«Це моє не останнє, а чергове слово» — виступ Нарімана Мемедемінова в суді

Кримськотатарський активіст і блогер Наріман Мемедемінов, обвинувачений Росією в публічних закликах до терористичної діяльності, виступив з останнім словом в Південному окружному військовому суді. «Ґрати» публікують скорочений виступ Мемедемінова. Держзвинувачення попросило для нього 6 років позбавлення волі, вирок буде оголошено завтра о 9:30.

Акція на підтримку Нарімана Мемедемінова в Києві. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

«Я Мемедемінов Наріман Ібрагімович, 7 травня 1983 року народження, уродженець Узбекистану, каюсь у вчинених мною злочинах і визнаю свою провину», — ось це хочуть чути всі ті, хто причетний до переслідувань і репресій кримських татар, мусульман Криму. Для чого?

Все дуже просто, щоб говорити: «Ми заарештовуємо терористів-екстремістів». Пам’ятаєте, тоді Наталія Поклонська заявила, після арештів: «Це не татари, це терористи». Щоб виправдатися перед представниками інших країн, міжнародними організаціями, навіть перед своїми громадянами.

Але ж це дійсно нонсенс:

жили собі люди, жили десятки років, після повернення з місць депортації, а тепер, раптом, в одну мить стали терористами-екстремістами, стали тими, хто загрожує безпеці держави.

Причому вони такими стали якраз після того, як озброєні люди цю безпеку порушили.

Ах так, про що ж це я? Адже це інше, не наше: «Там можна, а тут, у нас — вже вибачте, але не можна. Ви з чимось не згодні? Ви виділяєтеся із загальної маси? Так! Значить ми заарештовуємо, судимо, а ви приходите і починаєте своїм мобільним телефоном та своїми репортажами, статтями показувати те, що відбувається. Ой, тобто своїми репортажами та статтями починаєте загрожувати безпеці нашої держави. Ось вам 205-а стаття — тероризм, а в вашому випадку 205.2 — публічне виправдання тероризму!».

Ось тому я зараз не п’ю каву з коханою дружиною, після того, як ми відпровадили наших дітей до школи, а перебуваю в Ростові-на-Дону, в Південному окружному військовому суді і говорю своє чергове слово, яке, Іншаллах, не є останнім!

Акція на підтримку Нарімана Мемедемінова в Києві. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Але біда-то в тому, що мої слова повинні бути адресовані суду, який не по своїй волі є нечуючим. Так-так, саме нечуючим. Та статуя, яка називається Фемідою, — вона з зав’язаними очима і це символізує об’єктивність, справедливість. У нашому ж випадку — Феміда з берушами у вухах. Дивно правда?! Людство використовує беруші від сторонніх шумів, а для російської Феміди сторонні шуми — це слова правди, істини. Однак якщо наша правда не збігається з шаблонами, то це все сторонні шуми.

Шаблонне право, або шаблонне судочинство — так можна назвати провадження в судах і право в РФ. Знову, чому?

Як не дивно, все так само просто. Ось рішення Верховного суду Росії від 14 лютого 2003 року: визнати Хізб-ут-Тахрір терористичною організацією. 2019 рік: судять Мемедемінова, як до цього засудили Зейтуллаєва, Мамутова (Руслан Зейтуллаєв, Енвер Мамутов — фігуранти справи Хізб ут-Тахрір, засуджені російським судом — ред.) та інших кримських політв’язнів за публічне виправдання тероризму, так як в відеозаписах, які йому Мемедемінову закидають є слова про Хізб ут-Тахрір або пов’язані з Хізб ут-Тахрір.

Стоп!

Але ж публічне виправдання тероризму — це … Яке огидне роз’яснення … Ось у нас рішення Верховного 2003 року, ти говорив про Хізб ут-Тахрір, або пов’язане з Хізб ут-Тахрір? Все! Значить публічно виправдав тероризм! Абсурдно? Згоден! Ось тільки я за гратами півтора року через цей абсурд!

Акція на підтримку Нарімана Мемедемінова в Києві. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Ось ще приклад «шаблонного права»: «Визнати Меджліс кримськотатарського народу екстремістською організацією». Так! Ти член Меджлісу або співчуваєш Меджлісу? — на тобі 282-у статтю — екстремізм. Як це? Але історія народного руху кримських татар налічує десятиліття і десятки тисяч людей з народу… Так, ану мовчати! Що там, хто нараховує нас не цікавить, ясно?! Ось рішення: «Меджліс — екстремісти», значить і ти екстреміст!

Звичайно, варто відзначити, що досвід, катастрофічний і гіркий, досвід шаблонів і ярликів вже був в історії мого народу. Там теж відразу наклали ярлик «зрадник» і депортували людей похилого віку, жінок і дітей, а більше нікого було.

Мій батько п’ятирічною дитиною їхав у вагонах для худоби в Середню Азію. Історія повторюється? Чергова брехня і нові ярлики?

Але! Увага! Вже немає давно тих, хто посмів зазіхнути на мій народ, вже давно всі ці «кати» канули в Лету, і історія про них тільки залишилася: ганебна, низька, нікчемна, осуджувана. А мій народ вів мирну ненасильницьку боротьбу і роботу повсюдно. І що? І домігся своєї мети, по милості і з дозволу Всевишнього!

У 2019 ми зіткнулися з тим, що кримські татари — це терористи і екстремісти, тому ті слова чиновника з Криму: «це не татари — це терористи»; мене аніскільки не здивували. Також і не здивувала мене поведінка силовиків, які взялися заарештовувати всіх, хто вийшов на поодинокі пікети на підтримку співвітчизників з плакатами «Наші діти не терористи і не екстремісти». Також мене не здивували слова прокурора: «Може, підсудний співчував заарештованим?».

Я скажу, чому мене це все не дивує. Хоча говорити я повинен суду і говорити буду суду, але якщо російська Феміда в берушах, то почують решта присутніх. Я переконаний, що і суд чує і розуміє-знає, але…

Акція на підтримку Нарімана Мемедемінова в Києві. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Так ось, не дивує мене це все, тому що, ну ніяк не вкладається в ці просвітлені голови чиновницьких структур, державного обвинувачення і їм подібних: «Ну що ви не сидите вдома, навіщо приходити на суди і стояти під будівлею? Навіщо стояти з цими плакатами, навіщо ці пікети взагалі? Навіщо гроші носити цим сім’ям? Навіщо збирати монетки на оплату штрафів?». Ну, не розуміють вони — природа в нас така, культура. Коли комусь із нас погано, всім некомфортно, тому і солідарні один з одним. Ось де єдність!

Сказане ваше — зрозуміло, об’єктивно, обґрунтовано і відзначено в резолюціях ООН, ПАРЄ, ОБСЄ. Але, що цей Мемедемінов кричить весь час про журналістику? Вибачте, але тут теж гранично просто!

Ось він — цей Крим: зелені ліси, красиві заповідники, море і… І терористи-екстремісти, що з’явилися раптом. Їх арештовують, обшукують, допитують, стежать. Але ніхто про це не знає.

Акція на підтримку Нарімана Мемедемінова в Києві. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Журналісти, колеги — не залишайте цей процес «справа громадського журналіста Нарімана Мемедемінова», так як це удар по всій журналістиці як такій, це приклад викорінення незалежних представників ЗМІ, навіть в їх зачатку і становленні!

Продовжуйте роботу в цьому напрямку, в спростуванні звинувачень, які стануть рішеннями, на зразок рішень Верховного Суду України від 2003 року, або несправедливими вироками, на зразок вироків кримським політв’язням. Продовжуйте роботу в цьому напрямку, і дасть Всевишній, у вас вийде позбавити населення від шаблонного звинувачення.

Що стосується звинувачення і суду, то хочу нагадати вам дві дуже прості думки: коли завтра перехожі будуть, показуючи на вас говорити: «Дивись, кат йде!», — не дивуйтеся. І цьому вчить мене моя релігія: «Між благанням пригніченого і Господом Богом немає ніякої перешкоди!».

Хвала Всевишньому Аллаху за те, що ні на мить я не соромився за свого батька, діда, і весь народ, в той час, коли їх несправедливо звинувачували, тому що знав, що це брехня! Ні у кого немає ніякого права сьогодні говорити на мій народ терористи-екстремісти, тому що це брехня. І наші діти, діти всіх кримських політв’язнів знатимуть, що їх батьки не зрадники своєї культури, своєї основи, своєї релігії!

Тому:

«Я політв’язень Мемедемінов Наріман Ібрагімович, 7 травня 1983 року народження, громадянин України, син кримськотатарського народу, споконвіку сповідуючий Іслам. Журналіст, батько трьох прекрасних дітей, люблячий чоловік, коханий чоловік і син і з дозволу Всевишнього, це моє не останнє, а чергове слово!».