Президент і парламент хочуть повернути у Кримінальний кодекс ключову антикорупційну статтю. Разом із відповідальністю за незаконне збагачення можуть запровадити й новий механізм конфіскації нажитого нечесною працею. «Ґрати» розбирались у суті ініціативи й дискусіях навколо неї.

Фото: Вголос

Це щось нове?

Не зовсім. Стаття про незаконне збагачення вперше була внесена до Кримінального кодексу України ще у 2011 році та звучала як «одержання службовою особою неправомірної вигоди у значному розмірі або передача нею такої вигоди близьким родичам за відсутності ознак хабарництва (незаконне збагачення)».

У 2014 році, після ухвалення закону про Національне антикорупційне бюро (НАБУ), статтю переформулювали на: «придбання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність майна, вартість якого значно перевищує доходи особи, отримані із законних джерел, або передача ним такого майна близьким родичам».

Ще раз статтю переписали через рік, із квітня 2015 року вона мала на увазі «придбання у власність активів у значному розмірі, законність підстав придбання яких не підтверджена доказами, а також передача активів іншій особі».

У своєму останньому варіанті стаття передбачала покарання до двох років позбавлення волі для дрібних чиновників і від двох до десяти років — для посадових осіб, що займають «відповідальне або особливо відповідальне становище». Втім, жодного вироку в такій редакції санкцій у Єдиному реєстрі судових рішень «Ґратам» відшукати не вдалося. У відповіді Державної судової адміністрації на запит «Українського центру громадських даних» раніше також зазначалося, що за 2017-2018 роки подібних вироків не було.

Навіщо тоді щось міняти?

Тому що незаконне збагачення виявилося незаконним. У лютому 2019 року Конституційний суд України (КС) за зверненням 59 народних депутатів восьмого скликання визнав статтю про незаконне збагачення неконституційною. Вона втратила свою силу, хоча й досі присутня в кодексі.

У своєму рішенні судді КС робили основний акцент на презумпцію невинуватості, в розріз із якою йшло формулювання статті. Адже чиновнику, що опинився під підозрою, доводилося доводити законність походження свого майна, а не навпаки — слідчим доводити незаконність його збагачення.

НАБУ після рішення Конституційного суду було змушене закрити 65 кримінальних проваджень про можливе незаконне збагачення на загальну суму 500 мільйонів гривень. Серед них справа колишнього першого заступника голови СБУ Павла Демчини, ексміністра інфраструктури Володимира Омеляна, головного військового прокурора Костянтина Кулика й інших високопоставлених чиновників.

Однак ще восьме скликання Верховної Ради почало обговорювати повернення покарання за незаконне збагачення — такі зобов’язання Україна взяла на себе ще 2006 року, ратифікувавши Конвенцію ООН проти корупції. До того ж, кримінальна відповідальність за подібні злочини — одна з вимог Меморандуму з МВФ, підписаного 2014 року.

Тобто Рада знову ухвалює неконституційний закон?

Ні. Незаконне збагачення в законопроєкті, поданому Володимиром Зеленським, сформульоване інакше. У разі його ухвалення, злочином вважатиметься придбання чиновником активів, вартість яких перевищує його задекларовані доходи на 14,4 мільйонів гривень (15 000 неоподатковуваних мінімумів). Покарання за таке правопорушення: від п’яти до десяти років позбавлення волі й обмеження права обіймати певні посади на строк до трьох років.

До того ж, незаконні доходи будуть конфісковувати на користь держави. При цьому вилучати можна буде активи навіть тих чиновників, які не потрапляють під кримінальну статтю. Для цього запровадять нову процедуру в цивільному судочинстві.

Вона застосовуватиметься, якщо різниця між отриманими активами й законними доходами чиновника перевищує 960 тисяч гривень (500 прожиткових мінімумів для працездатних громадян). Збирати докази необґрунтованості таких активів буде НАБУ, а Спеціалізована антикорупційна прокуратура звертатиметься до Вищого антикорупційного суду з вимогою про їхнє стягнення. У суді чиновник повинен буде або спростувати аргументи прокурорів стосовно необґрунтованості походження активів, або визнати позов. Рішення суду про конфіскацію незаконних активів також стане приводом для звільнення.

Звучить непогано. І що, це всіх влаштовує?

Далеко не всіх. Верховна Рада 11 вересня ухвалила законопроєкт тільки в першому читанні, але вже на цьому етапі профільний комітет із питань антикорупційної політики запропонував пом’якшити його норми й конфісковувати незаконне майно, придбане тільки протягом останніх трьох років.

Депутати в основному підтримують повернення кримінальної відповідальності за незаконне збагачення, але висловлюють багато зауважень до ініціативи. Головне науково-експертне управління у своїх висновках до документа звертає увагу на кілька важливих моментів:

• по-перше, з тексту незрозуміло, як рахувати законні доходи чиновника, щоб визначити різницю між ними й вартістю майна: за місяць, рік або весь термін перебування на держслужбі;
• по-друге, законопроєкт не враховує доходи членів сім’ї чиновника, на які теж може бути придбане майно;
• по-третє, гранична сума «незаконного збагачення» 14,4 мільйонів гривень достатньо висока й дозволить уникнути відповідальності багатьом корупціонерам. Наприклад, із 65 кримінальних справ, закритих НАБУ після рішення Конституційного суду, під санкції нового законопроєкту потрапляють тільки 15.

Підготовка законопроєкту до другого читання відбувається за скороченою процедурою. Депутати вносили свої пропозиції до 19 вересня. Перший заступник голови антикорупційного комітету Ярослав Юрчишин (фракція «Голос») заявив «Ґратам», що цього ж дня поправки можуть бути розглянуті комітетом і винесені на голосування в сесійний зал.