«Гордість і злість». Як столиця України пережила перші дні російського вторгнення — репортаж Тетяни Козак

У Києві сьогодні завершилася посилена комендантська година, що тривала півтори доби.

Журналістка «Ґрат» Тетяна Козак розповідає, як столиця пережила перші дні атаки російських військ.

Бій на Шулявці

Росія розпочала «воєнну операцію» проти України 24 лютого. Одна з цілей — оточити та блокувати Київ, захопити український уряд. Намагання прорватися до Києва війська РФ відбулося вже 25 лютого. Після восьмої ранку з півночі спробувала зайти диверсійно-розвідувальна група, яка переодяглася у форму української армії та пересувалася на захопленій техніці ЗСУ: дві бойові броньовані машини «Козак», три КрАЗи та ГАЗ-66. Бій зав’язався у спальному районі Оболонь — люди писали у соцмережах, як чують автоматні черги, та публікували відео перестрілки, зняті з вікон. ДРГ вдалося зупинити. Російські військові не вижили і постраждав щонайменше один цивільний — бойова машина росіян проїхалася по авто, в якому був водій.

Наступну спробу прорватися до міста армія РФ зробила рано-вранці 26 лютого із західної сторони — біля Шулявки. Там спробувала проїхати колона військового транспорту з перевдягненими у форму ЗСУ росіянами.

Наслідки бою на Шулявці. Фото: Тетяна Козак, Ґрати

На під’їзді до Шулявки здалеку було видно стовп диму.

«Ця ніч була — страшна справа. І там міст підірвали на Берестейці. Бахали — мамо не горюй!» — каже Ніна Степанівна, жінка похилого віку з ціпком, місцева мешканка.

Вона провела цю ніч у бомбосховищі, розташованому в сусідній будівлі інституту.

«Там лавки, вода, туалет, те, що треба. Хлібець там, чайок беремо. Ну, треба ж виживати. А що робити? Ми ж не винні — і ви не винні», — розгублено каже вона.

Але Ніна Степанівна помиляється — міст не підірваний, а дим іде від підірваних вантажівок. Я переконуюсь у цьому, коли вдається підійти ближче до місця бою. Для цього доводиться обійти квартал.

Відділення «Нової пошти» біля епіцентру бою стоїть без вікон. Під ногами — щільний шар із розбитого скла, уламків снарядів, гранат та гільз. Ще не прибрали деякі частини людських тіл — точніше їхні залишки.

Відділення «Нової пошти», яка постраждала внаслідок бою. Фото: Тетяна Козак, Ґрати

«От уламок», — показує Володимир мені свій трофей завбільшки понад долоню. Він разом зі своєю старенькою матір’ю, дружиною та дітьми теж провів ніч у бомбосховищі, а вранці сходив подивився, що сталося.

Уламок, що залишився на місці бою. Фото: Тетяна Козак, Ґрати

Ближче до полудня район пожвавився. Деякі його мешканці скооперувалися та допомагали українським військовим, які прийняли ранковий бій, а тепер проводять зачистку.

«Почали їм носити чай, каву. Що скажуть, те й носимо. Ми вже тут не вперше. Он, бачите кульки. Розумієте, моя доля маленька. Що можемо, те й несемо людям», — каже 50-річна Світлана.

Ніч вона провела вдома і спостерігала, що відбувається з вікна.

«О другій годині ночі прокинулися від того, що почалися вибухи, автоматні черги. Тут десь над будинком, над новобудовою, побачили сильний такий спалах. Зрозуміли, що обстрілюють Київ».

Коли вона це каже, її голос тремтить. Після важкої ночі вона вперше заплакала.

«Тримаймося. Вже нема страху. Є всередині гордість і злість», — каже жінка і додає, — Ми ніколи не виїжджатимемо. Це моє місто, я народилася тут.

Для деяких мешканців району нічні події стали останньою краплею, і вони вирішили поїхати. З під’їздів виходять групки людей з валізами на колесах та прямують на залізничний вокзал.

Наслідки бою на Шулявці. Фото: Тетяна Козак, Ґрати

Ліванці Ямін із дружиною везуть візок із двомісячним малюком. Вони у Києві живуть два роки — приїхали з Бейрута, який також перебуває у важкому економічному становищі через політичну кризу.

«Поки що знайдемо хоча б спокійне місце, щоб далі жити, — каже Ямін про плани своєї сім’ї. — Їдемо на вокзал і хочемо на захід до Львова».

Там на них чекають друзі, які виїхали раніше. У Львові вони планують перечекати, коли все стихне, і повернутися до Києва. Є й інший план, на випадок затяжної війни, тоді поїдуть до Польщі, звідки вилетять додому.

«Чули-чули і не повірили, що така жахлива війна буде», — говорить Ямін.

Прощаючись, каже: «Слава Україні!» 

Ракета влучила в багатоповерхівку 

Брехня російської влади про те, що їхня мета — лише військові об’єкти стає очевидною, коли о восьмій ранку 26 лютого крилата ракета потрапила в житловий будинок на проспекті Лобановського в Солом’янському районі на південному заході Києва. Дивом ніхто не загинув, але були поранені.

Генпрокуратура кваліфікувала інцидент як воєнний злочин.

Багатоповерхівка у районі Жулян, у яку влучила ракета, 26 лютого 2022 року. Фото: Тетяна Козак, Ґрати

Один бік висотки виглядає, ніби його надкусили. Ракета зруйнувала кілька поверхів із квартирами, частину прибудови, де була спортзала, уламки розчавили бежевий «Міні», припаркований біля супермаркету поряд, розбили кілька балконів у сусідніх будинках.

«Ми живемо у підвалі паркінгу. У нас багато людей — десь п’ятсот. Організували укриття, автомати взяли. І піднялися додому о 8-й ранку, перекусити, поснідати. І блядь!» — не стримуючи емоцій, розповідає місцевий житель про те, що сталося.

Микола, йому 68 років, не живе поряд. Вранці він їхав повз і вирішив зайти до супермаркету «Новус» за хлібом — у місті його важко дістати, бо все йде на потреби тероборони. Магазин відкривався лише о дев’ятій, під дверима зібралася маленька черга з трьох людей.

Наслідки потрапляння ракети в багатоповерхівку в районі Жулян, 26 лютого 2022 року. Фото: Тетяна Козак, Ґрати

«Я питаю у охоронця, через які двері запускатиме, — згадує Микола, — Я йому говорю-говорю — і тут бабах! І раз — ми вже всередині приміщення. Після того, як посипалися шибки, і це все нісенітниця… Нас врятувало те, що навіс там добрий і нас одразу туди закинула хвилею всередину магазину. Якби нижче, нам би все».

«Значить мій час ще не пришов, — додає він. — А тепер тим більше не боюся».

Із міста Микола їхати не збирається. 

ДРГ на Повітрофлотському проспекті

На Повітрофлотському проспекті, трохи нижче від покинутого російського посольства, цього ж ранку намагалася прорватися ще одна ДРГ. Тепер уже без маскування на «Уралі» з російськими військовими номерами. Але його розстріляли і він, втративши керування, з’їхав з дороги і врізався у житловий будинок.

Біля розбитого вантажного автомобіля стійкий запах бензину, що витік з бака. З кабіни та кузова на асфальт стікає кров. Тіл немає — вже забрали.

Розбитий автомобіль російської ДРГ на Повітрофлотському проспекті. Фото: Тетяна Козак, Ґрати

«Я ще залишив би, щоб лежали, — каже місцевий мешканець, — щоб люди подумали — ось ваші захисники».

Оскільки я працюю в бронежилеті, він, мабуть, подумав, що це може бути хтось із військових чи тероборони. Чоловік знайшов неподалік підозрілий предмет, схожий на маячок жовтого кольору, і хотів повідомити.

Армія та правоохоронці просять киян бути пильними, допомагати виловлювати диверсантів та знаходити їхні мітки. Жителів закликають робити коктейлі Молотова та чинити посильний опір. Ще недавно мирні чоловіки та жінки йдуть до лав тероборони.

Люди просто беруть сумки, виходять на вулицю та питають у перехожих, де можна записатися.

«Доброго дня, не підкажете, де тут тероборона?», — звертається до мене літній чоловік. Називається Олександром, — Я ще вчора у своєму районі ходив. Там мене не взяли. Кажуть, що старий. Мені вже восьмий десяток. А я комп’ютерник, може, їм такий потрібен».

26 лютого влада повідомляє, що посилює воєнний стан, і всім заборонено залишати укриття до ранку понеділка. Неділя пройшла під звуки сирен.

Вранці 28 лютого Міноборони повідомило, що ситуація була напруженою, оскільки російські війська постійно намагалися прорвати оборону Києва.

«У столиці нашої батьківщини ситуація під контролем», — заявили у міністерстві.

Київ вистояв. Але російський наступ триває.