«Атака на демократичну інституцію». Як у суді Страсбурга зійшлися Росія, Україна та Нідерланди

Міністр юстиції Денис Малюська (ліворуч) та британський юрист Бен Еммерсон (праворуч) на засіданні ЄСПЛ 26 січня 2022 року. Скрін із трансляції на сайті Європейського суду з прав людини
Міністр юстиції Денис Малюська (ліворуч) та британський юрист Бен Еммерсон (праворуч) на засіданні ЄСПЛ 26 січня 2022 року. Скрін із трансляції на сайті Європейського суду з прав людини

У Європейському суді з прав людини Росія продовжила заперечувати свою присутність на українських окупованих територіях та перекладати відповідальність за авіакатастрофу пасажирського «боїнгу» «Малайзійських авіаліній» на український уряд. Україна у відповідь назвала позицію РФ газлайтингом.

«Ґрати» розповідають, як у Страсбурзькому суді відбулося перше засідання за позовами України та Нідерландів проти Росії, та чим воно важливе.

 

Цього засідання Україна чекала вісім років. Ще у 2014 році Міністерство юстиції подало до Європейського суду з прав людини два позови проти Росії щодо ситуації на Донбасі. У 2020 році суд приєднав до них позов уряду Нідерландів проти Росії про катастрофу пасажирського рейсу МН17 «Малайзійських авіаліній», збитого над Донецькою областю в липні 2014 року. 26 січня 2022 року Велика палата ЄСПЛ нарешті заслухала аргументи сторін, щоби вирішити, чи можна розглядати всі три міждержавні позови по суті.

Перший позов стосується порушень Росією цілої низки статей Європейської конвенції з прав людини під час конфлікту на сході України у 2014 році, оскільки Росія здійснювала ефективний контроль над територіями Донбасу та сепаратистами та продовжує це робити. Україна доводить, що російська держава порушила право на життя стаття 2 Конвенції , заборону на тортури та нелюдське й таке, що принижує гідність, ставлення стаття 3 Конвенції , право на свободу та безпеку стаття 5 та свободу самовираження стаття 10 Конвенції .

У другому позові Україна скаржиться на викрадення трьох груп дітей — їхнє тимчасове вивезення зі сходу України до Росії в червні-серпні 2014 року. У цьому випадку, стверджує український уряд, Росія порушила заборону на тортури та нелюдське або таке, що принижує гідність, ставлення стаття 3 , право на свободу та безпеку стаття 5 , право на повагу до приватного життя стаття 8 та право на свободу пересування стаття 2 протоколу 4 Конвенції. Після першого викрадення, коли озброєні бойовики захопили автобус із дітьми-сиротами дорогою зі Сніжного до Дніпропетровської області та вивезли його до Ростовської області, Україна зверталася до ЄСПЛ, і суд застосував проміжні заходи, зобов’язавши Росію повернути дітей на територію України. За кілька днів дітей посадили на літак у Ростові-на-Дону та відправили до Дніпра. Дві інші ситуації вирішувалися внаслідок дипломатичних зусиль України.

У позові Нідерландів проти Росії, поданому в липні 2020 року, йдеться про відповідальність за смерть 298 пасажирів та членів екіпажу — з них 196 громадяни Нідерландів — збитого над Донбасом «боїнга» покладається на російський уряд, як і за протидію розслідуванню катастрофи. Таким чином Росія порушила статті Конвенції про право на життя стаття 2 , заборону на тортури та нелюдське чи таке, що принижує гідність, ставлення стаття 3 та право на ефективний засіб правового захисту стаття 13 .

Усі три позови суд вирішив розглядати водночас у межах однієї справи.

Дело об убийстве пассажиров рейса МН17 «Малайзийских авиалиний» на Донбассе: прокуратура оглашает обвинение

Засідання мало відбутися ще в листопаді минулого року, але його довелося перенести після того, як російський суддя Дмитро Дідов вийшов зі справи, пославшись на те, що він не може бути повністю неупередженим у справі, бо народився та провів своє дитинство в Україні. Крім того, у 2021 році закінчувалися його повноваження, а повноваження нового російського судді Михайла Лобова набули чинності лише на початку січня 2022 року.

Затягнуло справу й те, що 22 липня 2021 року Російська Федерація звернулася до Європейського Суду з прав людини зі своєю першою міждержавною скаргою проти України щодо подій на Майдані в Києві, Криму та на Донбасі.

У скарзі, у контексті подій на Донбасі, Росія заявила, що авіакатастрофа літака компанії «Малайзійські авіалінії», який виконував рейс MH17, сталася через те, що влада України не закрила повітряний простір над зоною бойових дій, що призвело до загибелі 298 людей. Цей позов РФ просила суд розглянути разом із позовами України та Нідерландів проти Росії, але суд їх не об’єднав.

 

«Республіки» не можуть існувати без Росії

Засідання ЄСПЛ за позовом Україна та Нідерланди проти Росії 26 січня 2022 року. Скрін із трансляції на сайті ЄСПЛ

Завдання України в цьому судовому процесі складне: не лише довести порушення прав людини на окупованих територіях Донбасу, а й той факт, що Росія контролює «ДНР» та «ЛНР» разом із їхніми озброєними угрупованнями. Адже якщо в Криму Кремль відкрито заявляв про «приєднання» півострова, то свою присутність у «республіках» російський уряд ніколи офіційно не визнавав, незважаючи на прагнення сепаратистів увійти до складу РФ.

«Це території іншої суверенної держави — України», — нагадав у ЄСПЛ позицію Росії її представник Михайло Виноградов.

Однак і Україна, і Нідерланди стверджують, що без Росії угруповання «ДНР» та «ЛНР» не змогли б утримувати територію на сході України, більше того, їх зовсім не існувало би. Згідно з позовами, Росія здійснює ефективний контроль над окупованими територіями за допомогою свого військового персоналу, розвідки, спецслужб та інших державних агентів, а також надаючи озброєння, політичну та економічну допомогу. Цьому є докази: перехоплення телефонних розмов, листування, фото та відеоматеріали, свідчення очевидців, звіти Міноборони та міжнародних місій спостереження.

Детально Україна на доказах не зупинялася, але вони викладені в позові, і суд їх розглядатиме на наступній стадії — по суті. Але все ж таки деяку інформацію українська сторона дала, описуючи захоплення частини Донбасу Росією.

Наприклад, у скарзі йдеться про те, що ще із січня 2014 року депутати Держдуми РФ відвідували Донецьк та займалися організацією парамілітарних угруповань майбутніх сепаратистів. У березні російські держагенти — військові та працівники спецслужб — брали участь у заворушеннях на сході України, захопленнях адміністративних будівель та жорстоких нападах на українських громадян, які виступали проти проросійського плану.

«Уряд РФ вдавав, що це було стихійне повстання стурбованих українських громадян. Це очевидна брехня», — виступав британський юрист Бен Еммерсон, який представляв Україну.

Один із доказів цього — розмова радника Володимира Путіна Сергія Глазьєва в березні 2014 року з лідером проросійських сепаратистів Павлом Губарєвим, якого він вітав із захопленням Донецької обласної адміністрації. Глазьєв пояснив йому формулу, за якою Росія зможе надати військову допомогу: сепаратисти мають виступити із закликом захистити російськомовне населення на Донбасі.

«Нічого нового, це стандартна російська міжнародна політика щодо сусідніх країн, — пояснював у Страсбурзі Еммерсон. — Така сама формула використовувалася, щоби підготувати ґрунт для вторгнення Росії до Південної Осетії, Придністров’я та Криму».

До позову додаються заяви та звіти міжнародних організацій. У березні 2014 року Парламентська асамблея Європи повідомляла про 26 тисяч російських військовослужбовців на кордоні з Україною та застерегла РФ проти військової агресії. А вже у квітні генсек НАТО заявляв, що, згідно з даними із супутника, на кордоні сконцентровано 40-тисячну армію, готову до війни.

Цього ж місяця, йдеться в українському позові, Володимир Путін підігравав сепаратистським сценаріям на Донбасі під час щорічної «Прямої лінії» — спілкування з російськими громадянами. Наприклад, він заявив, що Харків, Луганськ, Донецьк, Херсон, Миколаїв та Одеса не були частиною України за царських часів, а становили «Новоросію».

Особливу увагу українська сторона звертає на роль колишнього працівника російської служби безпеки полковника Ігоря Гіркіна в захопленні міст Донецької області.

«У суді РФ відхрещується від Гіркіна: він пішов на пенсію із ФСБ у 2013, — говорив у ЄСПЛ Еммерсон. — Правда це чи ні — не впливає на роль, яку Гіркін зіграв від імені Росії, консолідуючи контроль на Донбасі в період між квітнем та серпнем 2014 року. Також це не впливає на його пряму роль у порушенні прав людини в регіоні як агента РФ».

Колишній «міністр оборони ДНР» Ігор Гіркін (Стрєлков). Фото: Радіо Свобода (RFE/RL)

Після захоплення Слов’янська людьми Гіркіна, яких він привів із Криму, він став ключовим політичним і військовим лідером сепаратистів. До кінця квітня вони зайняли міста від Новоазовська до Сіверська, включно з регіональними центрами — Донецьком та Луганськом.

«Будинки, які вони захопили, особливо підвали, де незаконно утримували ймовірних опонентів російських сепаратистів, включно з десятком спостерігачів ОБСЄ, стали місцем одних із найжахливіших порушень прав людини», — продовжував говорити Еммерсон.

Перехоплені телефонні розмови та імейли демонструють масштаб контролю РФ над «республіками» після їх проголошення в травні 2014 року. Вони також наводяться в позові України проти Росії.

Наприклад, 1 травня спецпредставник Путіна — Володимир Лукін — зателефонував до Гіркіна, щоби дати інструкції випустити спостерігачів ОБСЄ, яких бойовики тримали в підвалі в Слов’янську.

«Це були операційні інструкції від спецпредставника російського президента з верифікацією, за його словами, на найвищому рівні, передані держагенту в Україні», — пояснив Еммерсон.

Записане українською розвідкою телефонне спілкування показує «міцну хватку», якою Кремль тримав лідерів «республік».

Українська сторона також має докази того, що Кремль призначав та прибирав людей на керівні посади в уряді «ДНР» та «ЛНР», списки призначенців отримував радник Путіна Владислав Сурков.

Коли в червні 2014 року Україна розгорнула свої повітряні сили під час АТО, у перехоплених розмовах бойовиків звучать прохання до РФ збільшити військову підтримку. Вони самі визнають, що залежать від неї. Росія реагувала на ці запити. У червні 2014 року Міноборони України зафіксувало переміщення через український кордон 56 російських танків та 24 одиниці бронетехніки, а також артилерії, боєприпасів та іншого озброєння. Цього ж місяця конвої з танками та бронетранспортерами зафіксували спостерігачі ОБСЄ, а представники місії ООН із прав людини повідомляли, що бачили російські БТРи на вулицях Донецька. Усе це Україна наводить у своїй скарзі.

Крім того, перехоплена українською розвідкою розмова Олександра Бородая з іншими сепаратистами, у якій Бородай підтверджує, що в «ДНР» із Далекого Сходу Росії скеровують 54 морських піхотинців.

Україна нагадала, що в липні 2014 року прокурор Міжнародного кримінального суду повідомив Радбезу ООН, що є достатньо доказів прямої участі армії РФ в Україні та присутності в бойовиків російського озброєння, щоби говорити про те, що на сході України наявний міжнародний конфлікт разом із внутрішнім. Парламентська асамблея ОБСЄ в липні ухвалила декларацію, яка засуджує Росію за порушення українського суверенітету та порушення прав людини.

Міжнародна слідча група, що розслідує авіакатастрофу пасажирського рейсу МН17 «Малайзійських авіаліній» 17 липня 2014 року над Донецькою областю, також підтвердила, що ракетну установку БУК, з якої бойовики збили літак, доставили з Росії разом з екіпажем 53-ї бригади ППО.

Фото «БУК-М Макіївка», яке надійшло у 2017 році на електронну пошту Слідчої групи. Скріншот трансляції судового засідання

У позові України проти Росії згадуються бойові дії біля Іловайська — міста стратегічного значення, залізничного вузла, який зв’язує РФ та Донецьк. Україна покладає відповідальність на Росію за вбивства, нелюдське поводження та тортури 300 українських військовополонених, захоплених у битві за Іловайськ.

24 серпня 2014 року після того, як українські війська змогли відновити контроль над територією біля Іловайська, 3500 російських військовослужбовців, зокрема 400 десантників 98-ої військово-повітряної дивізії, перетнули український кордон і вирушили на Іловайськ, щоби вибити звідти українські сили. Супутники зафіксували присутність російських танків.

Еммерсон нагадав, що коли 24 серпня 2014 року українські військові захопили росіян із 331 полку за 12 кілометрів від Іловайська, уряд РФ був змушений визнати їхню присутність, але заявив при цьому, що військовослужбовці заблукали під час тренувальних маневрів на території Росії і випадково перетнули кордон.

«Безперервний газлайтинг!» — вигукував британський юрист.

«Тут немає нечіткості щодо того, чия це відповідальність. Російської Федерації. Якщо ЄСПЛ не визнає юрисдикцію Росії, то це буде серйозна прогалина в системі захисту», — вважає Еммерсон.

Після підписання перших «Мінських угод» у вересні 2014 року настало коротке припинення вогню. Водночас спостерігачі ОБСЄ продовжували фіксувати конвої з важким озброєнням та танками, які йшли з РФ. Коли на початку 2015 року бойові дії відновилися, бойовики обстрілювали густонаселені райони російськими касетними боєприпасами та ракетами «Град». Парламентська асамблея тоді засудила роль РФ в ескалації конфлікту, зокрема через постачання бойовикам російського озброєння та участі російських військ у боях. За підрахунками командування армії США, до березня 2015 року в Україні було 12 тисяч російських військовослужбовців. Усю цю інформацію з доказами Україна також навела у своєму позові.

Крім прямої військової участі в конфлікті, РФ встановила політичний контроль над адміністраціями «республік». У грудні 2014 року в Росії створили міжвідомчу комісію для гуманітарної допомоги «республікам». Проте Україна має докази того, що робота цієї комісії не мала нічого спільного з гуманітарною допомогою. Вона курувала робочі групи з фінансів та податків, виробництва, торгівлі, енергетики, транспорту та інфраструктури. До робочих груп входили чиновники з РФ у ранзі заступника міністра та працівники ФСБ. Серед них не було ні українських громадян, ні працівників сепаратистських адміністрацій.

«Це говорить не лише про вплив на політику та економіку «республік», а і про прямий контроль над колонією», — зробив висновок Еммерсон.

У «республіках» і не приховували прямої залежності від Росії. За заявою міністра безпеки «ДНР» Олександра Ходаковського, у 2015 році 70 % бюджету «республіки» йшло з РФ. За підрахунками міжнародних спостерігачів, цей відсоток ще вищий — 90 %. Щорічні витрати РФ на регіон — понад мільярд євро.

У 2019 році Путін підписав указ, за ​​яким резиденти «республік» можуть автоматично претендувати на російський паспорт, соцдопомогу та пенсії.

Барикади російських бойовиків у Слов’янську, квітень 2014 року. Фото: Олександр Сирота

Росія, заперечуючи свій контроль над окупованими територіями Донецької та Луганської областей, послалася на рішення ЄСПЛ у позові Грузії проти РФ щодо війни у ​​Південній Осетії в серпні 2008 року. Суд тоді ухвалив, що в перші дні активних бойових дій було неможливо встановити, хто контролював територію, і згодом не визнав юрисдикцію РФ у порушеннях прав людини в цей період. Українська сторона вважає, що цю ситуацію не можна застосувати до того, що відбувається в Україні.

«Це акт відчаю — стверджувати, що зміни кордонів дозволяють Росії уникнути відповідальності за серйозні злочини, які вона скоїла», — заявив Еммерсон, обстоюючи позицію України.

Згідно з позицією українського уряду, незважаючи на зміни на лінії зіткнення в періоди загострення конфлікту, Росія контролювала ситуацію на частині території Донбасу, включно з Луганськом та Донецьком із 2014 року. Як докази до позову додаються карти меж бойових дій, складені збройними силами України. На них позначено територію постійного російського контролю, а також зони, де контроль переходить від однієї сторони до іншої внаслідок бойових дій.

Українська сторона визнає, що встановити дату переходу Донбасу під контроль РФ справді складно: це відбувалося поступово. На додаткові запитання суддів представники України відповіли, що є дві ключові дати: 14 та 30 квітня 2014 року.

Перша — захоплення бойовиками під керівництвом російських агентів Слов’янська та інших міст Донбасу. Український уряд у відповідь розпочав АТО. А 30 квітня виконуючий тоді обов’язки президента України Олександр Турчинов офіційно визнав, що українські силовики не в змозі контролювати ситуацію на сході. Більшість порушень Конвенції розпочинається з кінця квітня, зазначається в позові України.

У рішенні ЄСПЛ щодо юрисдикції суд зафіксує дату початку контролю РФ над Донбасом та межі території російського контролю. Як пояснив міністр юстиції Денис Малюська, це ключові аспекти, які допоможуть українським громадянам та підприємствам ініціювати справи щодо компенсації за завдані внаслідок війни збитки на території Донбасу.

 

«Брехати в обличчя — класика міжнародної російської стратегії»

Представник Росії Михайло Виноградов на засіданні ЄСПЛ за позовом України та Нідерландів проти РФ, 26 січня 2022 року. Скрін із трансляції на сайті Європейського суду з прав людини

Загроза російського вторгнення в Україну, про яке говорять уже кілька місяців, загострила обстановку й на засіданні в ЄСПЛ. Українська сторона, говорячи про події 2014 року, наводила паралелі із нинішньою ситуацією.

«Україна стикається не з окремими проявами російської агресії та масовими порушеннями прав за Конвенцією, а з постійною, довгостроковою політикою РФ із метою схилити Україну в бік російських інтересів та відхилити її від шляху до західних цінностей та цивілізації. Ця політика продовжується досі», — заявив Міністр юстиції України Денис Малюська.

Він особисто представив Україну в суді та назвав справу «найважливішою в кар’єрі міністра» і, «можливо, найвидатнішою в історії України».

Малюська зазначив, що російська влада відкрито заявляє, що має право вторгнутися в Україну, якщо українські війська зроблять наступ на «ДНР» та «ЛНР».

«Такі погрози самі по собі демонструють ефективний контроль РФ над «республіками», — пояснив він.

Міністр порівняв роздавання російських паспортів на українських окупованих територіях із такою самою програмою в Південній Осетії, яка забезпечила Росії формальну причину для вторгнення.

Малюська припустив, що спроби російської сторони відтягнути слухання в ЄСПЛ пов’язані з військовою агресією, що готується. Міністр попросив суддів врахувати контекст загрози вторгнення, коли вони досліджуватимуть заперечення РФ щодо допустимості позову.

Міністр юстиції Денис Малюська на засіданні ЄСПЛ за позовом України та Нідерландів проти РФ, 26 січня 2022 року. Скрін із трансляції на сайті Європейського суду з прав людини

«Українську презентацію ситуації було дуже складно зрозуміти. Це опис справи для суду чи загальне зображення?» — парирував виступ України Михайло Виноградов, який представляв Росію.

Він передбачувано заявив, що українська версія подій ґрунтується на чутках, фейках та спекуляціях і запропонував суду звернутися до «встановлених фактів». Хоча в результаті їх не представив, а натомість зробив низку неприємних для української сторони заяв.

Наприклад, Виноградов описав ситуацію в «республіках» як правовий вакуум, який сепаратисти намагаються заповнити, наслідуючи приклад Російської Федерації.

«Прийняття стандартів РФ призводить до непрямого поширення принципів і стандартів Ради Європи та фундаментальних принципів демократії на цих територіях», — заявив він.

Росія не вважає видавання паспортів жителям «республік» ознакою ефективного контролю Росії, інакше, заявив Виноградов, видавання паспортів Румунії та Угорщини українським громадянам у прикордонних районах також можна вважати за ефективний контроль цих країн над українськими територіями.

Російська сторона продовжила проводити паралелі, які доводять, на її думку, відсутність контролю над «республіками».

«Якщо ми теоретично припустимо, що РФ надає фінансову та гуманітарну допомогу самопроголошеним республікам Донецької та Луганської областей, а, з іншого боку, ЄС та її країни надавали критично важливу фінансову підтримку Україні та продовжують це робити… Це також ефективний контроль?» — міркував Виноградов.

Зрештою, він заявив, що Росія готова опублікувати інформацію про вміст гуманітарної допомоги, яку надавала жителям Донбасу.

Газлайтинг та брехня — так назвав представник України Бен Еммерсон аргументи Росії в суді.

«Це атака на демократичну інституцію, — попередив суд британський юрист. — Це спроба змусити вас сумніватися. Це типово, класика міжнародної стратегії РФ: брехати в обличчя, знаючи, що ви знаєте, що це брехня. І дивитися, чи зможе витримати цей тиск центральний конституційний суд усієї Ради Європи. Ви маєте запитати себе, чому?»

Еммерсон закликав суд не дурити себе та надіслати чітке й однозначне повідомлення російському уряду — засудити Росію за порушення прав людини.

 

«Якби не Росія, літак не збили б»

Представниця Нідерландів Бабетте Коопман на засіданні ЄСПЛ за позовом України та Нідерландів проти РФ, 26 січня 2022 року. Скрін із трансляції на сайті Європейського суду з прав людини

Це засідання стало першим судовим зіткненням урядів Нідерландів та Росії в рамках розслідування катастрофи авіалайнера MH17.

В Окружному суді Гааги вже судять трьох росіян та одного громадянина України за вбивство 298 пасажирів та екіпажу «боїнга» «Малайзійських авіаліній» — більшість із загиблих громадяни Нідерландів. Міжнародне слідство та прокуратура Нідерландів вважає колишнього командувача силами «ДНР» Ігоря Гіркіна, його заступника Сергія Дубінського, а також його підлеглих — Олега Пулатова та Леоніда Харченка відповідальними за організацію доставки з території РФ зенітно-ракетного комплексу «Бук», з якого було збито літак. Родичі загиблих подали 301 цивільний позов із вимогою моральної компенсації в межах цього кримінального процесу. Крім того, вони подали до ЄСПЛ понад 400 індивідуальних позовів. Нідерландський уряд підтримав їх, коли подав свій міждержавний позов проти Росії.

«Мій уряд переконаний, що Росія є відповідальною за аварію. Якби не Росія, літак не збили б», — чітко заявила представниця Нідерландів Бабетте Коопман у суді.

Нідерландське слідство дійшло висновку, що пасажирський літак МН17 збили ракетою «Бук», завезеною з Курська на Донбас на вимогу бойовиків. Після запуску «Бук» повернули до Росії. Його шлях детально описувала прокуратура Нідерландів під час процесу в Окружному суді Гааги. Слідство також встановило, що зенітно-ракетна установка належить 53 бригаді ППО збройних сил РФ, і на Донбас її супроводжував екіпаж кадрових військових РФ, хоча хто саме не ідентифікували. Місце розгортання зенітно-ракетного комплексу — поле під Первомайськом, яке тоді перебувало під контролем РФ і бойовиків. У суді це доводять за допомогою даних розвідки, перевіреної інформації з відкритих джерел, свідчень очевидців, фото та відеоматеріалів.

У ЄСПЛ Нідерланди стверджували, що Росія несе відповідальність не тільки за збиття авіалайнера, а й за те, що згодом заважала міжнародному слідству, і сама не вела розслідування. Наприклад, Нідерланди просили Росію надати інформацію про «Бук», який змогли ідентифікувати — ця інформація є лише у РФ — але там відмовилися це робити, як і не дозволили допитати командира 53-ї бригади ППО полковника Сергія Мучкаєва. Прокуратура Нідерландів надсилала запити російській владі через процедуру міжнародної правової допомоги, але отримувала «неповні та невичерпні відповіді», а кілька запитів залишилися без відповіді.

«Що ще гірше, Росія намагалася заплутати слідчих, надаючи неправдиву інформацію», — говорила від імені нідерландського уряду Коопман.

Лише в жовтні 2019, після п’яти років міжнародного розслідування й лише після того, як слідство звинуватило підозрюваних, Росія почала вимагати перенести справу до своїх національних судів, оскільки троє обвинувачених — росіяни. Але Нідерланди відмовили, сумніваючись, що процес буде справедливим. Весь цей час Росія не лише не допомагала слідству, а й поширювала дезінформацію про слідство. Крім того, до цього часу Нідерланди встигли провести велику технічну та логістичну підготовку до судового процесу з огляду на безпеку та кількість потерпілих.

У ЄСПЛ виступив один із потерпілих — Піт Плуг, який очолює Фонд допомоги жертвам катастрофи МН17. У авіакатастрофі він втратив свого брата, його дружину та племінника.

Піт Плуг, голова Фонду допомоги жертвам катастрофи МН17 на засіданні ЄСПЛ за позовом Україна та Нідерланди проти РФ, 26 січня 2022 року. Скрін із трансляції на сайті Європейського суду з прав людини

У Страсбурзі Плуг нагадав про виступи потерпілих у вересні та листопаді минулого року в Окружному суді Гааги. Родичі та близькі загиблих у катастрофі розповідали тоді про горе, яке переживають досі, зокрема й через те, що досі ніхто не взяв на себе відповідальність за катастрофу, а Росія не тільки відмовляється співпрацювати зі слідством, а й поширює фейки.

«Росія постійно демонструє байдужість до наших страждань і поширює дезінформацію — змушує нас відчувати так, ніби ми не маємо значення, — говорив Плуг. — Я хочу наголосити, що це дуже важливо для родичів, щоби відбулося правосуддя і відповідальних за збиття притягли до відповідальності».

Дело об убийстве пассажиров рейса МН17 «Малайзийских авиалиний» на Донбассе — выступления родственников погибших

Нідерландська сторона також пояснила, чому позов подали не у 6-місячний термін після авіакатастрофи, як цього вимагає ЄСПЛ.

«Міждержавний позов — це не швидкий крок, на який зважився мій уряд. Перш ніж його зробити, уряд мав переконатися, що це необхідно», — говорила Бабетте Коопман.

До подання позову, крім іншого, була спроба переговорів щодо врегулювання справи про збиття літака «Малайзійських авіаліній» у тристоронньому форматі: Нідерланди, Австралія та Росія. У березні 2019 року сторони провели першу зустріч, але в жовтні 2020 року Росія вийшла з переговорів.

«Уряд Нідерландів зацікавлений у розкритті правди та справедливості, і готовий робити це в будь-якій модальності. Закликаємо Росію повернутися до тристоронніх переговорів», — заявив юрист Рене Лефебер, який також представляв Нідерланди.

Однак Росія не змінила позицію і ясно дала це зрозуміти в ЄСПЛ.

«Аварія МН17 — це велика трагедія, — виступав у Страсбурзі Виноградов. — Ми сумуємо разом з усім світом і висловлюємо щирі співчуття родичам пасажирів та екіпажу, які загинули в катастрофі. Водночас, я з жалем маю сказати, що позов ґрунтується на спотворенних фактах, підроблених доказах, на припущеннях, які не відповідають дійсності, а іноді, навіть, на фейках».

Представник Росії Михайло Виноградов (праворуч) на засіданні ЄСПЛ за позовом України та Нідерландів проти РФ, 26 січня 2022 року. Скрін із трансляції на сайті Європейського суду з прав людини

За версією Росії, авіакатастрофа сталася під час активної фази бойових дій на Донбасі, які вона називає «громадянською війною». Розслідування ще не завершено, а значить не встановлено, хто контролював тоді територію, з якої було випущено ракету. Водночас Росія використовує версію розрахунків російського оборонного концерну «Алмаз Антей». Радник головного конструктора Михайло Малишевський, якого в нідерландському суді допитували як експерта, наполягав на версії, що запуск ракети стався з території, контрольованої українськими військами, і ракета була українською. Російська сторона в ЄСПЛ знову згадала, що аварія сталася в повітряному просторі України, у якому трафік польотів регулювали українські органи управління. Умовчавши при цьому, що відповідальність України за те, що вона не закрила повітряного простору, перевіряло і слідство, і парламент Нідерландів, і не знайшли в цьому жодного злочину.

На звинувачення Нідерландів у зволіканні з розслідуванням Росія відповіла зустрічними звинуваченнями, що Нідерланди не ініціювали розслідування в Росії. Оскільки за російським Кримінальним кодексом, пояснював Виноградов, іноземні громадяни, які не проживають у Росії та вчинили злочин за межами РФ, можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності у випадках, коли злочин спрямований проти інтересів Росії чи російського громадянина.

«Це Нідерланди не дають змоги проводити розслідування у РФ. Ніхто ніколи не робив запит до слідчих органів Росії, щоби розпочати розслідування аварії літака», — говорив Виноградов.

Разом із Нідерландами він звинуватив і жертв катастрофи, звертаючись до Піта Плуга.

«Ми не можемо зрозуміти причини, чому потерпілі не можуть подати позови російському слідству. Ми вважаємо, що причина не в тому, що їх багато і вони з різних країн. Я хочу запевнити вас, що одного позову було б достатньо. Це не має бути один позов від них усіх», — говорив далі Виноградов.

Цим же представник Росії пояснив, чому лише у 2019 році РФ захотіла судити трьох російських громадян, які звинувачуються в катастрофі у своїх судах.

Обмеженнями російського законодавства РФ пояснювала свою відмову екстрадувати до Нідерландів колишнього командира ППО «ДНР» Володимира Цемаха. Унаслідок спецоперації українські розвідники захопили його та вивезли до Києва з непідконтрольної території Донбасу. Його допитувало слідство в справі МН17, яке вважало Цемаха не тільки цінним свідком, а й перевіряло його причетність до авіакатастрофи. У результаті українська влада під тиском РФ внесла його до списку на обмін ув’язненими і 7 вересня 2019 року відправила до Росії. Після цього Нідерланди просили РФ видати його їм, але отримали відмову.

«Експерти запитують, як можна запросити екстрадицію людини, яка має статус свідка в кримінальній справі?» — цікавився в ЄСПЛ Виноградов.

Російська сторона стверджує, що на всі запити Нідерландів щодо правової допомоги Росія відповідала повною мірою та пообіцяла надати свої відповіді потерпілим та громадськості.

Позов Нідерландів Росія просила відхилити.

Рішення за підсумками січневого слухання не варто очікувати скоро — ЄСПЛ ухвалить його впродовж кількох років.