«Мій батько сидить». За що тричі затримували та врешті-решт оштрафували 17-річного сина кримського політв’язня

Худорлявий чорнявий хлопець регулярно приходить до будівлі Кримського гарнізонного військового суду у Криму. Дістає з кишені мобільний телефон, встановлює його на штатив й знімає те, що відбувається. Працівники поліції вже знають його в лице — Амара тричі затримували і доставляли у відділок. 

17-річний Амар Абдулгазієв — син політув’язненого Тофіка Абдулгазієва. У 2019 році ФСБ арештувала його батька. Зараз у Криму 239 дітей політв’язнів, з них 197 — неповнолітні. 

У цій історії — чимало напів дитячих страхів і вже дорослих вчинків, переживань та спроб знайти свій власний шлях. Амар після арешту батька не почав вживати алкоголь або наркотики, але все рівно опинився у комісії у справах неповнолітніх.

«Ґрати» розповідають, чому. 

Арешт батька

27 березня 2019 року у Криму впродовж кількох годин затримали 23 кримських татар. Тофік Абдулгазієв був одним із них.

«Батько постукав у двері, я визирнув у вікно, — згадує Амар події трирічної давнини. — Там повний двір силовиків, якесь їхнє спорядження розкидане по всій території двору. Бабуся зі страхом відкриває двері — перед нами з’являється постать батька, а слідом за ним — оперуповноважений без маски та троє силовиків». 

Батько почав заспокоювати бабусю, розповідає Амар, а правоохоронці одразу розбіглися по всьому дому. Амара та тітку посадили на диван у залі. Коли хлопець захотів вийти, чоловік з автоматом сказав йому «сісти і не рипатися». Після цього правоохоронці почали обшук. Закінчивши з першою половиною дому, вони пішли далі. Там були мама Амара та дві молодші сестри: Ясміна та Мадіна. Родичі пішли за ними.

Тофік Абдулгазієв (зліва) та Білял Аділов у Південному окружному військовому суді. Фото: «Кримська солідарність»

«Дівчатка злякалися, коли побачили здорових споряджених військових із автоматами, зі спеціальною технікою. Їм було дуже страшно, але я, як умів, намагався заспокоїти їх. Силовики розбіглися всюди, як сарана», — описує Амар.

Він добре пам’ятає деталі того дня.

«Поки батько сидів із оперуповноваженим, силовики пішли перевіряти сарай. Я пішов за ними. Але перед цим вони зайшли до вагончика і почали мене розпитувати: «Що ти знаєш про свого батька?». Я відповів, як знав: «Це чесна людина, він, як і будь-який інший мусульманин, просто ходить у мечеть, намаз читає». Вони стали стверджувати, що все вони знають і не треба їм «заливати», — розповідає Амар.

Зайшовши в сарай, один із силовиків одразу підняв білий мішок і дістав книгу «Основи ісламської нафсії». Амар згадує, що чоловік із неприхованим захватом сказав, що ця книга заборонена в Російській Федерації.

«Так, батько читав літературу, але книги про Іслам, з аятами з Корану, точно у сараї не зберігав би. Після цього обшук швидко закінчився. Один ОМОНівець мені сказав: «Твій час теж настане. Ми повернемося і за тобою», — розповідає Амар.

 

Тричі затриманий

Амар Абдулгазієв закінчив лише дев’ять класів. Після арешту батька почав братися за будь-які підробітки, щоб допомогти матері та сестрам. Хотів влаштуватися на офіційну роботу, але його не взяли через вік. З неприємними спогадами від обшуку в будинку батьків він намагається впоратися за допомогою тхеквондо та кулінарії.

У вільний час Амар приходить під кримські суди або їде до Ростова-на-Дону — на засідання до батька. За останні півроку його тричі затримувала поліція у Сімферополі.

«Коли заарештували мого батька, я почав цікавитись діяльністю громадських журналістів. Спочатку просто приходив на засідання, стояв довгий час і дивився, як вони висвітлюють судові засідання, але з початку 2021 року я сам почав знімати. Мої батьки схвалили це — так я приноситиму користь людям. Я знімаю та показую несправедливість, яка відбувається з нами. Я твердо вирішив розповсюджувати, висвітлювати новини, щоб люди знали, які утиски відбуваються у Криму», — розповідає Амар.

Амар Абдулгазієв. Фото: «Кримська солідарність»

Перший протокол за активізм на Амара склали у жовтні 2021 року. Тоді хлопець разом із другом — ще одним громадським  журналістом — висвітлював підсумки судового засідання Кримського гарнізонного військового суду. У зал ні Амара, ні його друга не пустили, тож вони залишилися чекати адвокатів на вулиці.

Працівники поліції, побачивши, що потрапили в поле зору камери його телефону, вимагали пред’явити документи. Пояснили вони це «антитерористичною діяльністю» і тим, що хлопець «був одягнений не по сезону і мав підозрілу сумку». Подивившись паспорт та з’ясувавши, що Амар неповнолітній, правоохоронці пішли. Але трохи згодом здалеку зняли на камеру, як Абдулгазієв курить, і викликали наряд, який затримав його і відвіз до «Центрального» відділу поліції за куріння неповнолітнім.

У відділі поліцейські ставили питання про батька та намагалися зняти його на відео, але хлопець відмовився. Коли на місце прибув адвокат Іслям Вєліляєв, на Амара склали перший адміністративний протокол за куріння неповнолітнім стаття 6.24 Кодексу про адміністративні правопорушення РФ і відпустили.

Другий протокол Амар «заробив» через місяць — за «організацію масового скупчення людей» стаття 20.2.2 КоАП РФ під час зустрічі адвоката Едема Семедляєва, звільненого після адмінарешту. Тоді до будівлі ізолятора, де утримували захисника багатьох кримських татар, приїхали понад 200 людей.

«Мене затримали близько сьомої години вечора. Я навіть не розумів спочатку, що відбувається. Я кажу їм: «Що відбувається?». Обіцяють в автобусі пояснити. В автобус посадили, у працівника поліції питаю: «Причину скажіть». Вони кажуть: «Причину у РВВС». У РВВС привозять, я говорю знову: «Причину скажіть нарешті!». Врешті-решт про протокол і статтю я дізнався лише біля десятої години», — розповідає Амар.

Його мати Фатма вважає, що працівники перевищили свої повноваження і застосовували до її сина силу.

«Моя дитина нічого не вчиняла, скупчення людей ми можемо побачити і в маршрутках, і на роботі, і в інших місцях у Криму. Нікого ж не карають. Я під’їхала за ним у поліцію одразу, як дізналася, о пів на десяту вечора. Його там по кабінетах водили, розпитували не дуже чемно. Під час затримання штовхали, скручували, після цього у нього боліло праве плече».

Втретє Амара затримав заступник начальника поліції з охорони громадського порядку підполковник Валентин Тітков. Він особисто дзвонив начальнику сімферопольського управління полковнику поліції Сергію Ніколаєву. Затримання було зафіксоване на відео, яке знімав Амар.

— Ви здійснюєте зйомку військової частини, приберіть телефон, — заявив хлопцеві Тітков.

— Ні-ні! Чому? Не чіпайте! Я прийшов суди знімати. Ви одного разу тоді зачепили, я вас пам’ятаю, я заяву на вас написав.

— Алло, Сергію Васильовичу? — набрав начальство поліцейський.

— Я нічого неправомірного зараз не роблю. Я так зрозумів, що я зараз не затриманий.

Амар спробував піти. 

— Тут будьте, зі мною говор-р-ю-ю! Сергій Васильович? Сюди підійди до мене! — ​​схопив його за лікоть підполковник поліції Валентин Тітков.

— Не чіпайте мене!

— Тут є один пацан, у масці, значить, робить зйомку військової частини. Зараз я буду доставляти його до відділу поліції «Центральний».

— Не чіпайте мене. Не чіпайте мене, кажу!

Захищати неповнолітнього та ще двох громадських журналістів приїхав адвокат Едем Семедляєв, але його не пустили. Амара протримали у відділі більше двох годин, намагалися зняти зразки відбитків пальців та ДНК, але він відмовився. Амар намагався пояснити поліції, «що висвітлював вирок щодо двох кримських татар». Адвоката пустили до Амара лише після того, як у відділ приїхала мати. Складати адмінпротокол на хлопця не стали і просто відпустили.

«Чи буде продовження та складання протоколів, нам, на жаль, невідомо», — розповів Семедляєв.

За минулі півроку реакція правоохоронців на будь-які прояви підтримки політв’язнів у Криму стала жорсткішою. Поліцейські виписали понад 200 адміністративних протоколів за «порушення громадського порядку» і «порушення режиму підвищеної готовності», запровадженого у Криму через пандемію коронавірусу.

Карантинні обмеження стали формальною причиною для тиску на родичів політв’язнів, друзів та сусідів. Біля судів під час значних засідань посилюють охорону, приїжджають наряди поліції, ОМОН, наперед готують автобуси та автозаки для затримань. Затримують жінок, літніх і навіть неповнолітніх, але люди все одно приходять.

На питання, чи не страшно йому, Амар відповідає:

«Вони хочуть згасити в мені бажання допомогти, бажання зробити все, що від тебе залежить. У них не вийде. Цим вони мене навпаки заряджають. Я не завдаю нікому шкоди, я маю право говорити про свого батька та інших незаконно заарештованих людей, поширювати новини про нього. Маю право перебувати там, де вважаю за потрібне».

Комісія у справах неповнолітніх

Адміністративні протоколи, складені на Амара, передали до комісії у справах неповнолітніх.

Комісія під головуванням заступниці голови міської адміністрації — начальниці управління освіти Тетяни Сухіної — збиралася у справі Амара Абдулгазієва тричі — у грудні 2021 року та двічі у січні 2022-го. У роботі комісії взяв участь заступник прокурора міста Сергій Корж. Мати Амара була не на всіх засіданнях через недавню операцію. Але на одному з них спробувала пояснити, чому її 17-річний син ходить у своїх справах без супроводу.

Вона пояснила, що батька вдома немає, а бабуся — ледве ходить і доглядає за дядьком. 

«Більше нікому», — говорила Фатма Абдулгазієва

«Мій батько сидить, і я знаю, за що він сидить — ні за що, за релігію, за своє віросповідання, як і всі інші кримські татари, яких сидить близько 100 людей. Я приходжу, щоби підтримати їх. І яке б рішення зараз комісія не ухвалила, я, як ходив, як ходжу, так і ходитиму на судові засідання підтримувати своїх рідних та близьких», — заявив Амар комісії.

У комісії заперечили, що обговорюють відвідування Амаром масових заходів, а не суд над близькими. Але хлопець наполягав — на слухання його не допускають, натомість затримують і відвозять до поліції.

У розмову втрутився адвокат Іслям Вєліляєв, який представляв Амара. Він зазначив, що поліцейські, які затримували хлопця біля судів та біля управління МВС 23 листопада, виступаючи на засіданні комісії, визнали, що були чудово обізнаними, чим він зазвичай займався.

«Ми його знаємо, він ходить на ці суди, фотографує, робить якісь свої селфі», — цитував адвокат поліцейських.

Адвокат зазначив, що правоохоронці, знаючи, що Амар неповнолітній і що він висвітлює судові засідання, спеціально шарпнули його з натовпу у день зустрічі адвоката Едема Семедляєва.

Амар Абдулгазієв приїхав на засідання до батька до Південного окружного військового суду. Фото: «Кримська солідарність»

«Ми з вами тут для того, щоб захищати його права, — сперечалися з адвокатом члени комісії. — Захист прав та інтересів — це насамперед про маму. Вона дозволила, не втримала. А ви, дитино, повинні розуміти, може все що завгодно статися. Ви пішли, послизнулися і впали, прокинулися — гіпс».

Мама Амара підтвердила, що він питав у неї дозволу піти на зустріч адвоката Едема Семедляєва до будівлі міської поліції 23 листопада.

«Він пішов туди, повідомивши матір про свої наміри. Вона знала місце, час, які події будуть, і як тільки їй повідомили, що його — неповнолітнього — затримали, вона прибула на Дзержинського, 10. Але звільнили його звідти о 12-й годині ночі. Хоча працівники поліції знали, хто він, рік його народження», — переконував комісію адвокат.

— Неповнолітній не повинен бути на всіх цих заходах, зрозуміло?

— Ні, — відповідає Амар.

— Не згоден?

— Ні, не згоден.

— Тобто як ходили на масові заходи, так і ходитимете?

— Я на масові заходи не ходив. Працівники поліції мають захищати громадян, права громадян. Вони підходять, не представившись. Коли я прошу представитися, вони кажуть: «Хто ти такий, кому я повинен представлятися?». Це сказав підполковник і вдарив мене, потім два-три дні боліло плече. Вони повинні захищати, а ви дивіться, що роблять, — навпаки.

— Ми не це обговорюємо! Ми обговорюємо ваше перебування на цьому заході.

Голова комісії Тетяна Сухіна вирішила, що вина Абдулгазієва цілком доведена. Достатньо було свідчень поліцейських Сергія Чащіна, Андрія Кота, Олексія Кузнєцова, Артема Кривошийого, Дмитра Якименка та Володимира Яніна, які підтвердили, що Амар 23 листопада був біля будівлі міського управління МВС разом з іншими кримськими татарами.

За підсумками розгляду обох протоколів, Амара оштрафували на 500 і 10000 рублів (загалом 3850 гривень — Ґ), а матері, яка заявила, що й надалі відпускатиме сина до судів, винесли попередження.

На думку комісії, штрафи дозволять «повною мірою реалізувати цілі адміністративного покарання — виховати правопорушника в дусі дотримання законів РФ та попередити нові порушення».

Хочуть бути схожими на батьків

Представниця Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова вважає, що репресії в Криму завдають серйозної шкоди не лише самим політв’язням, а й членам їхніх сімей. Багато заарештованих мають дітей, деякі сім’ї — багатодітні.

«Матері та діти змушені тепер жити в атмосфері постійної загрози репресій та моральної напруги, а також хвилювання за своїх рідних, які зазнають нелюдського ставлення у колоніях та СІЗО. Особливе побоювання викликає також той факт, що останнім часом жінок та дітей з таких сімей також почали незаконно затримувати та позбавляти волі просто за те, що вони вимагають справедливості від російської влади», — розповідає правозахисниця.

Влітку 2016 року в Криму для допомоги дітям заарештованих кримських татар створили громадську ініціативу «Бізім балалар». Дітям допомагали фінансово, неодноразово організовували свята.

Пізніше, у 2017 році, в рамках громадського об’єднання для сімей політв’язнів «Кримська солідарність» з’явився ще один громадський проект підтримки та розвитку дітей — «Кримське дитинство». Люди допомагають по-різному: проводять освітні та культурні заходи, збирають книги, канцелярію, речі та іграшки, організовують відпочинок дітей та їхню психологічну реабілітацію.

Координатор проєкту для дітей політв’язнів «Кримське дитинство» Сервер Чолакчік. Фото: «Кримська солідарність»

Координатор «Кримського дитинства» і вчитель інформатики Сервер Чолакчік вважає, що самореалізація дітей політв’язнів проходить складніше, ніж у звичайних сім’ях. Він разом із десятками активістів та педагогів організовує для таких дітей екскурсії, подорожі, походи, поїздки до регіонів та навіть подорожі за кордон.

«Їм доводиться реалізовувати свій потенціал за умов обмежених можливостей. Вони сконцентрувалися і намагаються довести усьому світу, що звинувачення на адресу їхніх батьків є брехливими, — пояснює педагог. — Підлітки, позбавлені батьківського піклування та виховання, потребують підтримки з боку суспільства, оскільки цілий комплекс негативних факторів, таких як медичні, економічні, фізичні, психологічні, обрушується на дитячі плечі, тендітні плечі та ще незміцнілу психіку. Російська держава, по суті позбавивши їх можливості зростати та розвиватися у повних сім’ях, зробила цих дітей сиротами».

26 січня Верховна Рада України, громадянами якої є всі політичні ув’язнені Криму, проголосувала у першому читанні за законопроект №6104, який збільшує держдопомогу політв’язням та членам їхніх сімей. Тепер закон — на підписі у президента, потрібно також розробити до нього кілька десятків підзаконних актів.

У законодавстві вперше з’явилося визначення «ув’язнені з політичних причин». До цієї категорії входять громадяни України, позбавлені волі владою Російської Федерації «у зв’язку з веденням цими громадянами діяльності, спрямованої на вираження проукраїнських поглядів, цінностей, позицій, а також за їхню професійну, громадську, політичну чи правозахисну діяльність».

За оцінкою правозахисників, закон гарантує грошову допомогу політв’язням та їхнім сім’ям з боку держави. Крім того, закон гарантує відшкодування сплати адвоката. Після звільнення політв’язні зможуть отримати медичну допомогу та реабілітацію, зокрема психологічну та лікування на курорті.

«Більшість політв’язнів є громадськими журналістами, правозахисниками та активістами. Не дивно, що їхні діти, для яких вони є еталоном для наслідування, хочуть бути схожими на них. Ставши безпосередніми жертвами репресій, інакше назвати все, що з ними сталося в дитинстві, неможливо, підлітки з сімей політв’язнів не бажають, щоб хтось у майбутньому пережив подібне і відчув на собі. Тому вони мріють не допустити схожого щодо до інших людей», — каже координатор «Кримського дитинства» Сервер Чолакчік.