Суддя Городищенського районного суду Черкаської області Людмила Синиця скоро сама постане перед судом. За версією прокуратури, вона завадила розслідуванню справи про замовника вбивства Василя Сергієнка — лідера Євромайдану з міста Корсунь-Шевченківський. Слідство вважає, що Синиця свідомо розкрила таємну інформацію про застосування заходів безпеки до свідка. «Ґрати» розповідають, що це за свідок і чому за суддю Синицю заступилася Вища рада правосуддя.

Найгуманніший суд

Людмила Синиця півтора року очолює суддівську колегію у справі про вбивство лідера «Самооборони» з Корсунь-Шевченківського Василя Сергієнка. Він загинув 4 квітня 2014 року.

Сергієнка викрали з подвір’я власного будинку, а на ранок соратники майданівця знайшли його тіло в лісі. З 2015 по 2017 роки поліція затримала п’ятьох підозрюваних у викраденні та вбивстві. Суд відправив їх під варту. За версією слідства, троє з них напали на Сергієнка і викрали його. Це Віктор Горбенко, Валентин Завражин і Роман Недибалюк — молоді чоловіки з Києва, які займаються єдиноборствами

Василь Сергієнко. Фото: Олексій Арунян, Ґрати

Поліція вважає, що після викрадення вони передали Сергієнка двом кілерам, один із яких — Володимир Воронков — був затриманий. Також правоохоронці затримали підозрюваного в організації вбивства — власника київського спортклубу «Тай» Вадима Мельника. За версією слідства, він координував групи викрадачів і кілерів.

Більшість затриманих — люди з оточення бізнесмена з Корсунь-Шевченківського та народного депутата минулого скликання Геннадія Бобова, з яким Сергієнко конфліктував. Соратники й родичі загиблого вважають його замовником вбивства, але прокуратура не оголошувала йому підозри. Сам Бобов, як і всі підозрювані, заперечує провину. Слідство у справі про замовника триває.

«Убийца героя Небесной сотни тут». Как расследуют смерть районного лидера Майдана из Черкащины

Справа ймовірних виконавців і організаторів кілька років переходила з одного суду до іншого. У січні 2019 року його почала розглядати колегія Городищенського районного суду на чолі з Людмилою Синицею. Справу слухають дуже повільно — засідання відбуваються, як правило, раз на два місяці. Прокурори й потерпіла неодноразово заявляли відводи суддям у зв’язку з затягуванням процесу, але Синиця їх відхиляла.

У червні 2019 року, на думку прокуратури, головуюча вчинила грубе порушення. За даними слідства, в той час обвинувачений Віктор Горбенко був готовий визнати провину і свідчити у справі про замовника вбивства. Прокурор подав у Городищенський суд клопотання про заходи безпеки для свідка. Він просив перевести Горбенка до київського СІЗО СБУ з черкаського ізолятора, де, на думку слідства, йому могли помститися подільники. До клопотання прокурор долучив заяву з аналогічним проханням від самого Горбенка.

Прокуратура вважає, що суддя Синиця мала негласно розглянути це прохання. Але замість цього 5 червня 2019 року вона оголосила клопотання на відкритому засіданні у присутності інших обвинувачених.

Прокурор у справі про замовника був у залі та намагався зупинити суддю, проте вона все одно зачитала документ. Після цього Синиця сказала, що в день засідання до неї надійшла ще одна заява від самого Горбенка. У ній обвинувачений вказав, що насправді не просив перевести його до іншого СІЗО, і прокуратура підробила його підпис. У результаті суддя відхилила клопотання про заходи безпеки.

Через три тижні вона відпустила Віктора Горбенка та ще одного обвинуваченого Романа Недибалюка під домашній арешт. А ще через місяць відправила додому Вадима Мельника, якого звинувачують в організації вбивства.

«Якби не Синиця, мене б викрали»

Місце, де знайшли тіло Василя Сергієнка. Фото: Олексій Арунян, Ґрати

Прокуратура вважає, що Синиця навмисне зірвала угоду Горбенка зі слідством, щоб перешкодити розкриттю справи про замовника. 9 липня 2020 року слідчий Держбюро розслідувань оголосив судді підозру у двох злочинах: втручання в роботу правоохоронців і розголошення даних досудового розслідування (частина 2 статті 343 і частина 2 статті 387 Кримінального кодексу).

Слідство вважає, що через Синицю зірвалася угода з обвинуваченим. За версією поліції, Горбенку довелося заперечувати, що він просив перевести його до іншого СІЗО, оскільки він боявся помсти спільників.

Сам підсудний публічно це заперечує. Наприкінці липня він разом із адвокатом провів пресконференцію і ще раз заявив, що не має відношення до викрадення Сергієнка та не збирався йти на угоду зі слідством. Підсудний сказав, що 2019 року прокуратура підробила його заяву і збиралася вивезти в інше СІЗО, щоб там силою вибити визнання.

«Хотів би сказати на адресу судді Синиці… Якби не її вирішення, я був би викрадений представниками правоохоронних органів. Найімовірніше, мене просто б замучили, закатували й отримали б із мене ще якусь брехливу неправдиву інформацію», — сказав він.

У відповідь слідчий ДБР відправив заяву Горбенка 2019 року про заходи безпеки на почеркознавчу експертизу. Дослідження виявило, що документ справжній і написаний рукою підсудного. Після цього прокуратура відкрила нове кримінальне провадження і оголосила Горбенку підозру в завідомо неправдивих свідченнях.

«Він на допиті, будучи попередженим про кримінальну відповідальність, повідомив цю неправдиву інформацію. Крім того, що він поширював її у ЗМІ, він повідомив її ще й слідчому під протокол», — сказав «Ґратам» прокурор Денис Іванов.

Він подав до Печерського суду Києва клопотання про арешт Горбенка за новою підозрою, але 19 серпня суддя його відхилив.

Удар у відповідь правосуддя

Суддя Людмила Синиця оголошує рішення у справі про вбивство Сергієнка, 22 серпня 2019 року. Фото: Ґрати

13 серпня той же Печерський суд Києва розглянув клопотання про запобіжний захід для судді Синиці. Прокурор просив призначити їй особисте зобов’язання з’являтися до слідчого і не спілкуватися зі свідками.

Якби суд задовольнив це клопотання, то Синиці довелося б узяти відвід у справі про вбивство Сергієнка, оскільки свідками в її власній справі проходять Горбенко й інші підсудні. Однак Печерський суд відмовив прокуратурі й залишив суддю без запобіжного заходу.

Прокуратура почала ще одну спробу вивести Синицю зі справи Сергієнка. Заступник генпрокурора Гюндуз Мамедов подав до Вищої ради правосуддя (ВРП) клопотання про її тимчасове відсторонення. Рада розглянула це питання 11 серпня, але замість того, щоб звільнити Синицю, заступилася за неї і звинуватила прокурорів у тиску.

ВРП послалася на те, що після змін у Кримінальному кодексі від 2018 року кримінальні правопорушення діляться за ступенем тяжкості на злочини і проступки. Порушення, які закидають Синиці — це проступки. А усунути суддю з посади можна тільки за підозру в злочинах, тому рада відмовила прокуратурі.

Члени ВРП засумнівалися в тому, що для переслідування їхньої колеги є підстави. На їхню думку, прокурори зловживають своїми правами і цілеспрямовано намагаються вивести Синицю зі справи Сергієнка. Вища рада вирішила, що прокурори порушили гарантії незалежності судді, і попросила генпрокурорку Ірину Венедіктову притягнути підлеглих до відповідальності.

Рішення ради розкритикувала вдова Сергієнка Валентина. Вона також направила лист генпрокурорці та попросила не карати прокурорів, які ведуть справу Синиці.

Валентина Сергієнко вважає претензії до судді обґрунтованими. На її думку, Синиця саботує процес у справі про вбивство її чоловіка, оскільки колегія перебуває під впливом імовірного замовника вбивства — Геннадія Бобова.

«За що потрібно «знайти й покарати» тих прокурорів, які просили відвід судді Синиці, яка всім, і головне — підсудним показала, що вона на боці замовника і зробить усе, щоб він уникнув відповідальності? … Зі всього виходить, що почався тиск на прокурорів у справі за обвинуваченням судді Синиці, на прокурорів, які представляють обвинувачення в справі вбивства мого чоловіка, і слідчих», — заявила Валентина Сергієнко.

18 серпня Офіс генпрокурора заявив, що слідство у справі Синиці завершене, і обвинувальний акт переданий до суду. Дата першого засідання ще не призначена.

Позицію самої Людмили Синиці «Ґратам» з’ясувати не вдалося. Прессекретарка Городищенського суду сказала, що суддя пішла у відпустку.