«Я гашу, а не розпалюю». Як суд обирав запобіжний захід заступнику голови відділу зовнішніх зв’язків УПЦ (МП), підозрюваному у розпалюванні релігійної ворожнечі та виправдовуванні російської агресії

Служба безпеки України 12 квітня оголосила заступнику голови відділу зовнішніх зв’язків Української православної церкви (Московського патріархату) Сама Українська православна церква не використовує у назві приставку «Московського патріархату». У травні 2022 року УПЦ заявила, що внесла до свого статуту зміни щодо незалежності УПЦ від Російської православної церкви. Проте Держслужба зі свободи совісті вважає, що канонічно УПЦ не розірвала зв'язків із РПЦ Миколі Данилевичу підозри у двох злочинах: розпалювання релігійної ворожнечі частина 2 статті 161 Кримінального кодексу та виправдовуванні російської агресії частина 2 статті 436-2 Кримінального кодексу . Слідчий знайшов ознаки цих злочинів у двох постах священника у телеграм-каналі, в яких він критикує Православну церкву України — опонентів УПЦ. Сам Данилевич відкинув звинувачення та заявив, що з початку повномасштабної війни різко засуджує російську агресію.

Прокуратура попросила Солом’янський суд Києва відправити священника під домашній арешт на час слідства, але суддя призначила йому лише особисте зобов’язання з’являтися до слідчого і здати закордонний паспорт.

Журналіст «Ґрат» побував на суді, де священникові обирали запобіжний захід, і в репортажі розповідає про нову справу проти УПЦ (МП).

«Моя патріотична позиція всім відома»

У залі Солом’янського районного суду немає вільних місць — усі лавки зайняли жінки середніх років у хустках та довгих спідницях. Це працівниці та парафіянки храму святителя Спиридона Тримифунтського, що розташований у Святошинському районі Києва. Вони прийшли підтримати настоятеля храму Миколая Данилевича. П’ять днів тому співробітники Служби безпеки України прийшли до нього з обшуками та оголосили підозри у розпалюванні міжрелігійної ворожнечі та виправдання російської агресії.

Данилевич — відома людина в Українській православній церкві. Він заступник відділу зовнішніх зв’язків церкви та часто представляє її за кордоном та у Всеукраїнській раді церков, до якої входять представники основних конфесій. За кілька днів до оголошення підозри він повернувся з Італії, де, за його словами, «займався пастирською опікою над українськими біженцями».

Священник Миколай Данилевич разом із парафіянками в залі Солом’янського суду Києва, 17 квітня 2024 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати

Відразу після обшуку він назвав звинувачення СБУ «безпідставними та абсурдними» та заявив, що його «патріотична позиція всім відома». Данилевич справді публічно засудив дії Росії ще в перші години повномасштабного вторгнення.

«Путін віроломно напав на нашу країну! Благословляємо всіх на захист України! Молимося і захищаємося! Церква з народом! Боже, Україну збережи!», — написав він у своєму телеграм-каналі о 6 ранку 24 лютого 2022 року.

Через три місяці УПЦ провела собор, який «висловив незгоду з патріархом Кирилом щодо війни» та прибрав зі свого статуту пункти про підпорядкування Російської православної церкви. Але Держслужба з етнополітики та свободи совісті проаналізувала ці зміни та вирішила, що канонічно УПЦ не розірвала зв’язків із Російською церквою і залишається її частиною.

Данилевич із цими висновками не згоден. Також він неодноразово критикував СБУ, яка з осені 2022 року влаштовує обшуки в будівлях УПЦ, звинувачуючи церкву в роботі на агресора. Крім того, він, як і решта керівництва УПЦ, не визнає канонічності Православної церкви України, яка підпорядковується Вселенському патріарху Предстоятель Константинопольської церкви, який вважається єпископом у спільноті православних помісних церков та духовним лідером православних християн у всьому світі. У 2018 року він видав томос (указ) про створення в Україні нової помісної церкви — Православної церкви України. та конкурує з УПЦ за храми та парафії.

Парафіянки та працівниці храму Данилевича не вірять у звинувачення проти свого настоятеля .

— Він з перших днів війни за Україну стояв і молився, щоби ворог відступив. У храмі постійно молебні проходять за хлопців, які служать, — каже парафіянка Людмила, чекаючи на засідання в залі суду.

— У мене син служить, — доповнює її Людмила Дворниченко, прибиральниця храму. — Я щотижня 36 записок з іменами воїнів подаю, щоб на молебнях згадували. Це мій син, його товариші по службі, мої родичі, хтось із Кривого Рогу, хтось із Закарпаття, за всіх молимося. І тут така несправедливість.

Привід для агресії

Суддя Олена Мазолевська відкриває засідання та дає слово прокурору Віктору Мазурцю. Він оголошує, у чому саме підозрюється священник. За його словами, Данилевич «на виконання свого злочинного наміру, спрямованого на розпалювання міжрелігійної ворожнечі» розмістив у своєму телеграм-каналі два пости.

Один із них — це його коментар до новини про те, що парафіяни Православної церкви України намагалися вигнати із храму священника УПЦ у селі Зносичі Рівненської області.

«Скільки вже біди натворила ця ПЦУ — і далі продовжує розсварювати, зіштовхувати людей (українців проти українців) по селах і містах України своєю руйнівною ідеологією», — написав Данилевич 12 серпня 2022 року.

Прокурор повідомляє, що правоохоронці надіслали цей текст на лінгвістичну експертизу. І експертка Київського інституту судових експертиз Діана Алдошина вирішила, що публікація містить «висловлювання, образливі для представників релігійної спільноти ПЦУ та спрямовані на формування взаємної недовіри та ворожнечі між віруючими».

Прокурор Віктор Мазурець в Солом’янському суді Києва, 17 квітня 2024 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати

Другий пост, до якого виникли претензії у СБУ, священник опублікував 26 березня 2022 року під заголовком «Церковне мародерство». У ньому він також критикує представників ПЦУ за те, що ті «захоплює парафії УПЦ, створюючи ворожнечу та розділення на релігійному ґрунті, що під час війни послаблює наше суспільство в єдності у боротьбі проти ворога».

«Бачу також, що вже знову з’явилися в ефірах їхні записні пропагандисти, і знову почали розкачувати ситуацію в релігійній сфері, знову нагнітають інфо-простір проти УПЦ. Невже вони до цих пір ще не зрозуміли, що саме вони такими своїми діями протягом попередніх років створювали привід Путіну для агресії?» — написав священник у пості.

У цій публікації експертка Алдошина знайшла не лише ознаки розпалювання ворожнечі, а й виправдання російської агресії. Чому і як експертка дійшла таких висновків, прокурор не пояснює.

Мазурець просить суд на два місяці відправити священника під домашній арешт. На думку прокурора, на волі Данилевич може втекти, вплинути на свідків та потерпілих, а також продовжити злочинну діяльність.

Версія захисту

Священника представляють два захисники: Володимир Задніпряний та Катерина Пегза. Обидва вважають підозри необґрунтованими та просять відмовити прокурору.

Пегза не згодна з тим, що її клієнт розпалював міжрелігійну ворожнечу. На її думку, він лише «висловлювався про насильство щодо священників та захоплення храмів», але «не ображав інші конфесії чи релігійні напрямки».

За версією адвокатки, у своїх постах Данилевич не виправдовував російську агресію, а лише констатував, що Росія використала ситуацію з УПЦ в Україні як привід для нападу.

— Хочемо нагадати, що 24 лютого 2022 року о шостій ранку Путін обґрунтував вторгнення до нашої держави офіційною заявою про утиски православ’я владою України, закликавши «відновлювати та очищати святі місця, які зараз забруднюються». Це цитата, — каже захисниця.

Адвокатка Катерина Пехза в Солом’янському суді Києва, 17 квітня 2024 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати

Її колега Задніпряний звертає увагу, що експертка Алдошина, яка проводила експертизу, використала російську літературу. Зокрема, книги «Мовна (мовна, вербальна) агресія: матеріали до енциклопедичного словника «Культура російської мови», видану у Красноярську, та «Лінгвістика екстремізму. На допомогу суддям, слідчим, експертам», видану у Москві. Адвокат вважає, що експертизи, які ґрунтуються на таких джерелах, варто визнати недопустимим доказом.

— Звертаю увагу, що така література взагалі не адаптована до українського законодавства. Вона орієнтована на законодавство країни-агресора, — вважає захисник.

На його думку, прокурор не обґрунтував ризики перебування його клієнта на волі. У зв’язку з цим адвокат просить відхилити прохання прокурора.

«Солодка та гірка вода з одного джерела»

Слово бере сам Данилевич і заявляє, що підозри «необґрунтовані та безпідставні». Він повідомляє, що в УПЦ відповідає за контакти з іншими релігіями та конфесіями, як в Україні, так і за кордоном, зокрема, в організації «Всесвітня рада церков» Організація зі штаб-квартирою в Женеві, заснована 1948 року, до складу якої входять представники 348 християнських церков .

— Коли ти там спілкуєшся, ти маєш з повагою ставитися до православних, католиків, греко-католиків, протестантів, юдеїв. І звинувачувати мене в тому, що я розпалюю міжрелігійну ворожнечу — це абсурд. Насправді, я займаюся тим, що її гашу, а не розпалюю. Я шукаю точки дотику, — заявляє священник.

Священник Миколай Данилевич в Солом’янському суді Києва, 17 квітня 2024 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати

Він каже, що ніколи не виправдовував російську агресію, а був «першим у своїй церкві», хто засудив Росію за повномасштабне вторгнення.

Данилович повідомляє, що двоє його рідних братів воюють у складі Збройних сил України. Один з них — Віталій Данилевич був захисником Маріуполя та пережив російський полон. Священник заявляє, що навесні 2022 року він сам брав участь у місії під командуванням головного управління розвідки України, учасники якої намагалися забрати військових та цивільних із заводу «Азовсталь», який перебував в оточенні російських військ.

— Я поїхав, бо це було потрібно, бо в підвалах «Азовсталі» був мій брат. Це був Великдень, і я взяв три писанки, сподіваючись передати йому. Не вийшло, але я поїхав задоволений, тому що я був ближчим до своєї родини, за кілька кілометрів від нього. Мій другий брат також воює. Мої двоюрідні брати воюють. Тому [дивно] звинувачувати мене, що я глорифікую Путіна… У Євангеліє є такі слова: не може з одного джерела одночасно текти солодка та гірка вода, — каже священник.

На його думку, справу проти нього відкрили, щоб «обмежити його міжнародну діяльність». Данилевич просить суд залишити його на волі, щоб він міг служити у церкві та викладати у духовній семінарії.

«Задоволений, що можна жити та діяти»

Суддя Мазолевська видаляється до дорадчої кімнати і через 15 хвилин повертається з рішенням. Вона не відправила священника під домашній арешт і призначила запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання. Суддя зобов’язала Данилевича на першу вимогу з’являтися до слідчого та до суду, а також здати паспорти для виїзду за кордон. Мазолевська оголосила лише резолютивну частину рішення, тому чим воно обґрунтоване — наразі невідомо.

Суддя Солом’янського суду Києва Олена Мазолевська оголошує рішення про забіжний захід, 17 квітня 2024 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати

Данилевич усміхається — він задоволений тим, що уникнув домашнього арешту.

— Задоволений, що можна жити та діяти. Можна служити, спілкуватися з людьми. Все добре, — каже він «Ґратам».

Парафіянки теж радіють — співають «Многая літа для отця Миколая та адвокатів» і по черзі обіймаються з настоятелем.

У прокурора, навпаки, спантеличений вигляд. Він має 10 днів на те, щоб оскаржити рішення, але він поки не вирішив, чи варто це робити.

— Ми ж ще не бачили, що суддя написав в обґрунтування такого рішення, — пояснює він «Ґратам», прориваючись через натовп парафіянок до виходу. — Потрібно ознайомитись, а потім уже буде ухвалено рішення.