«Ми вижили, бо обрали інше місце, інший поверх на ліжку». Що зʼясували за рік після трагедії в Оленівці

Минув рік після обстрілу колонії в Оленівці на окупованій Донеччині, де тримали українських військовополонених. Тоді загинуло щонайменше 50 людей, понад 70 отримали важкі поранення. 

Національне слідство поки не назвало точну кількість загиблих. Усі обставини злочину та його винуватці також не встановлені, адже Росія так і не надала доступ до колонії. 

Міжнародна комісія ООН спромоглась лише спростувати заяви РФ про атаку на колонію реактивними снарядами HIMARS. За рік після трагедії «Ґрати» розбирались, що саме відомо про події в Оленівці та чому так повільно просувається слідство. 

Після виходу з «Азовсталі» наприкінці травня 2022 року, українські бійці опинились у полоні в «Оленівці». Це колонія №120, що знаходиться в окупованій частині Донецької області, в селі Молодіжне, за 15 кілометрів від лінії фронту. 

Військове-політичне керівництво України наказало бійцям припинити оборону «Азовсталі», щоб зберегти життя особовому складу — понад двох з половиною тисяч військовослужбовців батальону «Азов», 36-ї бригади морської піхоти, прикордонники та поліцейські, які 86 днів боронили оточений Маріуполь. 

Україна вимагала від РФ їх негайного обміну. Проте російський полон для оборонців «Азовсталі» затягнувся — для когось на місяць або пів року, та більшість — 1900 бійців, з них 700 «азовців», — досі у неволі, у тому числі поранені. До того ж РФ розпочала судові процеси над бійцями «Азова» — у серпні минулого року полк визнано там терористичною організацією. 

Перші дні після трагедії

В ніч на 29 липня 2022 року в Оленівській колонії пролунали вибухи. Про руйнування в бараку с військовополоненими «азовцями» стало відомо зранку лише з повідомлень прокремлівських ЗМІ та телеграм-каналів. 

«Спершу я не повірила російським новинам про теракт, поки не побачила відео наслідків та тіла загиблих бійців. Я спочатку не знала, що мені робити і як себе тримати в руках, очікуючи нової інформації», — розповідає Марія Алєксєєвич, дружина захисника «Азовсталі» Сергія Алєксєєвича.

Вона — серед спікерів на пресконференції родин військовополонених захисників «Азовсталі» з нагоди річниці трагедії в Оленівській колонії. 

Згодом відео з колонії опублікувало міжнародне інформагентство Reuters. Журналісти зняли згорілі бараки. Тіла були всередині будівлі та на вулиці. В кадр потрапила дошка на стіні барака, де крейдою написана кількість бійців — 193. З них один хворий, а 192 — «в строю», тобто здорові. Відео збігалось із тим, що публікували  російські пропагандисти.

Марина Алєксєєвич згадує, як почала телефонувати «у всі державні органи» та Міжнародний комітет Червоного Хреста. Хотіла дізнатися хоч якусь достеменну інформацію — але відповідей не було. 

Наприкінці дня зʼявились дані про загиблих: у «ДНР» заявили про 53 смерті та 75 поранених. А 30 липня Міноборони РФ надало список з іменами 48 загиблих з приміткою, що ще двоє померли дорогою до лікарні. Разом з тим був опублікований список поранених — в ньому дані 73 «азовців». Деякі імена в обох списках повторювались.  Патронатна служба «Азову» одразу почала перевірку. 

Родичі загиблих українських військовополонених на акції до роковин трагедії в Оленівці. 29 липня 2023 року. Фото: Ґрати

Марина Алєксєєвич каже, що не наважувалась прочитати список загиблих бійців, спочатку відкрила перелік поранених — знайшла в ньому Сергія. Вона не була впевнена, що ця інформація достовірна, адже її повідомила російська сторона. Тільки 3 серпня Марина остаточно впевнилась, що чоловік живий — побачила на російських ресурсах відео з ним. Він був у лікарні. 

«Він лежав на койці, відповідаючи на питання російських пропагандистів. Мій чоловік розповідав, що чув два вибухи. На перший він не звернув уваги, а після другого все загорілося. Військовополонені намагалися вибратися з барака, який палав», — згадує Марина та пояснює, що це вже друге поранення Сергія, перше він отримав під час оборони Маріуполя. 

До сьогодні Марина не знає, в якому стані її чоловік та де він перебуває.

«Єдине, в чому я впевнена, що кожен день полону відбирає в нього залишки здоров’я та шанс повернутися до більш-менш нормального життя, на яке він заслуговує після всього, що він зробив для Батьківщини», — каже жінка.   

Тепер Марина — учасниця «Спільноти родин Оленівки». Організація докладає максимум зусиль, щоб утримувати фокус уваги суспільства на ситуації з військовополоненими, які постраждалими від атаки на колонію та досі знаходяться у полоні. 

«Воїни, які вразили весь світ своєю безпрецедентною стійкістю та хоробрістю, обґрунтовано розраховували, що за звільнення кожного з них будуть боротися», — заявляє Марина на пресконференції.

Вона бореться. 

Звинувачення та мотиви

Одразу після атаки Росія звинуватила Україну в обстрілі колонії американськими ракетними системами залпового вогню HIMARS. Ці системи Україна отримала на озброєння від США лише наприкінці червня 2022 року. В день трагедії, пообіді, російська влада завезла в Оленівку групу підконтрольних журналістів та продемонструвала їм уламки ракет, нібито знайдені в розбомбленому бараку. 

Міноборони РФ одразу висунуло свою версію подій: ЗСУ спробувала навмисно знищити полонених «Азовців», щоб залякати українських військовослужбовців та запобігти їх подальшій здачі в полон. Тим часом у «ДНР» транслювали іншу версію: сталося «сплановане вбивство» через те, що «азовці» почали «говорити». Полонених, за заявою «уповноваженої з прав людини ДНР» Дарії Морозової, перевели в Оленівську колонію на вимогу української сторони, тому точні координати бараків були відомі. За кілька днів до трагедії репортер пропагандистського каналу Russia Today Андрій Руденко у своєму телеграмі опублікував кілька допитів «азовців»: Дмитра Козацького, відомого як фотограф «Азовсталі» із позивним Орест, та Андрія Пилявського. Вони нібито зізнавались у вбивствах мирних громадян.

Україна рішуче заперечила причетність до трагедії. Генштаб ЗСУ оприлюднив заяву — українською та англійською — що ракетні війська і артилерія ЗС України, завдяки отриманій від країн-партнерів високоточній зброї, завдають винятково точних ударів тільки по військових російських об’єктах. ЗСУ наголосили, що   у повному обсязі дотримуються принципів та виконують норми міжнародного гуманітарного права. 

Україна намагалась якнайшвидше оприлюднити свої докази. Відсутність допуску до колонії робило цю задачу надскладною. 

Територія колонії в Оленівці після вибуху 28 липня 2022 року в бараку, де перебували українські військовополонені. Фото: супутниковий знімок Maxar Technologies

29 липня СБУ опублікувала аудіозаписи, як стверджувала, перехоплених телефонних розмов бойовиків «ДНР». Імена співрозмовників спецслужба не вказала. На записах чутно два чоловічих голоси. Один каже, що в колонії стався вибух, і його організували російські війська. Зі слів бойовиків виходить, що вибухівку розмістили всередині бараку і підірвали. 

— Привіт, в нас дуже погані новини. Ти чув вже? — каже один з співрозмовників. 

— Ну зараз зʼявились новини про те, що по Оленівці щось прилетіло у вас, — відповідає другий. 

— Це всьо піздьож, вони самі уєбали казарми, там було 200 людей. — розповідає перший далі, — Позавчора їх переселили з бараків, в общєм, з трьох бараків. Загальна кількість там була до 200 людей, 190 з гаком. Переселили якогось хуя на промзону, типу там казарми зробили, з понтом, що звідси буде все вивозитися та тут залишатиметься тільки «Азов»… Ось вчора вночі десь об 11 почав працювати «Град», там, ну під парканом прямо. Ну, там метрів 100 від паркану, там було видно і по 10 ракет. Перші 10 — вибух. Другі 10 — вибух. Третій — в общєм, три вибухи пройшло. Вікна ніде не повилітали — характерного приходу, тобто прильоту там снаряда або чогось ще, свисту не було. Тобто відбувались тут вибухи. Ось. Дуже багато 200-х, 300-х. Кількість ми точно не знаємо. Ну, в общєм, це все підстроєно, блядь, спеціально, розумієш? Вцілілі є, скоріш за все. Ну, я ж кажу, є якісь медики, які з госпіталя, ну, які теж з нами, вони там виїхали. В общєм, вони сказали: «Хлопці, вас вбивають». Розумієш? І ще було три постріли автоматних. Після цього всього там була пожежа. В общєм, ось така хуйня. Те, що це вони підстроїли самі — це дуже велика ймовірність, там і прильотів не було…

— Так вони саме з «Градів» уєбали по цій казармі? — уточнює співрозмовник. 

— Ні, вони скоріш за все заклали всередині цей, прильотів не було. Я ж тобі кажу.  

За повідомленням СБУ, у розпорядженні спецслужби було декілька подібних аудіоперехоплень.

У спільній заяві ЗСУ, СБУ та ГУР назвали вибухи терористичним актом Російської Федерації, «військовою провокацією та класичною false flag operation» з метою приховати воєнні злочини — катування полонених і розстріли, — а також зірвати постачання західної зброї та підвищити соціальну напругу в українському суспільстві. 

Крім того, Головне управління розвідки заявило, що має інформацію про причетність найманців ПВК «Вагнера», які діють за особистим наказом власника ПВК — бізнесмена Євгена Пригожина. Причому теракт не був узгоджений з керівництвом Міноборони РФ, стверджують у ГУР. 

За інформацією української розвідки вибухи сталися на території промзони у новозбудованому приміщенні, яке мало бути спеціально обладнаним для утримання полонених, вивезених із «Азовсталі» у Маріуполі. Облаштування будівлі закінчилося 27 липня, тоді ж туди перевели частину полонених. ГУР стверджує, що за допомогою теракту намагалися приховати факти масштабного розкрадання коштів, виділених на утримання українських військовополонених. 1 серпня об’єкт мала проінспектувати комісія з Москви. Доказів своєї версії ГУР тоді не надавало.

Без доступу до колонії, свої висновки про джерела вибуху українська сторона робила тільки на аналізі відео та фото, переважно російських ЗМІ. Були також знімки супутника від компанії Maxar із зображенням колонії 27 та 30 липня зі слідами руйнування однієї будівлі — барака, де знаходилися полонені. Їх опублікував у своєму твіттері американський журналіст Крістофер Міллер. 

Офіс президента, а потім й слідство висунули версію вибуху у колонії термобаричного боєприпаса. У серпні 2022 року Офіс генпрокурора у відповідь на запит німецького видання DW повідомив, що це могли бути капсули з горючою сумішшю термобаричного вибуху вогнеметів типу Шмель, Шмель-М, Рись. 

Свідчення

Після обміну у вересні минулого року, коли в Україну повернулась частина полонених «азовців», в України зʼявились свідчення від безпосередніх учасників подій. У прокуратурі розповіли, що в рамках слідства допитали 13 колишніх військовополонених з Оленівки. 

Серед них був Микита Шастун, боєць «Азову» з позивним «Матрос». Він пробув у полоні вісім місяців та повернувся в Україну наприкінці грудня 2022 року. За його звільнення боролась мати Неля Шастун. В нього був старший брат Ігор — він загинув у квітні 2022 року під час оборони Маріуполя.

Микита Шастун Фото: Суспільне Донбас

На річницю трагедії Микита вже публічно розповідає про події в ніч на 29 липня в його бараку. Свої спогади він читає з листа, щоб не збитися від хвилювання, перед залою з журналістами українських та міжнародних ЗМІ. 

«Я дивом вцілів. Досі не знаю, як я відбувся тільки контузією, дрібними осколками в ногах та опіками», — починає свою розповідь боєць. 

«Так вийшло, — каже він, — Що тієї ночі я переліг головою на протилежний бік ліжка, бо очі засліплював прожектор. Таким чином над головою опинилися металеві сходи, які врешті врятували мені життя, ставши певним щитом».

Шастун памʼятає, що близько пів на дванадцяту вечора чув декілька вибухів, а потім був удар, що прийшовся прямо по його бараку. Після того він надавав допомогу побратимам під керівництвом побратима-медика, якому осколками так сильно посікло руки, що він сам не міг нічого робити. Тільки вранці важкопоранених штабелями завантажили на  КамАЗи та повезли до лікарень. Його та решту бійців закрили в ізоляторі в колонії. 

«Це було пекло. Ніч пекла», — каже Шастун.  

Свідчення колишніх військовополонених Оленівки також збирала та аналізувала правозахисна громадська організація «Медійна ініціатива за права людини» (МІПЛ), яка вже багато років досліджує питання місць утримання цивільних заручників та військовослужбовців на окупованих територіях та у РФ. МІПЛ вдалося відтворити події в Оленівці з 28 на 29 липня, щоб спробувати зрозуміти, що саме відбулося в колонії та чому. 

Організація встановила, що на початку липня 2022 року цех металообробки у промзоні колонії поспіхом — за тиждень — перетворили на барак №200. За два дні до атаки на колонію, 26 липня, до новоствореного барака перевели 193 «азовця» — по списку. Колишні військовополонені не могли сказати, за яким принципом потрапили до списку, та зазначали, що у ньому були представники різних підрозділів «Азову», як рядові, так і офіцери. 

Барак являв собою велике приміщення, оточене парканом-сіткою з колючим дротом. Усередині скрізь стояли преси, станки та щільно, що складно було пройти, — двоярусні ліжка. Біля входу була металева прибудова, де розташовувалась імпровізована кухня, далі за великими залізними воротами — цех. Стіни цеху — з бетонних блоків. Дах металевий. Вікна були під самим дахом та не відчинялись. Ліворуч від входу, під стелею, розташовувалась двокімнатна будка головного інженера. До неї вели сходи. У цій будці вдень 28 липня полонені збирались на нараду, щоб домовитись про час відбою.  

Схема барака №200 на території Оленівської колонії, шляхи евакуації поранених “азовців” Інфографіка: МІПЛ

Зазвичай військовополоненим дозволяли ходити територією колонії та навіть спати на вулиці, але ввечері 28 липня їх закрили в бараку. Попри сильну літню задуху. 

МІПЛ встановила, що вибухів було три. Один — за територією колонії о 23:30. Наступні два — десь за 15 хвилин — у бараці: спочатку в районі входу, потім у кутку за інженерною будкою. Розслідувачі відмітили, що саме цього куту немає на жодному фото з колонії. А на одному з відео з колонії вже після вибуху чутно голос за кадром з наказом «це не знімати», коли журналіст веде камеру в бік цього руйнування. 

Коли відбувся вибух, військовополонені спали. Епіцентр прийшовся на вхід до барака — вибило залізні ворота та двері поряд. Саме там загинула більшість бійців. Після вибухів приміщенням швидко розповсюдився вогонь. 

Ті, хто вижив, рятувались самостійно та допомогали своїм побратимам. Військовополонені прорвали сітку паркану навколо бараку та йшли або тягли інших поранених до алеї з білими бордюрами біля адміністрації колонії. Частину цієї алеї видно на фото, які зранку розповсюдила російська сторона. 

«Ми кричали — ніхто не відповідав, — цитують у розслідуванні МІПЛ бійця-медика з позивним «Хасан», — Я забіг у будку (ймовірно, КПП — МІПЛ), почав тиснути на всі кнопки. Вибігла звідкись людина з автоматом та почала стріляти. Єдиний полонений, в якого стріляли у ту ніч, був я. Не влучив».

Зрештою, на території колонії увімкнули світло. 

Колишні військовополонені у своїх розповідях наголошували, що адміністрація колонії не намагалась загасити пожежу або допомогти пораненим. Шість годин вони залишались без належної медичної допомоги. При тому, що за 30 хвилин після вибуху приїхали швидкі — їх було чутно, але лікарі до постраждалих не приходили, залишаючись за парканом колонії. 

Десь за дві години після вибухів — між 2:00 та 3:00 ранку — до поранених допустили полонених-медиків з інших бараків, проте в них не було необхідних медикаментів та перевʼязочних матеріалів. Їм дозволили підійти до тих, хто вже був на алеї, а до барака їх не пустили. Поранених сортували за ступенем важкості для евакуації: найважчих клали біля паркану, ближче до виходу, середнього ступеня тяжкості — посередині, легкопоранені перебували в кінці алеї. 

Колишні військовополонені згадували, що з евакуацією керівництво колонії теж не квапилось. Спочатку спостерігали, потім видруковувати списки та фото, ретельно звіряли всіх. За свідченнями «азовців», пʼятеро поранених за цей час померли від крововтрати.

Тільки близько пʼятої ранку вантажівками, а не швидкими важкопоранених почали вивозити до лікарень Донецьку — 2-ту, 14-у та 15-ту лікарні. 

Ті, у кого були легкі поранення, залишились в Оленівці: 72 «азовця» закрили в дисциплінарному ізоляторі колонії, де місяць утримували в антисанітарних умовах. 

З тими, хто опинився у лікарні, пропагандистські ЗМІ робили сюжети про Оленівку. Коментарі брали навіть в тих, хто тільки відходив від наркозу після операції. Деякі з поранених бійців залишались в лікарні до самого обміну, інших повернули до колонії. 

МІПЛ також поговорила зі свідком, військовополоненим «азовцем» на імʼя Богдан, якого наглядачі колонії викликали з ізолятора вранці 29 липня, щоб прибирати наслідки вибухів. На алеї біля будівлі адміністрації досі лежали тіла — Богдану наказали їх опізнати. У бараку він бачив слідчих «ДНР», а близько опівдня охоронці колонії викладали уламки від снарядів. Їх принесли у мішках перед прибуттям журналістів. 

На час, поки працювали журналісти, Богдана та інших військовополонених вивели з барака. 

З наявних свідчень та за допомогою військового експерта Михайла Жирохова розслідувачі МІПЛ припустили, що барак могли обстріляти зброєю по типу самохідної артилерійської установки 2С1 «Гвоздика». Снаряд влучив в стіну або у залізні ворота барака —  тому всередині й не було великих вирв. Пожежа, ймовірно  сталась через влучання уламків в електрощитову. Деякі «азовці» згадували розлите на підлозі мастило, яке після вибуху могло спалахнути. Інші  сумнівались, що мастила було достатньо для пожежі. 

Колишні військовополонені схилялись до думки, що всередину бараку ймовірно заклали вибухівку. Водночас вони стверджували, що напередодні змогли оглянути все приміщення, і не могли б не помітити сторонніх предметів.

Для розслідувачів МІПЛ очевидно, що злочин був спланований. 

Залишаються відкритими питання відповідальних та мотиву. Разом з тим свідчення колишніх військовополонених не підтверджують українську версію про те, що РФ намагалась приховати воєнні злочини — тортури над військовополоненими. Та версія російської сторони, що нібито «азовці» почали давати покази про воєнні злочини, також спростовується.  

Тіла

У серпні та жовтні 2022 року Україна в результаті тяжких переговорів повернула загиблих в Оленівці військових. Більшість з них можна було ідентифікувати лише за допомогою молекулярно-генетичних експертиз. Усього призначили 57 судово-медичних експертиз щодо встановлення причин смерті загиблих. Як повідомили «Ґратам» в Офісі генпрокурора, неідентифікованими залишаються пʼять тіл, бо немає співпадінь ДНК.

Наслідки вибуху в Оленівській колонії 29 липня 2022. Скріншот відео Reuters

У МІПЛ зазначають, що перед тим, як повернути тіла в Україну, російські судмедексперти ретельно з ними працюють: дістають можливі докази. Координаторка «Медійної ініціативи за права людини» Тетяна Катриченко наголошує, що подібна практика не нова — вона існувала у РФ ще до 24 лютого 2022 року. Зокрема, був випадок, коли повернули тіло військовослужбовця без внутрішніх органів. 

До того ж за даними МІПЛ, тіла загиблих «азовців» не зберігались в належних умовах. Колишні військовополонені розповідали розслідувачам, як обгорілі тіла спочатку виносили на вулицю, накрили, й певний час вони лежали просто неба. Надалі росіяни утримували їх не у рефрижераторах, а в підвалах. 

В Офісі генпрокурора підтвердили «Ґратам», що українські судмедексперти встановили випадки «хірургічного втручання в тіла загиблих з боку представників держави-агресора».

Досі не відома точна кількість загиблих в Оленівці. І не всі поховані. 

Наталія Пашнюк-Пашнєв змогла похоронити свого сина Євгена тільки 4 липня цього року. Але тільки рештки — його руку. 

«Це все, що мені віддали», — каже вона, стримуючи сльози. 

Під час пресконференції рідних полонених «Азовсталі» вона закликає світову спільноту не вірити Росії та зробити, щоб вбивці її сина та його побратимів були покарані. 

Міжнародне слідство

У серпні минулого року Організація Об’єднаних Націй створила комісію для розслідування загибелі українських військовополонених в Оленівці. До неї увійшли бразильський генерал-лейтенант поліції у відставці, ісландський дипломат і співробітник поліції Нігеру. Комісія мала  встановити факти та звітувати Генеральному секретарю ООН.

Проте через пів року місію ООН розформували — через неможливість потрапити на місце події. Як пояснив речник очільника ООН Стефан Дюжаррік, місія не отримала необхідних гарантій безпеки та доступу. 

«У нас була політична угода, але для такої складної та делікатної і, прямо сказати, небезпечної місії в зоні бойових дій нам необхідні чіткі гарантії безпеки та доступу від обох сторін. Ми не відчули, що отримали їх і не відчули, що можливість отримання таких гарантій буде у майбутньому», — сказав речник.

Дюжаррік додав, що місія може бути відновлена, «щойно ми відчуємо, що є необхідні гарантії безпеки». 

25 липня 2023 року Управління верховного комісара ООН із прав людини (УВКПЛ) оприлюднило заяву з висновками по атаці на Оленівку: офіційно визнали, що вибух у колонії не був спричинений HIMARS. Таким чином організація спростувала версію РФ. Водночас в Управлінні наголосили, що всі обставини інциденту досі залишаються незʼясованими: не встановлено ані конкретне джерело вибуху, ані точний напрямок, з якого здійснили постріл. Свої висновки УВКПЛ робили на основі інтервʼю з постраждалими в Оленівці військовополоненими та аналізу «наявної додаткової інформації» відповідно до методології Управління. 

Верховний комісар ООН з прав людини Фолькер Тюрк на додаток розкритикував Росію за перешкоджання розслідуванню — відмову надати гарантії безпечного доступу представникам ООН до місця трагедії та ігнорування відповідних запитів. Тюрк зазначив, що за міжнародним гуманітарним правом, смерть або серйозні поранення військовополонених має у першу чергу розслідувати та країна, що їх утримує. 

В ООН пообіцяли продовжити розслідування.

«Військовополонені, які були поранені або загинули в Оленівці, та члени їхніх родин заслуговують на те, щоб знати правду, а винні у порушенні міжнародного права були притягнуті до відповідальності», — заявив Верховний комісар Тюрк.

До колонії намагались потрапити й представники Міжнародного комітету Червоного Хреста, але також не отримали доступ від РФ. У МКЧХ наголошували, що Третя Женевська конвенція зобов’язує сторони міжнародного збройного конфлікту надати гуманітарній організації негайний доступ до всіх військовополонених і право відвідувати їх, де б вони не утримувалися.

Спільноти родин військовополонених захисників «Азовсталі» не задоволені зусиллями міжнародних інституцій щодо розслідування та повернення тих, хто вижив та досі у полоні. Про це вони відкрито говорять й на річницю оленівської трагедії, закликаючи й далі тиснути на Росію, щоб примусити її дотримуватись міжнародних зобовʼязань щодо полонених та не залишити злочин непокараним.

Адвокат об’єднання «Амбрелла» та експерт МІПЛ у розслідуванні по Оленівці Андрій Яковлєв застерігає, що саме Росії на руку версія подій, де «не все так однозначно». 

«Росія зацікавлена в приховуванні (злочину). І ми можемо навіть не зʼясовувати, чи це безпосередньо сталося внаслідок її дій чи інших. Ми можемо говорити, що вона (Росія) не виконала своїх зобовʼязань — і це вже становить воєнний злочин», — зазначає адвокат. 

У прокуратурі теж наголошують, що Росія безумовно скоїла воєнний злочин — порушила Женевську конвенцію про поводження з військовополоненими, тому що зобовʼязана забезпечити військовополоненим відповідний захист, але не зробила цього. 

Підозри

Колишній військовополонений Богдан Грішенков з позивним «Пугач» — кремезний парубок у військовій формі з позначками «Азову» — помітно хвилюється, коли виходить говорити на мітингу родин полонених «азовців» під будівлею посольства РФ у Києві на річницю оленівської трагедії.

Боєць “Азову” Богдан “Пугач” Грішенков. Фото: з власного архіву Грішенкова

На дворі спекотно — але, згадує «Пугач», на Донеччині завжди спекотніше, так було й рік тому. Його промова очевидно спрямована на міжнародну аудиторію. 

«Для тих, хто досі, на жаль, не розуміють, (вважають) що може це українська сторона, — це не так, це саме російська сторона. Просто люди, котрі були там, на щастя, вижили. Просто на щастя. Бо ми вижили просто, що обрали інше місце, інший поверх на ліжку. Навіть це дуже вплинуло на кінцевий результат. Російська Федерація вчинила дуже підступно, дуже підло, без честі, без гідності», — похмуро каже у мікрофон.  

Далі він розказує подробиці тієї страшної ночі. Він поранений вибирався з барака після вибуху, а потім, як ніхто не прийшов на допомогу, «азовці» мали справлятися самостійно. Особливо бійцю запамʼятався старший колонії «від «ДНР», який стояв за парканом та тільки задоволено спостерігав за муками військовополонених.  

Вибухом «Пугачу» відірвало два пальці на нозі, він отримав уламкові поранення, зокрема, коліна. До повернення в Київ у вересні він знаходився в 15-й лікарні в окупованому Донецьку. 

«І чому ми зараз тут зібралися… Загиблих вже не повернути. Але це не люди, котрі це вчинили, навіть не тварини, я не знаю, як їх можна назвати. Вони повинні понести покарання, просто повинні в будь-якій формі. Чим жорсткіше, тим ліпше», — резюмує «Пугач» свій виступ. 

Але до цього ще далеко. Україна розслідує подію за фактом порушення законів та звичаїв війни частина 2 статті 438 КК . За рік слідство просунулось, але злочин не розкрито. 

Наразі розглядають версію удару по колонії з реактивного термобаричного гранатомета. Комплексна експертиза зброї та слідів та обставин її використання підтвердило висновок, зроблений ще рік тому. Але в Офісі генпрокурора назвали ці висновки не остаточними.

Також встановили час вибуху —  між 22:00 28 липня 2022 року та 01:00 29 липня 2022 року. 

Проте немає підозрюваних та невідомо, з яких мотивів зруйнували барак та вбили військовополонених. 

Наприкінці липня 2023 року СБУ повідомила про підозру ексочільнику Оленівської колонії — але не у звʼязку з обстрілом, а як причетного до катувань частина 2 статті 28, частина 1 статті 438 КК понад 100 українських військовополонених у застінках «дисциплінарного ізолятора». Йдеться про Сергія Євсюкова. До 2014 року він був начальником сектору розшуку в Горлівському райвідділі міліції Донецької області, а на початку 2022 року очолив Оленівську колонію.

Ексочільник Оленівської колонії Сергій Євсюков. Фото, яке фігурує в матеріалах слідства

Ще один підозрюваний — його підлеглий, молодший інспектор у Кирило Шакуров. Його Євсюков, за даними слідства, залучав до конвоювання військовополонених до катівні, та він брав участь у тортурах. 

МІПЛ, не сумнівається, що Євсюков знав про організацію масового вбивства 29 липня. Колишні військовополонені Оленівки згадували, що він та наглядачі у перші години після вибуху, перебуваючи поряд, «просто пили каву».

В прокуратурі кажуть, що Євсюкова наразі перевели з Оленівки в інше місце утримання українських полонених. А це означає, що він і там може запроваджувати тортури.

Наразі Оленівка припинила своє функціонування. 

Уточнення: 15 серпня 2023 додана інформація, надана Офісом генпрокурора у відповідь на запит «Ґрат» щодо ідентифікації тіл загиблих.