За законом УРСР. Як і чому суд у Києві відхилив позов архітектора, який бореться проти знесення модерністської будівлі «Квіти України»

«Квіти України», 4 вересня 2022 року. Фото: Стас Юрченко
«Квіти України», 4 вересня 2022 року. Фото: Стас Юрченко

Улітку 2021 року компанія «Rockwill Group» вирішили частково знести в центрі Києва будівлю «Квіти України», збудовану у 80-х у стилі радянського модернізму. На її місці забудовник хотів звести восьмиповерховий офісний центр із підземним паркінгом. Але кияни влаштували протести, заблокували будівельну техніку і на кілька днів захопили будівлю. Ця акція дала старт великій кампанії за збереження історичного вигляду столиці.

Автор проєкту «Квітів», народний архітектор України Микола Левчук, подав позов проти забудовника щодо захисту авторських прав. Але наприкінці липня Шевченківський суд Києва його відхилив. Нещодавно опублікували повний текст цього рішення.

«Ґрати» ознайомилися з ним і розповідають, чому суд відмовив архітекторові та що тепер буде з «Квітами».

 

«Хіпстери на велосипедах зупинили техніку»

На початку літа 2021 року архітекторка Віталія Баркар гуляла у своєму районі і побачила, що довкола одного з будинків встановлюють паркан. Дівчину це стурбувало: огорожу ставили навколо «Квіт України» — однієї з її улюблених будівель в районі.

«У мене часто так було: йдеш, зупиняєшся і просто оцінюєш, наскільки гарно цей будинок вписаний в історичну забудову. Це мій професійний інтерес, я постійно вивчаю історію архітектури — як архітектори підходять до справи в різні періоди. І мене ця будівля цікавила, як вона вписана на розі вулиць. Плюс це моє особисте комфортне середовище, як мешканки району», — розповідає Баркар «Ґратам».

«Квіти України» збудовані у 1985 році. Спочатку там був найбільший у місті квітковий магазин та оранжерея. У 2000-х на його місці відкрився супермаркет «Бджілка».

«Квіти України», 16 червня 2021 року. Фото: Ярослав Савченко

Баркар обговорила із сусідами у чаті мікрорайону появу паркану і з’ясувала, що у «Квітів» новий власник. Компанія Rockwill Group на чолі з бізнесменом Олексієм Пишним викупила акції відкритого акціонерного товариства «Квіти України», якому з 90-х належав будинок. Новий власник вирішив перебудувати будівлю та звести там 8-поверховий офісний центр із підземним паркінгом. Перше, що зробив власник, — зрізав декоративний виноград, який обплітав будівлю ще з 80-х років. Мешканцям навколишніх будинків все це не сподобалося. Вони влаштували акцію протесту під назвою: «Я — з «Квітами» та закликали киян приходити з квітами і вазонами.

«Ми думали, що прийде 30 друзів, а прийшло 200 людей. Ти стоїш спочатку один, а потім усі приходять — із квітами, вазонами. Із сусіднього будинку вийшла бабуся, подарувала фіалку. Це був дуже об’єднуючий момент. Після цього ми зрозуміли: суспільство нас підтримує, і ми не здамося», — згадує Баркар.

У відповідь новий власник будівлі Олексій Пишний провів пресконференцію і заявив, що перебудовує будівлю законно — для цього є всі дозволи та документи. Він сказав, що у новому будинку буде парковка, фітнес-центр і коворкінг. Будівля у попередньому вигляді, на його думку, не підходить під ці цілі.

«Коли ми стали власниками будівлі, вона була в аварійному стані — і як комерційне місце просто не працювала, навіть супермаркет розміщувався там не за всіма правилами», — стверджував забудовник.

На пресконференції виступив архітектор Георгій Духовичний, якому забудовник замовив передпроєктні пропозиції — попередній архітектурний проєкт будівлі. Він запевнив, що намагався максимально зберегти елементи початкового проєкту, але переробив його з урахуванням вимог замовника. Протести киян він різко розкритикував.

Демонтаж будівлі “Квіти України”, 12 липня 2021 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

«Я не просто очікував, а був упевнений у тому, що чергова провокаційна організація так званих протестів щодо підбурювання населення та отримання якихось зисків буде обов’язково. Так і сталося. Цим займаються певні люди. Відомо, хто цим займається. На жаль, це люди, які не мають жодного підтвердженого професійного статусу», — сказав Духовичний.

На пресконференції власник будівлі Олексій Пишний пообіцяв, що остаточний проєкт будівлі буде визначений в результаті конкурсу. Але він так і не був оголошений. Натомість через п’ять днів до «Квітів» під’їхав кран і почав ковшем зносити будівлю.

До місця події стали стягуватися незадоволені городяни, переважно молодь. Вони повалили частину огорожі, забігли на будмайданчик і заблокували техніку. Після цього молоді люди ще кілька днів не покидали будівлю та влаштували чергування.

«Коли розпочався демонтаж, у нас не було плану протидіяти. Те, що сталося, — це був спонтанний прояв громадянського суспільства. Цим ніхто не керував. Це сталося само собою. Звичайні люди просто хіпстери на велосипедах зупинили будівельну техніку», — розповідає Баркар.

«Квіти» встояли, але будівельники встигли знищити скляні елементи фасаду та частину облицювання.

Центральна влада стала на бік протестувальників. Поліція порушила кримінальну справу про самовправство, в рамках якої суд заарештував будівлю. А міністерство культури внесло «Квіти» до списку об’єктів культурної спадщини.

Але на цьому боротьба не закінчилася. Забудовник оскаржив у суді рішення Мінкульту, А архітектор «Квітів» подав до Шевченківського суду Києва позов щодо власника будівлі, свого колеги Духовичного та компанії-підрядника про захист авторських прав.

 

Радянський кодекс

Головний автор проєкту «Квітів» — 82-річний народний архітектор України Микола Левчук. У 1979 році в Києві був оголошений конкурс проєктів квіткового магазину-оранжереї, і перемогу здобув колектив архітекторів та інженерів під його керівництвом. 1986 року Левчук отримав за «Квіти» премію «Будинок року» від Спілки архітекторів України.

Розгляд його позову проти нового власника будівлі затягнувся більш як на рік. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Левчук поїхав у Німеччину і попросив там статус біженця. У суді він брав участь по відеоконференцзв’язку. Кожне засідання він розпочинав із вітання: «Слава захисникам України! Слава захисникам «Квітів України!».

Архітектор Микола Левчук бере участь у засіданні дистанційно, 28 липня 2022 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати

У позові він заявив, що має авторські права на проєкт «Квітів України» і саму будівлю. За чинним українським законодавством, ці права полягають у тому, що він може «вимагати збереження твору і протидіяти будь-якому його перекручуванню, зміні чи посяганню». Левчук вважає, що забудовник зробив таке посягання, коли почав зносити будівлю.

«Головну частину будівлі, яка створює її образ, було знищено. Причому зруйнували не російські ракети, а ковш екскаватора товариства «Амбас»… Правових підстав для таких дій відповідача не було. Проєктом підготовчих робіт… не передбачено демонтажу частини будівлі», — обурювався Левчук на засіданні.

Він заявив, що на його авторські права зазіхнув і його колега Духовичний, коли використовував його креслення під час підготовки передпроєктних пропозицій.

Левчук також наполягав: згідно із законом «Про архітектурну діяльність», він, як автор, має «переважне право на внесення змін до збудованого твору у разі його реконструкції». На думку позивача, відповідачі порушили це правило, коли почали переробляти та зносити будівлю без його відома.

Левчук зазначив у позові, що через порушення авторських прав постраждала його ділова репутація. У зв’язку з цим, він вимагав відшкодувати йому 100 тисяч гривень моральної шкоди. А також — припинити реконструкцію «Квітів» і відновити будівлю за рахунок власника, відповідно до початкового проєкту.

Забудовника та архітектора у суді представляв адвокат Дмитро Сергєєв. Самих відповідачів на засіданні не було, хоча суд викликав для допиту бізнесмена Олексія Пишного.

Його представник просив відхилити позов. Адвокат заявив, що до ситуації з «Квітами України» не застосовуються чинні норми про авторське право. За його словами, вони з’явилися у законодавстві після того, як Левчук спроєктував будівлю, а закон зворотної сили не має. На думку відповідача, у цій ситуації потрібно застосовувати радянський Цивільний кодекс, ухвалений 1963 року. За цим документом, стверджував відповідач, Левчук не має права розпоряджатися долею будівлі. Він має право лише на архітектурний проєкт, і лише частково — вони належать не лише Левчуку, а всьому колективу авторів «Квітів», який він очолював.

Суддя Шевченківського суду Києва Дмитро Мальцев оголошує рішення щодо позову Миколи Левчука, 28 липня 2022 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати

Справу розглядав суддя Дмитро Мальцев — заступник голови Шевченківського суду. 28 липня він прийняв рішення: відмовити Левчуку у задоволенні позову. Через місяць був опублікований повний текст рішення. 

Із нього випливає: суддя погодився з аргументом відповідача про те, що в ситуації з «Квітами» повинен застосовуватися лише радянський Цивільний кодекс, а не норми про авторське право. Суддя зауважив: за цими нормами Левчук не може вимагати, щоб забудовник погоджував з ним реконструкцію. Він має лише «немайнові» авторські права на проєктну документацію «Квітів України». Це означає: якщо проєкт будівлі десь публікується, він має відповідати оригіналу і там має стояти прізвище автора. Інших прав на проєкт чи участь у реконструкції архітектор, на думку суду, не має. Тому суддя Мальцев відмовив у задоволенні позову.

Це рішення засмутило учасників протестів за збереження «Квітів». Навіть незважаючи на повномасштабне вторгнення Росії, вони продовжували свою діяльність і приходили на кожне засідання.

Але процес ще не програний. Левчук має намір подати апеляцію.

Він та його адвокатка Лідія Клімків не згодна з рішенням суду. На її думку, суд необґрунтовано вирішив не застосовувати чинні норми про авторське право. У Цивільному кодексі України 2003 року зазначено: його норми застосовуються до прав, які виникли до його ухвалення, якщо ці права продовжують діяти.

«У Левчука права діють. Це авторські права, доки він живий, вони діють. Це означає, що суддя мав застосувати чинний Цивільний кодекс і чинне законодавство про авторське право, на яке Цивільний кодекс посилається», — наполягає адвокатка.

За її словами, вона називала цей аргумент у позові, але суддя ніяк не прокоментував його у рішенні і використав лише доводи забудовника з цього приводу.

Учасники кампанії за збереження Квітів України слухають рішення суду, 28 липня 2022 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати

По-друге, адвокатка вважає, що і за радянським кодексом авторські права Левчука поширюються не лише на проєкт «Квітів», а й на саму будівлю. Все це Клімків збирається вказати у скарзі.

Розгляд апеляції відбуватиметься без одного з відповідачів — автора передпроєктних пропозицій Георгія Духовичного. 1 вересня він помер. Йому було 68 років.

Навіть якщо архітектор програє і в апеляційному суді, це не означає, що забудовник може почати реконструкцію. По-перше, будівля перебуває під арештом у кримінальній справі про самоправство. По-друге, минулого року «Квіти» стали пам’яткою культури і реконструювати її можна лише з дозволу Мінкульту. Щоправда, забудовник оскаржує це рішення у суді, тому все ще може змінитися.

2 місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання
2

місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду «Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

«Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів