«Затримали людину, повернули труп». Співробітників СБУ п’ять років судять за звинуваченням у катуванні жителя Донецька

Малюнок: В
Малюнок: В'ячеслав Юрченко, Ґрати

Восени 2014 року на блокпосту на виїзді з міста Ізюм був був затриманий житель Донецька Олександр Агафонов. Чоловіка запідозрили у співпраці з бойовиками «ДНР». На допит приїхали двоє співробітників Служби безпеки України. Після декількох годин «допиту» Агафонов помер. 

У 2015 році Військова прокуратура сил антитерористичної операції висунула звинувачення двом співробітникам спецслужби у катуваннях. «Ґрати» з’ясовували, чому судовий процес який почався чотири роки тому досі не закінчився, і чи багато ще таких справ. 

 

«З метою отримання інформації»

Олександр Агафонов мешкав у Донецьку разом з цивільною дружиною Яною Крошко. Літом 2014 року вагітна Яна поїхала до родичів у Мінськ. Восени Олександр відправився забрати її та новонародженого сина. 

Повертаючись додому сім’я заночувала у Харкові. Наступного дня їх зупинили на блокпосту на виїзді з міста Ізюм за підозрою у співпраці з бойовиками. За рішенням Антитерористичного центра при СБУ чоловіка доставили в ізюмський районний відділ міліції, хоча офіційного затримання та складення протоколу не було. Дружину з дитиною попросили зачекати у холі. 

Через декілька годин до відділку приїхали капітан Дмитро Кузька та підполковник Юрій Пухов – співробітники СБУ з Краматорська, де базувався Антитерористичний центр. Вони забрали Олександра і відвезли його до будівлі ізюмського відділку СБУ на допит. 

За три години Олександра повернули міліції. Чоловіку стало зле, міліціонери викликали швидку. Коли медики приїхали, чоловік був вже мертвим. Офіційно він помер через численні травми голови та всього тіла, ускладнених шоком – зафіксували медики. 

Пізніше міліціонери скажуть, що коли співробітники СБУ повернули Агафонова у районний відділ, він уже погано виглядав. Черговий поцікавився самопочуттям Олександра, проте співробітники СБУ відповіли замість нього що чоловік симулює. 

У 2015 році Військова прокуратура сил АТО закінчила розслідування і зібрала докази катувань, серед яких – свідчення свідків і результати слідчого експерименту за їх участю. За версією обвинувачення, Дмитро Кузька та Юрій Пухов «з метою отримання інформації про можливу причетність до терористичної діяльності застосували до громадянина Агафонова фізичне насильство у вигляді нанесення численних ударів руками і ногами по голові, тулубу і кінцівкам, а також здавлення шиї потерпілого». До того ж, СБУ так і не отримали підтвердження причетності Агафонова до терористичної діяльності. Вони повернули чоловіка у райвідділ міліції, де він помер. 

 

«Іменем України, в особі МВС та СБУ»

Дмитра Кузька та Юрія Пухова звинуватили одразу за трьома статтями Кримінального кодексу України: перевищення влади або службових повноважень співробітником правоохоронних органів, що спричинило серйозні наслідки (частина 3 статті 365 КК), тортури (частина 2 статті 127 КК) і залишення в небезпеці, що спричинило смерть людини (частина 3 статті 135 КК). Обвинуваченим загрожує до десяти років ув’язнення з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Ще у 2014 році Дмитра Кузька та Юрія Пухова відсторонили від роботи в СБУ на період розслідування. Згодом керівництво СБУ звільнило Кузько і не продовжили контракт, а Пухова знову відсторонили від посади, але вже за рішенням суду. 

У 2015 році Дзержинський районний суд Харкова відправив обох у СІЗО з можливістю вийти під заставу. Звинувачені внесли заставу і вийшли на свободу під особисте зобов’язання. 

У травні 2016 року їх справу почав розглядати Ізюмський міськрайонний суд Харківської області. Кожні два місяці суд подовжував обвинуваченим запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання і термін відсторонення Пухова з посади.

Окрім основної кримінальної справи адвокати В’ячеслав Ус та Інна Бабій, які представляють у суді Сергія Агафонова – батька загиблого – подали цивільний позов з вимогою матеріальної компенсації в 9 мільйонів гривень.

Цивільними відповідачами суд призначив Управління СБУ в Харківській області і Державну казначейську службу України.

«Державні органи, від імені України, в особі МВС і СБУ, незаконно затримали людину, не оформили жодного документа, а віддали труп. І ми намагаємося довести, що вони повинні відшкодувати збиток, – прокоментував «Ґратам» В’ячеслав Ус. – Але в законі про СБУ зазначено, що Служба безпеки сама відшкодовує збиток, навіть без рішення суду».

Батько і мати загиблого були на перших судових засіданнях, але згодом звернулись з проханням проводити слухання без них, оскільки їм важко їздити з Донецька.

Захисники обвинувачених кілька разів заявляли відвід судді, звинувачуючи його в упередженості і перевищенні повноважень. Вони також просили змінити підсудність кримінального провадження, щоб його розглядав суд, який «територіально не пов’язаний з місцем» ізюмського райвідділу міліції. Але суд відмовив.

Обвинувачені вину не визнають. «Ми вважаємо, що в смерті Агафонова винні співробітники міліції», – прокоментував «Ґратам» позицію захисту Михайло Головненко, адвокат Дмитра Кузько.

 

«Питання субординації»

Захисники обвинувачених заявляли у суді, що напередодні затримання Олександр Агафонов спілкувався по телефону зі своїм однокласником, який у той час воював у збройних силах «ДНР». 

Адвокати просили суд витребувати розшифровку цієї розмови. За версією сторони захисту, розшифровка має довести зв’язок Агафонова з бойовиками. Однак суд вирішив, що така інформація не може бути доказом в цьому кримінальному провадженні.

«Вони думають, що є інформація, яка могла дати право катувати і вбивати людину»,  – припускає представник потерпілого В’ячеслав Ус. 

Показання, які давали свідки під час судових засідань, говорять про відсутність координації між правоохоронними органами в перші дні АТО, – відзначили в Моніторинговій місії ООН з прав людини в Україні, представники якої стежать за процесом.

«Відповідаючи на питання про субординацію, начальник звинувачених заявив суду, що не було затверджених інструкцій про співпрацю між СБУ, Національною гвардією та міліцією, – зазначив в коментарі «Ґратам» Володимир Щербов, начальник відділу прав на фізичну недоторканність і прав людини в контексті збройного конфлікту Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні. – Згідно зі свідченнями, обвинувачені також не перевіряли, чи була жертва офіційно затримана, вони просто забрали його з відділку міліції без будь-яких документів, які дозволял б їм це зробити. А співробітники міліції дозволили».

 

«З такими доказами я до суду не пішов би»

У жовтні 2018 року закінчився термін повноважень судді Михайла Одарюка, який розглядав справу в Ізюмському міськрайонному суді. Після призначення нового судді, Петра Винниченко, справу почали слухати заново. Захист обвинувачених продовжила заявляти численні клопотання, в тому числі про повернення справи в прокуратуру. На думку захисту, в діях обвинувачених немає складу злочину, а досудове розслідування проведено з «численними недоліками». Але суд відхилив їх.

У серпні 2019 року один з обвинувачених звернувся до Харківського апеляційного суду про перенесення процесу до іншого суду. Він пояснював це тим, що в матеріалах є інформація про державну таємницю, а у суддів Ізюмського суду немає дозволу на доступ до неї.

«Секретні матеріали містяться в допиті начальника оперативно-маневреної групи СБУ, де він розкриває подробиці роботи спецслужби. Він також давав іншу версію події, про те що винні співробітники міліції», – пояснив «Ґратам» адвокат Михайло Головненко. Однак він не впевнений, що протокол цього допиту є в матеріалах справи, оскільки, за його інформацією, звинувачення «викинуло частину доказів».

Харківський апеляційний суд задовольнив позов захисників, і справу відправили до Орджонікідзевського районного суду Харкова, де його мають почати розглядати заново вже втретє. 

У справі немає документів які містять державну таємницю, – впевнені представники потерпілого В’ячеслав Ус і Інна Бабій. Вони звернулися в апеляцію, щоб перенести розгляд справи назад в Ізюм, але суд їм відмовив.

«Ми беремо участь в процесі з самого початку і ознайомлені з матеріалами справи. Секретного документа немає. Це також підтверджує прокуратура», – заявила «Ґратам» Інна Бабій.

Інна Бабій і В’ячеслав Ус вважають, що обвинувачені та їх захисники навмисно затягують процес, не даючи суду можливості перейти до дебатів.

«Якщо є достатньо доказів, судять швидко, – в коментарі «Ґратам» відповів на це Михайло Головненко, адвокат Дмитра Кузьки. – Я сам працював слідчим в СБУ і розумію, що з такими доказами я б до суду не пішов».

Однак, на думку представників потерпілого, доказів винуватості СБУшників достатньо.

Під час підготовчого засідання вже в Орджонікідзевському районному суді Харкова сторона захисту внесла клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. Причина – «не була перевірена версія про вчинення злочину іншими особами».

«… Не вказано, з якою саме групою осіб нібито діяли обвинувачені. Згідно з обвинувальним актом, обвинувачені умисно приховали факт безпорадності потерпілого, але не вказано, яким чином вони приховали факт його безпорадності, ввели в оману співробітників міліції, але не вказано, яких саме працівників міліції», – заявила сторона захисту.

На відміну від свого колеги в Ізюмі, суддя Віктор Черняк задовольнив клопотання і повернув обвинувальний акт до військової прокуратури «для усунення знайдених порушень». Прокурор Сергій Яровий не погодився з цим і подав апеляцію. Її розгляд призначили на 7 травня.

 

«Більше 15 проваджень»

«Той факт, що правосуддя не здійснилося через п’ять з половиною років після вбивства Олександра Агафонова, підриває віру в здатність української системи кримінального правосуддя притягати до відповідальності винних у злочинах, пов’язаних з конфліктом, особливо коли мова йде про співробітників СБУ», – зазнавич в коментарі «Ґратам» представник Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Володимир Щербов.

Місія стежить за більш ніж 15 кримінальними провадженнями щодо вбивств цивільних осіб, які за час конфлікту зробили імовірно співробітники СБУ або військовослужбовці. За спостереженнями представників Місії, ці справи або не розслідуються, або дуже повільно розглядаються в судах.

Так, цього року суд знову з самого початку розпочав розгляд справи про вбивство жителя Авдіївки Володимира Єрьоміна у 2017 році, в якому підозрюється співробітник СБУ Вадим Федорчук. Крім того, досі не розслідувана справа про викрадення жителя Лисичанська Олександра Мінчонка у липні 2014 року, в якому звинувачують учасника добровольчого батальйону «Айдар». Суд залишив його в СІЗО, але згодом звільнив, після чого обвинувачений виїхав з України.

«Хоч в деяких випадках винні не були встановлені через відсутність доказів або з інших об’єктивних причин, у Місії є достатньо підстав вважати, що відсутність прогресу була викликана відсутністю незалежності в розслідуванні, круговою порукою і політичною заангажованістю, особливо коли ймовірні порушники належать до лав збройних сил або правоохоронних органів, а також необгрунтованими затримками судового процесу», – сказав «Ґратам» Володимир Щербов.

57880 випадків перевищення швидкості зафіксовано в Києві за першу добу роботи камер автофіксації
57880

випадків перевищення швидкості зафіксовано в Києві за першу добу роботи камер автофіксації

Начальник поїзда про кишенькових злодіїв, дебоширів і повернення поліції в потяги «Скільки пасажирів побито, скільки провідників порізано»

«Скільки пасажирів побито, скільки провідників порізано»

Начальник поїзда про кишенькових злодіїв, дебоширів і повернення поліції в потяги

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів