Росіяни поневолі. Кого Україна віддала в обмін на військовополонених і політв’язнів

Звільнені учасники російського списку на обмін. Фото посольства РФ в Україні
Звільнені учасники російського списку на обмін. Фото посольства РФ в Україні

Російська сторона досі не опублікувала офіційного списку ув’язнених, які прилетіли до Москви в суботу в рамках «Великого обміну». «Ґрати» постаралися знайти підтвердження для більшої його частини.

 

VIP-персони

Із опублікованих українськими й російськими ЗМІ списків, а також фотографій і відео зустрічі фігурантів «російського списку» на обмін можна зробити висновок: більшість учасників обміну з української сторони — громадяни України. Тільки двоє з них активно згадувалися протягом останніх місяців як ключові для процесу фігури.

Після зміни запобіжного заходу зенітнику зі Сніжного Володимиру Цемаху з арешту на особисте зобов’язання президент РФ Володимир Путін офіційно підтвердив підготовку до обміну. В Україні Цемаха досі підозрюють в участі в терористичній організації й підготовці теракту. У той же час, прокуратура Нідерландів підозрює його в причетності до катастрофи Боїнга Малазійських авіаліній. Голландці встигли його допитати перед обміном, а зараз вимагають від РФ екстрадиції. Адвокат Цемаха Роман Гонтарєв відмовився коментувати перспективи участі свого підзахисного в подальшому розслідуванні.

Зате Кирило Вишинський, головний редактор «РИА Новости-Украина» стверджує, що планує і далі брати участь у судових засіданнях і доводити свою невинність у державній зраді, яку йому інкримінує СБУ. Вишинський має також російський паспорт, але його адвокат Ігор Мокін припустив, що його підзахисний повернеться до Києва, щоб узяти участь у найближчому судовому засіданні 16 вересня.

Для російської сторони обміну особливий інтерес міг представляти ще один українець — Станіслав Єжов, колишній перекладач прем’єр-міністра Володимира Гройсмана. Єжова затримали в грудні 2017 року на робочому місці і звинуватили в державній зраді — нібито він передавав російським спецслужбам секретну інформацію про зустрічі свого шефа. Процес над Єжовим тривав рік, але в серпні він несподівано визнав провину, отримав покарання на 3 роки і 28 днів позбавлення волі, — рівно стільки, щоб вийти на свободу за «законом Савченко». Єжов — єдиний учасник обміну, який формально відбув призначене йому покарання й може вважатися вільною людиною. Адвокат Валентин Рибін сказав «Ґратам», що його колишній підзахисний має намір повернутися в Україну, ніяких претензій з боку правоохоронних органів до нього немає.

 

«Добровольці»

Всіх інших учасників обміну з української сторони можна умовно розділити на три групи: російські добровольці, взяті в полон під час бойових дій на Донбасі, українські громадяни, які залишилися в окупованому Криму й перейшли на службу в російську армію або органи влади, і фігуранти численних «шпигунських справ» СБУ.

До першої групи входить, зокрема, 23-річний житель Алтайського краю Віктор Агєєв, узятий у полон українськими військовими в червні 2017 року. У 2015-2016 році він проходив строкову службу в Збройних силах РФ, а пізніше, за словами матері, залишився служити за контрактом. Міноборони РФ спростувало цю інформацію. У січні 2018 року Новоайдарський суд Луганської області визнав Агєєва винним в участі в терористичних організаціях і незаконному поводженні зі зброєю й засудив до 10 років позбавлення волі.

Ще щонайменше четверо росіян, які взяли участь в обміні, потрапили в полон під час бойових дій на Донбасі: Аркадій Жидких, Денис Сидоров (у 2016-му), Олексій Седіков (у 2016-му) і Сергій Єгоров (у 2017 році). Всі вони вже засуджені за участь у терористичних організаціях або незаконних збройних формуваннях, але перед обміном були помилувані президентом.

До умовної групи «добровольців» можна віднести й Ігоря Кімаковського, ексдиректора Центру інформаційних технологій Санкт-Петербурзького державного аграрного університету. Кімаковський приїхав на Донбас восени 2014 року, деякий час працював радником мера Дебальцевого й, за версією СБУ, збирав інформацію для російських спецслужб. Його затримали в червні 2015 року в Волноваському районі Донецької області — він нібито переплутав блокпости і пред’явив українським військовим довідку «снайпера ДНР». СБУ і прокуратура звинуватили Кімаковського за цілою низкою статей, від незаконного поводження зі зброєю до розв’язання агресивної війни проти України. Суд над ним триває з лютого 2018 року, але процес ще не закінчено.

 

«Кримчани»

Серед «кримської групи» найбільшу увагу привернула «справа дезертирів»: Максима Одинцова й Олександра Баранова — українських військових, які 2014 року перейшли на службу в Збройні сили РФ і отримали російське громадянство.

Обох СБУ затримала в листопаді 2016 року поблизу адмінкордону з Кримом у результаті спецоперації: кримчанам пообіцяли передати дипломи Харківської академії повітряних сил, яку вони не встигли закінчити. У 2018 році суд у Києві визнав Одинцова й Баранова винними в державній зраді й дезертирстві й засудили до 14 і 13 років позбавлення волі відповідно. Перед обміном обох, судячи з усього, помилував президент України Володимир Зеленський.

Серед кримчан-учасників обміну були також сержант ВМС Олег Хоменко з військової бази в Судаку, якого звинувачували в дезертирстві, колишній боєць «Беркуту» Олександр Саттаров, засуджений за сепаратизм, і ексдепутат міськради Севастополя Володимир Галічий. Судовий розгляд стосовно останнього також не закінчився, і перспективи його участі в засіданнях незрозумілі.

 

«Шпигуни»

Серед учасників «великого обміну» фігуранти «шпигунських справ» становлять чи не найбільшу групу, проте росіян із них лише троє.

Павло Черних і Ольга Коваліс проживали в Волноваському районі Донецької області з 2010 року, в 2015-му їх затримали біля Маріуполя. Чоловік і жінка нібито формували мережу інформаторів і коректувальників артобстрілів. У жовтні 2018 року їх засудили до 10 років позбавлення волі за сприяння терористичній організації, обидва оскаржили вирок, але напередодні обміну відкликали апеляцію й були помилувані президентом.

Олександр Валехідіс хоч і народився у Львові, але довгий час жив у Мурманську, де отримав російське громадянство і служив в органах МВС. Після виходу на пенсію переїхав до Севастополя, але влітку 2014-го був затриманий у Львові за звинуваченням у зборі інформації про передислокацію місцевих підрозділів СБУ. Того ж року Валехідіса засудили до 10 років позбавлення волі за шпигунство.

Ще один фігурант «шпигунської справи», звільнений у суботу, — громадянин Молдови Петро Мельничук. Він член так званої «одеської резидентури» — так СБУ називала групу жителів Одеси на чолі з медсестрою Оленою Бобовою. Групу, учасники якої брали участь у «антимайданівських» протестах на Куликовому полі 2014 року, затримали в березні 2017-го. За інформацією СБУ, всі вони збирали дані про пересування військових частин на півдні України, вербували нових шпигунів. Судовий процес проти «одеської резидентури» триває і, за інформацією «Ґрат», на обмін погодилися лише троє підозрюваних: Бобова, Мельничук і майор ЗСУ Денис Хитров.

Усі інші «шпигуни» зі списку учасників обміну — громадяни України. Серед них — власник охоронної фірми з Маріуполя Олександр Ракушин, працівник СБУ Андрій Васьковський, діловод Нацгвардії Антоніна Родіонова, капітан ВМФ Юрій Ломако, полковник ВПС Сергій Лазарєв та інші. Судові процеси стосовно багатьох із них досі не завершені. За словами адвокатів, участь звільнених у подальших судових засіданнях буде предметом окремих переговорів.

 

Інші

Ще один росіянин, участь якого в обміні вдалося підтвердити «Ґратам», — Євген Мефедов. Із 2014 року він підозрюється в організації масових заворушень в Одесі 2 травня, а також у діях, спрямованих на повалення конституційного ладу і посяганні на територіальну цілісність України. У 2017 році Мефьодова й інших учасників одеського «антимайдану» виправдали у справі про масові заворушення, але залишили під вартою за іншими звинуваченнями. Процес за ними досі не закінчений.

Громадянку України Юлію Просолову СБУ звинуватила в гучному вбивстві полковника спецслужби Олександра Хараберюша, чий автомобіль підірвали в березні 2017 року в Маріуполі. Просолова зізналась у тому, що саме вона заклала вибухівку під автомобіль контррозвідника і, за інформацією СБУ, дала свідчення на керівництво центру спецоперацій «МГБ ДНР».

За підсумками «великого обміну» залишається кілька питань, перш за все юридичного оформлення тих його учасників, у кого немає судового вироку, що набув чинності. Це значить, що в їхньому випадку не може бути президентського помилування. Також залишається питання передачі Росії громадян України, що порушує 25 статтю Конституції України. Керівник адвокатського об’єднання «Агора» Павло Чиков вважає, що це питання можна вирішити за допомогою декількох процесуальних заходів.

«Видані громадяни України повинні були відмовитися від українського громадянства, а Росія повинна була їм надати російське. Робиться це теж указом президента. Або українські громадяни повинні отримати в Росії політичний притулок», — припустив Чиков.

77 нападів на журналістів в Україні зафіксовано в 2020 році
77

нападів на журналістів в Україні зафіксовано в 2020 році

Начальник поїзда про кишенькових злодіїв, дебоширів і повернення поліції в потяги «Скільки пасажирів побито, скільки провідників порізано»

«Скільки пасажирів побито, скільки провідників порізано»

Начальник поїзда про кишенькових злодіїв, дебоширів і повернення поліції в потяги

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів