Українського перевізника і волонтера із Запоріжжя Дмитра Голубєва засудили у Росії до 18 років колонії суворого режиму за обвинуваченням у міжнародному тероризмі. Справа стосувалась нічного вибуху у будівлі окупаційної дорожньої поліції в Мелітополі влітку 2022-го, до якого начебто був причетний українець, а також ще двох нібито запланованих вибухів, спрямованих проти окупаційної влади. Вирок ухвалила колегія суддів Південного окружного військового суду у Ростові-на-Дону під керівництвом Максима Нікітіна у листопаді 2023 року. Як повідомила російська правозахисна організація «Меморіал», 21 червня цього року Апеляційний військовий суд Власихи Московської області залишив рішення попередньої інстанції без змін. Станом на зараз відомо, що 12 вересня захист Голубєва подав касаційну скаргу, до 4 жовтня триває подача зауважень.
«Ґрати» зібрали усе, що відомо про перебіг цієї справи, із відкритих та власних джерел.
У квітні минулого року український «Центр журналістських розслідувань» повідомив про передання до суду у Ростові-на-Дону справи проти українського волонтера Дмитра Голубєва, якого росіяни викрали у Мелітополі Запорізької області влітку 2022 року і згодом перевезли до окупованого Криму.
«Діма возив в Мелітополь гуманітарну допомогу — ліки і корм для тварин. Того разу на зворотному шляху ще мав забрати жінку з дитиною, які хотіли евакуюватися в Запоріжжя. Але 11 серпня зв’язок з ним обірвався. Що з чоловіком, я не знала аж до листопада, коли мені через знайомих передали записку, написану рукою Діми. Він повідомляв, що знаходиться в сімферопольському СІЗО і обвинувачують його в тероризмі», — цитує видання дружину Голубєва Анну Купрієнко.
Розгляд справи тривав до листопада 2023-го і завершився обвинувальним вироком. Відповідно до нього, чоловіка визнали винним у начебто проходженні навчання з метою здійснення терористичної діяльності , скоєнні акту міжнародного тероризму і підготовці ще до двох таких актів та призначили йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 18 років у виправній колонії суворого режиму з відбуванням перших 4 років у в’язниці.
За даними моніторів російської ініціативи «Громадянський контроль», термін ув’язнення у слідчому ізоляторі Голубєву зарахували за формулою 1 день за півтора, а також конфіскували його авто, визнавши знаряддям злочину, бо начебто в ньому була схованка для зброї.
Як повідомляє згадана ініціатива, сторона обвинувачення просила для Голубєва 20 років тюрми. За даними з сайту Ростовського суду, у цій справі працювали два прокурори: Сергій Айдинов, Дмитро Юношев. У матеріалах «Громадянського контролю» також згадується ще один обвинувач — прокурор Надрінський (імені вони не вказують).
На вирок тоді відреагував керівник Запорізької обласної військової адміністрації Іван Федоров, назвавши справу проти Голубєва «цинічним судилищем».
«Фіктивно звинуваченому запоріжцю Дмитру Голубєву, який допомагав вивозити людей із окупованого Мелітополя, в Ростові-на-Дону оголосили вирок — 18 років тюремного полону. Маємо звільнити кожного цивільного полоненого, з якими зводить рахунки країна-терорист. Маємо звільнити всіх наших людей, які щодня ризикують потрапити у російський полон в окупації», — написав він на своєму телеграм-каналі.
За версією російського слідства, раніше судимий Дмитро Голубєв пройшов навчання і нібито отримав завдання від свого куратора з української розвідки на прізвище Коваленко зібрати три саморобні вибухові пристрої і активувати їх у трьох локаціях в окупованому Росією Мелітополі: будівлі Міжрайонного реєстраційно-екзаменаційного відділу дорожньої поліції (МРЕО), окупаційної адміністрації та на дорозі за маршрутом пересування представників окупаційної влади.
З них, за цими даними, вибух було здійснено тільки у будівлі МРЕО. Це сталося 10 серпня 2022 року пізно ввечері, о 21:45. Було пошкоджено фасад будівлі. Про потерпілих від цих дій у тих матеріалах справи, що оприлюднені у відкритих джерелах, не йдеться.
На суді в Ростові-на-Дону Дмитро Голубєв сказав, що служить в українському війську, і відповідно заперечив, що його діяльність можна вважати терористичною.
«Я захищав свою країну і не бачу в цьому ніякого міжнародного тероризму проти Росії, у мене не було такої спрямованості. Це було вночі, комендантська година. У мене не було мети, щоб загинули люди», — зазначив він після оголошення обвинувального акту.

Південний окружний військовий суд. Фото: «Кримська солідарність»
Пізніше в останньому слові Дмитро Голубєв знову підтвердив свою позицію, наголосивши, що на його країну напали без оголошення війни о четвертій ранку.
«У кожного чоловіка буде викликати ненависть, якщо він буде бачити, що вбивають його народ, тисячі мирних людей було вбито тільки в перші дні, а Маріуполь узагалі перетворили на могилу, там люди гинули, ні в чому не винні, жінки з дітьми на руках, які ховалися в підвалах», — переказують слова Голубєва монітори «Громадянського контролю».
Голубєв заявив, що є патріотом своєї країни і, за Конституцією, мав стати на її захист, що він і зробив. Він зазначив, що від початку російського повномасштабного вторгнення займався волонтерством. Побачив десятки вбитих і розірваних тіл, і пішов воювати, щоб захистити свій народ, як його дідусь і бабуся, які захищали свою батьківщину під час Другої світової війни у партизанських загонах.
«Вони теж були терористами?» — спитав суд Голубєв.
Кілька разів, зокрема, на засіданнях 19 червня, 10 липня та 14 вересня 2023 року адвокатка Дмитра Голубєва Ірина Бражникова намагалася звернути увагу суду на погіршення здоров’я і проблеми з опорно-руховим апаратом свого клієнта, однак жодних заходів на допомогу чоловікові вжито не було.
У першому зі згаданих випадків Бражникова зазначила, що в СІЗО, де утримувався обвинувачений, йому не надавалась медична допомога, про яку він просив. У відповідь суд ухвалив надіслати туди запит для з’ясування стану здоров’я обвинуваченого і його можливості брати участь у подальших засіданнях.
У липні, за даними моніторів російської організації «Громадянський контроль», на засіданні зачитали відповідь зі слідчого ізолятора, що стан здоров’я Дмитра Голубєва задовільний, а «відомостей про важкі захворювання СІЗО не має».
Тоді Бражникова вказала, що Голубєв страждає на некроз (відмирання тканин) кістки лівого кульшового суглоба, має 3 групу інвалідності, і потребує хірургічного втручання, зазначила, що на тлі постійного вживання знеболювальних у її підзахисного погіршується стан здоров’я, і клопотала провести йому повне медичне обстеження, долучивши до матеріалів справи його результати. Суд у задоволенні цього клопотання відмовив, аргументувавши, що з цим питанням потрібно звертатись до адміністрації СІЗО.
До питання медичної допомоги для Дмитра Голубєва повертались також знову 14 вересня, коли адвокатка Бражникова заявила клопотання до суду з’ясувати, чому її підопічному перестали видавати медикаменти у СІЗО. Проте судді і цього разу задовольнили його тільки частково: постановили надіслати запит щодо стану здоров’я та можливості підсудного брати участь у засіданнях.
«Щодо ненадання допомоги в СІЗО суд роз’яснив, що це не компетенція суду, і адвокат може самостійно звернутися до керівництва СІЗО або до прокуратури», — йдеться у повідомленні з цього засідання «Громадянського контролю».
За даними цієї ініціативи, під час останнього слова Дмитро Голубєв також повідомив, що після затримання російські силовики катували його.
«[Голубєв] заявляє, що після затримання він послався на Женевську конвенцію, як йому і було наказано за інструкцією, але за кілька днів його помістили в підвал і там тримали п’ять днів без води, із замотаною головою і катували струмом. Знову ставить риторичне запитання: «Що вони там розкрили, якби я сам не зізнався під струмом?!» Каже, що потім його нелегально привезли в багажнику на територію РФ, оскільки він офіційно був довічно депортований з РФ і ніяк не міг опинитися на території», — йдеться у повідомленні із засідання на стадії дебатів.
У відповідь судді зазначили, що в такому випадку мають або повернутись на стадію судового слідства і перевірити інформацію про тортури, або обвинувачений не повинен посилатись на ці події. І за даними «Громадянського контролю», Голубєв погодився не долучати інформацію про катування.
Таким чином, колегія суддів під керівництвом Максима Нікітіна фактично проігнорувала заяву про катування обвинуваченого з боку російських військових і силовиків.
Також, як стало відомо, Дмитро Голубєв виступив свідком у справі так званої «мелітопольської п’ятірки» проти Ігоря Горлова, Юрія Петрова, Андрія Голубєва, Олександра Жукова та Володимира Зуєва. Цих чоловіків, як і Дмитра, судили у Ростові-на-Дону, звинувативши у начебто підготовці теракту у Мелітополі. Як повідомляла BBC з посиланням на адвокатів українців, двоє із них мають стосунок до війська (Горлов був у ЗСУ, а Голубєв — у силах Тероборони), а решта є цивільними. Усі фігуранти справи також повідомили суду про те, що їх катували.
За даними ВВС, Дмитро Голубєв сказав під час засідання, що не знайомий з обвинуваченими мелітопольцями, але що начебто його навчання і подальші дії координував Володимир Мінко, голова правління Руху ветеранів Мелітополя (втім, у справі самого Голубєва його куратором називали людину з прізвищем Коваленко). Щодо Мінка росіяни почали окреме заочне провадження, його начебто вважають керівником усієї групи спротиву, куди входив і Дмитро Голубєв, і «п’ятірка».
Журналісти видання так описують цей момент у суді: «Дмитро Голубєв сказав, що у розмовах “жодної конкретики не було”. Але відразу згадав, що він мав щодо цього “спілкування зі слідчим” — “нібито мала під’їхати автівка до пункту гуманітарної допомоги”. “Це слідчий ФСБ вам запропонував таке формулювання?”, — попросила уточнити адвокат. Свідок відповів “так”».
Російські війська захопили Мелітополь Запорізької області на початку березня 2022 року. 11 березня вони викрали міського голову Івана Федорова, а тодішня депутатка міськради Галина Данильченко заявила, що створюється «комітет народних обранців», який виконуватиме роль окупаційної адміністрації. Наступного дня кілька тисяч містян вийшли на пікет з вимогою звільнити Федорова. Згодом росіяни його обміняли на дев’ятьох російських військових і передали на підконтрольну Україні територію, а в лютому цього року Федоров обійняв посаду керівника обласної військової адміністрації.
Невдовзі після початку окупації у Мелітополі сталася також низка насильницьких зникнень активістів та журналістів, а також їхніх родичів, яких росіяни затримували з метою шантажу. Цю практику у війні Росія застосовує і донині на окупованих територіях.
Водночас у місті та регіоні, що опинились під російською окупацією, активізувався рух опору та партизанська боротьба.
***
Матеріал підготовлений завдяки підтримці Міністерства закордонних справ Нідерландів