16 березня Воловецький районний суд Закарпатської області ухвалив вирок у справі про сексуальне насильство щодо неповнолітньої мешканки села Верхні Ворота. Суддя Оксана Софілканич засудила трьох також неповнолітніх мешканців цього ж села до п’яти років ув’язнення умовно, з випробувальним терміном на два роки.

Спочатку прокуратура обвинувачувала їх у груповому зґвалтуванні, але вже під час судового процесу перекваліфікувала справу за більш м’якою статтею — щодо злочину сексуального характеру. Фактично це дозволило судді винести умовний вирок. З іншого боку, стверджує захист обвинувачених, якби кваліфікація щодо зґвалтування збереглася, це могло б призвести до повного виправдання обвинувачених.

Умовний термін та перекваліфікація злочину викликали значний резонанс. У соцмережах поширювалася інформація про вирок у вигляді флешмобу: «Скільки коштує ваша совість, пані суддя?» 26 березня на вирок відреагував уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець. Він заявив, що взяв справу на контроль і стверджував, що під час процесу було порушено як мінімум право постраждалої на захист і справедливий суд.

Вивчивши вирок та пояснення суду, «Ґрати» розповідають, як вийшло так, що фігуранти справи про групове зґвалтування залишилися на волі, а сама справа перетворилася на обвинувачення у насильницьких діях. Ми змінили імена всіх фігурантів справи зважаючи на те, що і потерпіла, і засуджені — неповнолітні.

Злочин

Повний текст вироку, який викликав суспільний резонанс, був опублікований у реєстрі судових рішень 20 березня. Зазвичай, вироки у справах про сексуальне насильство щодо неповнолітніх не публікують з огляду на закритий характер судового процесу.

Злочин стався 24 серпня 2021 року, приблизно о 22.30. У цей час потерпіла Ірина прийшла у двір до свого знайомого Івана. Він запропонував їй і двом своїм друзям — братам Святославу і В’ячеславу піти в підвал. Хлопці і дівчина товаришували, тому вона спустилася туди добровільно.

У підвалі один із хлопців ударив дівчину в живіт, В’ячеслав затиснув її голову між ніг, а Святослав — роздягнув і вчинив «дії сексуального характеру без проникнення в тіло». Потім те саме по черзі зробили В’ячеслав та Іван.

«Обвинувачені діяли з єдиним наміром — задовольнити свої сексуальні бажання», — йдеться у вироку.

Під час допиту в суді дівчина розповіла, що Іван знімав дії друзів на телефон. Про те, що сталося, Ірина нікому не розповіла, бо була налякана і їй було соромно.

Через тиждень розпочався навчальний рік, і всі четверо підлітків пішли в місцеву школу. Згодом однокласники дівчинки стали пересилати один одному відео злочину — 53-х секундний ролик, який потім хтось виклав в інтернет. Суд не встановив, хто саме першим поширив відео.

14 вересня, через три тижні після злочину, до школи приїхала поліція. Правоохоронці забрали Ірину із занять і того ж дня допитали. Дівчинка розповіла правоохоронцям, що її зґвалтували.

Це вона підтвердила своїй бабусі. У суді жінка згадувала, що про існування відео дізналася від поліцейських, які приїхали до неї того ж дня, 14 вересня. Вона запитала про це внучку і та зізналася, що Іван, Святослав і В’ячеслав зґвалтували її та зняли це на телефон.

У вересні 2021 року бабуся Ірини розповідала місцевому телеканалу, що після цього подала в поліцію заяву про зґвалтування онуки.

«Про це все село дізналося з інтернету, але мені ніхто нічого не сказав, маю звичайний телефон, я на ньому нічого не бачила, бо я таким (соцмережами) не користуюся. Усі мовчали, доки не з’явилися поліцейські у будинку», — розповіла журналістам бабуся Ірини. Спілкуватися з «Ґратами» вона відмовилася.

 

Докази

Слідчі національної поліції у Закарпатській області відкрили кримінальне провадження за статтею про групове зґвалтування частина 3 статті 152 Кримінального кодексу і повідомили Івану, Святославу та В’ячеславу про підозру. Їм загрожувало від семи до 12 років позбавлення волі. За клопотанням прокуратури Ужгородський міськрайонний суд відправив усіх трьох підозрюваних під домашній арешт і зобов’язав носити електронний браслет стеження.

Згодом, клопочучи в суді про продовження домашнього арешту, прокурори Мукачівської окружної прокуратури посилалися, зокрема, на повторний допит бабусі Ірини. Жінка розповіла, що до неї додому приходили родичі підозрюваних і психологічно тиснули на неї, щоб вона відкликала заяву. Також прокурори вказували, що на допиті 14 вересня Ірина повідомила їх, що одразу не звернулася до поліції, оскільки підозрювані погрожували їй фізичним насильством.

Розслідування тривало півроку. 10 березня 2022 року прокуратура Закарпатської області направила до суду обвинувальний акт. Івана, Святослава і В’ячеслава звинуватили у груповому зґвалтуванні. Сім’я Ірини подала до обвинувачених цивільний позов на суму 450 000 гривень. Суд тривав рік і відбувався у закритому режимі через те, що всі фігуранти неповнолітні.

Із вироку трьом підліткам випливає, що в якості доказів суд вивчив скріншоти листування, які правоохоронці виявили на їхніх телефонах. Але переписка у вироку не розкривається.

Ще одним доказом стала копія відеоролика, який розповсюджували учні Верхньоворітської школи. Відео збереглося на телефоні одного зі свідків і стало для судді підтвердженням насильницьких дій.

У суді бабуся Ірини знову повторила свою розповідь про розмову з онукою, в якій та зізналася, що її зґвалтували обвинувачені і зняли це на відео.

Четверо учнів Верхньоворітської школи, допитаних у суді як свідки, підтвердили, що Ірина теж говорила їм — її зґвалтували обвинувачені. Це сталося після того, як серед школярів почав поширюватися відеоролик. Одна із свідків згадала, що потерпіла розповіла — кривдники надіслали їй відео наступного дня після злочину і погрожували «у разі чого» опублікувати.

Сестра обвинувачених Святослава і В’ячеслава розповіла на допиті, що дізналася про все від мами. Відразу після цього вона запитала Ірину про те, що сталося. Та назвала її братів «дурними дітьми» і сказала, що не має до них претензій. Після чого попросила — головне, не розповідати про це батькові і бабусі. Мама Ірини на той час була на заробітках за кордоном.

Обидві класні керівниці — Ірини та обвинувачених — у суді заявили, що нічого не знали ні про злочин, ні про відеоролик до 14 вересня 2021 року, коли до школи прийшли поліцейські. Класна керівниця Ірини сказала, що позитивно характеризує дівчинку. У свою чергу, класна керівниця трьох хлопців у суді стверджувала, що не помічала у них схильностей до насильницьких дій і протиправної поведінки.

Шкільний психолог також стверджувала, що до неї ніхто зі скаргами не звертався. У суді вона назвала потерпілу тихою та спокійною дівчиною, з художніми здібностями. Після чого додала, що Ірина не говорила про те, що сталося у підвалі. Охарактеризувати обвинувачених вона не змогла, пославшись те, що з ними працювала індивідуально. Згадала лише, що вони товаришують між собою.

Судово-медичні експертизи версію про зґвалтування не підтвердили.

У вироку зазначено, зокрема, висновок експерта №37В від 7 жовтня 2021 року, тобто через півтора місяці після злочину, про те, що потерпіла «не жила статевим життям».

11 листопада того ж року Ірину оглянула судово-медична комісія. У висновку комісії, який цитується у вироку, це підтверджується, а також йдеться про те, що тілесних ушкоджень у неї не виявлено.

Зрештою, 30 листопада 2021 року Ірину оглянула додаткова судмедкомісія. Вона також не виявила у дівчинки слідів тілесних ушкоджень та виключила можливість статевого акту.

Сама Ірина, згідно з вироком, на допиті в суді заявила, що обвинувачені вчинили щодо неї дії сексуального характеру без проникнення. На завершення вона сказала, що вважає за можливе, щоб суд призначив обвинуваченим покарання не пов’язане з позбавленням волі. Вона також попросила суд стягнути з обвинувачених 390 тисяч гривень моральної шкоди, додавши, що вони вже виплатили їй по 60 тисяч компенсації.

Перекваліфікація

У вироку не зазначається, на якому етапі судового розгляду прокуратура перекваліфікувала дії обвинувачених зі статті про групове згвалтування на більш м‘яку статтю про групове сексуальне насильство. Тільки 26 березня Воловецький районний суд опублікував на офіційному сайті роз‘яснення з цього приводу.

«Під час судового розгляду у зв’язку з недоведеністю, що у діях неповнолітніх обвинувачених є склад інкримінованого ним злочину, передбаченого частиною 3 статті 152 (зґвалтування), Закарпатська обласна прокуратура змінила звинувачення на частину 3 статті 153 КК (сексуальне насильство)», — йдеться у повідомленні суду. Посилаючись на статтю 337 Кримінального кодексу, у суді додали, що розгляд справи відбувається лише у межах заявленого обвинувачення.

У коментарі «Радіо Свобода» голова пресслужби Закарпатської обласної прокуратури Катерина Хижняк розповіла, що спочатку прокурори отримали висновки експертів, які не підтвердили зґвалтування. Зазначимо, що експертизи проводились у жовтні-листопаді 2021 року, а справу за обвинуваченням у груповому зґвалтуванні прокуратура направила до суду у березні 2022 року. Тобто прокуратура мала три місяці, щоб змінити кваліфікацію, але цього до суду не зробила.

«Остаточно підтвердила цю інформацію, отриману від потерпілої вже під час розгляду справи у суді. Проте факт сексуального насильства, не пов’язаного з проникненням у тіло, все ж таки мав місце», — сказала Хижняк, але коли саме прокуратура змінила кваліфікацію і як було оформлено це рішення в прокуратурі не уточнили.

Через чотири дні після запиту «Ґрат» Офіс генерального прокурора відповів, що прокуратура перекваліфікувала обвинувачення 13 лютого цього року на підставі всіх зібраних доказів у їх сукупності. 

«Перекваліфікацію дій обвинувачених оформлено шляхом складання нового обвинувального акту, який вручено всім учасникам кримінального провадження. Потерпіла, її захисник ізаконний представник підтримали зміну обвинувачення», — повідомили «Ґратам»у гепрокуратурі.

У свою чергу, один із захисників обвинувачених, на умовах анонімності, сказав «Ґратам», що якби прокуратура не змінила кваліфікацію, справа з великою ймовірністю закінчилася би виправдувальним вироком через недоведеність вини саме у зґвалтуванні.

Крім того, Хижняк пояснила, чому Івана, Святослава і В’ячеслава не звинуватили у поширенні дитячої порнографії стаття 301-1 КК за ролик, який вони зняли під час злочину та який поширився серед школярів.

«Хлопцям було по 14 років на той час. Кримінальна відповідальність настає із 16-ти. Є низка винятків, але ця стаття до них не входить. Тобто в такому віці вони не були суб’єктами цього злочину», — сказала Хижняк.

Після зміни кваліфікації їхніх дій обвинувачені визнали вину у груповому сексуальному насильстві, але не погоджувалися із заявленою сумою компенсації. Кожен із них був готовий заплатити Ірині ще по 10 тисяч гривень.

Вирок

Малюнок: В’ячеслав Юрченко, Ґрати

Стаття про групове сексуальне насильство щодо неповнолітньої передбачає покарання від п’яти до семи років позбавлення волі.

Представник служби у справах дітей Нижньоворітської сільради зазначив, що обвинувачені не перебувають на обліку і раніше на них ніхто не скаржився. Після чого додав, що вважає за можливе, щоб суд обрав їм покарання, не пов’язане з позбавленням волі.

Мукачівський районний сектор філія ГУ «Центр пробації» вважав, що виправлення обвинувачених у такому разі можливе і не несе високої небезпеки суспільству.

Суд вважав, що у справі немає обтяжливих обставин, а є лише пом’якшувальні — обвинувачені неповнолітні, які раніше не судимі, їх позитивно характеризують за місцем проживання і навчання, виховуються в сім’ях з обома батьками в хороших матеріально-побутових умовах.

У результаті суддя Софілканич визнала Івана, Святослава і В’ячеслава винними у груповому сексуальному насильстві та засудила до п’яти років позбавлення волі, але відразу звільнила від покарання з випробувальним строком у два роки, застосувавши статті 75 (Звільнення від виконання покарання з випробуваним терміном) Кримінального кодексу (Звільнення від виконання покарання для неповнолітніх).

Суддя також частково задовольнила цивільний позов потерпілої та ухвалила кожному з трьох обвинувачених виплатити Ірині по 60 тисяч гривень як компенсацію моральної шкоди. Крім того, вони мають сплатити процесуальні витрати та участь експертів — заплатити по 25 617 гривень кожен.

Адвокат обвинувачених Олег Повідайчик відмовився коментувати «Ґратам» судовий процес і вирок його підзахисним.

Критика

Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець заявив як мінімум про два порушення під час судового розгляду — потерпіла в суді не мала адвоката, а її інтереси представляла служба захисту дітей місцевої сільради. Ця ж служба надала обвинуваченим позитивні характеристики. Питання до об’єктивності служби захисту дітей у Лубінця виникли тому, що, за його інформацією, мати одного з обвинувачених — працівниця цієї служби.

Представник Секретаріату Уповноваженого з прав людини 27 березня був у селі Верхні Ворота, де зустрівся з батьком і бабусею потерпілої. Крім того, Лубінець анонсував, що звернеться до Вищої ради правосуддя. Там уже пообіцяли перевірити дії судді Софілканича. Лубінець має намір звернутися і до Офісу генпрокурора та кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

В офісі генпрокурора у відповідь повідомили, що вже подали апеляцію на вирок Воловецького райсуду. Батько потерпілої також має намір його оскаржити.

У Секретаріаті Уповноваженого «Ґратам» повідомили, що отримали матеріали справи і зараз їх вивчають, а до цього утримуватимуться від додаткових коментарів.

Воловецький районний суд у відповідь на критику заявив, що під час процесу права потерпілої представляли її законні представники — батько та адвокат. Також під час процесуальних дій у суді був присутній психолог.

«Суд залучив представника служби захисту дітей, адже потерпіла не хотіла свідчити в присутності свого законного представника — батька. При цьому такі дії відбувалися у присутності адвоката потерпілої», — наполягають у суді.

Місцеві журналісти стверджують, що це адвокат із Центру безоплатної правової допомоги Олена Дубровська. «Ґрати» зв’язалися з нею, але вона відмовилася розмовляти.

Оновлено 31 березня о 15:45. Додано коментар Офісу генрокурора.