У жовтні 2019 року в Криму затримали українського націоналіста, члена партії «Свобода» Олега Приходька. Під час обшуку співробітники ФСБ знайшли в нього в гаражі вибухівку і звинуватили в підготовці теракту в міській адміністрації Сак, а пізніше і генконсульстві Росії у Львові. Сам Приходько стверджує, що його справа повністю сфальсифікована. У Криму його називають «другим Володимиром Балухом», за аналогією з колишнім кримським в’язнем, якого судили за зберігання вибухівки — він також стверджував, що її підкинули.

Наприкінці травня 2020 року Південний окружний військовий суд в Ростові-на-Дону почав розглядати справу Приходька.

«Ґрати» розповідають, чим зацікавив російські спецслужби зварювальник з кримського села Оріхове, як його адвокат розкрив фальсифікацію справи і як на це відреагував суд.

Краса і «Свобода»

Олегу Приходьку 62 роки, все життя він провів у Криму. Заробляв, в основному, зварюванням по металу і ковальською справою. У 2014 році вони з дружиною Любов’ю переїхали в село Оріхове Сакського району, а квартиру в Саках залишили дочці. Після переїзду практично весь вільний час подружжя витрачало на ремонт будинку.

«Він справжній трудівник, в нього навіть малювати часу не було, а він дуже це любить. Якщо йому робили замовлення на ворота або решітки, він намагався зробити настільки гарно, щоб людям подобалося. В його розумінні, у всьому повинна бути краса. Людина, яка робила красу, не може когось вбивати», — розповідала його дружина Любов Приходько «Ґратам».

До анексії Приходько очолював осередок націоналістичної партії «Свобода» в Сакському районі, але коли у 2014 році Держрада Криму визнала її забороненою — відійшов від справ, але іноді приїжджав до Києва на зустрічі з друзями і однопартійцями. Дружина Приходька його діяльність в «Свободі» описує як не надто активну: іноді роздавав газети, виступав на протестних акціях, одного разу вони обидвоє були членами виборчої комісії в Саках на виборах до Верховної Ради. Вона каже, що навіть «при Україні займатися такою політикою було не можна», маючи на увазі націоналістичну ідеологію партії.

В ніч з 18 на 19 квітня хтось облив фарбою і розбив бюсти Володимиру Леніну і Сергію Кірову в Саках. Керівник місцевого осередку партії «Російська громада Криму» Станіслав Матвєєв звинуватив в цьому активістів «Свободи». Додому до Приходька прийшли з обшуком співробітники СБУ, але підтвердити причетність Приходька до того, що сталося, вони не змогли. В грудні 2013 року він кілька разів їздив на Майдан, брав участь у штурмі будівлі Київської міськради.

Після захоплення півострова у 2014 році Приходько відмовився визнавати російську владу: він написав відмову від нового громадянства і паспорта і відкрито обурювався подіям, що відбулися. В знак протесту він повісив у себе в дворі український прапор поряд з британським «Юніон Джеком» — вони з дружиною слухали англійський рок.

Олег Приходько. Фото: Олександра Єфименко

Починаючи з 2014 року до Приходька кілька разів з обшуком приходили російські правоохоронці. Формально — шукали зброю і наркотики, посилаючись на оперативну інформацію. Любов Приходько вважає, що таким чином чоловіка просто хотіли «витурити» з Криму, але він їхати нікуди не хотів.

У червні 2016 року, напередодні дня міста, Приходька заарештували на три доби за українські номери на автомобілі, на той час вже заборонені для використання в Криму. В лютому 2019 року під час чергового обшуку вдома у Приходька знайшли портрет Степана Бандери, прапор партії «Свобода», чорно-червоні прапори забороненого в Росії «Правого сектора» і два пластикові автомати, які забрали на експертизу. Сам він пояснював, що це — сувеніри, а футболки зі свастикою — фотографію в ній силовики знайшли в телефоні Приходька — у нього немає з 2010 року. В червні того ж року його оштрафували на 2000 рублів за демонстрацію нацистської символіки — за татуювання зі свастикою на руках. Вони в нього ще з молодості: у 80-х роках минулого століття Приходько провів кілька років в ув’язненні за хуліганство.

«На початку 80-х батько відсидів три роки за хуліганство. Там же, у в’язниці він собі зробив кілька наколок в знак протесту проти радянської влади. Йому тоді було трохи більше двадцяти, розумієте? З тих пір нічого більше собі не набивав і нацистом ніяким не був», — розповідала дочка Приходька Наталія Афанасьєва.

За словами дружини, Приходько цікавився німецькою армією часів Третього Рейху, її технікою і озброєнням, але нацистських поглядів не притримувався. Вдома у них стоять цілі панорами з моделей танків і фігурок солдат СС, які зробив Приходько.

У вересні 2019 року їх обох викликали на допит в кримське управління ФСБ в Сімферополі. На вході вилучили телефони та ключі — згадував потім Олег Приходько в суді. Слідчий, ім’я якого він не запам’ятав, розпитував про Майдан і про роботу Приходька. Майстер по металу описував слідчому, як працює, з чого варить електроди, чим розводить фарби. Розповів, як зробив металеву троянду на перилах біля входу в квартиру дочки. Пізніше все це виявилося в матеріалах справи про підготовку терактів.

Ближче до кінця вересня подружжя Приходьків почало помічати за собою стеження. Одного разу, Олег не витримав, вийшов з машини, підбіг до автомобіля, з якого стежили, і закричав: «Що ти хочеш? Чого тобі від нас треба?». Після цього спостерігачі розвернулися і поїхали. Любов стверджує, що періодично помічала цю машину біля гаража, який її чоловік використовував в якості майстерні.

9 жовтня 2019 в будинок в селі Оріхове, куди вони недавно переїхали, прийшли співробітники ФСБ і попросили Олега Приходька проїхати з ними для огляду гаража.

«Мені нема що приховувати, поїхали», — сказав він і на цілу добу зник разом з оперативниками.

Відро вибухівки

Разом з групою з вибухотехніка Олександра Голубєва, оперативників Володимира Стецика і Андрія Землякова, кількох спецназівців в масках і двох понятих Приходько приїхав оглядати власний гараж. Він сказав, що всередині немає ніяких заборонених предметів і сам же відкрив опергрупі ворота.

Практично відразу співробітники ФСБ знайшли «металеве відро, всередині якого знаходився предмет з ознаками саморобного вибухового пристрою». Це був корпус вогнегасника і окремо запал для ручної гранати УЗРГМ-2. В цьому ж гаражі співробітники виявили пляшки, що «нагадують «коктейлі Молотова», шматок поролону, розчинник «White spirit», моток ізоляційної стрічки, частини вогнегасника, тротилову шашку-200 і зварювальні електроди. Вони вирішили, що з усього цього можна зібрати вибуховий пристрій, який має елементи ураження.

Після цього Приходька відвезли в управління. Підписати протокол огляду на місці він відмовився, відразу заявивши, що виявлені в гаражі речі йому не належать. Замість цього він запропонував співробітникам оглянути свій другий гараж по сусідству, але їх ця пропозиція не зацікавила. Всю знайдену вибухівку сапери тут же знешкодили і вилучили.

«Я коли гараж відкривав, був спокійний. Не розумів тільки, чому така армія за мною приїхала. Там подивилися, тут подивилися, а потім начальник демонстративно говорить: «О, хлопці, дивіться «коктейль Молотова». А другий лізе на полицю і дістає цинкове відро з тротилом. А у мене цинкового відра взагалі не було в господарстві, як і тротилу. Я взагалі не розумію, де це можна придбати. А в мене цього навіть не запитали. Багато дивного. Я їх відразу запитав, навіщо вони мені таку підлість роблять. Але я не здивувався, знав, що якусь гидоту мені готують, до мене останнім часом була підвищена увага», — пізніше розповідав Приходько, будучи вже в якості підсудного.

Всю наступну ніч його допитували у відділку, не даючи заснути. У перерві до нього підійшов чоловік і під виглядом лікаря запитав про стан здоров’я, попросив відкрити рот і провів там ватною паличкою — взяв зразки слини. Зараз захист Приходька вважає, що після цього його ДНК з’явилося на знайденій в гаражі вибухівці.

Лікар, який відібрав зразки ДНК Олега Приходько. Фото малюнка Приходько надано захистом

«Те, що це справа сфальсифікована підтверджується, в першу чергу, тим, що в нього вночі під виглядом огляду якась людина відібрала зразки біологічного матеріалу з порожнини рота. Ми вважаємо, що це було необхідно для того, щоб фальсифікувати наявність його слідів на вилученій вибухівці. Саме поведінка співробітників ФСБ свідчить про те, що вони знали, куди йдуть і знали, де шукати. Їхали вони не на конкретну адресу, а за координатами, вказаними слідчим. Наявність вибухотехніка [в опергрупі] це теж підтверджує», — каже адвокат Приходька Назім Шейхмамбетов.

О 5 ранку наступного дня співробітники ФСБ приїхали до Приходька додому в Оріхове і провели обшук і там. В результаті виявили під горщиком з квітами флешку, а у валізі з одягом — телефон російського виробника BQ (смартфони BQ регулярно фігурують серед речових доказів у справі Хізб-ут Тахрір, компанія випускає телефони, дозволені до використання в рядах збройних сил РФ — Ґ). Вилучили їх і два ноутбуки. Дружина Приходька сказала, що ні телефон, ні карта пам’яті їм не належать і зазначила це в протоколі.

«Флешку підкинули, її там не було ніколи. Це мої квіти, я знаю, що там лежить. Горщик маленький, я тільки паросток посадила, а флешка велика, пузата. В кімнаті стоїть валіза, куди я складала речі, які не вмістилися в шифоньєр. Лазили як хотіли, я навіть не встигала дивитися, що вони роблять», — згадує Любов Приходько.

Після цього її відвезли на допит в управління ФСБ на бульварі Франка в Сімферополі. По дорозі їй кілька разів телефонували, вона намагалася відповісти. Тоді, за її словами, оперативник вирвав у неї з рук телефон, а на прохання повернути відповів, що зараз «покладе її мордою в підлогу і одягне на неї наручники». Майже кожного засідання в перерві Олег Приходько згадує, матюкає цього співробітника і додає, що «він в житті своїй дружині поганого слова не сказав, а окупанти собі дозволили так себе повести».

Поки Любов везли в управління, їх з Олегом дочка Наталя шукала батьків і, дізнавшись про затримання, подзвонила адвокату Назіму Шейхмамбетову.

Після початку масових репресій проти нелояльних українців і кримських татар на півострові, активісти, родичі ув’язнених і адвокати об’єдналися в організацію «Кримська солідарність». У неї з’явилася гаряча лінія, на яку можна було звернутися під час обшуків і затримань. Шейхмамбетов був серед юристів, які співпрацюють з «Кримською солідарністю».

Він тут же вирушив до будівлі відомства і встиг біля входу в управління крикнути Любові Приходько не давати свідчень, посилаючись на 51 статтю Конституції, яка дозволяє не свідчити проти себе і близьких родичів. Вона так і зробила, на питання слідчого відповідати не стала. Незабаром її відпустили.

План кімнати кримського управління ФСБ, де допитували Олега Приходько після затримання. Фото малюнка Приходько надано захистом

Того ж ранку оперативники ФСБ прийшли з обшуком до помешкань двох друзів Приходька: Тимура Іріха та Володимира Кунцова. Перший з них живе в Оріховому, інший — в Саках. Після обшуку обох відвезли на допит до Сімферополя. Пізніше на суді Тимур Іріх розповів, що за день до цього він був на дні народженні друга, перебрав з алкоголем і до допиту ще не отверезів. Співробітники ФСБ навіть налили йому чарку горілки, щоб він похмелився. Справу проти Приходька він назвав в суді маячнею і сказав, що той був просто неугодним російській владі через своє ставлення до приналежності Криму.

«Я не вірю, що він збирався адміністрацію підірвати. А те, що він сказав, що посольство у Львові по цеглинці розбере, так це емоції», — говорив Іріх в суді.

Те ж саме говорив колишній голова адміністрації Сакського району Володимир Кунцов, з яким Приходько дружить більше десяти років.

Цього ж дня, коли пройшов обшук в Дружківці, Київський районний суд Сімферополя заарештував Приходька за звинуваченням у незаконному виготовленні вибухових речовин і підготовці до терористичного акту. В січні наступного року Приходьку інкримінували ще й незаконне придбання та зберігання вибухівки. Всі три справи були об’єднані в одне провадження. У квітні його перевезли з Криму в СІЗО Ростова-на-Дону.

Одна справа — п’ять епізодів

«Приходько Олег Аркадійович вчинив приготування до вчинення злочину — терористичного акту, а саме пошук, виготовлення засобів і знарядь вчинення злочину, спрямованих на вчинення вибуху, залякування населення, що створює небезпеку загибелі людини, заподіяння значної майнової шкоди і настання інших тяжких наслідків, з метою дестабілізації діяльності органів влади та впливу на прийняття нею рішень, при цьому злочин не було доведено до кінця з не залежних від нього обставин», — йдеться в обвинуваченні.

Олег Приходько у дворі Київського райсуду Сімферополя. Фото: «Кримська солідарність»

За версією слідства, Приходько задумав теракти, тому що дотримувався «ідеології Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії та Організації українських націоналістів». Ідеї ​​обох організацій мають на увазі використання терору і диверсій для досягнення цілей, тому підсудний планував підірвати Сакську адміністрацію і підпалити генконсульство РФ у Львові — вважає слідство. Зробити він це хотів, щоб вплинути на російський уряд і змусити повернути Крим Україні. Теракти він планував в період з березня 2014 по липень 2019. На флешці слідство виявило інструкції з виготовлення вибухівки, матеріали про прийоми та методи ведення терористичної діяльності та схеми будівлі адміністрації Сак, а в гаражі — безпосередньо вибухові речовини. Під час підготовки теракту у Львові Приходько зв’язувався зі спільником — невстановленою особою, яка проживає в Україні, за допомогою того самого знайденого при обшуку телефону BQ. Притримуючись однакових радикальних націоналістичних переконань, вони планували підпалити генконсульство разом. Приходько придбав, виготовив та зберігав у себе в гаражі вибухові речовини. Коли конкретно Приходько збирався влаштувати теракти — невідомо, адже йому завадили співробітники УФСБ.

Невідомі номери

Крім результатів обшуків і експертиз, які підтверджують, що знайдені в гаражі речовини дійсно вибухонебезпечні, і зв’язок підсудного з ними, обвинувачення базується на матеріалах прослуховування розмов Приходька і його СМС-листування з телефону BQ. Його на одному із засідань оголосив прокурор. Переписка коротка, але є одна особливість: час вхідних повідомлень — 18 вересня 2019 року підкреслено вірно. Перше повідомлення надійшло о 14:59. А ось всі вихідні смс, які, за версією обвинувачення, відправив Приходько, — з обнуленим лічильником часу, починаючи з 00:26 1 січня 2019 року.

Адвокат Назім Шейхмамбетов (праворуч), Сергій легості (другий зліва). Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

«Обвинувачення використовує в якості одного з доказів підготовки теракту листування Олега Аркадійовича з невідомою особою з України. Обвинувачення її не встановило. При цьому ні телефон, ні номер Приходьку не належали. Чий насправді номер ми не знаємо. Сам підсудний СМСками ніколи не користувався», — розповів «Ґратам» адвокат Назім Шейхмамбетов.

Учасники листування в матеріалах справи позначені літерами М — під якими слідство має на увазі Приходька, і М1 — невідомий абонент з українським номером.

М1: «Слава Украине! Телефон этот кто-нибудь знает?»

 — перше смс приходить 18 вересня, о 14:59.

М: «Героям слава. Нет, все чисто» 

— відповідь на нього йде з обнуленим лічильником 1 січня о 00:26.

М1: «Что конкретно ты хотел во Львове?».

М: «Кацапское посольство сжечь».

М1: «Хорошо. Хлопци есть. Коктели замешаем».

М: «Заебись когда?».

М1: «Осенью может в октябре. Хуй знает сгорит или нет но подпалим знатно».

М: «Спасибо хлопцы! Готов поддержать вас в крыму».

М1: «Чтобы москали поняли что за каждый день окупации будут умываца кровью, надо разъебать их в Крыму».

М: «Я готовлюсь взорвать местную администрацию кацапов и показать кремлю

что крым надо вернуть украине», — фраза майже слово в слово повторює версію слідства з обвинувального висновку.

М1: «Алик ты будешь нашим героем».

М: «А потом если не дойдет то начнем освобождать».

М: У меня все готово, переход через кордон тоже. Героям слава

Це коротке листування — єдине, що було виявлено в телефоні BQ. Ніяких інших листувань і прослуховувань розмов, які б Приходько вів з цього телефону в справі немає. Додаток GetContact, який показує, як номер телефону записаний у контактах в інших користувачів видає тільки один результат — у когось в контактах номер BQ, який нібито належав Приходьку, підписаний як «Ірина Володимирівна». При спробі додзвонитися на цей номер автовідповідач повідомляє, що абонент в мережі не зареєстрований.

Розбіжність у часі вихідних і вхідних повідомлень фахівець з МТС, допитаний в суді, пояснив тим, що вхідні повідомлення телефон приймає, спираючись на час мережі, а вихідні — на свій власний. При першому запуску телефону користувач може пропустити установку дати і часу. Телефон при кожному включенні пропонує встановити їх вручну, а автоматично на цій трубці економ-класу не передбачено. Модель BQ Art L + з’явилася на ринку в червні позаминулого року. Можна припустити, що саме тому час за замовчуванням на ній — 1 січня 2019-го.

Олег Приходько під час засідання суду. Фото: Ґрати

Захист попросив білінг цього номера. В МТС відповіли, що номер, про який йде мова, був зареєстрований на якогось Сергія Зав’ялова. При цьому оператор не зміг відповісти на питання про місцезнаходження базових станцій, до яких підключався абонент, тому що вони знаходяться у відомстві кримського мобільного оператора «К-Телеком». Він зареєстрований в Краснодарі і використовує українські частоти «МТС-Україна».

Пізніше звідти надійшла відповідь про розташування базових станцій, до яких підключався абонент, що дзвонив з телефону BQ. Таких станцій було дві: в Оріховому і Володимировому — довколишніх селах Сакського району. При цьому, за словами фахівця МТС, телефон може підключатися до базових станцій на відстані до 35 км від його фактичної геолокації. Це залежить від рельєфу місцевості, погодних умов і поширення радіохвиль на території.

На прохання допитати Сергія Зав’ялова прокурор відповів, що співробітники ФСБ ще на попередньому слідстві з’ясували — такої людини не існує. Він ніколи не був зареєстрований на території Росії, а вказані ним паспортні дані належать якійсь Лілії Шабановій. Адреси, зазначеної «Зав’яловим» не існує на карті Сімферополя з 1994 року.

За допомогою генконсульства України в Ростові-на-Дону захисту вдалося отримати й інформацію про геолокацію номера, з якого Приходьку телефонував невідомий чоловік з України. Білінг показав, що телефон підключався до базової станції в селі Чонгар Херсонської області. Воно знаходиться всього за п’ять кілометрів від кордону з Росією.

Адвокат Назім Шейхмамбетов спеціально провів експеримент. Він приїхав в село Медведівка Джанкойського району за 17 км від Чонгара. Перед цим придбав телефон BQ, аналогічний тому, що вилучили під час обшуку в Приходька, і вставив туди українську сім-карту оператора Life. З неї він подзвонив і відправив смс на свій власний телефон з російської сімки. Дзвінок пройшов, повідомлення було доставлено. Це підтвердило, що українські оператори мобільного зв’язку працюють і в Криму, а людина, що дзвонила Приходькові нібито зі Львова цілком могла перебувати і на території півострова.

Захист звернувся в сімферопольський магазин, який продає стільникові телефони, і з’ясував, що обидва телефони — і знайдений в житлі Приходька, і той, з якого дзвонили з села Чонгар — були куплені в одній точці продажу в один день за одну грошову купюру. Їх придбав невідомий всього за чотири дні до початку прослуховування з боку ФСБ і за шість до листування, яке виявило слідство.

Всі свідки, з якими Приходько спілкувався до свого арешту заявили, що писати смс-ки він не вмів і користуватися сучасною електронікою вмів погано.

«Ви йому дайте номер телефону чийсь записати, він не впорається. Він навіть не вміє цього робити, не кажучи вже про смс»- говорив у суді свідок Олександр Вініченко, який багато років дружив з підсудним.

Другий телефон у Приходька свідки теж ніколи не бачили. Пам’ятають у нього тільки один номер і один телефон — старенький Blackberry, яким він користувався багато років.

Невдала фраза

На засіданні, де досліджували письмові докази, Олег Приходько заявив, що його судять тільки за фразу з підслуханої силовиками розмови з його другом Тимуром Іріхом. Тоді він скаржився на відсутність адвоката під час адміністративного переслідування за нацистську символіку у вигляді татуювань.

«Якщо справа піде, ніякого захисту в мене тут не буде, в мене дах поїде, я в Київ приїду, я просто, не соромлячись, не побоюся ні поліції, нічого, я підпалю їх, це, закидаю, це, «коктейлями Молотова» посольство їх кацапське … », — обурювався Приходько Іріху у вересні.

Олег Приходько в суді по відеозв’язку. Фото надано адвокатом Сергієм Легостовим

В суді він пояснив ці слова емоціями через відсутність в той момент адвоката.

«Я в житті б ніколи не поїхав нікого підривати і навіть не думав про такі речі, тому що голова була зайнята іншим — роботою», — доказував Приходько.

Він згадав, як йому телефонували з невідомого номера з України, нібито зі Львова, і російською мовою просили «підтримати в Криму». Хто йому дзвонив, він так і не зрозумів, з розмови це теж неясно. При цьому діалог невідомий закінчив фразою «Героям слава», яка в традиційному привітанні українських націоналістів слідує за «Слава Україні», а не навпаки. У розшифровці цієї телефонної розмови невстановлена ​​особа позначена літерою М. О.А. — Олег Аркадійович.

М.: Алло! Алик? Слава Украине!

О.А.: Героям слава!

М.: Слухай, я тут слышал, что тебя немного москали попресовали?

О.А.: Так…

М.: Ну, мы это так не оставим.

О.А.: А кто звонит?

М.: Слушай, я сейчас не могу ничего говорить. Через неделю тебе всё расскажут.

О.А.: А, хорошо.

М.: Вот. Ты вопросов не задавай, потому что нас могут слухати и ваши, и наши. Слухай, короче, я тебе скажу так: во Львове мы всё разъебашим нормально. Трэба шоб ты поддержал нас тут, там где ты.

О.А.: Угу.

М.: Всё буде хорошо. И трэба шоб ты поддержал нас тут. Ну, там, где ты есть.

О.А.: Ага.

М.: Так шо, ты имей в виду. Я тебе буду писать на другой номер, понял?

О.А.: Ага.

М.: Ну, времени мало. Пока все. Давай, героям слава!

О.А.: Слава Украине! Героям слава.

Приходько назвав і цей дзвінок і смс-переписку «повною лажою», маючи на увазі її фальсифікацію. І він, і його близькі стверджують, що він взагалі не користувався смс-повідомленнями і навіть не вмів їх писати. Те, що в його звичайному телефоні Blackberry ніяких смс не знайшли, це опосередковано підтверджує.

В розмові з Іріхом йшлося про посольство Росії в Києві, але Приходьку інкримінують підготовку теракту в генконсульстві у Львові. В матеріалах справи є ще один запис прослуховування розмови Приходька з невстановленою особою зі Львова. Зі змісту розмови стає ясно, що Приходько звертається до знайомих в Україні за допомогою. Він обурений переслідуванням українських активістів в Росії і просить поставити запитання з цього приводу консулу Росії.

О.А. — Я за флаг украинский, меня тягает эта мразь, а там эта мразь ходит без оглядки. И почему у сепаров в Украине адвокаты есть, и почему сепаров выпускают в Украине на свободу? А тут у патриотов украинских адвокатов даже нет, потому что они запугали… адвокатов всех. Почему так? Вот украинский патриот, вот такой вопрос задают. Почему так?

М. — Конечно, я займусь этим вопросом.

О.А. — Пусть наши патриоты, побратимы выдернут эту тварюку из посольства, дождутся, выйдет ли она или будет заходить туда. Пусть спросят у этой тварюки, почему так происходит.

Співрозмовник Приходька погоджується і каже, що потрібно зібрати громадських активістів і журналістів, щоб публічно поставити запитання російському генконсулу. Він обіцяє цим зайнятися і прощається з Приходьком.

Звідки взялася вибухівка

Дружина Приходька стверджує, що флешку, на якій знайшли матеріали про способи виготовлення саморобних вибухових пристроїв, прийоми та методи ведення терористичної діяльності, карти, схеми розташування та фотографії Сакської міської адміністрації, теж підкинули. Співробітники ФСБ, допитані в суді, ці звинувачення заперечують і кажуть, що випадково її знайшли, як і телефон. При цьому телефонів у будинку Приходька було декілька, але забрали вони тільки два. Решта були поламані, і їх оформляти як речові докази правоохоронці не стали.

Під час судового слідства на флешці несподівано виявили віруси. Їх вдалося швидко усунути і досліджувати матеріали, які там зберігаються. На карті пам’яті зберігалося кілька файлів зі схемами будівлі адміністрації Сак і «Азбука домашнього тероризму» — книга по створенню вибухівки. На суді з’ясувалося, що папка, в якій зберігалися всі файли була створена 28 жовтня 2019 року — Приходько в той час вже знаходився в СІЗО.

Сам він стверджує, що і флешку, і вибухівку, знайдену в нього в гаражі, йому підкинули. Захист вважає непрямим підтвердженням цьому те, що слідча група, яка проводила обшук одного його гаража, не стала навіть відкривати другий.

Слідство походження матеріалів для виготовлення вибухівки встановити не змогло. У справі є тільки вибухотехнічна експертиза, яка підтверджує, що ці речовини дійсно є вибухівкою і небезпечні для суспільства. Свідки з числа друзів Приходька стверджують, що часто бували в нього в гаражі і вибухівки там не бачили. Гараж він використовував як зварювальний цех, і зберігати там будь-які вибухонебезпечні речовини було б просто нерозумно, стверджують вони. При цьому всі, хто там бував або працював, бачили, що Приходько часто виїжджав і залишав приміщення відкритим. У гаражному комплексі, де він знаходиться, не було ніякої системи безпеки, це відкрита територія.

«Яка вибухівка в гаражі, де прохідний двір? Це дурість якась. Там може будь-хто пройти-зайти, це прохідна територія. Звичайний гараж, був його робочим місцем. Ні паркану, ні огорожі, ні КПП, ні охорони», — розповів в суді приятель Приходька Володимир Кунцов.

Оперативники Володимир Стецик і Андрій Земляков, що проводили обшук в гаражі, сказали, що звідки там взялась вибухівка — не знають. Ні підтвердити, ні спростувати версію про те, що Приходьку вибухівку підкинули жоден з них не зміг.

Радикальні ідеї та насильницькі методи

Ідеологічний мотив Приходька слідство підтверджує грамотою на його ім’я від партії «Свобода», двома листками паперу з написом «Бандера наш герой!», чорно-червоними прапорами «Правого сектора», портретом Степана Бандери і «зчіпкою нашивок та значків, на яких є зображення нацистської символіки». Речовими доказами обвинувачення не обмежується. Оперативники ФСБ «дізнавались» про ОУН і доклали як письмовий доказ статут організації, скопійований з Вікіпедії. Захист у відповідь нагадує, що цей ресурс може редагувати будь-хто.

Картина, намальована Олегом Приходько в СІЗО. Фото: Ґрати

Щоб підтвердити приналежність Приходька до праворадикальних поглядів, обвинувачення звернулося до фахівця з історії Дмитра Борисова. Той вивчив татуювання на тілі Приходька і підтвердив, що свастика, хрести, руни і герби дивізій СС є нацистськими. Втім, напис на тілі Приходька — «Краще бути в рядах СС, ніж рабом КПРС» швидше критикує комуністичну партію, ніж закликає стати нацистом, вирішив фахівець.

З усіх допитаних свідків свідчення проти Приходька дали тільки двоє. Обидва вони засекречені. Перший з них, під псевдонімом «Іванов», говорив то від чоловічої особи, то від жіночої. Він розповів, що чув телефонну розмову, в якій Приходько скаржився на проблеми з правоохоронними органами та хотів влаштувати провокацію, «щоб Росія повернула Крим Україні». Практично на всі питання захисту він відмовився відповідати, посилаючись на те, що це може розкрити його особистість.

«Мені відомо, що він їздив у 2014 році до Києва скидати чинного президента України Януковича. Він не визнавав результати референдуму і хотів, щоб Крим повернувся до складу України, висловлював думку на публіку, що Крим повинен повернутися до складу України. Публіка — це його односельці. Якщо я вам скажу, де я це почув, це розкриє мою особистість. Він глухий, говорить дуже голосно і дуже дзвінко. Він спілкувався з кимось з України і говорив, що хоче підірвати адміністрацію міста Саки і це змусить повернути Крим. А потім поїде в Україну і планує там щось зробити з посольством. Погано пам’ятаю, що він хотів зробити, але хотів зробити провокацію. Він говорив про те, що він це хоче зробити. Яка будівля мала бути підданою його діям мені невідомо», — розповів прихований свідок.

Другий свідок, який сховався під псевдонімом «Паньков», теж повторив фабулу обвинувачення. Але цього разу він стверджував, що Приходько особисто йому при зустрічі розповів про свої плани влаштувати теракт в Сакській адміністрації, оскільки не бачив інших методів повернення Криму Україні, крім насильницьких. Після цього свідок пішов і написав заяву на Приходька в ФСБ — формально, з цього почалася кримінальна справа. На більшу частину запитань захисту він теж відповідати не став.

«Окупанти зробили з мене фашиста»

Суд над Олегом Приходьком почався наприкінці травня 2020 року і закінчився в березні наступного. Його судили в Південному окружному військовому суді в Ростові-на-Дону. Захищали підсудного адвокати Назім Шейхмамбетов, Сергій Легостов та Михайло Платонов. Держава призначила йому захисника Олександра Тернового. Практично на кожне засідання приходить консул України Юрій Довгуля.

Архієпископ Сімферопольський і Кримський Православної церкви України Климент. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

У справу в якості громадського захисника намагався потрапити Павло Кущ — архієпископ Сімферопольський і Кримський Православної церкви України Климент. Кущ не вперше захищав українських громадян в російському суді — раніше він, нарівні з професійним адвокатом, представляв інтереси Володимира Балуха. Щоб переконати суддю, він розповів, як звертався до президента Володимира Зеленського з проханням зняти заборону на в’їзд в Україну Катерині Варнаві — російській актрисі і телеведучій. У 2017 році СБУ заборонила їй в’їзд в країну на п’ять років, однак 18 березня 2020 року, міністерство культури випустило указ: «Оновити список осіб, які створюють загрозу нацбезпеці, вилучивши з нього Катерину Варнаву».

Священник розповів, що знайомий з Приходьком з 1998 року, той допомагав йому будувати церкву в Євпаторії.

«Я знаю імпульсивний характер Олега Приходька, знаю, що він потребує духовної підтримки і спілкування. Я прошу призначити мене громадським захисником. Це допомогло б зняти нервозність, яка зараз виникає, і допомогло б Олегу Приходьку трохи заспокоїтися для вирішення більш складних питань. З правилами поведінки в суді і відвідуванням СІЗО і в’язниць я ознайомлений», — говорив Климент суду. Всі дії він обіцяв погоджувати з адвокатами і «обійтися без самодіяльності».

Ніякої процесуальної функції поява громадського захисника не несе, — заперечив державний обвинувач і нагадав, що функції духовного захисту в кримінальному праві немає. Суд в клопотанні відмовив.

Пізніше отця Климента викликали свідком до суду. Він охарактеризував Приходька як «самобутнього і принципового», але при цьому не конфліктну людину. До прикладу священнослужитель приводив будівництво церкви, коли разом з Приходьком працювали колишні бійці «Кримської самооборони», чиї погляди були діаметрально протилежні поглядам Приходька. При цьому, як зауважив Климент, жодної сварки між ними за час роботи не відбулося.

«В період з березня 2014 по липень 2019 року, керуючись людиноненависницькою комуністичною ідеологією, пособники і зрадники, які давали присягу Україні, почали творити терор проти кримських татар і українських патріотів, які не захотіли молитися кремлівському богу. Проводили обшуки в мене і моєї дочки. Але я не знімав прапора України, і окупанти і їх пособники вирішили зробити з мене фашиста, терориста і екстреміста. Мразь, яка це зробила, сфальсифікувала все, що можна. Захищати мене ніхто не хотів. У мене все. Винним себе не визнаю. Вибачте, якщо щось не так», — виступав в суді Приходько. Провину він не визнав.

«Моя справа сфальсифікована, крові мені попили чимало служби ваші, ФСБ, — говорив Приходько під час дебатів сторін. — Я не хотів прапор знімати український. Спершу мусор продажний до мене приїжджав, радив зняти. Начебто за законом не заборонено, але людей провокує. А яких людей? Тих же громадян України вчорашніх, продажних тварюк, які продали свій прапор. А я не став його продавати, синьо-жовтий прапор цей, я українець, він у мене вдома був. І ось це всіх обурювало. І коли я послав цього мєнта продажного, мною зацікавились ФСБшники … Путін ваш дав наказ всіх неугодних прибрати з Криму, створити картинку загального благополуччя … Я просто людям правду доносив».

На кожному засіданні Приходько прикладав до скла «акваріума» намальовані ним в СІЗО плакати. «На колiна тiльки перед Богом! Слава Українi!», а зверху — герб України на фоні червоно-чорного прапора. Ще на одному плакаті він написав «Дякуємо ГЕЙропi за “стурбованiсть”». Втретє він обмежився простим «Слава Українi». Після цього фотозйомку в залі суду заборонили до вироку. Але це не завадило Приходьку виступити на підтримку кримських татар. «Припиніть заганяти мусульман в свій Освенцім», — свідчив напис на останньому плакаті.

Олег Приходько. Фото: Ґрати

З останнім словом Приходько виступав нервово, погрожував слідчим і прокурорам.

«В окупованому Криму я завадив Путіну. Мене заарештували, щоб не псувати картинку загального благополуччя. Шляхом фальсифікації з боку продажних шакалів я став терористом, адже у Путіна був в НКВС батько. Не важко здогадатися, звідки коріння перейшло. Чому Путін замовник? Про це б міг розповісти слідчий Романець. Мені ця мразь боягузлива тоді на питання, кому я перешкодив показала пальцем вгору. Я кажу «Аксьонову?». А він каже, мовляв ні, вище. Сильно відомий став. До мене журналісти приїжджали, знімали репортаж … У мене тепер повне уявлення про честь російського мундира. Можливо не всі у вас такі, але в мене саме таке враження склалося …

Прийдуть порядні люди і зажадають на шибеницю вашу скажену собаку, Путіна вашого. За військові злочини та інші гидоти щодо сусідніх країн. Але прошу врахувати, що і про вас не забудуть …

Звертаюся до судді. Ви теж літня людина. Я вас попереджаю, що проти мене вчинено злочин, який обов’язково буде покарано. Я б хотів, щоб ви спокійно дожили свою старість в колі онуків і сім’ї. З вашим професійним досвідом ви розумієте, що робите вигляд, що не розумієте, що тут відбувається. Вибір за вами. Рано чи пізно за все доведеться платити», — завершив Приходько свій виступ.

На засіданні в грудні 2020 року прокурор Сергій Айданов просив для Олега Приходька 11 років колонії суворого режиму і 200 тисяч рублів штрафу. Він також попросив суд, щоб перші три роки кримчанин відбував у в’язниці — колонії з найсуворішим режимом, де ув’язнені весь час утримуються в камерах.