На початку нового року «Ґрати» підбивають підсумки минулого для судової системи країни. Майже все, що відбувалося, було так чи інакше пов’язано з повномасштабним вторгненням Російської Федерації наприкінці лютого. У законодавство додали нові кримінальні статті, українські суди масово почали судити росіян за воєнні злочини і своїх громадян — за колабораціонізм. Ще більшого значення, ніж раніше, набули міжнародні суди — у Нідерландах суд виніс довгоочікуване рішення у справі про вбивство екіпажу і пасажирів боїнгу рейсу МН17, а до заклику створити міжнародний трибунал для суду над керівництвом Росії приєднується дедалі більше країн.

«Ґрати» розповідають, про що ми писали весь минулий рік.

Закони воєнного часу. У Кримінальний кодекс додали статті про колабораціонізм і героїзацію російських військових

Через два тижні після повномасштабного вторгнення Росії, 6 березня, Верховна Рада ухвалила пакет законів «воєнного часу». Депутати посилили покарання за злочини проти національної безпеки. Наприклад, якщо раніше за державну зраду засуджували на терміни від 12 до 15 років, то тепер — від 15 років до довічного ув’язнення. 

Рада також додала до Кримінального кодексу нові статті: колабораціонізм і допомога державі-агресору. Вони передбачають покарання за співпрацю з росіянами на окупованій території: робота в окупаційній владі та школах, «надання матеріальних ресурсів» загарбникам або «проведення політичних заходів» в їхніх інтересах.

Загалом правоохоронці відкрили 3664 Усі статистичні дані станом на 1 грудня кримінальних провадження за колабораціонізм і оголосили 992 підозри, здебільшого заочно. Законодавство зараз дозволяє судити обвинувачених за їхньої відсутності, якщо вони ховаються в Росії або на окупованих територіях. 500 таких справ уже направлено до суду. Деяких судять і очно. Наприклад, у столиці почали судити підприємця з Київської області Олександра Харченка, який, за даними прокуратури, оголосив себе головою Димера під час окупації.

Щодо допомоги агресору було відкрито 329 проваджень і оголошено 68 підозр.

Рада ввела ще дві нові статті в Кримінальному кодексі: образа і погрози українським військовослужбовцям та виправдання російської агресії і «глорифікацію» її учасників. За першою статтею вже відкрито 34 справи, за другою — 1313.

Депутати також посилили відповідальність за крадіжки і пограбування під час війни. Тепер мінімальне покарання за крадіжку — 5 років в’язниці, хоча у мирний час — лише штраф 850 гривень.

Десятки тисяч воєнних злочинів росіян. Українські суди розглядають справи російських військових

Із перших днів повномасштабного вторгнення стало зрозуміло, що армія РФ воює варварськими методами: автомобілі цивільних, в яких є також й діти, обстрілюють під час спроби евакуюватися; мирних жителів, що зустрілися на дорозі військовим, вбивають, беруть у заручники та катують; людей виганяють із власних квартир, які потім грабують; цивільними прикриваються як живим щитом, заганяючи їх у підвали. Все це має юридичну назву: воєнні злочини.

Працівники ДСНС на місці ексгумації масового поховання в Ізюмі, 17 вересня 2022 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Правила ведення війни регулюються Міжнародним гуманітарним правом (МГП) — кількома конвенціями, зокрема Женевськими, підписаними після Другої світової війни. Порушення МГП є воєнним злочином. Російські військові скоїли десятки тисяч таких злочинів за десять місяців повномасштабного вторгнення. Статистика, яку публікує Офіс генпрокурора, приголомшує: понад 60 тисяч злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, у тому числі понад 58 тисяч воєнних злочинів, що призвели до загибелі і поранення мирних мешканців, знищення і пошкодження цивільної інфраструктури. Але цифри не відображають масштабів горя, заподіяного російською армією під час окупації українських територій та обстрілів мирних міст і сіл.

«Країна стала місцем злочину», — заявив головний прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан під час візиту в Бучу у квітні, через два тижні після звільнення Київщини, де росіяни залишили після себе братські могили з тілами вбитих місцевих жителів. Кремль спробував заперечувати причетність своїх військових до вбивств цивільних, стверджуючи, зокрема, що тіла на вулиці Яблонській у Бучі — це фейк.

Міжнародний кримінальний суд почав розглядати ситуацію в Україні і направив до країни велику групу слідчих та судових експертів. Проте основний масив злочинів розглядатиме українська система правосуддя — і для неї це серйозний виклик. Розслідування координує «департамент війни» в Офісі генпрокурора, який пройшов реорганізацію, щоб працювати в умовах російської агресії.

Наслідки боїв у Бучі, 1 березня 2022 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Слідству допомагають також правозахисні організації разом із журналістами, збираючи насамперед розповіді безпосередніх свідків злочинів: убивств, поранень, зґвалтувань, депортацій, незаконних затримань і тортур.

До суду вже поступило 75 справ щодо воєнних злочинів російських солдатів. 21 росіянина засудили: за невибіркові обстріли, як, наприклад, членів екіпажу «Града» Олександра Бобикіна та Олександра Іванова; за напади на цивільні об’єкти, — справа танкіста Михайла Кулікова; за умисне вбивство — сержанта Вадима Шишимаріна; жорстоке поводження з цивільним населенням, сексуальне насильство — справа Руслана Кулієва та Андрія Чудіна; й мародерство.

Воєнні злочини — це тактика російської армії, а не проступки окремих солдатів. Але, щоб покарати керівництво Росії, необхідно створити міжнародний трибунал. Франція і Нідерланди повідомили, що готові його ініціювати.

Безкарність Росії за дії у 2014 році в Криму та Донецькій і Луганській областях, а раніше — у Сирії та Чечні у тому числі призвела до широкомасштабного вторгнення в Україну у 2022 році. І мир у майбутньому залежатиме від ефективного переслідування російських воєнних злочинців.

Російський військовослужбовець Вадим Шишимарін у суді. Фото: Максим Поліщук, Ґрати

Справа російського сержанта Вадима Шишимаріна — найгучніший процес над російським військовим у 2022 році. У травні Солом’янський районний суд Києва засудив його до довічного ув’язнення за вбивство 62-річного мешканця села Чупахівка Сумської області Олександра Шеліпова.

Хоча Шишимарін сам зізнався у вбивстві, суд відбувся за повною процедурою: з допитом свідків та аналізом доказів. Щоправда, на той час двох співучасників вбивства вже обміняли. За відкритим процесом стежили десятки українських та іноземних журналістів.

У суді сержант сказав, що заслуговує на найвищу міра покарання, але оскаржив довічний вирок. У липні Апеляційний суд Києва пом’якшив вирок до 15 років ув’язнення.

МH17. Суд виніс вирок з далекосяжними наслідками

Судовий процес у справі про збиття рейсу MH17 «Малайзійських авіаліній», яку слухали три роки в Окружному суді Гааги у Нідерландах, завершився. «Ґрати» від початку стежили за судом, а в листопаді 2022 року були присутні на оголошенні вироку. Довічні строки отримали троє обвинувачених: російські громадяни Ігор Гіркін та Сергій Дубінський, а також українець Леонід Харченко. Четвертого обвинуваченого — росіянина Олега Пулатова виправдали. 

Потерпілі — родичі загиблих 298 пасажирів та членів екіпажу боїнгу — після вироку суду змогли нарешті зітхнути з полегшенням, бо спочатку міжнародне слідство, а тепер суд встановили обставини трагедії. Засуджені бойовики брали участь у транспортуванні з Росії до Донецької області зенітно-ракетної установки «Бук» та її розгортанні у полі під Первомайським, звідки ракетою збили цивільний літак 17 липня 2014 року.

Потерпіла у справі МН17 Джейн Малколм (праворуч) виступає на підтримку українського народу біля меморіалу жертвам катастрофи, 17 листопада 2022 року. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

Процес щодо катастрофи MH17 порівнюють із «Нюрнберзьким трибуналом», бо це перший міжнародний суд, який назвав бойові дії на сході України з 2014 року міжнародним збройним конфліктом за участю Росії. Москва все це заперечувала і зробила все можливе, щоб приховати свою участь як у війні, так і в катастрофі пасажирського авіалайнера.

Тим часом продовжується розслідування про те, хто наказав передати «Бук» бойовикам, і хто натиснув на кнопку запуску ракети. Слідство зверталося до Росії, а пізніше до жителів Курська з проханням надати будь-яку корисну інформацію, пов’язану з «Буком», зокрема, про 53-ю бригаду ППО, якій належала зенітно-ракетна установка, та її командира — полковника Сергія Мучкаєва. У 2023 році очікуються перші результати цього розслідування.

Родичі загиблих у трагедії продовжують боротися за справедливість для своїх близьких. Вони подали до Європейського суду з прав людини понад 400 позовів проти РФ. Нідерландський уряд їх підтримав, подавши проти Росії міждержавний позов. ЄСПЛ об’єднав його з двома іншими позовами України проти Росії щодо ситуації на Донбасі. Перше слухання відбулося на початку 2022 року. Продовження очікується вже у січні. 

Реформа правосуддя. Вищі органи управління судовою системою так і не запрацювали

На момент повномасштабного вторгнення в Україні не працювала Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС), а Вища рада правосуддя (ВРП) не мала повноважного складу, щоб ухвалювати рішення. ВККС та ВРП — два головні органи суддівського управління, які призначають, переводять, відсторонюють і дають дозвіл на затримання суддів.

Від початку президентства Володимира Зеленського було кілька спроб сформувати новий склад ВККС. У жовтні 2019 року парламент розпустив увесь попередній склад, висловлюючи таким чином незгоду з наслідками судової реформи президента Петра Порошенка. На початку 2021 року було сформовано спеціальну конкурсну комісію, до складу якої увійшли українські та іноземні судді й експерти. Через війну конкурс до ВККС на якийсь час призупинився — один із членів комісії — суддя Верховного суду Іван Міщенко мобілізувався, хоча невдовзі його відкликали зі Збройних сил. У другій половині року комісія відновила роботу і наприкінці грудня 2022-го визначила 64 із 301 кандидата, які пройшли до наступного етапу конкурсу — співбесіди. У результаті комісія має відібрати 32 кандидати на 16 посад у ВККС. Але призначити їх може лише Вища рада правосуддя.

Суддя Верховного суду Іван Міщенко. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Вищій раді правосуддя сьогодні не вистачає восьми членів, щоб почати працювати. Напередодні повномасштабного вторгнення 10 членів ВРП подали у відставку, висловлюючи таким чином свою незгоду зі створенням Етичної ради для перевірки чинних та нових членів ВРП на дотримання доброчесності та професійної етики.

До складу Вищої ради правосуддя входить 21 член: 10 обирає з’їзд суддів, а президент, Верховна Рада, з’їзд адвокатів, конференція прокурорів та з’їзд представників юридичних вишів і наукових установ призначають ще по два кожен. За посадою до ВРП входить і голова Верховного суду. ВРП повноважний за наявності щонайменше 15 членів.

Етична рада розглядає кандидатуру кожного кандидата і до обрання надає свій висновок — чи можна його делегувати до ВРП, чи ні. Негативний висновок ради можна подолати, проголосувавши за це більшістю голосів. І лише тоді делегувати кандидата у ВРП.

Із листопада минулого року Етична рада оцінила 83 кандидати у члени ВРП від Верховної Ради, з’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, а також від з’їзду суддів України і відібрала 27 кандидатів. Наразі рада проводить оцінку 14 кандидатів від всеукраїнської конференції прокурорів та 14 кандидатів від президента.

Одноразово рада перевірила і чотирьох чинних членів ВРП — Віктора Грищука визнала таким, що не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності. Незабаром він втратив посаду, оскільки з’їзд представників юридичних вишів та наукових установ, що делегував його до ВРП, не зміг подолати негативний висновок Етичної ради. Натомість членом ВРП від учених обрали Дмитра Лук’янова.

У січні 2023-го свою квоту має заповнити з’їзд суддів — вакантними є вісім місць ВРП. Етична рада запропонувала суддям обрати їх із 16 кандидатів.

Окрему процедуру реформування мають пройти судді Конституційного суду (КС). 20 грудня президент Володимир Зеленський підписав ухвалений парламентом законопроєкт «про вдосконалення порядку відбору кандидатур на посаду судді КС». Закон передбачає створення Консультативної групи експертів для проведення цього конкурсу. Склад групи буде сформовано за принципом вищезгаданих рад — троє членів від президента України, Верховної Ради, з’їзду суддів та троє — від міжнародних організацій. Як і Етична рада, Консультативна група експертів має перевірити кандидатів та надати висновок — можна їх призначати суддями КС чи ні.

Такий спосіб формування Консультативної групи експертів розкритикували громадські активісти і Венеціанська комісія, які вирішили, що це збереже вплив політичних органів на КС. Експерти Ради Європи пропонують додати до складу групи ще одного — сьомого члена із незалежних міжнародних експертів. А також заборонити можливість призначити суддею КС кандидата, що не пройшов перевірку групи. Але відповідні правки до парламенту поки що не внесені.

Суди під час війни. Судам на окупованих територіях змінили підсудність, а загалом система стала більш закритою

Тривалі бойові дії та окупація в деяких регіонах України призвела до зупинення роботи судів на окупованих територіях або там, де точилися бої. Понад 500 суддів змушені були виїхати з регіонів, де вони жили і працювали. 

Оскільки відправляти правосуддя в таких умовах неможливо, голова Верховного суду Всеволод Князєв змінив підсудність таких судів. Тобто правоохоронні органи та громадяни мали направляти свої позови не за місцем проживання чи скоєння злочину, а до інших судів, визначених розпорядженнями голови Верховного суду — на початку березня Верховна Рада внесла зміни до законодавства і передала ці повноваження від Вищої ради правосуддя керівнику ВС.

Будівля Херсонського апеляційного суду, зруйнована внаслідок обстрілу, 14 листопада 2022 року. Фото: Ніна Ляшонок, Ґрати

Згодом деякі суди все ж таки відновлювали роботу — після деокупації чи припинення бойових дій. За даними судової влади, станом на кінець листопада цього року 85 судів не працюють. Територіальна підсудність змінилася у 84 судах. Відновили роботу 50 судів. Пошкоджено або повністю зруйновано 93 будівлі суду. 

У 2020-2021 році суди стали закритішими від суспільства. Через карантин охорона не пускала на засідання вільних слухачів і журналістів. 2022-го, хоч епідемія і спала, ця проблема залишилася. У багатьох судах, як і раніше, діють розпорядження керівників про обмеження допуску.

У 2022 році також було обмежено доступ до єдиного реєстру судових рішень — сайту, де кожен може прочитати будь-яке рішення всіх судів країни. На початку повномасштабного вторгнення влада повністю закрила реєстр. У червні доступ до нього відкрили, але вже у жовтні знову обмежили. Сайт працює, але не відкривається чимало рішень. Державна судова адміністрація пояснює це тим, що в умовах війни частина даних має бути закрита, наприклад, інформація про правоохоронні органи й об’єкти критичної інфраструктури. Правозахисники назвали це порушенням права суспільства на доступ до інформації і вимагали повністю відновити роботу реєстру.

Міжнародні позови та вимога створити трибунал. Україна заперечує формальний привід для початку війни і вимагає провести трибунал над російським керівництвом

27 лютого, через три дні після початку вторгнення, Україна звернулася до Міжнародного суду ООН з вимогою притягнути Росію до відповідальності за перекручування поняття геноциду. Суд має вирішити, чи здійснювала Україна геноцид російськомовного населення на Донбасі, як стверджує російська влада, і чи було в Росії право застосовувати військову силу, щоб «запобігти і покарати» цей ймовірний геноцид. Як термінові заходи Україна вимагала, щоб Росію зобов’язали зупинити бойові дії. 16 березня судді більшістю голосів проголосували за негайне припинення війни. Але Росія одразу заявила, що не збирається виконувати це рішення.

Чи був на Донбасі геноцид? Україна попросила Міжнародний суд ООН визнати, що Росія напала за надуманими причинами

Щодо позову про геноцид, Україна вже представила свою позицію, Росія у відповідь повідомила, що не визнає юрисдикцію суду у цій справі. У свою чергу, Україна до 3 лютого має підготувати свої зауваження на російські аргументи. А в цей час десятки країн — від Канади до Австралії заявили, що вони, як підписанти Конвенції про запобігання геноциду, також хочуть бути стороною судового процесу проти Росії.

На початку березня Міжнародний кримінальний суд почав своє розслідування воєнних злочинів, злочинів проти людяності та будь-яких актів геноциду, скоєних на території України, у зв’язку з війною. Військову агресію як таку суд розслідувати не може через те, що ні Росія, ні Україна не ратифікували Римський статут. Для того, щоб притягнути до відповідальності найвище політичне і військове керівництво Росії за агресію, Україна весь рік лобіювала створення спеціального міжнародного трибуналу і досягла деяких успіхів. Політично створення трибуналу підтримали Європарламент, Парламентська асамблея Ради Європи, ОБСЄ і НАТО, парламенти України, Литви, Естонії. Глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн запропонувала створити суд в одній із країн ЄС. Нідерланди, де знаходиться і Міжнародний кримінальний суд, і Міжнародний суд ООН, заявили, що готові розташувати й новий трибунал у своїй країні.

«Міжнародний кримінальний трибунал — це відповідь міжнародного правосуддя на війну». Монолог судді ЄСПЛ від України про необхідність спецтрибуналу та перспективи скарг проти Росії

Варто зазначити, що в середині грудня Міжнародний кримінальний суд заявив про завершення розслідування війни у Грузії. Суд розпочав справу через тиждень після початку п’ятиденного конфлікту — 14 серпня 2008 року. Через 14 років, у червні 2022 року, він видав ордери на арешт трьох підозрюваних — глави МВС Південної Осетії, начальника СІЗО та представника президента «республіки» з питань прав людини — і більше не шукатиме нових фігурантів, «оскільки обставини суттєво не змінилися» . Незважаючи на те, що слідчі та юристи МКС вже працюють в Україні, складно сподіватися на те, що на відміну від Грузії, розслідування буде більш результативним.

Крим. ФСБ виправдовує війною значні репресії кримських татар, свідків Єгови, журналістів, адвокатів та всіх, хто виступає проти російського вторгнення

За ситуацією в Криму ми завжди спостерігаємо особливо уважно всі роки перебування його в окупації. Коли ми підбивали підсумки позаминулого року, то зазначали, що репресії на півострові стали системними і очевидно мали на меті придушити будь-яку публічну нелояльність. Минулого року все стало ще гірше — репресії продовжилися, до них додалися переслідування за антивоєнну позицію, а російські спецслужби та правоохоронці наразі виправдовують воєнним часом особливу жорстокість.

Негласний статус-кво у багаторічному протистоянні російських спецслужб та активістів у Криму поширювався на жінок, підлітків й адвокатів, але не цього року — правоохоронці перейшли лінії, які до цього вважалися «червоними».

Якщо наприкінці 2021 року працівники кримського центру «Е» змушували адвокатів роздягатися в поліції, то 2022 року судили за дискредитацію російської армії через чужі пости у фейсбуці і коментарі журналістів. У травні одразу трьох адвокатів відправили під арешт на кілька діб, а влітку позбавили ліцензії на адвокатську діяльність ще трьох. За цим стоїть МВС Криму, і ми детально пояснили, чому.

Жіночі імена увійшли до цьогорічного репресивного списку. У Криму судили пенсіонерку Валерію Гольденберг, яка облила кров’ю могилу загиблого російського військового, висловлюючи протест проти війни.

Навесні ФСБ затримала медсестру і громадську журналістку Ірину Данілович. Тиждень її тримали у підвалі, допитуючи та змушуючи зізнатися у держзраді і співпраці з СБУ. У результаті її судили за вибухівку у футлярі для окулярів, яку, як вона стверджує, самі оперативники ФСБ й підкинули.

Справа Данілович повністю копіює справу фрілансера «Радіо Свобода» Владислава Єсипенка, якого в лютому засудили в Криму до шести років за гранату, яку, швидше за все, підкинули, у його машину. Єсипенка жорстоко катували.

Кримські татари біля Верховного суду Криму після чергового засідання, 2018 рік. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

Минулого року тривали переслідування кримських татар через зв’язки з ісламською політичною партією Хізб ут-Тахрір. Покарання у цій справі посилилося, і тепер прокурори найчастіше вимагають для мусульман від 18 до 20 років ув’язнення. Переслідування кримських татар набули такого масштабу, що тепер під репресії потрапляють цілі сім’ї.

Зараз у списку ув’язнених у цій справі 100 людей — це найбільший кейс російських спецслужб у Криму. Побільшало обвинувачених, розширилася географія — арешти відбулися і в Джанкої, де вісім років такого не було.

Ще частіше у Криму стали переслідувати Свідків Єгови. Увага до цих історій — мінімальна, самі прихильники організації не завжди охоче йдуть на контакт із журналістами, але ми намагалися відслідковувати й ці репресії, вони — також громадяни України.

Минулого року ЄСПЛ визнав заборону «Свідків Єгови» у Росії незаконною і зобов’язав випустити всіх ув’язнених у цій справі. Але Росія відмовилася виконувати це рішення, обшуки й арешти продовжуються.

Та найбільше зросла кількість арештів за причетність до добровольчого кримськотатарського загону імені Номана Челебіджихана. Загон вже давно не існує, але ФСБ шукає і переслідує тих, хто «засвітився» на відео енергоблокади восени 2015 року. Тепер серед них виявилися не лише кримські татари, і не лише з Криму, а й з окупованих південних областей країни — там розгорнулося справжнє полювання за будь-ким, хто видається росіянам підозрілим. Найчастіше вони після катувань опиняються у новому СІЗО №2 у Сімферополі.

У цій справі, зокрема, у Криму судять військового пенсіонера, колишнього капітана українських ВМС Олексія Кисельова. Російські спецслужби затримали його у Генічеську, куди він переїхав після окупації Криму із Севастополя.

Геннадій Афанасьєв одразу після звільнення, 2016 рік. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

Наприкінці року в боях із росіянами на Луганщині загинув один із перших кримських політв’язнів — Геннадій Афанасьєв. Його затримали одночасно з режисером Олегом Сенцовим навесні 2014 року, катували і вибили потрібні слідству свідчення, від яких Афанасьєв потім відмовився у суді. Додому йому вдалося повернутися в результаті обміну ув’язненими у 2016 році, а у перший же день вторгнення він пішов захищати країну.

Загибель тисяч українців через російську агресію — найважливіший і найжахливіший підсумок минулого страшного року.