біля станції «Бориспільська», як стверджував Чередник під час слідчого експерименту. Вони взагалі не бачилися до 18 лютого 2014 року — наполягав Крисін.

З Павлом Бялаєм, за словами Крисіна, вони знайомі понад 5 років — разом займалися спортом, і тепер підтримують дружні стосунки. Але він не знає, чи працював він у фірмі «5 регіон». Він також заперечував, що Бялай мав привезти і привозив гроші до нього додому, які він разом із Чемесом отримав від Чеботарьова.

Крисін сказав, що не знає Романа Щінкіна й не розмовляв із ним телефоном, попри те, що в слідства є дані з’єднань їхніх телефонів.

Що ж до Олексія Чеботарьова — організатора схеми тітушок, то за версією слідства — Крисін сказав, що вони знайомі понад п’ять років завдяки бізнесу. У них був спільний проєкт у 2011 і 2012 роках — будівництво церкви біля Олександрівської лікарні, у яке обидва вклали гроші. Вони не встигли завершити його через події на Майдані. А оскільки 10 січня Крисін поїхав відпочивати на Мальдіви, будівництвом церкви займався Чеботарьов — вони спілкувалися телефоном саме щодо цього проєкту.

Крисін спочатку категорично заперечував, що Чеботарьов передавав йому гроші 22 січня. Він стверджував, що на зустрічі того дня вони говорили виключно про будівництво церкви. На засіданні 29 жовтня 2020 року, коли давав свідчення Чемес, Крисін погодився, що Чеботарьов усе ж передавав гроші, але знову ж таки — на будівництво церкви. Пізніше він знову відмовився від цієї заяви й не міг пояснити, чому так сказав.

Крисін підтвердив, що під час відпочинку спілкувався з Чемесом і Бялаєм, але спочатку стверджував, що не пам’ятає, про що саме були ці розмови. Пізніше, поспілкувавшись з адвокатом, згадав, що набирав Бялаєві, щоби той забрав його з аеропорту. Не додзвонився й набрав Чемеса. Цей дзвінок він зробив 17 або 18 січня не з мобільного номера, а з ресепшена в готелі. Чемес, за словами Крисіна, телефоном ніколи не повідомляв йому про події біля «Бориспільської», тим більше про викрадення та утримання там людини. Про «Бориспільську» він взагалі дізнався лише з матеріалів справи.

З Мальдів Крисін вилетів 21 січня. Його зустрів в аеропорту Бялай. Спочатку Крисін говорив, що Чемеса не було, але потім сказав, що не пам’ятає. Чому він приїхав із відпустки завчасно — вирішив не коментувати.

Крисін не розповів про своє знайомство з Жиліним. Сказав лише, що про харківський бійцівський клуб «Оплот» дізнався зі ЗМІ.

https://graty.me/uk/ni-prestupnoj-organizaczii-ni-ubijstva-sud-vynes-po-delu-o-pohishhenii-i-pytkah-igorya-luczenko-i-yuriya-verbiczkogo-prigovor-kotoryj-mnogih-razocharoval/

Як свідка захисту допитали Олександра Волкова. Той стверджував, що Крисіна бачив уперше, хоча давно знайомий із Чеботарьовим і Щінкіним. Також він заявив, що ніколи не був знайомий із Чемесом і Бялаєм.

Під час дебатів Крисін коротко заявив: «Я повністю підтримую своїх адвокатів», — і більше нічого не сказав.

Його захисник — Ігор Василенко, який був присутній на оголошенні вироку, повідомив, що подаватиме апеляцію на рішення суду.