«Небажані». Влада РФ забороняє українські організації, які документують воєнні злочини Росії та репресивні практики на окупованих нею територіях

Закон про «небажані організації» Федеральний закон від 23.05.2015 № 129-ФЗ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Російської Федерації» , ухвалений у Росії 2015 року, за десять років перетворився на масштабний механізм тиску на громадянське суспільство. Він дозволяє владі РФ забороняти іноземні та міжнародні організації, якщо, на її думку, діяльність таких організацій становить загрозу основам конституційного ладу, обороноздатності або безпеці держави.

Під заборону вже потрапили сотні правозахисних, медійних, культурних та дослідницьких проєктів. Все частіше до реєстру «небажаних» включають організації, які документують порушення прав людини, підтримують політв’язнів або розслідують воєнні злочини.

Після початку повномасштабної війни цей перелік різко поповнився українськими організаціями та тими, що відкрито підтримують і допомагають Україні.

«Ґрати» поспілкувалися з українськими правозахисниками, щоб з’ясувати, чому саме їхня діяльність опинилася в Росії під забороною.

2025-й — рік рекорду

Закон про «небажані організації» було ухвалено в Росії у травні 2015 року попри критику з боку правозахисників, які заявили про загрозу правам і свободам людини. За ним, рішення про внесення до реєстру «небажаних організацій» приймає Генеральна прокуратура Російської Федерації за погодженням з Міністерством закордонних справ РФ. Хоча це не передбачено в законі, ФСБ Росії теж бере участь у процесі прийняття рішень про визнання організацій «небажаними» — це з’ясував російський правозахисний проєкт «Перший відділ».

Процедура непрозора, і фактично вирішальним критерієм стає позиція влади. Найчастіше обґрунтуванням служить стандартне формулювання про загрозу організації основам конституційного ладу, обороноздатності або безпеці російської держави. Організаціям не повідомляють заздалегідь про включення до переліку «небажаних», який веде та публікує Міністерство юстиції РФ на своєму офіційному сайті.

Організації, що потрапили до реєстру, позбавляються можливості вести діяльність у РФ: їм заборонено відкривати офіси та філії, запускати проєкти та поширювати матеріали, включаючи публікації в ЗМІ та онлайн. Після визнання «небажаними» блокуються їхні рахунки та майно. Особам, пов’язаним з ними, можуть заборонити в’їзд до Росії.

За участь у діяльності організацій, визнаних небажаними в Росії, передбачено адміністративний штраф до 15 тисяч рублів. Повторна участь може спричинити кримінальну відповідальність — до чотирьох років позбавлення волі. Організація діяльності такої структури карається позбавленням волі до шести років, фінансування — до п’яти років.

У наступні роки норми закону неодноразово посилювалися. У 2017 році закон про «небажані організації» доповнили забороною створювати дочірні юридичні особи в Росії та обмеженням доступу до їхніх сайтів, фактично блокуючи онлайн-діяльність. З 1 жовтня 2021 року контроль за фінансовими операціями таких організацій здійснює Федеральна служба з фінансового моніторингу. У 2021–2022 роках російське законодавство про «небажані організації» було значно розширено: кримінальна відповідальність за участь, керівництво або фінансування таких організацій стала поширюватися як на територію Росії, так і на дії російських громадян за кордоном, при цьому кримінальне переслідування тепер можливе без попередніх адміністративних штрафів, а покарання сягають 5–6 років позбавлення волі з можливою забороною обіймати певні посади або вести певну діяльність у РФ. Засудженим за участь у «небажаних організаціях» стаття 284.1 КК РФ також можуть заборонити обіймати керівні посади та брати участь в управлінні проєктами, організаціями або заходами, а також працювати з фінансами або проводити громадські та освітні програми, які можуть бути пов’язані з такими організаціями. 8 серпня 2024 року Володимир Путін підписав закон із поправками до статті 284.1 Кримінального кодексу про діяльність «небажаних» організацій. Документ виключає з формулювання закону слово «неурядовий», що дозволяє визнавати «небажаними» також організації за участю іноземних держав.

Першим у цьому списку «небажаних» у липні 2015 року опинився «Національний фонд на підтримку демократії» (The National Endowment for Democracy) зі США — некомерційна організація, створена Конгресом США у 1983 році. Її місія — підтримка демократії та прав людини по всьому світу через гранти та дослідницькі програми. Генеральна прокуратура РФ тоді заявила, що фонд через російські організації нібито втручався у внутрішню політику країни: брав участь у визнанні нелегітимними підсумків виборчих кампаній, організації політичних акцій та дискредитації служби у збройних силах. У відповідь фонд наголосив, що його мета — підтримка громадянського суспільства, а не загроза безпеці, і що він продовжуватиме підтримувати демократичні ініціативи.

У грудні 2025 року в реєстрі вже значилася 281 організація. За підрахунками російського видання «Верстка», тільки у 2025 році Мін’юст Росії вніс до реєстру 95 «небажаних» організацій — це рекордний показник за весь час існування списку. За даними видання «Новая газета Европа», понад дві третини списку з’явилися після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. До переліку входять неурядові структури, що працюють у сфері політики, культури, прав людини, медіа, релігії, екології, антивоєнної діяльності.

За даними незалежного російського правозахисного проєкту ОВД-Інфо, у 2025 році в реєстрі налічувалося щонайменше 36 організацій, які активно виступали проти війни або надавали допомогу Україні.

Російський адвокат та правозахисник Микола Полозов. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

«Закон про небажані організації, на мій погляд, став реакцією Кремля на Євромайдан. При цьому він повністю вписувався в ту репресивну канву, яку режим визначив для себе раніше. Загалом державна політика щодо посилення та регулювання суспільних відносин активізувалася після протестів у Росії в 2011–2012 роках. Тоді був прийнятий закон про іноземних агентів, який згодом послідовно посилювався», — пояснює «Ґратам» адвокат Микола Полозов, який захищав у російських судах кримськотатарських політиків та активістів, зокрема Нарімана Джеляла, Ільмі Умерова та Ахтема Чійгоза, а також українських політв’язнів і захоплених Росією в Керченській протоці моряків Військово-морських сил України.

Після початку повномасштабної війни у 2022 році Полозов виїхав з Росії і став співзасновником ініціативи «Пошук. Полон», яка займається пошуком українських військовополонених і цивільних у російських місцях ув’язнення. За свою діяльність він також зазнав переслідувань у Росії. У грудні 2024 року його внесли до реєстру «іноземних агентів», а в 2026 році суд у РФ заочно засудив його до 8,5 років позбавлення волі у справі про поширення «фейків» про російську армію стаття 207.3 КК РФ .

«Небажані» українські правозахисники

Український правозахисний центр ZMINA на Марші за права жінок в Києві,, 8 березня 2026 року. Фото: Анастасія Москвичова, Ґрати

У переліку «небажаних» також значаться 26 організацій, зареєстрованих безпосередньо в Україні.

До повномасштабної російсько-української війни в цьому списку була одна організація: 30 серпня 2021 року до реєстру вперше включили Духовне Управління Євангельських Християн Української Християнської Церкви «Нове Покоління» та афілійований з ним міжнародний коледж. Організація входила до міжнародного християнського руху (понад 400 громад у країнах Західної та Східної Європи, а також у США, Росії та Україні), заснованого пастором Олексієм Ледяєвим у Латвії наприкінці 1980-х років. Одночасно до російського реєстру внесли ще дві аналогічні організації, зареєстровані в Латвії. Обґрунтування — стандартне: «їхня діяльність становить загрозу основам конституційного ладу та безпеці Російської Федерації». Надалі серед «небажаних» опиняться ще кілька українських релігійних організацій, наприклад, «Релігійний центр «Свідків Єгови» в Україні». У Росії «Свідки Єгови» були заборонені ще раніше — за рішенням Верховного суду, який визнав їх екстремістами у 2017 році.

Перелік «небажаних» українських організацій почав стрімко зростати після 24 лютого 2022 року. Те, що у 2021 році виглядало як окреме рішення, незабаром перетворилося на масштабну практику.

У списку, що розрісся за 4 роки, переважають правозахисники, які займаються темою переслідувань мешканців окупованого Криму, документуванням воєнних злочинів Росії, а також благодійні організації, фонди та компанії, які надають допомогу українським військовим.

Серед перших у реєстрі опинилася Кримська правозахисна група (КПГ) — її внесли до списку ще в травні 2022 року. У повідомленні Генпрокуратури РФ не уточнюється, як саме ця організація загрожує конституційному ладу Росії та її безпеці. З 2014 року діяльність КПГ пов’язана з документуванням порушень прав людини в Криму: політично мотивованих переслідувань, тортур, незаконних методів слідства, а також порушень, пов’язаних із призовними кампаніями до російської армії. Зібрані дані регулярно передаються до міжнародних структур: ООН, ОБСЄ та Ради Європи.

У Кримській правозахисній групі зазначають, що з 2018 року отримали понад 50 повідомлень від Роскомнадзору про включення їхніх матеріалів до реєстру забороненої інформації — списку контенту, який російська влада вважає незаконним і небезпечним для поширення. Доступ до таких матеріалів Роскомнадзор обмежує через інтернет-провайдерів. З 2021 року сайт Кримської правозахисної групи заблоковано на території Криму.

У квітні 2024 року до російського реєстру «небажаних організацій» внесли Центр громадянських свобод — українську правозахисну організацію, лауреата Нобелівської премії миру 2022 року. Обґрунтування Генпрокуратури звучало стандартно. Правозахисники Центру документують порушення прав людини та воєнні злочини Росії на території України. Команда центру регулярно організовує міжнародні кампанії на підтримку політв’язнів.

«З березня 2014 року ми фіксуємо події в Криму — від самої окупації до воєнних злочинів, включаючи незаконний призов мешканців півострова до російської армії. Це логічно призвело до того, що російська прокуратура визнала нас небажаною організацією. Ми це й так розуміли, а тепер маємо офіційний юридичний статус», — вважає виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова.

На її думку, формальний ярлик лише підтверджує оцінку роботи організації, яка й без того сприймалася російською владою негативно.

У листопаді 2024 року Генпрокуратура РФ визнала «небажаним» український правозахисний центр ZMINA. Цього разу вона пояснила своє рішення набагато детальніше.

«Організація займається дискредитацією внутрішньої та зовнішньої політики РФ, намагається створювати умови для дестабілізації суспільно-політичної ситуації в країні, зокрема шляхом інспірування національно-сепаратистських настроїв», — йдеться в повідомленні на сайті Генпрокуратури.

Відомство вважає, що діяльність правозахисної організації спрямована «на просування політики недружніх держав у контексті російсько-українського конфлікту» та «міжнародної блокади Росії». Генеральній прокуратурі також не сподобалося, що центр фінансується низкою іноземних гуманітарних неурядових організацій, зокрема People in Need (Чехія) та Freedom House (США). У Росії вони теж включені до переліку організацій, визнаних «небажаними».

Голова центру Тетяна Печончик пов’язує рішення російської влади насамперед із роботою ZMINA щодо висвітлення репресій у Криму. З 2014 року команда фіксує політично мотивовані переслідування, тиск на журналістів, правозахисників та адвокатів, а потім передає зібрані дані міжнародним структурам — зокрема Організації Об’єднаних Націй, Організації з безпеки та співробітництва в Європі та Раді Європи.

Голова українського правозахисного центру Тетяна Печончик. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

«ZMINA доводить ці факти до відома громадськості в Україні — як у Києві, так і в регіонах. Ми також приділяємо велику увагу роботі з іншими країнами та міжнародними організаціями, особливо тими, до мандату яких входить захист прав людини», — підкреслює Печончик.

Наприкінці 2025 року до переліку потрапила й громадська організація з України Truth Hounds, яка розслідує та документує воєнні злочини під час російської агресії. Російська влада звинуватила організацію у створенні та поширенні «фейкових» матеріалів про злочини російських військовослужбовців під час «спеціальної військової операції», а також у підтримці санкційного тиску на Росію та співпраці з європейськими структурами. Серед партнерів Truth Hounds називалися «Національний фонд на підтримку демократії» (National Endowment for Democracy) та Justice for Journalists Foundation, раніше також визнані в Росії «небажаними».

У січні та лютому 2026 року до реєстру знову внесли українські організації — Регіональний центр прав людини та Ukrainian Legal Advisory Group.

Крім того, російська влада активно забороняє діяльність українських організацій, зареєстрованих за межами України. Наприклад, «небажаними» в Росії визнали діяльність Канадського українського конгресу та Української національної федерації Канади.

Самоцензура та відмова від співпраці

Відразу після окупації Криму, частин Донецької та Луганської областей у 2014 році діяльність українських правозахисних організацій на цих територіях фактично опинилася під неформальною забороною — ще до офіційного присвоєння їм російською владою статусу «небажаних». Правозахисників систематично обшукували, затримували, штрафували та заарештовували, таким чином витісняючи їх з окупованих територій. Тепер статус «небажаних» значно ускладнює правозахисним організаціям доступ до незалежної інформації з окупованих територій.

«Для нас насамперед важлива безпека людей. Ми розуміємо, що формальний статус організації може бути використаний владою РФ для переслідування активістів і правозахисників. Тому ми стали ще обережнішими у спілкуванні з людьми і вводимо додаткові обмеження в комунікації, щоб їх не звинувачували у співпраці з «небажаною організацією», — каже голова Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.

Голова Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник на Марші за права жінок в Києві,, 8 березня 2026 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Правозахисник із Криму, ім’я якого редакція не публікує з міркувань безпеки, підтверджує, що включення українських організацій до списку «небажаних» значно підвищує ризики для громадян, які залишилися на окупованих територіях: будь-який контакт із такими організаціями може призвести до адміністративної або кримінальної відповідальності.

«Джерела можуть побоюватися переслідувань або тиску за контакти з «небажаною» організацією і саме тому іноді відмовляються від спілкування. Люди все частіше використовують анонімні або захищені канали, що неминуче уповільнює роботу та ускладнює перевірку інформації. Крім того, зростає рівень самоцензури: люди уникають гострих тем або відмовляються від співпраці з міркувань безпеки, навіть якщо хочуть передати важливі відомості. У підсумку документування порушень прав людини та воєнних злочинів вимагає набагато більше часу та зусиль», — пояснює «Ґратам» кримський правозахисник.

Оскільки міжнародні місії не мають доступу до Криму та інших окупованих Росією територій, матеріали українських правозахисників залишаються одним із головних джерел інформації про становище людей на півострові та інших територіях України, що перебувають під контролем Росії, підкреслює Тетяна Печончик.

«Росія робить усе, щоб створити навколо цих фактів інформаційний вакуум, звести стіну мовчання та пропаганди. Щоб домогтися звільнення цих людей, відновити їхні права та не дати Криму зникнути з міжнародного порядку денного, важливо продовжувати нашу роботу — і ми будемо це робити», — підсумовує вона.

У Росії вже порушують справи за участь у діяльності «небажаних організацій» з України. Наскільки відомо незалежному російському правозахисному проекту ОВД-Інфо, це стосується й українських релігійних рухів та церков — їхні назви фігурують у 23 справах.

За минулий рік до російських судів першої інстанції надійшло 253 справи, пов’язані з участю в діяльності «небажаних організацій». Однак у більшості випадків неможливо встановити, про яку саме організацію йдеться.

У грудні 2022 року Комітет з прав людини ООН, у свою чергу, закликав Росію «скасувати або привести у відповідність до міжнародних стандартів» законодавство про «іноземних агентів» та «небажані організації». Цей заклик влада РФ проігнорувала.