«Це помста особисто українській владі». Суд у Львові арештував підозрюваного у вбивстві Андрія Парубія

Галицький районний суд Львова арештував на два місяці 52-річного Михайла Сцельнікова, підозрюваного у вбивстві народного депутата, колишнього голови Верховної Ради Андрія Парубія. Політика застрелили 30 серпня поряд з будинком, де він мешкав. У суді підозрюваний визнав провину і заявив, що хоче, аби його обміняли до РФ, щоб знайти тіло свого загиблого на війні сина. Зв’язок з російськими спецслужбами він заперечив. Слідство вважає, що в нього був куратор, особу якого ще встановлюють. Подробиці — у матеріалі «Ґрат».

Безробітний зі Львова

Підозрюваного у вбивстві Андрія Парубія правоохоронці затримали через 36 годин після злочину — в ніч на 1 вересня. Першим про це повідомив президент Володимир Зеленський, який взяв розслідування під особистий контроль. Вже вдень заступник голови Національної поліції України — начальник кримінальної поліції Андрій Нєбитов та керівники правоохоронних органів Львівщини на брифінгу розказали деталі розслідування. 

Нєбітов розповів, що підозрюваного — 52-річного мешканця Львова — затримали у Хмельницькій області. Він не мав постійного місця роботи, проте курʼєром не працював. 

На відео вірогідно з камер спостереження, яке майже одразу після вбивства Парубія оприлюднило російське видання «Комсомольская правда», видно, що в Андрія Парубія стріляла людина в шоломі та куртці з жовтим наплічником схожим на сумку курʼєрської служби Glovo. Правоохоронці повідомили, що додатково розслідують витік цього відео. 

«Ми ж не ставимо охорону біля кожного солдата на фронті». У Львові вбили Андрія Парубія — подробиці

Чи мав підозрюваний спільників, Андрій Нєбітов не сказав, лише зазначив, що злочин ретельно планувався, а пріоритетною версією слідство вважає «російський слід».

Керівник Львівської обласної прокуратури Микола Мерет розповів, що затриманому повідомили про підозру за двома статтями: «незаконне поводження зі зброєю» та «умисне вбивство». 

«Щоб я міг поїхати і знайти тіло свого сина»

Наступного дня, 2 вересня Галицький районний суд Львова обирав підозрюваному запобіжний захід. В цей час на площі Ринок відбувалось прощання з Андрієм Парубієм. Політика поховали на Личаківському кладовищі. 

Прощання з Андрієм Парубієм в Архикатедральному соборі святого Юра у Львові, 2 вересня 2025. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Перед початком судового засідання Михайло Сцельніков — так звати підозрюваного — підтвердив журналістам, що вбив Андрія Парубія. 

«Це моя особиста помста українській владі», — сказав Сцельніков, однак детальніше пояснювати свої мотиви відмовився.

Журналісти перепитали його, чи правдива інформація, яку напередодні поширили місцеві телеграм-канали, що начебто вбити Парубія чоловіка змусили російські спецслужби, які його шантажували — обіцяли повернути тіло загиблого сина.

«Це неправда. Все що я хочу зараз, щоб поскоріше зробили вирок. Так, я визнаю, я його вбив, і хочу проситися, щоб мене поміняли на військовополонених, щоб я міг поїхати і знайти тіло свого сина», — сказав Сцельніков і ще раз запевнив, що не працював на росіян.

На запитання чому він вбив саме Парубія чоловік відповів: «Тому що він був поруч. Якщо я жив би у Вінниці, то був би Пєтя (п’ятий президент України Петро Порошенко — Ґ».

Вже на судовому засіданні Сцельніков повідомив про себе, що народився і мешкає у Львові, не судимий та неодружений. 

Суддя Віталій Стрельбицький сам зачитав клопотання прокурора про арешт Сцельнікова. Він зазначив, що підозрюваний втік з місця злочину на електровелосипеді, який потім розібрав, а одяг спалив. Переднє колесо та акумуляторну батарею велосипеда, а також пістолет, з якого, вважає слідство, був вбитий Парубій, Сцельніков викинув в озеро. Переховувався він у селі під Кам’янцем-Подільським. Там від невідомої особи він отримав повідомлення у телеграмі — очікувати подальших вказівок, щодо переховування та втечі. Далі його затримали поліцейські та працівники СБУ. Після чого його допитали, і він зізнався, що вбив політика. Які ще докази вини Сцельнікова зібрали правоохоронці, суддя не зазначив. 

Голова Львівської обласної прокуратури Михайло Мерет та його підлеглий прокурор Дмитро Петльований, які представляли обвинувачення, клопотали про двомісячний арешт Сцельнікова без застави. 

— Яке ваше відношення до даного клопотання?, — спитав суддя Михайла Сцельнікова

— Тільки позитивне, — відповів підозрюваний. 

Голова Львівської обласної прокуратури Михайло Мерет, 2 вересня 2025 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Проти арешту він не заперечував. Адвокат Віктор Пономаренко утримався від коментарів.  

У підсумку суддя Віталій Стрельбицький задовольнив клопотання прокуратури і арештував Сцельнікова до 30 жовтня без права внесення застави. 

Після засідання прокурор Микола Мерет запевнив журналістів, що у слідства достатньо доказів, щоб довести вину Сцельнікова, однак не розказав, як саме слідство встановило, що Андрія Парубія вбив саме він. Мерет лише додав, що Сцельніков спалив одяг в лісі і там само розібрав електровелосипед. Зараз слідство встановлює, де чоловік взяв зброю.  

Вже після арешту Михайла Сцельнікова заступник голови Нацполіції Андрій Нєбітов повідомив, що підозрюваний планував виїхати з України і чекав відповідної інформації від свого куратора. 

«Станом на зараз ми не побачили спільників безпосередньо в Україні», — зазначив Нєбітов.

Офіс генпрокурора повідомив, що прокурори перекваліфікували дії підозрюваного з умисного вбивства на посягання на життя народного депутата України, вчинене у зв’язку з його державною чи громадською діяльністю стаття 112 Кримінального кодексу . Стаття про незаконне поводження зі зброєю частина 1 статті 263 Кримінального кодексу залишилась без змін. Йому загрожує від 10 до 15 років у в’язниці або довічне позбавлення волі. 

Лемберґ

Журналісти-розслідувачі з  видання «Слідство.Інфо» з’ясували, що у Михайла Сцельнікова дійсно загинув син. На сайті Clarity-Project вони знайшли інформацію про Віктора-Михайла Сцельнікова. Він перебуває у розшуку як зниклий безвісти. 

Обрання запобіжного заходу Михайлу Сцельнікову — підозрюваному у вбивстві Андрія Парубія, Галицький райсуд Львова, 2 вересня 2025. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Посилаючись на пресофіцерку 93-ї механізованої бригади ЗСУ Ірину Рибакову та голову патронатної служби цієї бригади Аліну Кандаухову, журналісти зазначили, що Сцельніков з позивним «Лемберґ» воював у розвідці 3-го мехбату бригади і загинув у травні 2023-го у Бахмуті. Офіційно він вважається зниклим безвісти, бо «тіла немає».  

Матір Віктора-Михайла — письменниця і фотографиня Олена Чернінька — написала про сина книгу «Лемберґ: мамцю, ну не плач». 

Олена Чернінька підтвердила телеканалу «Еспресо», що Михайло Сцельніков — батько її сина. Однак вона вже 27 років не підтримувала з ним зв’язок.  Пізніше у фейсбуці вона написала, що Сцельніков дуже рідко спілкувався із сином, й коли Лемберґ пішов на війну, вони з ним «дуже посварились». Тоді син навіть заблокував батька. 

«Бо один був патріот, а інший ні», — пояснила Олена Чернінька. 

З колишнім чоловіком їй довелось спілкуватись після загибелі сина: документи, слідчі дії, ДНК тощо. 

«Новини із суду у справі про вбивство Андрія Парубія шокували нашу родину. Важливо, щоб пам’ять про Михайла у цій ситуації не була викривлена», — заявила Олена Чернінька.

Микола Княжицький, колега вбитого Андрія Парубія по парламентській фракції «Європейська солідарність», написав у фейсбуці, що знайомий з матірʼю загиблого Віктора-Михайла Сцельнікова та знав його самого. За словами Княжицького, на початку повномасштабного вторгнення Віктор-Михайло приїхав до Києва з групою львів’ян і записався добровольцем у 206-й батальйон. 

«Батальйон формували у штабі нашої партії на Лаврській. Ми всі, депутати ЄС, записалися туди на початку. Там же був і Андрій Парубій. Його фото у формі зі зброєю на блокпостах — з тих часів», — написав Княжицький.

Він також додав, що Христина Парубій, племінниця Андрія, не раз в ефірі «Еспресо» представляла книгу про Лемберга і заходи на його честь. Натомість батька Лемберга, стверджує депутат, «ніхто не знав і не бачив».

Матеріал підготовлено за участю кореспондентів у Львові Григорія Пирліка та Стаса Юрченко