Смородінов «зірвав троянду». ФСБ завербувала українця для вбивства працівника Рівненського СІЗО

Олег Смородінов. Фото зі сторінки у Фейсбуці
Олег Смородінов. Фото зі сторінки у Фейсбуці

У Рівному суд засудив Олега Смородінова до 12 років позбавлення волі. Його визнали винним у вбивстві майора внутрішньої служби Рівненського СІЗО Івана Мамчура на замовлення ФСБ Росії. «Ґрати» розбиралися в обставинах боротьби спецслужб, яка закінчилася смертю в Рівному.

 

37-річного Івана Мамчура, начальника інженерно-технічного відділу слідчого ізолятора, застрелили 16 вересня 2016 року в під’їзді його будинку в Рівному. Біля тіла знайшли пістолет із глушником і вісім гільз.

Справу розслідували за статтею про вбивство. Правоохоронці розглядали три основні версії: чиясь особиста неприязнь на тлі побутового конфлікту; помста засуджених або підозрюваних, які перебували в СІЗО; минуле Мамчура — до 2009 року він служив у спецназі військової розвідки.

Остання версія підтвердилася, коли 17 листопада 2016 року на в’їзді в Україну з Росії затримали підозрюваного — 49-річного жителя Маріуполя Олега Смородінова. Він зізнався у вбивстві Мамчура й повідомив, що зробив це на замовлення ФСБ Російської Федерації.

Генпрокурор Юрій Луценко на брифінгу після затримання Смородінова розповів, що підозрюваного встановлювали за допомогою аналізу ДНК, які залишилися на недопалках, пістолеті й «інших предметах». Слідство також дійшло висновку, що у Смородінова був напарник — його оголосили в розшук.

Після затримання Смородінова повезли до Рівного, де його заарештував Рівненський міськсуд. Згодом у цьому суді розглядали два кримінальні провадження щодо Смородінова.

Справу про умисне вбивство й незаконне поводження зі зброєю передали до суду в травні 2017 року. Але за цей період, судячи з опублікованих у судовому реєстрі рішень, її розгляд так і не просунувся, а Смородінову раз на два місяці продовжували запобіжний захід.

Справу за статтею про держзраду (частина 1 статті 111 Кримінального кодексу України) направили до суду в лютому 2019 року. За нею 2 березня 2020 року Рівненський міський суд виніс вирок.

 

Позаштатний агент

Олег Смородінов. Фото зі сторінки в Однокласниках

«Я співпрацюю зі слідством, бо хочу зупинити вбивства людей. Адже, крім Івана Мамчура в Рівному, в Україні хотіли вбити ще шістьох колишніх солдатів. Оскільки в Україні досі перебуває багато російських агентів, моя інформація може зберегти життя людям. Сподіваюся, суд, коли оголошуватиме мені вирок, врахує, що я був корисний для СБУ», — заявив Cмородінов на засіданні суду в травні 2019 року.

До свого переїзду в Росію у 2014 році він жив у Маріуполі. За часів Радянського Союзу він служив на флоті, потім кілька років працював у МВС, але переважно займався злочинною діяльністю: був двічі судимий за хабарництво і здирництво, а також переправляв сексробітниць із України клієнтам у Москві. Це з’ясувало видання «The New York Times», яке зацікавилося справою про вбивство Івана Мамчура й питанням, чому ФСБ замовило вбивство звичайного працівника СІЗО.

У суді Смородінов розповів, що в Росію він перебрався на заробітки у зв’язку з «нестабільністю в Україні». Там він влаштувався на підприємство «Техбудсервіс», а потім працював менеджером із продажу меблів у компанії «ДІК Компані». Він познайомився c керівником одного з підприємств із будівництва військових об’єктів, із яким вони «спілкувалися на військову тематику». Через нього Смородінов познайомився з директором московського підприємства «Зеніт» Миколою Горбуновим, який, у свою чергу, восени 2015 року представив його контакту в ПВК «Вагнер». Це ветеран бойових дій у Чечні, який тепер готує снайперів для відправки в Сирію на військовій базі «Постріл» у Солнечногорську Московської області.

«Я хотів поїхати до Сирії. Хотів стріляти, воювати й заробляти гроші», — зізнався Смородінов журналісту «The New York Times», перебуваючи вже в українській в’язниці.

У Сирію Смородінов не виїхав, але його контакт у «Вагнері» познайомив його з Максимом і Філіпом — прізвищ своїх вони не назвали, але показали посвідчення працівників ФСБ.

Як з’ясувало потім слідство, Максим — це Максим Живило, керівник спортивно-патріотичного клубу «Молода гвардія», створений за підтримки ветеранів ВДВ РФ, підрозділів «Альфа» і «Вимпел» ФСБ. У 2009 році начальник управління «А» Центру спеціального призначення ФСБ звернувся до «Благодійного ортопедичного фонду» з проханням про лікування працівника «Альфи» Живила, який брав участь у бойових діях на Північному Кавказі. Про Філіпа відомо мало. Смородінов тільки розповів слідству, що він був зі «служби проведення диверсійних робіт на території України».

При зустрічі з ними Смородінов згадав, що хоче повернутися на роботу в правоохоронні органи. І вже наприкінці лютого 2016 року йому запропонували попрацювати неофіційно — поїхати в Україну, щоб вивчити обстановку й підшукати людей для подальшого вербування. За це його пообіцяли влаштувати в поліцію Криму. Смородінов погодився.

Живило зателефонував Смородінову у квітні 2016 року і призначив йому зустріч у кафе торгового центру «Венский дом» неподалік від будівлі ФСБ на Луб’янці. Під час зустрічі він передав йому список військовослужбовців ЗСУ та працівників оборонного комплексу України з шести регіонів: Львівської, Харківської, Рівненської, Полтавської, Хмельницької та Дніпропетровської областей. Смородінов мав встановити місце перебування цих людей, їхні місця роботи, коло знайомств, транспортні засоби, якими вони користуються, вивчити їхній стиль життя. У списку було двоє працівників «Харківського конструкторського бюро машинобудування імені Морозова». Інформацію, яку мав дістати Смородінов, планували використовувати для вербування або усунення цих людей. За завдання Смородінову заплатили аванс — 3 тисячі доларів США.

Смородінов склав план поїздки, погодив із Максимом і вирушив до України у квітні 2016 року. Спершу він приїхав до Харкова, потім поїхав до Кременчука. У квітні і травні провів розвідку, з однією людиною зі списку йому вдалося зустрітися. Під час зустрічі він сказав, що його рекомендували спільні грузинські колеги як висококласного фахівця, і він хоче запропонувати йому роботу. Однак, той злякався й категорично відмовився спілкуватися.

 

«Троянда» зірвана

Під’їзд будинку, де Олег Смородінов убив Івана Мамчура. Фото: Нацполіція України

Як розповідав Смородінов у суді, після виконання кожного завдання він повертався в Росію, складав детальний звіт і передавав його на диску Максиму. З кураторами спілкувався в Телеграмі. У людей у списку були кодові імена, пов’язані з квітами: «шипшина», «жовтець». «Трояндою» був Іван Мамчур — у липні 2016 року Максим дав Смородінову завдання за ним спостерігати.

Потім його треба було усунути — для цього в Рівне мала приїхати група «ліквідаторів». Напарник — Костянтин Іванов — привіз Смородінову зброю: два пістолети, один із них перероблений травмат із глушником і повним магазином.

Мамчур жив у Рівному на шостому поверсі багатоповерхівки. Смородінов оселився на першому поверсі цього будинку, щоб вести своє спостереження. Кожного ранку о сьомій годині Мамчур їхав на роботу на велосипеді, повертався о шостій вечора.

16 вересня Смородінов отримав повідомлення з Москви: «Троянду потрібно зірвати сьогодні. Завтра буде вже не актуально». Він вирішив, що це завдання на лояльність і погодився його виконати. За словами Смородінова, він до кінця сподівався, що кулі в пістолеті виявляться холостими.

Того дня, продовжував Смородінов свідчити в суді, він чекав Мамчура на шостому поверсі. Коли чоловік вийшов із ліфта, Смородінов його покликав і випустив у нього всю обойму. Мамчур, перш ніж упасти, повернувся до вбивці, зробив кілька кроків і сказав: «Це був не я. Я не винен”.

Після вбивства Смородінов приїхав у Москву й доповів про виконання завдання. Отримав підтвердження: «Квітка зірвана, троянда зірвана».

За це завдання Смородінов отримав від Максима 2 тисячі доларів і 300 тисяч рублів.

 

Грузинський список

Іван Мамчур, службове фото

Смородінова затримали через кілька місяців після вбивства Мамчура. Він знову вирушив до України — хотів зробити сюрприз своїй колишній дівчині на її день народження. На той час вона вже співпрацювала з поліцією.

Слідство дійшло висновку, що мета всіх операцій Смородінова — залякування й дестабілізація ситуації в Україні.

«Виникла необхідність у створенні умов, при яких громадяни України боялися би брати участь в АТО проти осіб, які перебувають у незаконних збройних формуваннях, і військових РФ, оскільки будь-яка особа з-поміж громадян України, зокрема ВСУ, повинна нести покарання за такі дії, фактично це було попередженням іншим», — йдеться в тексті вироку про мотиви злочину.

«Зазначені обставини зумовлені тим, що під час АТО в Україні загинуло багато російських військовослужбовців», — наголошується у вироку суду.

Слідство також з’ясувало, що люди в списку, який отримав Смородінов — колишні військовослужбовці ЗСУ, в тому числі й Мамчур, які «виїжджали до Грузії» під час російсько-грузинської війни 2008 року.

«The New York Times» у своєму розслідуванні робить висновок про те, що цей список вказує на можливий інший головний мотив для вбивства, замовленого російськими спецслужбами.

2008 року, після закінчення 5-денної війни, прем’єр-міністр Росії Володимир Путін звинуватив Україну в наданні військової допомоги Грузії на зустрічі з прем’єр-міністром Юлією Тимошенко в Ново-Огарьово. Він заявив, що Україна постачала зброю Тбілісі до і під час війни, і технікою під час бойових дій управляли «фахівці з України».

«Якщо ми знайдемо підтвердження цьому, то ми будемо відповідним чином вибудовувати свої контакти з тими людьми, які це зробили», — сказав тоді він.

«Офіційні особи в Україні підтвердили, що Мамчур був у Грузії, коли почалася війна, як командир третього полку спецпризначення ВСУ, елітного контингенту, бійці якого також були в Іраку й Афганістані. Але вони наполягали на тому, що ні він, ні будь-який інший український солдат не брали участі в бойових діях», — пише американське видання.

У суді Смородінов розкаявся й визнав провину. Інші докази суд розглядати не став, зупинившись на свідченнях Смородінова, вважаючи їх достатніми для винесення рішення.

Вирок вступив у силу 2 квітня. У 2019 році Смородінов сподівався, що російська сторона включить його до списку на обмін. Але під час останніх двох обмінів — 7 вересня і 29 грудня його імені так і не назвали. Чи буде він у нових списках — невідомо. Його адвокат відмовився коментувати ситуацію. Так само як і те, що буде з другою справою й чи перевели Смородінова в колонію: з 2017 року він перебував не в СІЗО, а в ізоляторі тимчасового тримання з міркувань безпеки.

57880 випадків перевищення швидкості зафіксовано в Києві за першу добу роботи камер автофіксації
57880

випадків перевищення швидкості зафіксовано в Києві за першу добу роботи камер автофіксації

Начальник поїзда про кишенькових злодіїв, дебоширів і повернення поліції в потяги «Скільки пасажирів побито, скільки провідників порізано»

«Скільки пасажирів побито, скільки провідників порізано»

Начальник поїзда про кишенькових злодіїв, дебоширів і повернення поліції в потяги

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів