«Як можна вирішувати долю людини, спираючись на брехню?». Монолог важкохворого імама Ремзі Куртнезірова з Криму, якого російський суд засудив до 20 років

21 травня винесли вирок п’ятьом кримським татарам у Південному окружному військовому суді Ростова-на-Дону. Жителям Джанкойського району Криму — Алі Мамутову, Енверу Халілаєву, Наріману Аметову, Вохіду Мустафаєву та Ремзі Куртнезірову — призначили від 14 до 20 років колонії суворого режиму.

Цього дня колегія у складі головуючого судді Сергія Образцова та суддів Ігоря Костіна й Олексія Саннікова провела дебати, заслухала останні слова підсудних і вже після закінчення робочого дня несподівано оголосила свій вердикт. Хоча зазвичай суд відкладає винесення вироку щонайменше на наступний день.

Обвинувачені не були готові до такого завершення судового процесу. Їхні рідні дізналися про оголошення вироку за дві години, але вони б не встигли потрапити на засідання в Ростові з Криму — дорога займає пів доби. У підсумку судді зачитали своє рішення практично в порожній залі: у присутності кількох стажистів.

Чоловіків визнали винними у причетності до діяльності ісламської політичної партії «Хізб ут-Тахрір». У 2003 році Верховний суд Росії визнав організацію терористичною, проте в Україні та більшості європейських країн вона не заборонена.

Жоден із підсудних не визнав свою провину. Вони наполягали, що кілька аудіозаписів розмов, таємно зроблених у мечеті села Лобаново під час будівельних робіт на її території, не можуть слугувати доказом терористичної діяльності.

Найбільший термін увʼязнення — 20 років позбавлення волі — отримав колишній імам цієї мечеті, 63-річний Ремзі Куртнезіров, попри його інвалідність та важкі хронічні захворювання. Російське слідство вважає його організатором зустрічей мусульман. Майже два роки Куртнезіров перебував під домашнім арештом. Суд продовжив йому цей запобіжний захід до закінчення розгляду апеляції.

У родині Куртнезірова всі чоловіки — під арештом. За таким самим звинуваченням затримали й судять єдиного сина Ремзі Куртнезірова — Еміра. За ґратами — і батько невістки Ельдар Якубов. Обидва перебувають у слідчому ізоляторі в Ростові-на-Дону.

«Ґрати» публікують виступ Ремзі Куртнезірова в суді перед винесенням вироку. Літній чоловік докладно розповідав про свій важкий стан здоров’я — його життя в останні 10 років складалося з походів по лікарнях. Крім того, він ще раз нагадав суду про вторгнення ФСБ до його будинку та сфабрикування кримінальної справи, перелічивши імена причетних слідчих та свідків обвинувачення. Свою промову імам за традицією розпочав зі звернення до Аллаха.

В ім’я Аллаха, Милостивого, Милосердного.

Я, Куртнезіров Ремзі Алієвич, 1962 року народження, народився в Уч-Курганському районі Наманганської області [Узбекистану]. Після закінчення школи вступив до музичного училища і закінчив його у 1985 році за фахом викладач скрипки та артист симфонічного оркестру. Потім, у 1989 році, переїхав [додому] до Криму і мешкаю в Джанкойському районі, селі Лобаново. Кілька років працював у місцевому будинку культури. У 2000 році мене обрали імамом мечеті в селі Лобаново.

Починаючи з січня 2017 року, протягом двох місяців я переніс три інсульти, маю довічну інвалідність другої групи. Під час інсульту у мене паралізувало праву частину тіла (ногу та руку) і порушився кровообіг у головному мозку. Це вплинуло на мову, також було оніміння, одразу з’явився дефект мовлення — і все це триває донині. У листопаді 2017 року я переніс операцію на головному мозку. Моя сім’я сподівалася, що я незабаром одужаю, але після операції поліпшення не настало. Пізніше ми мали поїхати оперуватися повторно, але коштів для цього у нас не було. Потім на лівій нозі у мене почала прогресувати гангрена, яка триває донині. Мене постійно турбують болі та оніміння в нижніх кінцівках, також у мене вночі бувають дуже сильні судоми. На стопах обох ніг є стержневі мозолі. Коли мені потрібно скористатися туалетом, ноги іноді не тримають мене — я втрачаю рівновагу і можу впасти.

Ремзі Куртнезіров. Фото: Ґрати

Також у мене діагностовано гіпертонію. Коли я переживаю стрес, у мене підвищується артеріальний тиск, який іноді буває дуже високим. У мене цукровий діабет другого типу. Я приймаю багато ліків. Ендокринолог сказала, що це остання стадія захворювання і мені, швидше за все, доведеться ампутувати нижню кінцівку. Я часто втомлююся, не можу пересуватися без сторонньої допомоги, завжди маю при собі милицю. Під час відвідування медичних закладів я також не можу обійтися без сторонньої допомоги. Мені вистачає сил буквально на 50–60 кроків, потім мені потрібно присісти.

У 2024 році співробітники ФСБ незаконно увірвалися до мого будинку і несправедливо звинуватили за статтями про «організацію діяльності терористичної організації» частина 1 статті 205.5 КК РФ та « насильницькому захопленні влади» частина 1 статті 30–278 КК РФ .

«З кожним мусульманином у Криму зараз може таке трапитися». Масові обшуки в будинках прихожан мечеті в Джанкойському районі закінчилися арештами

Вони застосували до мене насильство: націлили на мене зброю, потім грубо схопили за потилицю і кинули мене на підлогу. Переступили через мене і розбіглися по кімнатах. Пізніше я сказав, що мене треба підняти з підлоги, оскільки самостійно я цього зробити не зможу. Дружина почала кричати: «Що ви робите?! Він же інвалід, підніміть його швидко!», і тоді вони посадили мене на стілець.

Потім пролунали погрози на мою адресу. Співробітники ФСБ вживали ненормативну лексику до моєї дружини, грубо з нею поводилися, була лайка тощо. Ігнорували прохання не заходити в будинок, поки не одягнуться дружина, дочки та неповнолітня онука. Коли молодша дочка та онука одягалися у спальні, один зі співробітників ФСБ без дозволу господарів будинку з автоматом увійшов до спальні та направив його на онуку. Потім інший співробітник, який представився Сафаровим, почав самостійно ходити по будинку і в грубій формі ставив питання моїй онучці, на кшталт: «Ремзі тут тільки один чоловік? Чи проживають ще якісь чоловіки в будинку?».

Коли я сказав, що потрібно викликати швидку допомогу, співробітники ФСБ заявили, що у них є своя медична допомога. У мене на тлі сильного стресу та хвилювань піднявся високий тиск із показниками 230.

Вилучили мобільні телефони молодшої дочки та онуки, в першу чергу забрали мій мобільний телефон. Трохи пізніше під матрацом виявили мобільний телефон старшої дочки і почали кричати: «Чому ви не надали телефон відразу?!» Я їм сказав: «Ви не маєте права кричати на неї, бо вона теж інвалід другої групи. Мало того, що ви незаконно увірвалися до мого дому, так ще й дозволяєте собі підвищувати голос на хвору людину та лякати дітей. І не тільки про телефон забудеш, але й навіть своє ім’я».

Сумка з ліками та речами, яку підготували для Ремзі Куртнезірова його рідні. Фото: Ґрати

Двоє співробітників ФСБ у військовій формі впритул стали біля однієї з шаф у залі й різкими рухами почали кидати книги на журнальний столик. Це були наші книги.

Була спроба підкинути літературу, яку вони принесли з собою. Коли співробітники кинули її на журнальний столик, онука швидко підійшла й почала говорити їм: «Навіщо ви це робите? Це не наша література». Слова онуки підтвердила і дружина, вона взяла зі столу брошуру і кинула її в одного зі співробітників ФСБ. Потім вони грубо і з використанням ненормативної лексики почали розмовляти підвищеним тоном з дружиною і зверталися до неї на «ти».

Мене на момент цього інциденту не було, я сидів зі слідчим Холоденко Н. А. Потім співробітники ФСБ віддали слідчому літературу, яку принесли з собою. Я запитав у слідчого Холоденко: «Навіщо ви так підло поводитеся і брешете?». Він відповів: «Ці книги ніяк не впливають на судовий процес», хоча слідство спирається на ці книги.

Після обшуку слідчий Холоденко надав мені документ, в якому зазначалося про проведення слідчих заходів. Я мав поставити свій підпис, але відмовився. Потім я сказав їм: «Даремно ви це затіяли, адже Аллах — Той, хто чує, знає і швидкий у розрахунку», а він відповів, що це їхня робота.

Через сорок хвилин приїхала швидка, і тоді мені надали першу медичну допомогу, тиск знизився. Потім мене посадили в службову машину і відвезли до будівлі ФСБ.

Після цього мою справу почав вести Шерстюков В. Р. Після приходу Російської Федерації ні в мечеті, ні де-небудь ще, тим більше у мене вдома, не проводилися ні сухбети релігійні бесіди , ні халакати збори для вивчення Корану та обговорення питань віри та мусульманського суспільства [як це інкримінує мені слідство]. Що стосується мене, Куртнезірова Ремзі, то я ніколи не проводив сухбетів та халакатів Мустафаєву Вохіду, Аметову Наріману, Халілаєву Енверу, Мамутову Алі.

У сурі Ан-Нур, у 15-му аяті, сказано: «Ви поширюєте неправду своїми язиками і говорите своїми устами те, про що у вас немає ніякого знання, і вважаєте, що це незначний вчинок, хоча перед Аллахом це — великий гріх».

Що стосується обвинувального висновку за 23 пунктами, що, будучи імамом, я проводив сухбети на теми побутових питань, питань віри, цінності та цінності, щирості та іншого — хоча весь світ говорить про ці речі. Хіба можна саджати людину за ґрати або звинувачувати за це?

З їхніх слів: «Куртнезіров Ремзі здійснив підготовку до злочину, тобто пошук співучасників злочину, змову на вчинення злочину та інше умисне створення умов для вчинення злочину — дій, спрямованих на насильницьке захоплення влади та насильницьку зміну конституційного ладу Російської Федерації, при цьому злочин не було доведено до кінця».

Я ніколи не думав про підготовку до злочину, не шукав співучасників і не створював умов для вчинення злочину, спрямованого на насильницький захоплення влади та зміну конституційного ладу РФ. Та й взагалі, як може в такій величезній державі маленька група людей щось зробити? Це немислимо і є величезною брехнею.

Посланець Аллаха, мир йому і благословення, сказав: «Остерігайтеся брехні, бо, воістину, брехня веде до гріхів, і, воістину, брехня веде до вогню».

Ремзі Куртнезіров. Фото: Ґрати

А що стосується старшого оперуповноваженого Артикбаєва Н. М. та старшого оперуповноваженого Сидоренка А. А. (свідків обвинувачення, які брали участь в обшуках — Ґ), то вони виконували те, чого їх навчили.

Що стосується підставних осіб під псевдонімами Саламов С.С. та Ереджепов Е.Е., прихованих свідків, то я їх взагалі не знаю. Адже кожного прихожанина [у своїй мечеті] я знаю в обличчя. Та й взагалі, як можна вирішувати долю людини, ґрунтуючись на брехні? На уточнювальні запитання мого адвоката Шабанової у їхніх відповідях були нестиковки.

Щодо Арсена Кашкі (одного з фігурантів справи, який після арешту з невідомих причин пішов на співпрацю зі слідством, його справу виділили в окреме провадження — Ґ) я скажу так: «Мусульманин мусульманину брат, він не робить йому зла, не зраджує його і не зневажає». Аллах не любить зрадників, і я залишаю його на суд Всевишнього Аллаха, Святий Він і Великий.

І наостанок я хочу сказати, що я не вважаю себе ані терористом, ані екстремістом, ані захоплювачем влади. І в моїх словах немає жодної брехні, і я довіряю всіх, хто присутній при цьому, Творцю світів!

Аллах, Святий Він і Великий, Свідок моїх слів.