«Далекосяжні і жорсткі заходи для виживання нації». Чому ЄСПЛ визнав правомірним блокування в Україні Vkontakte і «Однокласники»
Заблокована в Україні російська соцмереж Vk (vkontakte). Фото: Стас Юрченко, Ґрати
Європейський суд з прав людини не виявив порушень прав заявників внаслідок блокування в Україні російських інтернет-ресурсів, зокрема — соцмереж Vk (vkontakte) та «Однокласники». Таким є рішення у справі «Бояров та інші проти України», яке суд ухвалив у березні цього року.
Блокування відбулося внаслідок санкцій щодо понад 400 російських компаній та їхніх локальних представництв, які запровадив президент України указом у 2017-му після відповідного рішення Ради нацбезпеки та оборони. Цей крок для України був безпрецедентним і значним: за даними Служби безпеки України, які вона надала ЄСПЛ, станом на лютий 2017 року на Vk було зареєстровано 271 мільйон користувачів, з яких 38 мільйонів були з України, а на «Однокласниках» — 290 мільйонів користувачів, зокрема 13 мільйонів — з України. При цьому, як стверджує СБУ, там діяли близько 870 антиукраїнських спільнот, які використовувались для поширення російської пропаганди та залучення користувачів до передачі даних про місцезнаходження та склад підрозділів Збройних сил України, які брали участь в антитерористичній операції у Донецькій та Луганській областях.
Окрім того, причиною блокування стали ухвалені у травні 2014 року зміни до російського законодавства , що зобов’язували компанії-надавачі інформаційних послуг у Росії зберігати дані користувачів протягом шести місяців та надавати владі широкий спектр інформації на її запит.
«Ґрати» дослідили мотивацію суду та аргументи всіх сторін і розповідають деталі.
Судові позови, петиція та конституційна скарга від депутатів
До ЄСПЛ у період із 2017 до 2019 року звернулися четверо заявників, які стверджували, що блокування доступу з України до російських соцмереж Vk (vkontakte) та «Однокласники», а також поштового сервісу Mail.ru порушує їхнє право на вираження поглядів та право на повагу до приватного життя .
Перший заявник Артур Бояров, громадянин Білорусі, що проживає в Україні, зазначав, що внаслідок блокування втратив доступ до Vk, де у нього було 20 тисяч підписників, а також — можливість комунікувати у цій соцмережі з іншими користувачами. Крім того, він вказував на відсутність доступу до поштового сервісу, де зберігалось його особисте листування.
У 2017 році він звернувся до Вищого адміністративного суду України (ВАСУ), який розглядав справу як суд першої інстанції. Відповідачем у справі виступав тодішній президент України Петро Порошенко, а Служба безпеки була третьою стороною без самостійних позовних вимог.
Позивач стверджував, що неможливість отримати доступ до відповідних вебсайтів порушувала його право на свободу вираження поглядів, гарантоване національним законодавством, зокрема Конституцією України, а також низкою міжнародних документів. Суд, однак, того ж року позов Боярова відхилив, оскільки у того була можливість користуватись іншими соцмережами і поштовими сервісами для задоволення тих самих потреб, для яких він користувався російськими. Cуд, зокрема, послався на український закон «Про інформацію», який передбачає можливість обмежувати доступ до інформації в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку.
«Заборона інтернет-провайдерам надавати доступ до певних вебсайтів не повинна тлумачитися як обмеження права на інформацію, яке передбачає свободу отримувати, використовувати, поширювати, зберігати та захищати інформацію, необхідну [особі] для реалізації своїх прав, свобод або законних інтересів. […] Перешкоди, що можуть виникнути при користуванні [заблокованими вебсайтами], не обмежують права українців на доступ до їхніх послуг і зумовлені виключно необхідністю створити негативні наслідки для відповідних суб’єктів [шляхом накладення на них санкцій]», — йдеться у рішенні суду, яке, серед іншого, брав до уваги ЄСПЛ.
Тоді позивач звернувся до Верховного суду України, однак не сплатив судовий збір, тож суд 28 листопада 2017 року ухвалив повернути йому скаргу.
Другий позивач — Юрій Борзих — громадянин України російського походження, частина його родини проживала в Росії. Він стверджував, що не має облікових записів у Vk та «Однокласниках», але використовує ці соцмережі, щоб спілкуватись зі своїми родичами. За словами чоловіка, це була цінна можливість для нього, оскільки особисто він не був у Росії з 2007 року.
Також позивач скаржився на те, що під блокування потрапив поштовий сервіс, яким він користувався для комунікації з банком в Україні, де мав рахунок.
Заявник не оскаржував Указ 2017 року у національних судах. Він вважав, що існуюча національна судова практика свідчить про те, що таке оскарження буде неефективним.
Відомо, що крім позову щодо російських соцмереж, Юрій Борзих також звертався до ЄСПЛ із іншим — щодо заборони на «георгіївські стрічки», але теж зазнав невдачі.
Третій заявник Олексій Узерчук не вказав, як саме і для чого використовував соцмережі, які потрапили під блокування, але позивався до ВАСУ, оскільки це «порушувало його права як користувача інтернету».
Четвертим заявником був адвокат, засновник «Чугуївської правозахисної групи» Роман Лихачов. Він зазначив, що мав акаунти в соціальних мережах Vk та «Однокласники», а також електронну поштову скриньку в домені mail.ru, які використовував для особистих і професійних цілей, а після блокування не міг отримувати чи обмінюватися інформацією, а також не мав доступу до своїх фотографій, списку контактів та особистої і службової кореспонденції.
Лихачов оскаржував у ВАСУ указ президента щодо блокування російських соцмереж, а також намагався досягти тимчасового призупинення цього рішення. ВАСУ відхилив його позов, а 20 грудня 2018 року Верховний суд відхилив апеляцію та повністю підтвердив висновки першої інстанції. У 2020 році Лихачов також намагався оскаржити продовження дії санкцій, через які блокували соцмережі, але також безуспішно.
У своєму рішенні Верховний суд зауважив, що хоча встановлені державою обмеження і становили втручання у свободу вираження поглядів заявника, вони не позбавили його права повністю, а лише тимчасово обмежили можливість повною мірою користуватися цим правом стосовно чітко визначених інтернет-послуг.
ЄСПЛ прийняв ці скарги до розгляду, об’єднавши в одну справу «Бояров та інші проти України». Окрім наданої позивачами інформації, він також звернув увагу на петицію на сайті президента України у травні 2017 року із закликом скасувати блокування російських соцмереж. Петиція зібрала необхідні 25 тисяч підписів, була розглянута, але відхилена президентом «із урахуванням розвідувальних операції та підривної діяльності російських спецслужб, посягання на права та свободи громадян України та спроб маніпулювати громадською думкою».
Також того ж року сорок дев’ять депутатів Верховної Ради України звернулись до Конституційного суду України (КСУ) щодо оскарження рішення РНБО та Указу 2017 року як таких, що, на їхню думку, непропорційно порушують свободу слова. Однак 31 травня 2018 року КСУ відмовився розглядати цю скаргу, визнавши, що заявники не обґрунтували своїх аргументів, а обмежилися простим цитуванням відповідних конституційних положень.
Занепокоєння СБУ
Європейський суд дослідив історію російських ІТ-продуктів, про які йдеться в позові, встановивши, зокрема, що соцмережі Vk (раніше — «Вконтакте») та «Однокласники», а також поштовий сервіс Mail.ru, нині входять до складу російської технологічної корпорації Vk.
«Однокласники». Фото: Стас Юрченко, Ґрати
Vk заснував у 2006 році російський ІТ-підприємець Павло Дуров, згодом стартап значною мірою перейшов під контроль олігарха Алішера Усманова, а той перепродав свою частку у 45% державній страховій компанії «Согаз», заснованій «Газпромом».
Після цього поглинання тодішній генеральний директор Vk Борис Добродєєв пішов у відставку, а її керуючим директором став Володимир Кирієнко, перший віцепрезидент державної компанії «Ростелеком» та син Сергія Кирієнка, першого заступника керівника апарату Адміністрації Президента Російської Федерації. У 2022 році щодо Володимира Кирієнка запровадили санкції США та ЄС.
ЄСПЛ встановив, що РНБО України ухвалила рішення про запровадження санкцій щодо низки російських компаній та фізичних осіб, наслідком якого стало блокування соцмереж, у відповідь на звернення від СБУ з інформацією про причетність російського холдингу «Mail.ru Group», куди входять ТОВ «Mail.ru Group», ТОВ «Vkontakti», ТОВ «VKontakte», ТОВ «Mail.ru Ukraine», до розголошення секретної інформації та порушення прав і свобод громадян України. До змісту цього звернення суд не мав доступу, адже воно стосувалося контррозвідувальної діяльності та містило державну таємницю.
Водночас суду надали інформаційну довідку про те, що напередодні блокування на лютий 2017 року 38 мільйонів користувачів Vk були з України, а на «Однокласниках» — 13 мільйонів.
«Зокрема, після прийняття [парламентом] Російської Федерації федеральних законів [про боротьбу з тероризмом] та інших законодавчих актів російські спецслужби постійно збирають, зберігають, використовують та поширюють інформацію, що підлягає обмеженому доступу, а саме персональні дані громадян України та їхню особисту кореспонденцію, що є порушенням статей 31 та 32 Конституції України та законів України “Про інформацію” та “Про захист персональних даних”», — зазначили в СБУ.
Також, за їхніми даними, близько 9,5 мільйона осіб (не тільки з України) були підписниками антиукраїнських спільнот, що поширювали заклики до повалення конституційного ладу, масових заворушень та інших протиправних дій. Тільки у 2016 році СБУ почала 30 кримінальних проваджень проти власників та адміністраторів вищезазначених спільнот, 17 особам оголосили про підозру, а щодо 13 суди винесли вироки.
Служба безпеки надала ЄСПЛ витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно з якими у період з 15 липня 2014 року по 12 грудня 2024 року було порушено 630 кримінальних справ проти осіб, які використовували російські інтернет-ресурси mail.ru, Vk та «Однокласники». Ці справи стосувались закликів до повалення чи захоплення державної влади в Україні; поширення інформації про місце розташування українських військових підрозділів або військової інфраструктури; або висловлювань, що підтримують та прославляють дії російських військових в Україні, включаючи окупацію.
«Після виявлення [зазначеного вище] адміністраціям «ВКонтакте» (…) та «Однокласники» (…) неодноразово надсилалися запити щодо видалення негативного контенту та блокування його джерел, однак керівництво цих соціальних мереж не вжило жодних заходів у відповідь», — розповіли в СБУ.
На що спирався ЄСПЛ
Проаналізувавши всі матеріали, Європейський суд констатував, що санкції щодо російських компаній, які спричинили блокування соцмереж, не порушували права заявників. На думку суду, перший заявник не вичерпав судові засоби захисту на державному рівні, а інші не належно обґрунтували свої аргументи або не довели, що накладання Україною санкцій на російські компанії порушили їхні права.
«Суд вважає, що поширеність соціальних мереж та їх глибоке вкорінення в сучасному житті не означають, що втрата доступу до деяких із них автоматично дає право вважати себе жертвою порушення свободи вираження поглядів. Такий підхід суперечив би концепції права на індивідуальне звернення , яке протилежне ідеї actio popularis , та відкрив би шлюзи для мільйонів потенційних заявників», — зазначається у рішенні суду.
Європейський суд з прав людини. Фото: European Court of Human Rights
Серед інших документів, які брав до уваги Європейський суд з прав людини, було дві резолюції Європейського парламенту, а також аналітичні матеріали НАТО та Венеційської комісії за період з 2016 до 2024 року, які констатували російську активність щодо дестабілізації у Європі, підтримку екстремістських рухів та радикальних політиків, атаки на журналістів та лідерів думок, а також розгортання мережі пропаганди, для протидії якій у ЄС, зокрема, припинили діяльність низки російських ЗМІ та забороняли в’їзд окремим особам.
«Не тільки було практично неможливо підготуватися до певних безпрецедентних дій та подій тих років, але й обставини вимагали вжиття далекосяжних, а часом і жорстких заходів для забезпечення виживання нації. Зокрема, нинішній конфлікт характеризується широким використанням цифрової та інформаційної війни, а також засобів «м’якої сили». Використання Росією цих засобів було досліджено та визнано на різних рівнях, як на внутрішньому, так і на міжнародному, і лунали заклики визнати та викрити російську дезінформацію та пропагандистську війну», — зазначається у рішенні суду.
«Те, що користувачі зазнали незручностей, є наслідком санкцій, а не їхньою метою»
Уповноважена у справах ЄСПЛ Міністерства юстиції Маргарита Сокоренко назвала це рішення важливим прецедентом щодо інформаційної безпеки в умовах збройного конфлікту.
«Посилаючись на рішення у справі Ukraine and the Netherlands v. Russia (Велика Палата, 9 липня 2025 року) суд нагадує: з 2014 року Україна стикається з викликами, безпрецедентними в історії Ради Європи. Дії Росії намагаються підірвати саму тканину демократії, на якій засновані Рада Європи та її держави-члени. Жодна із попередніх справ, що розглядались судом, не демонструвала такого майже одностайного засудження з боку міжнародної спільноти», — написала правниця у фейсбуці.
Уповноважена у справах ЄСПЛ Маргарита Сокоренко. Фото: FB-сторінка Міністерства юстиції України
За її словами, суд прямо визнав: специфічний контекст цього конфлікту може зумовлювати виняткові політичні рішення.
«Суд також звернув увагу на те, що санкції були спрямовані не проти користувачів, а проти юридичних осіб — платформ як таких. Держава не забороняла людям висловлюватись — вона усунула інструмент, який використовувався як зброя проти неї. Те, що користувачі при цьому зазнали незручностей, є наслідком санкцій, а не їхньою метою. Різниця принципова», — зазначила Сокоренко.
«Якби заявниками були інші особи, рішення могло бути іншим»
Російські соцмережі «Однокласники» і Vk залишаються заблокованими в Україні вже дев’ять років. Охочі можуть отримати до них доступ, але тільки через VPN.
У 2017 році, коли блокування низки російських сайтів, поштових сервісів та соцмереж тільки запроваджувалось, проти нього виступали і медійні, і багато правозахисних організацій, зокрема, коаліція «За вільний інтернет», куди увійшли ГО «Платформа прав людини», ГО «Лабораторія цифрової безпеки», ГО «Центр інформації про права людини» (нині — Центр прав людини ZMINA), ГО «Кримська правозахисна група», Представництво Freedom House в Україні, The Influencer Platform та індивідуально окремі експерти. Вони, зокрема, не схвалювали спосіб, у який відбулося блокування: указом президента без якоїсь судової процедури, та, зокрема, відсутність у законі «Про санкції» пояснень, як і коли відбувається накладання саме таких обмежень.
Зараз ставлення в експертному середовищі до таких дій пом’якшилося, зауважив у розмові з «Ґратами» юрист «Лабораторії цифрової безпеки» Максим Дворовий.
Юрист «Лабораторії цифрової безпеки» Максим Дворовий. Фото з фейсбук-сторінки «Лабораторії цифрової безпеки»
Якщо розглянути такі санкції за трискладовим тестом ЄСПЛ, яким суд здійснює перевірку правомірності втручання держави у права людини: передбаченість законом, наявність легітимної мети та необхідність у демократичному суспільстві — останні два критерії можна вважати дотриманими, вважає він.
«Справді з розвитком російських соцмереж ми маємо визнавати, що вони стали таким відстійником для неякісного контенту, антиукраїнського контенту, враховуючи те, що самі соцмережі мало що робили, щоб боротись із групами та окремими користувачами, які поширювали контент, що відверто порушує законодавство України», — зазначає Дворовий.
Водночас, за його словами, критерій передбаченості втручання держави законом не був дотриманий ні в 2017 році, коли санкції запроваджувались, ані тепер: така санкція як «блокування сайтів» (у такому або інших формулюваннях) у законодавстві відсутня.
«Всі ці санкції продовжують прийматися на підставі норми про “інші санкції”, принципи застосування яких відповідають закону “Про санкції”, і ніяких законодавчих змін у цій сфері за всі роки, починаючи з 2017-го, насправді не відбулося. Тому наша позиція станом на сьогодні полягає в тому, що законодавство потрібно привести у відповідність з практикою застосування цієї норми. Але потрібно забезпечити ще хоча б один ефективний запобіжник [від зловживань], а саме: адекватне роз’яснення, чому на ту чи іншу фізичну чи юридичну особу накладаються санкції», — пояснює юрист.
На переконання Максима Дворового, рішення ЄСПЛ у справі «Бояров та інші проти України» варто тлумачити вузько, і воно не означає, що держава все зробила правильно при блокуванні російських соцмереж, оскільки підставою відмови у задоволенні скарги заявників було те, зокрема, що вони не змогли довести, що їхні права напряму зачепило це блокування і що їхня діяльність у заблокованих соцмережах була безальтернативною.
«Якби заявником був би хтось інший, наприклад, суб’єкти, на які наклали санкції і чиї сайти були заблоковані (тут ми говоримо не тільки про “Вконтакте”, Mail. ru, а про будь-які сайти, які заблокували з того часу), то існує висока ймовірність, що висновок суду міг би бути дещо іншим», — зауважує Дворовий.
Наразі, прогнозує він, рішення ЄСПЛ щодо блокування сайтів в Україні навряд чи стане підставою для якихось загрозливих для демократії законодавчих нововведень, проте його, зокрема, можуть використовувати як аргумент окремі народні депутати, які напрацьовують законопроєкти із додатковими вимогами та обмеженнями, що позиціонуються як необхідні для регулювання таких платформ як Telegram.
Знайшли помилку в тексті?
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
