Смородінов «зірвав троянду». ФСБ завербувала українця для вбивства працівника Рівненського СІЗО

Олег Смородінов. Фото зі сторінки у Фейсбуці
Олег Смородінов. Фото зі сторінки у Фейсбуці

У Рівному суд засудив Олега Смородінова до 12 років позбавлення волі. Його визнали винним у вбивстві майора внутрішньої служби Рівненського СІЗО Івана Мамчура на замовлення ФСБ Росії. «Ґрати» розбиралися в обставинах боротьби спецслужб, яка закінчилася смертю в Рівному.

 

37-річного Івана Мамчура, начальника інженерно-технічного відділу слідчого ізолятора, застрелили 16 вересня 2016 року в під’їзді його будинку в Рівному. Біля тіла знайшли пістолет із глушником і вісім гільз.

Справу розслідували за статтею про вбивство. Правоохоронці розглядали три основні версії: чиясь особиста неприязнь на тлі побутового конфлікту; помста засуджених або підозрюваних, які перебували в СІЗО; минуле Мамчура — до 2009 року він служив у спецназі військової розвідки.

Остання версія підтвердилася, коли 17 листопада 2016 року на в’їзді в Україну з Росії затримали підозрюваного — 49-річного жителя Маріуполя Олега Смородінова. Він зізнався у вбивстві Мамчура й повідомив, що зробив це на замовлення ФСБ Російської Федерації.

Генпрокурор Юрій Луценко на брифінгу після затримання Смородінова розповів, що підозрюваного встановлювали за допомогою аналізу ДНК, які залишилися на недопалках, пістолеті й «інших предметах». Слідство також дійшло висновку, що у Смородінова був напарник — його оголосили в розшук.

Після затримання Смородінова повезли до Рівного, де його заарештував Рівненський міськсуд. Згодом у цьому суді розглядали два кримінальні провадження щодо Смородінова.

Справу про умисне вбивство й незаконне поводження зі зброєю передали до суду в травні 2017 року. Але за цей період, судячи з опублікованих у судовому реєстрі рішень, її розгляд так і не просунувся, а Смородінову раз на два місяці продовжували запобіжний захід.

Справу за статтею про держзраду (частина 1 статті 111 Кримінального кодексу України) направили до суду в лютому 2019 року. За нею 2 березня 2020 року Рівненський міський суд виніс вирок.

 

Позаштатний агент

Олег Смородінов. Фото зі сторінки в Однокласниках

«Я співпрацюю зі слідством, бо хочу зупинити вбивства людей. Адже, крім Івана Мамчура в Рівному, в Україні хотіли вбити ще шістьох колишніх солдатів. Оскільки в Україні досі перебуває багато російських агентів, моя інформація може зберегти життя людям. Сподіваюся, суд, коли оголошуватиме мені вирок, врахує, що я був корисний для СБУ», — заявив Cмородінов на засіданні суду в травні 2019 року.

До свого переїзду в Росію у 2014 році він жив у Маріуполі. За часів Радянського Союзу він служив на флоті, потім кілька років працював у МВС, але переважно займався злочинною діяльністю: був двічі судимий за хабарництво і здирництво, а також переправляв сексробітниць із України клієнтам у Москві. Це з’ясувало видання «The New York Times», яке зацікавилося справою про вбивство Івана Мамчура й питанням, чому ФСБ замовило вбивство звичайного працівника СІЗО.

У суді Смородінов розповів, що в Росію він перебрався на заробітки у зв’язку з «нестабільністю в Україні». Там він влаштувався на підприємство «Техбудсервіс», а потім працював менеджером із продажу меблів у компанії «ДІК Компані». Він познайомився c керівником одного з підприємств із будівництва військових об’єктів, із яким вони «спілкувалися на військову тематику». Через нього Смородінов познайомився з директором московського підприємства «Зеніт» Миколою Горбуновим, який, у свою чергу, восени 2015 року представив його контакту в ПВК «Вагнер». Це ветеран бойових дій у Чечні, який тепер готує снайперів для відправки в Сирію на військовій базі «Постріл» у Солнечногорську Московської області.

«Я хотів поїхати до Сирії. Хотів стріляти, воювати й заробляти гроші», — зізнався Смородінов журналісту «The New York Times», перебуваючи вже в українській в’язниці.

У Сирію Смородінов не виїхав, але його контакт у «Вагнері» познайомив його з Максимом і Філіпом — прізвищ своїх вони не назвали, але показали посвідчення працівників ФСБ.

Як з’ясувало потім слідство, Максим — це Максим Живило, керівник спортивно-патріотичного клубу «Молода гвардія», створений за підтримки ветеранів ВДВ РФ, підрозділів «Альфа» і «Вимпел» ФСБ. У 2009 році начальник управління «А» Центру спеціального призначення ФСБ звернувся до «Благодійного ортопедичного фонду» з проханням про лікування працівника «Альфи» Живила, який брав участь у бойових діях на Північному Кавказі. Про Філіпа відомо мало. Смородінов тільки розповів слідству, що він був зі «служби проведення диверсійних робіт на території України».

При зустрічі з ними Смородінов згадав, що хоче повернутися на роботу в правоохоронні органи. І вже наприкінці лютого 2016 року йому запропонували попрацювати неофіційно — поїхати в Україну, щоб вивчити обстановку й підшукати людей для подальшого вербування. За це його пообіцяли влаштувати в поліцію Криму. Смородінов погодився.

Живило зателефонував Смородінову у квітні 2016 року і призначив йому зустріч у кафе торгового центру «Венский дом» неподалік від будівлі ФСБ на Луб’янці. Під час зустрічі він передав йому список військовослужбовців ЗСУ та працівників оборонного комплексу України з шести регіонів: Львівської, Харківської, Рівненської, Полтавської, Хмельницької та Дніпропетровської областей. Смородінов мав встановити місце перебування цих людей, їхні місця роботи, коло знайомств, транспортні засоби, якими вони користуються, вивчити їхній стиль життя. У списку було двоє працівників «Харківського конструкторського бюро машинобудування імені Морозова». Інформацію, яку мав дістати Смородінов, планували використовувати для вербування або усунення цих людей. За завдання Смородінову заплатили аванс — 3 тисячі доларів США.

Смородінов склав план поїздки, погодив із Максимом і вирушив до України у квітні 2016 року. Спершу він приїхав до Харкова, потім поїхав до Кременчука. У квітні і травні провів розвідку, з однією людиною зі списку йому вдалося зустрітися. Під час зустрічі він сказав, що його рекомендували спільні грузинські колеги як висококласного фахівця, і він хоче запропонувати йому роботу. Однак, той злякався й категорично відмовився спілкуватися.

 

«Троянда» зірвана

Під’їзд будинку, де Олег Смородінов убив Івана Мамчура. Фото: Нацполіція України

Як розповідав Смородінов у суді, після виконання кожного завдання він повертався в Росію, складав детальний звіт і передавав його на диску Максиму. З кураторами спілкувався в Телеграмі. У людей у списку були кодові імена, пов’язані з квітами: «шипшина», «жовтець». «Трояндою» був Іван Мамчур — у липні 2016 року Максим дав Смородінову завдання за ним спостерігати.

Потім його треба було усунути — для цього в Рівне мала приїхати група «ліквідаторів». Напарник — Костянтин Іванов — привіз Смородінову зброю: два пістолети, один із них перероблений травмат із глушником і повним магазином.

Мамчур жив у Рівному на шостому поверсі багатоповерхівки. Смородінов оселився на першому поверсі цього будинку, щоб вести своє спостереження. Кожного ранку о сьомій годині Мамчур їхав на роботу на велосипеді, повертався о шостій вечора.

16 вересня Смородінов отримав повідомлення з Москви: «Троянду потрібно зірвати сьогодні. Завтра буде вже не актуально». Він вирішив, що це завдання на лояльність і погодився його виконати. За словами Смородінова, він до кінця сподівався, що кулі в пістолеті виявляться холостими.

Того дня, продовжував Смородінов свідчити в суді, він чекав Мамчура на шостому поверсі. Коли чоловік вийшов із ліфта, Смородінов його покликав і випустив у нього всю обойму. Мамчур, перш ніж упасти, повернувся до вбивці, зробив кілька кроків і сказав: «Це був не я. Я не винен”.

Після вбивства Смородінов приїхав у Москву й доповів про виконання завдання. Отримав підтвердження: «Квітка зірвана, троянда зірвана».

За це завдання Смородінов отримав від Максима 2 тисячі доларів і 300 тисяч рублів.

 

Грузинський список

Іван Мамчур, службове фото

Смородінова затримали через кілька місяців після вбивства Мамчура. Він знову вирушив до України — хотів зробити сюрприз своїй колишній дівчині на її день народження. На той час вона вже співпрацювала з поліцією.

Слідство дійшло висновку, що мета всіх операцій Смородінова — залякування й дестабілізація ситуації в Україні.

«Виникла необхідність у створенні умов, при яких громадяни України боялися би брати участь в АТО проти осіб, які перебувають у незаконних збройних формуваннях, і військових РФ, оскільки будь-яка особа з-поміж громадян України, зокрема ВСУ, повинна нести покарання за такі дії, фактично це було попередженням іншим», — йдеться в тексті вироку про мотиви злочину.

«Зазначені обставини зумовлені тим, що під час АТО в Україні загинуло багато російських військовослужбовців», — наголошується у вироку суду.

Слідство також з’ясувало, що люди в списку, який отримав Смородінов — колишні військовослужбовці ЗСУ, в тому числі й Мамчур, які «виїжджали до Грузії» під час російсько-грузинської війни 2008 року.

«The New York Times» у своєму розслідуванні робить висновок про те, що цей список вказує на можливий інший головний мотив для вбивства, замовленого російськими спецслужбами.

2008 року, після закінчення 5-денної війни, прем’єр-міністр Росії Володимир Путін звинуватив Україну в наданні військової допомоги Грузії на зустрічі з прем’єр-міністром Юлією Тимошенко в Ново-Огарьово. Він заявив, що Україна постачала зброю Тбілісі до і під час війни, і технікою під час бойових дій управляли «фахівці з України».

«Якщо ми знайдемо підтвердження цьому, то ми будемо відповідним чином вибудовувати свої контакти з тими людьми, які це зробили», — сказав тоді він.

«Офіційні особи в Україні підтвердили, що Мамчур був у Грузії, коли почалася війна, як командир третього полку спецпризначення ВСУ, елітного контингенту, бійці якого також були в Іраку й Афганістані. Але вони наполягали на тому, що ні він, ні будь-який інший український солдат не брали участі в бойових діях», — пише американське видання.

У суді Смородінов розкаявся й визнав провину. Інші докази суд розглядати не став, зупинившись на свідченнях Смородінова, вважаючи їх достатніми для винесення рішення.

Вирок вступив у силу 2 квітня. У 2019 році Смородінов сподівався, що російська сторона включить його до списку на обмін. Але під час останніх двох обмінів — 7 вересня і 29 грудня його імені так і не назвали. Чи буде він у нових списках — невідомо. Його адвокат відмовився коментувати ситуацію. Так само як і те, що буде з другою справою й чи перевели Смородінова в колонію: з 2017 року він перебував не в СІЗО, а в ізоляторі тимчасового тримання з міркувань безпеки.

57880 випадків перевищення швидкості зафіксовано в Києві за першу добу роботи камер автофіксації
57880

випадків перевищення швидкості зафіксовано в Києві за першу добу роботи камер автофіксації

Слідчий поліції про те, як коронавірус заважає розслідуванню вбивств «У таких умовах щось планувати просто неможливо»

«У таких умовах щось планувати просто неможливо»

Слідчий поліції про те, як коронавірус заважає розслідуванню вбивств

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів