«Народний мер», 85-річний учений і бойовики: кого Україна віддала «республікам»

 Обмін в
Обмін в'язнями. КПВВ «Майорське». Фото: Ґрати

Україна 29 грудня обмінялася ув’язненими з самопроголошеними «ДНР» і «ЛНР». Уповноважена з прав людини в «ДНР» Дар’я Морозова заявила, що Донецьк і Луганськ віддали 76 полонених, а Київ відправив «республікам» 129 осіб. Передбачалося, що цей обмін стосується осіб, які потрапили в місця позбавлення волі у зв’язку з участю у військовому конфлікті на Донбасі. Однак Україна передала «республікам» не тільки тих, хто за них воював.

«Ґрати» розповідають історії деяких із тих, кого Київ звільнив для обміну.

 

Віктор Шатков

Житель Харкова, затриманий Службою безпеки України в липні 2017 року. Під час обшуку в гаражі у Шаткова знайшли пістолет, патрони, саморобні вибухові пристрої і гексоген. Після затримання йому оголосили підозру в участі в терористичній організації і заарештували.

За версією слідства, з 5 липня до кінця серпня 2014 року Шатков брав участь у війні на Донбасі на боці «ЛНР». СБУ стверджувала, що він «керував діями артилерійського відділення підрозділу «КДБ». Також йому закидали, що з вересня 2016 до липня 2017 років він збирав для сепаратистів розвідувальну інформацію в Харкові й Києві, «в тому числі біля Верховної Ради, про місця перебування» одного з народних депутатів.

У лютому 2018 року справу Шаткова почав розглядати Сватівський районний суд (Луганська область). Прокуратура звинуватила харків’янина в участі в терористичній організації (частина 1 статті 258-3 КК), незаконному зберіганні зброї (частина 1 статті 263 КК) і веденні агресивної війни (частина 2 статті 437 КК). Сам він заперечував провину і відмовлявся свідчити. 12 грудня 2019 року суд визнав його винним у тероризмі і зберіганні зброї, але виправдав за статтею про ведення агресивної війни. Шаткова засудили до 9 років позбавлення волі, його адвокатка подала апеляцію.

До її розгляду Шатков мав перебувати в СІЗО, але напередодні обміну прокурор подав клопотання про зміну запобіжного заходу на особисте зобов’язання. 27 грудня Старобільський районний суд його задовольнив.

 

Віктор Колоянов

«Народний мер» Бердянська, один із лідерів місцевого антимайдану, до затримання працював головою об’єднання власників багатоквартирних будинків «Тор».

Був затриманий 25 травня 2014 року в селі Новопетрівка поруч із Бердянськом, де разом із двома соратниками збирався отримати велику партію зброї, що прибула з Криму. Під час затримання між групою Колоянова і працівниками Служби безпеки України відбулася перестрілка, один із сепаратистів був убитий.

«Народний мер» Бердянська Віктор Колоянов. Фото: Depo.Запорожье

За версією слідства, Колоянов мав отримати з Криму російську зброю для утримання влади «ДНР» у Маріуполі. СБУ оголосила йому підозру в участі в терористичній організації (частина 1 статті 258-3 Кримінального кодексу), державній зраді (частина 1 статті 111) і незаконному зберіганні зброї (частина 1 статті 263 КК).

На суді Колоянов не заперечував, що разом із соратниками збирався отримати російську зброю, але не розцінював це як держзраду й тероризм. «Я вчинив правильно. Якщо в державі стався державний переворот, буржуазно-фашистський, із цим треба боротися. Правильно?» — говорив він.

1 лютого 2016 року Бердянський міськрайонний суд визнав його винним і засудив до 12 років позбавлення волі. Суди апеляційної та касаційної інстанції залишили ці вироки в силі.

 

В’ячеслав Бірюков, Олександр Стельникович, Віктор Скрипник, Євген Дружинін

Учасники групи «Мангуста» — одного з лідерів прихильників «ДНР» із Маріуполя. Всі четверо — місцеві жителі, які брали участь у захопленні будівлі міського управління МВС 9 травня 2014 року.

Учасники групи «Мангуста» — В’ячеслав Бірюков, Олександр Стельникович, Віктор Скрипник, Євген Дружинін на засіданні Жовтневого районного суду Маріуполя, 26 грудня 2019 року. Фото: Сайт міста Маріуполя 0692

Того дня група прихильників «ДНР» під керівництвом Олега Недавного на прізвисько «Мангуст» проникла в міський відділ міліції. В результаті зав’язалася бійка між загарбниками з одного боку і Нацгвардією й добровольчими батальйонами з іншого. Під час бою в управлінні міліції почалася пожежа, після чого нападники залишили будівлю. Під час бою загинули шість українських військових і міліціонерів і семеро цивільних.

Бірюков, Стельникович, Скрипник і Дружинін були затримані й поміщені під варту. СБУ стверджувала, що під час обшуків у них знайшли гранатомети, автомати, патрони, іншу зброю й амуніцію.

З березня 2017 року справу групи «Мангуста» розглядав Жовтневий районний суд Маріуполя. Прокуратура звинуватила підсудних в участі в терористичній організації, розбої, умисному вбивстві, викраденні транспортних засобів і незаконному поводженні зі зброєю. Всі підсудні не заперечували, що перебували в управлінні міліції в момент захоплення, але не визнавали вину у злочинах, які їм інкримінують. За версією захисту, вони прийшли до міського відділу «допомогти працівникам міліції, які відмовилися виконувати накази незаконної київської влади».

26 грудня 2019 року прокурор клопотав про зміну запобіжного заходу всім чотирьом підсудним з тримання під вартою на особисте зобов’язання з’являтися до суду. Суддівська колегія його задовольнила.

 

Дар’я Мастікашева і Олександр Коротай

Жителі міста Кам’янське Дніпропетровської області. Мастікашева — спортсменка, триразова чемпіонка України з тхеквондо.

Вона і Олександр Коротай були затримані в Кам’янському в серпні 2017 року за підозрою в державній зраді. Служба безпеки України оголосила, що пара завербувала трьох ветеранів АТО для відправлення до Росії, де на них надалі буде покладено відповідальність за інсценовані теракти й диверсії. За версією слідства, теракти планував цивільний чоловік Мастікашевої — голова інформаційного центру «Аналітика і безпека» Сергій Соколов. Раніше він часто виступав на російському телебаченні в ролі політичного експерта.

Сергій Соколов і Дар’я Мастікашева. Фото: Сергій Лойко, Радіо Свобода

Після затримання Мастікашева спершу визнала провину, але потім відмовилася від попередніх свідчень і сказала, що дала їх під тортурами. «Мене закрили в підвалі закинутого будинку, — розповіла Мастікашева. — Наділи поліетиленовий пакет на голову, почали душити. … Вони зняли з мене одяг, зв’язали мені руки. … Поставили до стіни й почали дуже сильно бити по голові, по тулубу, по ногах».

21 січня 2019 року справу Мастікашевої й Коротая почав розглядати Красногвардійський районний суд Дніпра. Прокуратура звинувачувала підсудних у державній зраді (частина 1 статті 111) і незаконному зберіганні зброї (частина 1 статті 263 КК) — при обшуку їхніх автомобілів виявили гранати, вибухівку й детонатори.

Напередодні обміну — 27 січня — Мастікашева й Коротай уклали угоду зі слідством. Вони все-таки визнали провину, за умовами угоди отримали термін, що дорівнював тому, який вони вже відсиділи в СІЗО.

 

Валерій Бергман

51-річний житель Лисичанська (Луганська область). У 2014 році приєднався до сепаратистів, після чого Служба безпеки України відкрила проти нього кримінальне провадження й оголосила в розшук.

Валерій Бергман. Фото з його сторінки в фейсбуці

На початку вересня 2019 року був у Лисичанську. У пресрелізі поліція і СБУ стверджували, що він переховувався в лісі й жив у наметі. Його затримали, коли він вийшов до знайомого зарядити телефон.

Правоохоронці писали, що під час обшуку в нього знайшли пістолет «Шмайсер», револьвер системи «Наган» часів Другої світової, багнет-ножі та патрони.

За офіційними повідомленнями, Бергман зізнався, що, будучи бойовиком «ЛНР», він мінував дороги й мости, а також підірвав міст між Лисичанськом і Сєвєродонецьком. Після затримання його заарештували.

Наприкінці жовтня справу Бергмана почав розглядати Лисичанський міський суд. В обвинувальному акті чоловікові закидали тільки участь у незаконному збройному формуванні (частина 2 статті 260 Кримінального кодексу) — у зберіганні зброї й підриві мосту його звинувачувати не стали. Його адвокатка Лариса Стародубцева сказала «Ґратам», що Бергмана побили при затриманні та змусили зізнатися в мінуванні та зберіганні зброї. Захисниця стверджує, що він не скоював цих злочинів, але не заперечує його участі в одному з військових підрозділів «ЛНР».

Напередодні обміну Бергман уклав угоду зі слідством. Він визнав провину й отримав 3 місяці ув’язнення. 26 жовтня угоду затвердив суд.

 

Микола Бутрименко

Фермер, ексдепутат Шахтарської районного ради (Донецька область) від «Партії регіонів».

29 липня 2014 року на фермі Бутрименка в селі Латишево відбувся бій між українськими військовими й бойовиками «ДНР». Бійці українського спецназу зупинилися там на нічліг, і їх атакувала група сепаратистів. Тоді загинули 10 військовослужбовців, 5 потрапили в полон. Після звільнення деякі з них сказали, що після бою вони бачили Бутрименка зі зброєю в руках у компанії сепаратистів. На їхню думку, саме фермер навів на них бойовиків «ДНР».

Микола Бутрименко. Фото: «Комсомольская правда. Чита»

СБУ затримала Бутрименка 1 липня 2016 року біля лінії розмежування. При собі в нього були статутні документи підприємства ТОВ «Імені Челюскінців», яке йому належить. У них йшлося про те, що в жовтні 2014 року він перереєстрував його в податковій «ДНР».

Справу Бутрименка слухав Куйбишевський райсуд Запорізької області. Прокуратура звинуватила чоловіка в двох злочинах: в організації нападу бойовиків на українських військових, що кваліфікували як теракт (частина 3 статті 258 Кримінального кодексу); і в фінансуванні тероризму (частина 2 статті 258-5) — так обвинувачення кваліфікувало те, що фірма Бутрименка платила податки в бюджет «ДНР».

Сам фермер заперечував провину. Він стверджував, що не здавав українських військових бойовикам, і сам постраждав через їхній напад. Сепаратисти пошкодили йому техніку, і після цих подій він пережив інфаркт.

У результаті суд визнав Бутрименка винним у фінансуванні тероризму, але виправдав за статтею «теракт». Судді визнали недоведеним те, що саме фермер повідомив бойовикам про місцеперебування українського спецназу. На думку суду, військові, які вказали на Бутрименка, були контужені, і на їхні свідчення не можна покладатися. 16 травня 2019 року судді дали фермеру 8 років позбавлення волі.

Однак Запорізький апеляційний суд 1 жовтня скасував цей вирок і відправив справу на перегляд. Його почав слухати заново Оріхівський районний суд Запоріжжя.

26 грудня прокурор подав клопотання про зміну Бутрименку запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов’язання для участі в обміні. Родичі загиблих спецназівців, які вважають фермера винним у смерті рідних, не заперечували проти того, щоб відпустити підсудного. Вони висловилися за те, щоб обміняти Бутрименка на українських спецназівців Олександра Коренькова й Сергія Глондара, полонених «ДНР». Суд задовольнив клопотання.

 

Руслан Гаджиєв

Громадянин Росії, колишній танкіст батальйону «Август», що виступав за «ЛНР». До арешту жив у Ростові-на-Дону, працював зварювальником.

25 січня потрапив у полон до українських військових під час бойового зіткнення в районі села Санжарівка Луганської області. СБУ відкрила щодо Гаджиєва кримінальне провадження за статтею «участь у терористичній організації» (частина 1 статті 285-3), після чого росіянин був заарештований.

Руслан Гаджиєв. Скріншот із відео СБУ

Його справу розглядав Артемівський міськрайонний суд Донецької області. За версією обвинувачення, Гаджиєв потрапив на війну після того, як був затриманий у Росії за п’яну їзду. Йому запропонували: або його садять у в’язницю за викрадення автівки, або він їде на Донбас обслуговувати танки. Гаджиєв нібито погодився на другий варіант, і в грудні 2014 року його переправили в Луганську область, де він вступив у батальйон «Август». У його складі росіянин брав участь в атаці на позиції українських військ поблизу села Санжарівка, за версією обвинувачення, вів прицільний вогонь. Вісім українських військових в результаті цього бою загинули.

Прокуратура закидала росіянину чотири злочини: теракт (частина 3 статті 258 Кримінального кодексу), участь у терористичній організації (частина 1 статті 258-3), незаконне поводження зі зброєю (частина 1 статті 263) і ведення агресивної війни (частина 2 статті 437). Сам Гаджиєв повністю визнав свою провину. 11 грудня 2017 року суд дав йому 15 років позбавлення волі.

Гаджиєва обміняли тільки з третьої спроби. За словами його адвоката Валентина Рибіна, росіянина мали віддати в рамках першого великого обміну полоненими 27 грудня 2017 року. Саме тому, за словами захисника, напередодні Гаджиєв визнав провину й отримав обвинувальний вирок. Але обмін у результаті зірвався.

«Неймовірними зусиллями вдалося домогтися скасування постановленого вироку в апеляційній інстанції, й буквально на початку серпня 2019 року вирок скасовано, і справу направили на новий розгляд до Артемівського міськрайонного суду», — сказав адвокат Валентин Рибін.

7 вересня 2019 року відбувся новий обмін ув’язненими між Україною і Росією, і прямо перед ним Гаджиєв знову визнав провину й отримав обвинувальний вирок на термін 15 років, розраховуючи, що його обміняють. Однак в останній момент українська сторона виключила його зі списків. Звільнитися Гаджиєву вдалося тільки зараз.

 

Сергій Тамтура, Олександр Маринченко, Олег Янішевський, Сергій Зінченко та Павло Аброськін

Колишні бійці спецпідрозділу МВС «Беркут».

Колишні працівники «Беркуту» Павло Аброськін (ліворуч), Олександр Маринченко (у центрі) та Олег Янішевський (праворуч) під час засідання Святошинського районного суду про розстріли на вулиці Інститутській у Києві 20 лютого 2014 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

2014 року були затримані за підозрою в розстрілі учасників Євромайдану 20 лютого того ж року. Того дня на вулиці Інститутській у Києві загинули 48 людей, ще 80 отримали поранення. Генпрокуратура встановила 25 бійців «Беркуту», за версією слідства, причетних до розстрілів. Затримані були тільки шестеро, один утік до Росії, ще 19 — у розшуку.

З березня 2015 року справу п’ятьох «беркутівців» розглядав Святошинський районний суд Києва. Прокуратура звинуватила їх у перевищенні службових повноважень, незаконному поводженні зі зброєю, умисних убивствах і нанесенні тілесних ушкоджень активістам Майдану. Самі підсудні заперечували свою провину. За версією їхніх адвокатів, у справі немає доказів, що вказують, що учасники Майдану загинули саме від їхніх пострілів.

16 липня 2019 року суд відпустив обвинуваченого Сергія Тамтуру з СІЗО під цілодобовий домашній арешт. 24 жовтня судді знову пом’якшили йому запобіжний захід — призначили нічний домашній арешт без носіння електронного браслета.

19 грудня 2019 року суд відпустив із СІЗО під домашній арешт ще одного підсудного Олександра Маринченка. Судді мотивували своє рішення тим, що сторона обвинувачення не надала доказів, що підтверджують факт стрілянини підсудного в учасників Майдану.

27 грудня захист подав клопотання про те, щоб змінити всім підсудним запобіжний захід на особисте зобов’язання у зв’язку з підготовкою обміну. Проти цього виступили родичі загиблих на Майдані, їхні адвокати та частина прокурорів. Тоді керівництво Генпрокуратури вивело з групи прокурорів тих, хто був проти звільнення ексбійців «Беркуту». 28 грудня суд задовольнив клопотання.

Після цього противники звільнення «беркутівців» усю ніч блокували виїзди з Лук’янівського СІЗО, але підсудним усе одно вдалося виїхати на Донбас для участі в обміні.

 

Костянтин Чернишов

Житель Харківської області, капітан Дергачівського відділу поліції.

Разом зі своєю родичкою на прізвище Сіренко був затриманий у березні 2018 року. За версією СБУ, Чернишов і Сіренко — учасники агентурної мережі Генштабу Росії, вони передавали службову інформацію МВС України та особисті дані учасників АТО.

Чернишову й Сіренко оголосили підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 111 та частиною 1 статті 263 КК — державна зрада й незаконне поводження зі зброєю. Сіренко обрали запобіжний захід у вигляді утримання під вартою з можливістю внесення застави, а Чернишова залишили в СІЗО. Під час судового засідання Сіренко не визнала своєї провини, Чернишов — визнав і вибачився перед тими, кому міг нашкодити.

Суд у їхній справі не завершений. Нещодавно прокурор подав клопотання про звільнення Чернишова з-під варти у зв’язку з його участю в обміні. 26 грудня Орджонікідзевський районний суд Харкова змінив йому запобіжний захід на особисте зобов’язання, розповів «Ґратам» адвокат Віктор Євстигнєєв. Він відмовився коментувати, чи бере участь в обміні ще одна фігурантка справи — Сіренко.

 

Едуард Коваленко

Лідер партії СПАС (Соціал-патріотична асамблея слов’ян), житель Генічеська (Херсонська область).

27 січня 2015 року брав участь у стихійному мітингу біля генічеського військкомату, який влаштували матері призовників. Коваленко взяв там слово й виступив проти мобілізації.

«Ми виставляємо ультиматум. Якщо не зупинять мобілізацію на території України, ми перекриємо дороги, візьмемо штурмом військкомати, райвідділи міліції, і всі інші органи влади. Тому всі, хто зацікавлений, щоб його рідні та близькі залишилися живими, повинні разом зібратися, мобілізуватися проти мобілізації», — сказав він у гучномовець.

Після цього СБУ відкрила кримінальне провадження й оголосила Коваленку підозри в публічних закликах до перешкоджання Збройним силам України в особливий період (стаття 114-1 Кримінального кодексу) і закликах до захоплення будівель, що загрожувало громадському порядку (стаття 295).

Едуард Коваленко після звільнення. Фото: Луганський інформаційний центр

Справу Коваленка розглядав Генічеський райсуд. На засіданнях сам Коваленко заперечував провину. Його захист наполягав на тому, що обвинувачений на мітингу просто висловив свою думку й не закликав до злочинних дій. Проте 15 травня 2017 року суд визнав Коваленка винним і засудив до 5 років колонії. Його взяли під варту в залі засідань. Апеляційний і касаційний суди залишили вирок Коваленку в силі.

При винесенні рішення суддя Верховного суду, колишній правозахисник Аркадій Бущенко оформив окрему думку. Він не погодився з іншими членами колегії та вказав, що засудження Коваленка порушує його основоположне право на висловлення думки.

 

Ігор Джадан

Житель Харкова, лікар-терапевт. Проходить обвинуваченим у двох кримінальних провадженнях.

Ігоря Джадана затримали в квітні 2014 року. Йому оголосили підозру за статтею 294 КК «масові заворушення». Джадану закидали участь у захопленнях будівлі Харківської облдержадміністрації, який здійснювали проросійськи налаштовані активісти в березні та квітні 2014 року.

Сам підозрюваний заперечував провину й говорив, що брав участь у проросійських акціях як лікар-волонтер. Після затримання Фрунзенський районний суд Харкова призначив йому заставу в розмірі близько 97 тисяч гривень, Джадан вніс її та продовжив працювати лікарем у поліклініці.

Ігор Джадан. Фото: «Успішна варта»

У березні 2015 року він був знову затриманий за підозрою в організації терористичної групи, яка, за даними правоохоронців, здійснювала теракти на території Харківської області. Джадан заявив, що під час затримання його катували, і назвав звинувачення політично мотивованим. У травні йому вручили підозру й помістили в СІЗО. Цього року Дзержинський районний суд Харкова виніс рішення про зміну запобіжного заходу — йому призначили заставу в розмірі близько 150 тисяч гривень. Обвинувачений пов’язав це з «ослабленням політичного тиску», вніс заставу, і вже 12 липня його випустили з СІЗО.

26 грудня Фрунзенський районний суд Харкова задовольнив клопотання прокурора Антона Боровського про зміну Ігорю Джадану запобіжного заходу на особисте зобов’язання для участі в обміні. Аналогічне рішення про зміну запобіжного заходу 26 грудня виніс Дзержинський районний суд Харкова, в якому розглядається друга справа проти медика.

«Мене тримали як м’ясо для обміну, — сказав «Ґратам» Ігор Джадан. — Я був проти обміну, але погодився, тому що зрозумів, що не зможу в Україні, при цьому режимі, очистити своє ім’я».

Ігоря Іваненка й Олену Петрук, які, за версією слідства, були членами створеної Джаданом терористичної групи, звільнили в рамках обміну в 2017 році.

 

Мехті Логунов

85-річний житель Харкова, вчений.

Мехті Логунов був затриманий працівниками СБУ в серпні 2017 року. За їхніми даними, його завербувала російська військова розвідка, і протягом 2015-2017 років він збирав різнопланову інформацію, в тому числі з грифом «секретно», у військовій сфері та в сфері військово-оборонних розробок.

Мехті Логунов після звільнення. Фото: МарочкоLive

Зокрема, за версією слідства, він збирав дані за державним оборонним замовленням, яке виконується одним із наукових центрів Харкова на основі договорів із Міноборони України. Отримані дані він нібито передавав кураторам зашифрованим каналом зв’язку. За даними СБУ, Логунов також керував агентурною мережею з 18 осіб. Куратор групи нібито перебував у російському Бєлгороді. Під час обшуку в інших учасників групи вилучили два гранатомети РПГ-22, чотири гранати Ф-1 і РДГ-2 з запалами і тротилову шашку.

30 липня 2018 року Орджонікідзевський райсуд визнав Логунова винним за статтею 111 КК України — «держзрада» і засудив його до 12 років позбавлення волі. Всі засідання відбувалися в закритому режимі, вирок засекречений.

18 листопада Харківський апеляційний суд залишив без зміни вирок суду першої інстанції. Засідання апеляційного суду також пройшло в закритому режимі.

27 грудня Мехті Логунова вивезли з СІЗО в Харкові й доставили в Бахмут Донецької області для участі в обміні. Про це журналістці «Ґрат» повідомив адвокат Дмитро Тихоненков. За словами адвоката, Мехті Логунов відмовляється звертатися до президента з проханням про помилування, але змушений погодитися на обмін через свій вік.

 

Сергій Веселов і В’ячеслав Євтухов

Жителі Харкова. Разом зі ще одним чоловіком Дмитром Волошком їх затримали 2016 року.

За версією обвинувачення, з вересня 2014 року по березень 2015-го вони здійснили теракти у військкоматах, офісі адвоката й волонтера Олега Головкова, де зберігалася зібрана для військових допомога, а також підірвали залізничний міст і цистерни з бензином і газом.

Веселову, Євтухову й Волошку оголосили підозру у скоєнні терактів і незаконному поводження зі зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами (частина 2 статті 258, частина 1 статті 32, частина 1 статті 263 Кримінального кодексу).

У березні 2018 року Жовтневий районний суд Харкова після двох років розгляду справи визнав усіх трьох обвинувачених винними. Волошка засудили до шести років позбавлення волі, Веселова та Євтухова — до 11 кожного. Волошко визнав провину, а Сергій Веселов і В’ячеслав Євтухов назвали себе політичним в’язнями. Незважаючи на те, що Веселова та Євтухова засудили ще в березні минулого року, вони залишалися в СІЗО, оскільки в апеляційному суді тривав розгляд їхньої скарги на вирок.

26 грудня Харківський апеляційний суд змінив запобіжний захід на особисте зобов’язання Сергію Веселову і В’ячеславу Євтухову для участі в обміні. Цю інформацію журналістці «Ґрат» підтвердила прессекретарка суду Євгенія Бондаренко.

Дмитра Волошка звільнили умовно ще минулого року, сказав «Ґратам» захисник Михайло Коросташевський.

 

Лариса Чубарова «Тереза»

Громадянка Росії й жителька Харкова. Була затримана в квітні 2015 року в Харкові за підозрою в організації теракту й координації діяльності диверсійних груп у Харківській області.

За версією обвинувачення, Лариса Чубарова з початку 2014 року була активною учасницею харківського «антимайдану». У червні 2014 року вона, як вважає СБУ, приєдналася до бойовиків «ДНР», збирала для них інформацію, була «коменданткою» кількох населених пунктів на непідконтрольній території Донецької області, а також допитувала й катувала полонених, серед яких були місцеві жителі й українські військові.

Лариса Чубарова. Фото: «24 канал»

У червні 2017 року Київський районний суд Харкова визнав Чубарову винною в участі в незаконних збройних формуваннях, незаконному поводженні зі зброєю та сепаратизмі (частина 4 статті 260, частина 1 статті 263, частина 1 статті 110 КК України). Її засудили до 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Лариса Чубарова оскаржувала рішення суду: вона заперечувала провину й наполягала на виправдувальному вироці).

26 грудня Харківський апеляційний суд змінив Ларисі Чубаровій запобіжний захід на особисте зобов’язання для участі в обміні.

 

Валентин Масюков

Житель Харкова, колишній боєць Нацгвардії.

Був затриманий 2015 року. За версією СБУ, був завербований російськими спецслужбами і передавав їм інформацію, яка є держтаємницею, в тому числі про учасників АТО.

У 2018 році Орджонікідзевський райсуд Харкова визнав Масюкова винним у скоєнні державної зради (частина 1 статті 111 Кримінального кодексу) і насильстві щодо працівника правоохоронного органу (частина 2 статті 345 КК). Його засудили до 13 років з позбавленням військового звання підполковник. Рішення суду засекречене.

Вирок вступив у силу, Масюкова перевели в Диканівську виправну колонію №12.

 

Денис Шатунов

Житель Одеси, до затримання — продавець у магазині зброї.

Заарештований 9 червня 2015 року. За версією слідства, Шатунов намагався організувати вбивство активіста учасника Євромайдану Сергія Ходіяка.

Останній під час зіткнень між прихильниками і противниками Майдану 2 травня 2014 року в Одесі відкрив вогонь із мисливської рушниці й застрелив проросійського активіста Євгена Лосинського. Крім того, поранення отримали працівники міліції й кілька журналістів. Проти Ходіяка відкрита кримінальна справа, але він перебуває на волі.

Шатунов був другом загиблого Лосинського, і, за його зізнанням, вирішив помститися за товариша й замовити вбивство Ходіяка. Однак був затриманий одразу після передачі авансу в розмірі двох тисяч доларів США виконавцю вбивства. Кілер представлявся Шатунову кримінальним авторитетом із Луганська, але насправді був працівником поліції.

Шатунов перебував у СІЗО з липня 2015 року по квітень 2016 року, поки не був засуджений до 10 років позбавлення волі. Апеляція підтвердила вирок суду. Покарання він відбував у Черкаській області, але напередодні обміну був етапований до Лук’янівського СІЗО.

 

Додано 30 грудня о 14:49. Інформація про Едуарда Коваленка після підтвердження його участі в обміні.