«Син збирався одружуватися, а тепер нам його хоронити». Репортаж зі Львова, де російські ракети вбили сімох людей

СТО у Львові після обстрілу. Фото: Ґрати
СТО у Львові після обстрілу. Фото: Ґрати

Уранці 18 квітня Росія втретє обстріляла Львів, де зараз перебуває понад 200 тисяч переселенців із районів, охоплених бойовими діями. За інформацією місцевої влади, три ракети потрапили у військові склади, четверта — в автомайстерню. Семеро людей загинули, 11 поранені, одна з них — дитина.

«Ґрати» побували на місці обстрілів.

Жертви

Пара з Червонограда Анатолій і Марія Баран, опустивши голови, під руку виходять із території станції техобслуговування автомобілів. За їх спиною — розгрібають завали біля зруйнованих будівель і обвуглених автомобілів.

Син Анатолія і Марії — 26-річний Юрій три роки працював на цій СТО. Вранці пара дізналася з новин, що на станції стався вибух — туди потрапила російська ракета. Злякавшись за сина, вони почали йому дзвонити, але телефон був вимкнений. Анатолій і Марія помчали на станцію і там дізналися жахливу новину — сина більше немає.

Анатолій і Марія Баран. Фото: Ґрати

— Вранці він прийшов із хлопцями на роботу. Вони сіли в кімнатці, де стіл замовлень, кави випити. Ракета впала прямо туди. Вони були там, де зараз вирва, — зітхає Анатолій.

— Він мав одружуватися, а тепер ми його мусимо хоронити! — голосить його дружина, витираючи сльози.

Вранці 18 квітня в місто прилетіли чотири російські ракети. Офіційний представник Міноборони Росії Ігор Канашенков заявив, що їх «військово-космічні сили знищили «логістичний центр і велику партію іноземного озброєння зі США і європейських країн, що була в ньому». Українська влада заявила, що це не так. Голова Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький сказав, що три снаряди потрапили у порожні військові склади, а четвертий — в СТО, де працював Юрій Баран. На станції крім нього загинули ще троє людей. За даними львівської влади, всього обстріл забрав сім життів. Поранення отримали ще 11 людей, троє з них потрапили до реанімації.

СТО у Львові після обстрілу. Фото: Ґрати

Журналісти, що обступили батьків загиблого, питають, чи хочуть вони звернутися до людей, які випустили ракети.

«Нічого сказати. Це не люди. Люди такого не можуть робити. Це нелюди, орда, москалі. Тисячу років сюди сунуться. Спокою на землі немає», — злиться Анатолій.

За сто метрів від СТО — тризірковий готель. Ударна хвиля вибила там усі вікна, що виходять на станцію. У деяких номерах робочі вже почали замінювати шибки.

Як розповіли «Ґратам» адміністратори готелю, у момент вибуху всередині знаходилося близько 80 людей. Більшість із них — це переселенці із зони бойових дій, які втекли до Львова від обстрілу.

У курилці біля входу в готель знайомлюся з Костянтином та Денисом — кумами з Чернігова. Коли близько восьмої ранку заревів сигнал повітряної тривоги, вони спали в номері і не почули сирену. За годину ракети впали на військову частину неподалік, і Костянтин прокинувся від вибуху.

«Я кума підняв, говорю: вставай, походу почалося. Кум підвівся, ми тільки шкарпетки встигли надіти і штани, і тут другий вибух», — розповідає Костянтин «Ґратам».

Ударна хвиля вибила вікна у номері. Злякавшись, вони вискочили з кімнати і побігли в укриття, обладнаного у підвалі. У коридорі також розбилися вікна, і підлога була всіяна битим склом. Куми бігли до підвалу без взуття, але не поранилися. Тільки Денис ударився головою об поручень, коли відстрибував від уламків — у нього синець на скроні.

Готель у Львові після обстрілу. Фото: Ґрати

У Львові він разом із Констинтином живе близько трьох тижнів. До цього 23 дні вони провели у Чернігові під обстрілом.

«Чотири рази на день літаки по чотири бомби скидали. Сидиш у підвалі і рахуєш до чотирьох. Порахував — і ти маєш шість-сім годин пожити спокійно. А потім знову літак. Тоді нерви вже здали, і ми сюди всіх своїх відвезли», — згадує Денис.

Куми відвезли дружин і дітей за кордон, а самі залишилися у Львові.

Після вибуху адміністрація готелю евакуювала частину мешканців в інший готель. Решта, включаючи Дениса і Костянтина, залишилися — переїхали в уцілілі номери.

Від обстрілу постраждав один мешканець готелю — трирічний Артем із Харкова. Уламок скла потрапив йому в руку і відірвав фалангу пальця. Нині він у лікарні разом із мамою.

«Бандера у могилі перевернувся»

Касирка «Секонд Хенду» Ольга Зіновіївна живе неподалік СТО у приватному будинку. Вранці вона прала на кухні, а в сусідній хаті, де живе її син, гралися двоє онуків. Коли завила сирена, жінка не надала цьому значення — у їхньому будинку немає підвалу і ховатися все одно нема де.

«Ми ніколи на сирену не звертаємо уваги. Спочатку боялися, а потім звикли. Я постирала і кажу чоловіку — йди повішай білизну, — розповідає жінка. — Він виходить на вулицю і чую — ракета свистить і як бахне! Кричу чоловікові: «Тікай!».

Жінка зізнається: найбільше налякалася за онуків і повела їх на кухню.

«У дітей ноги тряслися, руки тряслися. Потім перейшли до сусідки в коридор. Там малим уже було легше. Там собака була вівчарка, цьомала їх, облизувала, і вони заспокоїлися», — згадує львів’янка.

Сім’я Ольги Зіновіївни. Фото: Ґрати

У будинку її сина Ігоря — працівника пельменної фабрики — через ударну хвилю на стелі з’явилася тріщина і впав шматок штукатурки.

— Я не розумію, навіщо Путін це все робити, — дратується Ігор. — Людина знає, що до нас на Львівщину так багато переселенців переїхало, дітей. Усі втікають, усі шукають мирного життя. Для чого робити так, як він робить?

— Саме обідно, що нас називають нациками, бандерівцями! — перебиває сина Ольга Зіновіївна. — Людина померла вже давно, то не той час. Той бідний Бандера, мабуть, 133 рази у могилі перевернувся. Та лишіть його в покої! Які нацики?!

За даними мера Андрія Садового, через вибух вилетіли вікна у восьми житлових будинках. Одна з будівель — триповерхівка через дорогу від СТО, що вибухнула, на тій же вулиці, де живе Ольга Зіновіївна. На подвір’ї будинку вигулює велику чорну собаку Олена з першого поверху.

СТО у Львові після обстрілу. Фото: Ґрати

За її словами, незадовго до вибуху пес занервував і почав вити. Олена насторожилася і вийшла на кухню — в будинку є підвал, але, за словами Олени, там незатишно, і їй набридло туди спускатися щоразу, коли оголошують тривогу.

«Тільки вийшли на кухню, не встигла я йому принести килимок, і воно як бахнуло! Перший раз, потім другий. Усі вікна виламало. Вазони по квартирі розлетілися. Ми впали, лягли на підлогу. Таке враження було, що стіна зараз розвалиться», — ділиться Олена.

Вибух налякав львів’янку і, за її словами, тепер після сирени вона планує ховатись у підвалі або хоча б у коридорі між несучими стінами.

«Не знаю, на що сподіватися. Шкода, що є загиблі. Це найстрашніше, — зітхає Олена. — Люди, які сюди втікають з інших міст, думають, що вони у безпеці. Дуже шкода, що це не так.