«Трішки спалахували люди, як сірники». Чим доводили вину Сергія Стерненка і Руслана Демчука в суді про викрадення й катування

Сергій Стерненко в Приморському райсуді Одеси під час вироку, 23 лютого 2021 року. Фото: Анна Фарифонова, Ґрати
Сергій Стерненко в Приморському райсуді Одеси під час вироку, 23 лютого 2021 року. Фото: Анна Фарифонова, Ґрати

У вівторок, 23 лютого 2021 року Приморський районний суд Одеси засудив ексголову місцевого осередку «Правого сектора», громадського активіста Сергія Стерненка до семи років і трьох місяців позбавлення волі з конфіскацією половини майна за викрадення людини, розбій та незаконне носіння зброї. Його співучасника — колишнього голову «Правого сектора» в Комінтернівському районі Руслана Демчука засудили до такого ж терміну.

«Ґрати» проаналізували текст вироку і розповідають, які аргументи наводило обвинувачення, на які порушення вказувала сторона захисту, і до яких висновків дійшов суд.

 

В чому звинувачували Стерненка і Демчука

Акція на підтримку Сергія Стерненка біля Приморського райсуду Одеси під час винесення вироку, 23 лютого 2021 року. Фото: Ґрати

За версією обвинувачення, 24 квітня 2015 року голова «Правого сектора» в Комінтернівському районі Руслан Демчук по телефону призначив зустріч депутату райради Сергію Щербичу. Останній тоді працював директором будинку культури в селищі Фонтанка, а до цього очолював районну організацію проросійської партії «Родіна».

Щербич приїхав в призначене місце — на заправку «Тат нафта» в Фонтанці, де, за даними слідства, Демчук чекав його в своєму «Опелі» з номерами, закритими наклейкою «ПНПХ». Він сидів на водійському сидінні, а на сусідньому попереду, за версією прокуратури, — Сергій Стерненко, який тоді керував «Правим сектором» в Одесі. Щербич сів на заднє сидіння.

За даними обвинувачення, до депутата підсіло ще двоє невстановлених чоловіків, які по команді Стерненка почали бити Щербича. Автомобіль рушив з місця, Щербич намагався вирватися, і тоді Стерненко з переднього крісла тричі вистрілив в нього, потрапивши в стегно і поперек з травматичного пістолета гумовими кулями.

Потім викрадачі зв’язали Щербича, надягли йому на голову мішок, пересадили в іншу машину і відвезли до Одеси. По дорозі вони витягли сім-карти з телефону депутата. В Одесі вони затягли депутата в підвал будинку десь в Приморському районі, де Стерненко і «невстановлені особи» кілька годин його катували, вимагаючи скласти повноваження депутата. За даними поліції, викрадачі били Щербича, стріляли з вогнепальної зброї біля голови і здавлювали пальці рук плоскогубцями. Потім забрали 300 гривень, картку «Приватбанку» і дозвіл на зброю «Форт 12», яка виявилася при ньому, вивезли в невідоме місце і відпустили, пригрозивши на прощання, що якщо він не складе мандат, його і членів його сім’ї будуть катувати ще сильніше.

З огляду на соціальну значимість документа ми публікуємо текст вироку Сергію Стерненку та Руслану Демчуку повністю.

Текст приговора Сергею Стерненко и Руслану Демчуку

 

Які докази обвинувачення надало в суді

Протестувальники на Банковій в Києві після вироку Сергію Стерненку, 23 лютого 2021 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Сергій Щербич звернувся в поліцію наступного дня після викрадення, і тоді ж було порушено кримінальну справу. В присутності понятих він впізнав Стерненка і Демчука по фотографії. Він також віддав поліції свій одяг, мобільні телефони і гумову кулю з травматичного пістолета, нібито випущену в нього Стерненком. Експерти не знайшли на телефонах придатних для аналізу відбитків.

В червні 2015 року свідчення правоохоронцям дала свідок Захарченко Л.А., яка проживає в селі Фонтанка. У день нападу вона почула знайомий голос Щербича, який кликав на допомогу. Вона вийшла на подвір’я і побачила, як в машині борються Щербич і невідомі їй чоловіки у камуфляжній формі.

В грудні 2015 року Щербич впізнав за кольором і конфігурацією пістолет Стерненка серед трьох інших.

Провину Стерненка і Демчука прокурори також доказували інформацією, отриманою від телефонного оператора «Lifecell». Судячи з даних білінгу з’єднань, Демчук в день нападу знаходився в селі Фонтанка, коли дзвонив Щербичу. Сигнал з телефону Стерненка зафіксували там же в той же час. Пізніше в Одесі телефони Стерненка, Демчука та Щербича знаходилися поруч. Потім номер Щербича був відключений і знаходився в режимі переадресації до 3 години ранку наступного дня після викрадення.

Під час обшуку вдома у Стерненка знайшли 9-ти міліметровий пістолет «ЕРМА 459-С», який слідство назвало «нестандартною переробленою короткоствольною вогнепальною зброєю», і магазин для нього, в якому було 7 патронів калібру 9 міліметрів з гумовими кулями, а також один патрон калібру 5,45. Балістична експертиза гумової кулі, яку надав Щербич, показала, що вона могла бути випущена з 9-ти міліметрового пістолета, а також, що на ній є сліди його одягу.

Судово-балістична експертиза показала, що вилучений пістолет — стартовий, тобто шумовий. Але при цьому експерт вказав, що пістолет може стріляти патронами 9 калібру з гумовими кулями (патрон 9 мм РА), якщо викрутити втулку пристосування для патронника спортивного пістолета або гвинтівки, що дозволяє регулювати вихідну потужність зброї, а значить стріляти різними видами патронів . Відповідно, прийшов до висновку експерт, з нього могли стріляти кулями, вилученими у Стерненка. Втім, куля, яку надав Щербич, не дозволяє визначити ствол, з якого її випустили.

На одязі Щербича експерти знайшли сліди пороху — експерти вирішили, що в нього або поруч з ним могли стріляти з вогнепальної зброї.

 

Позиція захисту

Прихильники Сергія Стерненка намагаються заблокувати автозак, що виїжджає з суду після вироку, 23 лютого 2021 року. Фото: Ґрати

Стерненко і Демчук заперечували і продовжують заперечувати провину. Вони визнали, що зустрічалися з Щербичем, тому що той «хотів допомогти їх громадській діяльності», але заперечували, що викрадали і катували депутата. Пістолет, за словами Стерненка, він випадково знайшов поруч з будинком і під час обшуку сам віддав його поліцейським.

Стерненко і його захист просили визнати неприпустимим доказом протокол обшуку квартири, тому що активісту не дали можливість викликати адвоката. Також вони вказували на те, що одна з судово-медичних експертиз була складена не українською, як цього вимагає законодавство, а російською мовою. Балістичну експертизу, на думку захисту, теж треба було визнати неприпустимим доказом, тому що експерти самостійно змінили конфігурацію пістолета, викрутивши втулку зі ствола.

Стерненко назвав справу сфабрикованою, відзначаючи, наприклад, що Щербич, судячи з документів, 25 квітня 2015 року перебував у лікарні, хоча того ж дня брав участь у слідчому експерименті.

Покази Щербича і Стерненко, і Демчук назвали такими, що не відповідають дійсності. Також сторона захисту вказувала, що у Щербича немає необхідних спеціальних знань, які дозволили б йому опізнати пістолет.

Адвокат Андрій Мука і сам Стерненко заявили, що громадського активіста не можуть притягувати за незаконне поводження зі зброєю, тому що в Україні немає відповідного закону. Також вони просили звільнити Стерненка від відповідальності через малозначність вчиненого, оскільки він добровільно видав пістолет під час обшуку.

У відповідь на судово-балістичну експертизу сторона захисту надала висновок фахівця, в якому він стверджує, що експертиза була проведена з помилками.

 

Як відреагував суд на докази захисту

Суддя Віктор Попревич, 23 лютого 2021 року. Фото: Ґрати

Суддя Віктор Попревич прийшов до висновку, що законом під час обшуку не передбачалася можливість залучення адвоката. Він зазначив, що безперечно вважає участь адвоката важливою гарантією дотримання прав і свобод, але не може визнати обшук незаконним, тому що в кримінально-процесуальному кодексі того часу це не вважалося порушенням. Крім того, зазначив суддя, 8 вересня 2015 року старший слідчий Василь Куралов залучив адвоката, мабуть за призначенням:

«Ґрати» зв’язалися з Кураловим, проте він сказав, що вже не працює в органах слідства і не пам’ятає обставин розслідування шестирічної давності.

Що ж до висновків експерта, написаних російською, Попревич погодився, що використання державної мови в документах є обов’язковим на всій території України, але закон «Про забезпечення функціонування української мови» був прийнятий тільки в 2019 році, тобто через чотири роки після проведення експертизи. Він погодився з твердженням Стерненка, що кримінальне провадження має проводитися державною мовою, але вказав, що це правило не поширюється на експертів.

Не прийняв суд і доказів про те, що справа сфабрикована. Попревич вважав, що фізичний стан дозволяв Щербичу відлучитися з лікарні і брати участь в слідчих діях, що і відбулося 25 квітня 2015 року.

Покази Щербича суддя визнав достовірними. Він вирішив, що вони підтверджуються іншими доказами — показами свідка, мобільним трафіком, медичними експертизами, що досліджували травми Щербича, і впізнанням Стерненка і Демчука по фотографії. Попревич вирішив, що у Щербича все ж були мінімальні знання, щоб опізнати пістолет, тому що в нього був дозвіл на носіння зброї.

Висновок спеціаліста захисту суд не став розглядати як доказ. Попревич вказав, що у експерта більш сувора відповідальність, тому висновок фахівця не може спростувати висновок експерта Експерт проводить призначену слідством чи судом експертизу і дає висновок, а фахівець частіше надає консультацію та роз'яснення сторонам в рамках своєї компетенції . При цьому суддя вказав, що захист не скористався своїм правом на проведення повторної експертизи.

Віктор Попревич також зазначив, що за кілька днів до обшуку слідчий суддя Віктор Іванов видав дозвіл на його проведення, в тому числі для пошуку пістолета, з якого стріляли в Щербича. Попревич вирішив, що немає ніяких доказів твердженням Стерненка, що він добровільно видав пістолет. В протоколі обшуку він значиться одним з перших вилучених предметів. Ніяких зауважень або заперечень по протоколу Стерненко не надав.

Сам Стерненко на це відповів, що взагалі не підписував протокол без адвоката.

В результаті суд вирішив, що докази обвинувачення не містять суперечностей, доповнюють один одного і підтверджують свідчення потерпілого.

 

Чим керувався суд при виборі покарання

Протестувальники на Банковій в Києві після вироку Сергію Стерненку и Руслану Демчуку, 23 лютого 2021 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Суд не знайшов обставин, які могли б пом’якшити покарання для Стерненка і Демчука. Обтяжуючою обставиною він вважав вчинення злочину у зв’язку з виконанням Щербичем службових обов’язків.

Стерненко сказав в суді, що він негативно ставиться до партії «Родіна», в яку входив Щербич через її проросійську діяльність та участь в русі «Антимайдан». Суддя Попревич вирішив, що вчинення злочину з такою мотивацією може розцінюватися як дискримінація.

Демчук також не раз притягався до кримінальної відповідальності і мав непогашену судимість на момент викрадення, що стало обтяжуючою обставиною при винесенні вироку

Виходячи з цього, Попревич призначив Стерненку і Демчуку по сім років і три місяці тюремного ув’язнення з конфіскацією половини майна за розбій частина 2 статті 187 Кримінального кодексу) . Стерненко також отримав три роки за незаконне носіння зброї частина 1 статті 263 Кримінального кодексу , але термін з’єднали з більш тривалим. Від відповідальності за викрадення людини частина 2 статті 146 Кримінального кодексу Стерненка і Демчука звільнили у зв’язку з закінчення строку давності.

 

Що захист планує робити далі?

Сергій Стерненко під час вироку, 23 лютого 2021 року. Фото: Ґрати

Адвокат Стерненка Вадим Оксюта розповів «Ґратам», що він з іншими захисниками оскаржить вирок і буде домагатися виправдання. Він назвав рішення судді «перекрученим і надуманим». За його словами, зустріч між Щербичем, Стерненком і Демчуком дійсно сталася, але злочинних дій ніхто не робив.

«Зрозумійте, що зараз 21-ий рік, і відсутня активна фаза війни. Коли відбувалися ці події, який був накал в суспільстві. Це був 2015-ий рік, активна фаза війни, після Дебальцевого і всього іншого. І тоді були інші стосунки в суспільстві. І трішки спалахували люди, як сірники. Зустріч була, були пред’явлені певні вимоги цьому Щербичу. Він зрозумів, що йому доведеться відповідати за свої дії, за блокування військової техніки, за «Антимайдан». Він знав, що у людей є докази. І щоб не відповідати в майбутньому, очевидно, людина так схитрувала і задумала такий план», — припустив адвокат.

Кваліфікацію «розбій» за 300 привласнених гривень Оксюта назвав «нісенітницею». Він пояснив, що розбій — це корисливий злочин, метою якого є заволодіння майном, щоб в подальшому ним розпоряджатися, а не нанесення збитків, порівнявши втрату грошей з розбитим в бійці телефоном, за який звинувачення в розбої не стануть пред’являти.

«Немає жодного доказу того, що у Щербича були якісь речі до зустрічі з Сергієм і Русланом, і після зустрічі пропали, і були хоча б частково виявлені у Руслана, Сергія або у інших осіб, які з ними пов’язані і вони їм передали», — зазначив Оксюта.

Адвокат Масі Найєм, що захищає Стерненка по іншій справі, також вказував на не вірну, на його думку, підсудність справи: що її взагалі не повинен був розглядати Приморський райсуд Одеси. Злочини сталися на території села Фонтанка Комінтернівського району, продовжилися в невстановленому місці і завершилися навпроти Суворовського районного суду, де Щербича залишили після звільнення. Незаконне зберігання зброї відбулося вдома у Стерненка, який знаходиться в Малиновському районі. Тому справа, на думку Найєма мав розглядати Комінтернівським, Суворовським або Малиновським судом.