«Я не винна, наша праця неоплачувана». Як суд призначив умовний термін пенсіонерці з Лиману, яка координувала голів вуличних комітетів під час окупації
Валентина Ткач в Індустріальному суді Дніпра, 1 серпня 2023 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати
У листопаді 2022 року у місті Лиман Донецької області Служба безпеки України затримала 64-літню пенсіонерку Валентину Ткач. Понад 10 років вона обіймала посаду голови вуличного комітету або «вуличної». Так в Лимані називають активних мешканців, які стежать за порядком на свої вулиці і від імені сусідів контактують з місцевою владою.
Вуличні обирають голів мікрорайонів, які потім координують діяльність вуличних. До повномасштабної війни Валентина Ткач була заступницею голови мікрорайону «Північний». Незадовго до окупації керівниця «Північного» виїхала з міста, а Ткач лишилася і почала виконувати обов’язки голови. Вона контактувала вже не з української, а окупаційною мерією і випрошувала у росіян гуманітарну допомогу та вугілля.
СБУ розцінило це як колабораціонізм і оголосило жінці підозру у «зайнятті керівної посади в окупаційній адміністрації». Сама Ткач не визнавала провину і заявляла, що не підтримувала росіян, а лише хотіла допомогти жителям мікрорайону пережити скрутні часи. Її захисник у суді наполягав, що дії його підзахисної не можуть вважатися колабораціонізмом, як згідно з українським законодавством, так і Женевською конвенцією про захист цивільного населення. Але зрештою адвокат домовився з прокуратурою про угоду про визнання вини. Після півтора року судів Ткач все ж таки пішла на неї та отримала умовний термін. «Ґрати» стежили за цим процесом і розповідають історію Ткач.
Вулична з Петропавлівської
У середині 2000-х працівниця залізничного депо Валентина Ткач разом з чоловіком оселилася в приватному будинку на вулиці Леніна в північній частині Лиману. Через кілька років сусіди проголосували за її призначення головою вуличного комітету, або «вуличною». Так лиманці називають активних жителів, як правило жінок, яких обирають старшими на вулиці.
Традиція призначати вуличних з’явилась ще за радянських часів. Фактично це мережа самоуправління, яка діє паралельно з міською владою. Вуличні вирішують побутові питання, організовують свята та контактують з мерією від імені вулиці. Це волонтерська робота, вуличні не отримують грошей.
«Наприклад, забилася десь труба. Люди приходять і мені скаржаться. Я дзвоню в міськвиконком, даю заявочку на те, що в мене забилася труба. І, наприклад, вода стоїть на дорозі — а взимку все замерзне, і ніхто там не проїде. А то бувало ломики брали й самі йшли чистити. Ось така в нас робота, і роботи вистачало», — розповіла Ткач «Ґратам» про обов’язки вуличних.
Вуличні обирають голову мікрорайону, або «мікрорайонну», яка потім координує їхню діяльність. Ця робота теж ніким не оплачується. У 2018 році її обрали заступницею голови мікрорайону «Північний». У той час Ткач вже вийшла на пенсію, а її вулицю з Леніна перейменували на Петропавлівську. До того вона пережила дві операції на серці та отримала другу групу інвалідності.
Вуличні в мікрорайоні Північний чекають, коли привезуть гуманітарну допомогу, 20 липня 2023 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати
Наприкінці квітня 2022 року, через два місяці після повномасштабного вторгнення в Україну війська Росії та «ДНР» наблизились до Лиману та сильно обстрілювали місто. Зникло світло, газ, водопостачання, не працювали ні магазини, ні аптеки. Валентина з чоловіком, як і решта лиманців ховалися у підвалах.
Мерія оголосила евакуацію, але Ткачі лишилися. Валентина пояснює це рішення тим, що вони вже літні, хворі, і для переїзду не було грошей. Під час обстрілів вона з чоловіком готувала і розносила їжу одиноким старим, що жили по сусідству. Росіяни руйнували будинки один за одним, люди гинули, Ткачам довелося поховати трьох літніх сусідів у їхніх городах.
23 травня 2022 року українська армія відступила з Лиману, і росіяни його окупували. Згодом голова «ДНР» Денис Пушилін оголосив про створення в місті окупаційної адміністрації. Її очолив Олександр Петрикін, який до цього був віцемером окупованого Єнакієвого. Також рух «Донецька республіка Дениса Пушиліна» відкрив приймальню в будівлі поряд з мерією. Його очолила мешканка Лиману Вікторія Зінчук, яка до окупації керувала міським будинком культури.
Голова мікрорайону «Північний» виїхала з Лиману ще до окупації, і Валентина Ткач почала виконувати її обов’язки. Її заступником став Олександр Щербак, вуличний з вулиці Кринична. За словами Ткач, він був конфліктною та неврівноваженою людиною, але добре знав, як вирішувати господарські та побутові питання.
Майже кожний будинок в мікрорайоні було пошкоджено, багато хто потребував продуктів та ліків. Вуличні повідомляли Ткач про потреби сусідів, а вона — голові приймальні «Донецької республіки» Вікторії Зінчук. Остання почала організовувати щотижневі наради з вуличними і мікрорайонними.
«Так я домоглася видачі однієї гуманітарки. Привезли 800 пакетів на район. Звісно всім не вистачило. Наш актив розвозив тим, хто не міг прийти [до місця роздачі]. Тому що мікрорайон дуже великий. Там по кілометру і більше треба йти. Старий сам не дійде», — розповіла Ткач.
За її словами, вуличні складали та передавали списки на отримання гуманітарної допомоги та твердого палива. А вона передавала ці папери в офіс «Донецької республіки» та окупаційну адміністрацію. Також вона стежила, щоб на кожній вулиці були вуличні, і щоб вони доглядали літніх сусідів.
Наслібдки обстрілів на вулиці Петропавлівській, 20 квітня 2023 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати
1 жовтня 2022 року українська армія звільнила Лиман. Служба безпеки України почала перевіряти, хто з місцевих мешканців співпрацював з окупантами. Тим часом Ткач продовжила виконувати обов’язки мікрорайонної та координувала роздачу гуманітарки, яку поставляла вже українська влада та волонтери. Це тривало до кінця листопада, поки до неї не прийшла співробітниця мерії і повідомила про її відсторонення. Через кілька тижнів до неї приїхав слідчий СБУ та оголосив підозру в «зайнятті керівної посади в окупаційній адміністрації» , за що передбачено від 5 до 10 років колонії.
«З метою співпраці з державою-агресором»
Слідчий вказав у підозрі, що Ткач «з політичних мотивів і з метою співпраці з державою-агресором добровільно зайняла посаду голови мікрорайону «Північний» так званої адміністрації міста Красний Лиман «Донецької народної республіки».
На думку СБУ, склад злочину полягав у тому, що Ткач рекомендувала голові приймальні «Донецької республіки» призначити собі заступника, самостійно призначала вуличних, керувала ними та «надавала розпорядження» щодо перепису жителів мікрорайону, приймання заяв на видачу твердого опалення та складанню актів про наявність у містян пічного опалення. Також слідство закидало Ткач, що вона давала розпорядження вуличним поширити їхніх вулиць бланків заяв про вступ до руху «Донецька республіка Дениса Пушиліна»
Співробітники СБУ відвезли Ткач до Дніпра, де її заарештували на час слідства. У березні 2023 року Індустріальний районний суд почав розглядати її справу по суті. Вона не визнавала свою провину. За словами Ткач, вона не обіймала посаду в окупаційній адміністрації, а займалася громадською роботою, за яку не отримувала грошей. За її словами, її метою була не співпраця з «ДНР», а допомога жителям мікрорайону, які опинилися в складній ситуації.
«Я ні в чому не винна, я допомагала людям… Нам жодних грошей не платили ні українці, ні «ДНР». Наша праця неоплачувана. У нас немає жодних печаток. У нас навіть приміщення немає, де зібрання провести: чи в садку домовляємось, чи в бібліотеці, чи у вестибюлі у школі. Ми громадські діячі, просто громадські діячі і все », — сказала Валентина журналісту «Ґрат» під час інтерв’ю в СІЗО у квітні 2023 року.
Ткач захищав краматорський адвокат Юрій Васильєв з Центру безоплатної правової допомоги, послуги якого сплачувала держава. Він не відвідував підзахисну та не оскаржував рішення про арешт. Вона бачила захисника тільки на екрані телевізора під час засідань. Тим часом СІЗО вона втрачала здоров’я. Одного разу жінка знепритомніла під час засідання.
У вересні 2023 року на «Ґратах» вийшла стаття про справу Ткач. Один з наших читачів вирішив, що її заарештували несправедливо, і за свої гроші найняв їй приватного адвоката з Дніпра Романа Ухова.
Адвокат Роман Ухов та її підзахисна Валентина Ткач Індустріальному суді Дніпра, 14 березня 2024 року. Фото: Олександр Дубина, Ґрати
Невдовзі суд розпочав допитувати свідків, більшість з яких були мешканки Лиману і працювали вуличними під час окупації. Одна з них — Валентина Ломова. До повномасштабної війни вона була заступницею вуличної, а, коли під час окупації їхня вулична поїхала, Ломова зайняла її місце.
Вона підтвердила, що Ткач також була заступницею мікрорайонної, а коли та поїхала, почала виконувати її обов’язки.
— У нас як заведено: вулична поїхала, значить, всі повноваження на мене складаються. Тому що більше ніхто цієї роботи не знає, як я. Так само і вона (Ткач — Ґ). Захарова (попередниця Ткач — Ґ) була головою, а вона в неї заступником. Якщо якусь справку взяти, чи підпис поставити — все вона робила… [Захарова] виїхала, а вона (Ткач — Ґ) стала виконувати її обов’язки, тому що люди звертались. А куди ще людям було йти? — сказала Ломова.
— Ткач якимось чином призначали на посаду голови мікрорайону [під час окупації], чи це було автоматично, як ви кажете? — уточнила прокурорка Олена Волоніц.
— Спочатку автоматично, а потім, як Росія зайшла, вуличних всього міста зібрали в приміщенні, а вуличних у нас багато. І там призначали. Встали і сказали: «Тепер ви будете головою мікрорайону «Північний». Вона погодилась, — відповіла свідкиня і уточнила, що на зібранні посаду Валентині запропонувала Вікторія Зінчук — голова приймальні «Донецької республіки».
Адвокат Ухов запитав у Ломової, чи керувала Ткач нею та іншими вуличними, як це вказано в обвинувальному акті.
— Ми ж один одного всі знаємо. Вона скаже принести документи чи подзвонить і скаже: хай той прийде. Не приказним порядком, а просто спілкувались і все, — відповіла Ломова.
— Скажіть, будь ласка, чи могла Ткач вас звільнити, призначити, надати відпустку? — уточнив адвокат.
— Ні. Я могла б прийти до неї і сказати: «Валя, я не хочу бути на цій посаді, кого хочеш призначай». Отак можна було, піти й все. Але ж шкода було людей на моїй вулиці. Тому що там одні пенсіонери. Нікому було для моєї вулиці добиватися всього. А так ніхто мене не міг змусити.
Заступник
Головним свідком обвинувачення був 68-річний Олександр Щербак — вуличний, який під час окупації став заступником Ткач. Під час допиту в жовтні 2023 року він звинуватив Валентину у роботі на окупантів та заявив, що вона змусила його зайняти посаду погрозами.
— Десь через півтора місяця після окупації вона приїхала на велосипеді та сказала: «Я буду головою, ти будеш в мене замом». Я кажу: «Я не буду». Вона каже: «Будеш, а як на не будеш, поїдеш на Донецьк на підвал». Я сказав: «Добре, я буду. Що треба робити?». [Вона відповіла]: «Нічого, будеш робити, що я скажу», — свідчив Щербак.
Він теж заявив, що вуличні та мікрорайонні регулярно збирались у будівлі біля виконкому. Щербак стверджував, що на цих зібраннях були російські військові.
— Чи складала Ткач якісь списки? — уточнила прокурорка.
— Складала. На вугілля. І просила, щоб вуличні [складали списки] на неблагонадійних. Я особисто не складав жодних списків.
— Що значить «неблагонадійних»?
— Тих, хто любить Україну і не дуже вітає вторгнення Росії в Україну, — відповів Щербак.
— А навіщо такий список був Ткач?
— У них, видно, на цих зборах воєнні казали, що ви там давайте виявляйте, й ми з ними будемо проводити бесіди. А бесіди такі: якщо ти проти Росії, проти «ДНР», забирай, що влізе, в мішок. Тебе поліція вивезе на лінію фронту, і чухай на сторону України, а все націоналізує «ДНР».
— Чи пояснювала Ткач позицію окупаційної влади? — спитала прокурорка.
— Казала: «Будемо вірити, що будемо краще жити. Вони нам дадуть усе». Ну, а ніхєра ніхто нічого не дав.
На вулиці Петропавлівській у Лимані, 20 квітня 2023 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати
Учасники процесу запитали Щербака, чи були в нього конфлікти з Ткач. Свідок відповів ствердно.
— [Росіяни] нас не пустили на одне засідання. Ми сиділи у фоє, і вона подивилася на мене і почала кричати: «Розстріляйте цю собаку. Я його терпіти не можу»… Я кажу: «Ти що гониш? Я тобі слова не сказав», — розказав Щербак.
Він додав, що вдруге вони посварилися вже після звільнення міста. За словами Щербака, Ткач влаштувала роздачу гуманітарки і свідомо його не запросила.
— Тим вуличним, яких обрали при окупаційному режимі, — дають, а іншим — не дають. Я запитав: «А чого тобі п’ятий раз дають гуманітарку, а людям з моєї вулиці ні чорта?!». [А вона відповіла:] «Треба ж крутитись, вміти треба», — сказав свідок.
Сама Ткач стверджує, що Щербак її обмовив. За її словами, він добровільно став її заступником, а те, що вона агітувала за Росію і здавала проукраїнських сусідів, — брехня. Ткач стверджує: ще до її арешту Щербак приходив до неї і казав: СБУ вимагає від нього дати свідчення проти неї.
«Він приїжджав, всю дорогу [казав]: ось мене викликали в міліцію, мене побили, мені сказали, щоб я на тебе донос написав. Я кажу: «Саша, так в чому ж справа? Якщо є щось на мене, то пиши»… А йому не було сенсу щось казати. Це неврівноважена людина, йому все байдуже. Як його можна було відмовити не писати?», — прокоментувала його свідчення Ткач в розмові з «Ґратами».
За її словами, з показань Щербака правдою є тільки те, що вони посварилися під час роздачі гуманітарки після звільнення міста. На цю подію дійсно не запросили Щербака. Але, за версією Ткач, це сталося через те, що гуманітарки було мало і декілька вуличних «вибили» продукти тільки для своїх вулиць.
«Він їхав на велосипеді зі своєю дружиною. Приїжджає сюди і каже: ти така-пересяка. Тільки він кричав, я йому і слова не сказала», — стверджує Валентина.
Про те, що Щербак оббрехав Ткач, також стверджували її чоловік та вулична Тамара Саржевська. Вони сказали це журналісту «Ґрат» під час інтерв’ю в Лимані у квітні та липні 2023 року, ще до того, як Щербак виступив на суді.
«Він неадекватна людина, — казала вулична Саржевська. — У нього немає витримки, він безцеремонний, від нього можна очікувати все, що завгодно. Може стояти матюкатися, і йому не важливо, хто поруч із ним стоїть: старе, мале. Вона його взяла заступником, бо він на велосипеді поїде, цим те скаже, іншим — це. Він якось каже: «Це я її здав, мені сказали, і я її здав».
Вулична Тамара Саржевська, 19 липня 2023 року. Фото: Ольга Іващенко, Ґрати
Адвокат Ткач Роман Ухов припускає, що Щербак обмовив Ткач, оскільки, виходячи з логіки обвинувачення, він теж вчинив кримінальний злочин, коли став заступником мікрорайонної. І щоб виправдати себе, він заявив, що обійняв посаду недобровільно, а під тиском Ткач.
«Ґрати» намагався поговорити з самим Щербаком і прийшли до нього додому в липні 2023 року, ще до його допиту в суді. Але він поводився недружньо і відмовився від коментарів.
«Мене і так скоро розстріляють. Мене вже рази чотири попереджали, погрожували. І вже й [з міста] виїжджав, [тому що] приїжджали кілери з «ДНР». Нахуя воно мені потрібно?! Я краще помовчу. Ви написали і поїхали, а мені, блядь, дві гранати прилетять під ноги або з-за кута їбануть», — сказав він.
Бланки «Донецької республіки» та бранець донецького УБОПа
Окрім Щербака усі вуличні, які виступали на суді, сказали, що не чули, щоб Ткач агітувала за Росію чи «роз’яснювала політику окупаційної влади». Також ніхто не бачив, щоб вона просила складати списки «неблагонадійних» сусідів.
За словами свідкинь, на прохання Ткач вони складали тільки списки тих, хто претендує на гуманітарку, вугілля або просто жителів, які залишилися на вулиці.
Прокурорка Волоніц також питала, чи роздавала підсудна бланки на вступ до руху «Донецька республіка», і одна зі свідкинь — вулична Лариса Голуб — відповіла ствердно.
— Нам дали по 5-6 клаптиків про вступ в «Донецьку республіку». Ми ці документи просто ліквідували, ми їх нікуди не давали. Нас не змушували, просто просили, — сказала Голуб.
— Хто вам це дав? — уточнила прокурорка.
— Мені особисто давала Валентина Миколаївна. Вона мене не змушувала. Вона просто мені дала і каже: на твоє бажання, — відповіла Голуб.
Про роздачу бланків на вступ в «Донецьку республіку» також повідомила інша вулична Олена Дубонос. Але вона сказала, що ці бланки їй дала не Ткач, а Голуб.
Сама Ткач стверджує, що не давала бланки ні Голуб, ні іншим.
«Я їх не бачила, у мене їх не було… Коли я була [на зібраннях] ніхто нам не пропонував… Це неправда, [що я видавала бланки Голуб]. Я сама не є членом цієї організації і нічого [про це] не знаю», — сказала Ткач «Ґратам».
На суді також виступив 67-річний лиманець Юрій Беседа. У червні 2022 року його разом з дружиною затримали російські військові і запроторили до ізолятора у місцевому відділенні поліції. Там Беседа дізнався, що хтось з сусідів написав на них донос, що він з дружиною підтримує Україну та не хоче проходити фільтрацію . Разом з дружиною вони провели у полоні два тижні: один в Лимані, другий — в підвалі донецького УБОПу . Важкі умови утримання погано вплинули на їхнє здоров’я.
Юрій Беседа у себе на подвір’ї, липень 2023 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати
На суді прокурорка спитала Беседу, чи могла Ткач написати на них донос.
— Ми досі не знаємо, що та хто на нас написав. Просто приїхали, забрали та і все. Не знаю, хто в цій справі замішаний. Гадки не маю, — сказав чоловік.
— Вам хтось казав, що Ткач на вас щось писала? — уточнила прокурорка.
— Це мені жінка сказала, ніби що Ткач написала. А їй про це сказав вуличний з сусідньої вулиці, — сказав Беседа.
— Ви кажете, що ваша жінка дізналася це зі слів вуличного. Це зі слів вуличного Щербака? — уточнив адвокат Ухов.
— Так-так, Щербака, — згадав свідок.
Сама Ткач заявляє, що Щербак її вчергове оббрехав, і що вона вперше побачила Беседу на суді.
Угода
На засіданні 14 березня 2024 року прокурорка вчергове попросила продовжити арешт Ткач. Адвокат Ухов заперечував і наполягав, що підзахисну треба відпустити, оскільки жодних ризиків її перебування на волі нема, свідки дають суперечливі показання, а в СІЗО у Ткач загострилися хронічні хвороби.
Суддя Євген Волошин несподівано пішов на зустріч захисту. Він продовжив підсудній арешт, але дозволив вийти під заставу в 60 тисяч гривень. Її родина назбирала ці гроші. 18 березня Ткач вийшла на волю після року та трьох місяців арешту та в той же день відправилась додому в Лиман.
«Мені не віриться, що я на волі, [але] надіялась, що таке може статися, — сказала вона кореспонденту «Ґрат» у день звільнення. — У такому віці дуже тяжко… [Тепер] я додому. Щоб не сталося, я до діда. Хай там зі мною будь-що станеться, я хочу до нього… Що завгодно, аби зі своїми».
Під час суду адвокат Ухов заявляв про невинуватість Ткач. Він наполягав, що вона не обіймала посаду в окупаційній адміністрації, а виконувала обов’язки на виборній посаді, на яку її обрали ще до окупації, що дозволяє міжнародне гуманітарне право.
Але паралельно, як тільки Ухов вступив у справу, він почав вести з прокуроркою перемовини щодо затвердження угоди про визнання винуватості. На його думку, це був компромісний варіант, який дозволив би його клієнтці відносно швидко отримати м’якіший вирок.
«На самому початку прокурором мені було відмовлено. Протягом процесу я запитував ще один раз, мені також було відмовлено. Ми готувалися вже до або виправдовування, або обвинувального вироку. А коли ми дійшли до стадії допиту свідків, свідчення яких, наскільки я розумію, прокурора не влаштували, то вже прокурор сказала: давайте, можливо, щось укладати», — сказав Ухов «Ґратам».
На його думку, на позицію прокуратури вплинуло те, що єдиним свідком, який дав свідчення проти Ткач, був Щербак. Але, як вважає захисник, ці показання неможна враховувати, оскільки між свідком і підсудною були конфлікти, і він упереджений.
14 листопада Ткач підписала угоду з прокуроркою. За її умовами, підсудна повністю визнає провину, і отримає 5 років позбавлення волі з іспитовим терміном в один рік. Також Ткач взяла зобов’язання «сприяти розслідуванням у кримінальних провадженнях стосовно колаборантів Лиману» та передати заставу 60 тисяч гривень на рахунок Збройних сил України.
29 листопада суд зібрався, щоб затвердити угоду. Ткач брала участь в засіданні онлайн з Дружківського суду Донецької області. На запитання судді Волошина, чи визнає вона вину, підсудна відповіла «так». Після цього суддя затвердив угоду, визнав Ткач винною та призначив покарання, про яке сторони домовилися в угоді. Коли підсудний домовляється з прокуратурою про угоду, суд не розглядає інші докази. Тому суддя Волошин у вироці не давав оцінку показанням свідків.
Суддя Євген Волошин оголошує вирок Валентині Ткач, 29 листопада 2024 року. Фото: Олександр Дубина, Ґрати
Після засідання «Ґрати» подзвонили Ткач і запропонували прокоментувати вирок. Вона не захотіла це робити, побоюючись, що її слова можуть стати підставою для перегляду рішення.
У мікрорайоні «Північний» ніхто з вуличних крім Ткач не отримав підозру у колабораціонізмі. Але в сусідньому мікрорайоні «Комунальний» СБУ затримала вуличну Тетяну Потапенко. Вона також була заступницею мікрорайонної та зайняла її місце під час окупації.
Потапенко не визнавала провину та заявляла, що не підтримувала Росію і тільки хотіла допомогти місцевим жителям. На відміну від справи Ткач всі свідки дали свідчення на користь підсудної і підтвердили її версію. Але Індустріальний суд Дніпра визнав Потапенко винною, засудив на 5 років позбавлення волі, а потім цей вирок підтвердив апеляційний суд. Захист жінки подав касаційну скаргу. Скоро її має розглянути Верховний суд.
Матеріал створений за участю журналіста з Дніпра Олександра Дубини
Знайшли помилку в тексті?
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
