Ультраправе угруповання «С14» 7 листопада перемогло в суді проти телеканалу «ГромадськеТБ». У своєму позові праворадикали вимагали визнати недостовірною інформацією твіт, у якому їх назвали «неонацистською групою». У серпні їхню вимогу задовольнив Господарський суд Києва. «ГромадськеТБ» подало на це рішення скаргу, але Північний апеляційний господарський суд її відхилив.

Група молодих людей спортивної статури в центрі Києва підбігла до чоловіка з пишною шевелюрою і бородою. Йому скрутили руки, схопили за волосся й повели вулицею до будівлі Служби безпеки України.

Так 4 травня 2018 року учасники праворадикальних організацій захопили бразильця Рафаеля Лусваргі. У 2015 році він воював на боці «ДНР», а в 2016 був затриманий Службою безпеки України за підозрою в тероризмі. Згодом, за рішенням суду, він опинився на волі, чим виявилися незадоволені ультраправі активісти. Вони піймали Лусваргі біля посольства Бразилії, силою привели до Служби безпеки України й вимагали знову взяти його під варту.

Інцидент широко висвітлювався в медіа. У тому числі повідомлення про це з’явилося в твіттері англомовної версії телеканалу «ГромадськеТБ».

Твит. Фото: скриншот с твиттера «ГромадськеТБ»

«Неонацистська група «С14» захопила бойовика самопроголошеної «Донецької народної республіки» бразильця Лусваргі і збиралася передати його #Службі безпеки України, запостив один із членів групи в Fаcebook», — йшлося в твіті. В оригіналі — Neo-nazi group C14 has seized a former militant of the self-proclaimed «Donetsk People’s Republic», Brazilian Rafael Lusvarghi, and were going to hand him over to #Ukraine’s Security Service, one of the group members posted on Facebook.

Через два місяці «С14» подало до суду на «Громадське» з вимогою визнати інформацію, розміщену в цьому твіті, недостовірною. Вони не заперечували весь текст повідомлення, а тільки ту частину, де їх назвали «неонацистською групою». Праворадикали вважали, що таке твердження завдає шкоди їхній діловій репутації. У багатьох, хто стежить за діяльністю «С14», ці дії націоналістів викликали здивування, оскільки медіа називають їх неонацистами далеко не вперше.

88 слів про те, хто такі «С14»

«С14» — організація, створена в 2011 році. За словами її лідера Євгена Карася, до їхнього складу входить кілька сотень людей у Києві й низці великих міст. Вони заявляють, що їхня мета — «захист прав українців: від соціально-політичних (трудові, корупція тощо) до питань ідентичності (мова, історія й так далі)».

Керевник С14 Євген Карась. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

У першу чергу «С14» відомі використанням силових методів у своїй діяльності. У різний час представники організації нападали на активістів ЛГБТ і лівого руху, журналістів та представників нацменшин. Так, у листопаді 2016 року учасники «С14» штурмували офіс лівої організації «Автономний опір», а 19 січня 2018 року в Києві зірвали антифашистську акцію пам’яті адвоката Станіслава Маркелова і журналістки Анастасії Бабурової, убитих неонацистами в Москві у 2009 році. Щороку «С14» намагаються силою перешкодити маршу KyivPride за права ЛГБТ.

20 квітня 2018 року учасники організації розігнали табір ромів у столичному парку «Лиса гора» і спалили намети й речі його жителів. Це сталося на день народження Гітлера — важливу дату для неонацистів.

Активісти «С14» Андрій Медведько й Денис Поліщук — обвинувачені у вбивстві журналіста Олеся Бузини, застреленого у квітні 2015 року в Києві. Втім, самі вони заперечують звинувачення. І це лише мала частина нападів, які пов’язують із діяльністю угруповання.

Цифра 14, використана в назві, вважається кодовим символом у неонацистів. Ним позначається фраза «Ми повинні захистити саме існування нашого народу і майбутнє для білих дітей» — гасло з 14 слів, придумане американським праворадикалом Девідом Лейном.

Однак публічно лідер «С14» Євген Карась інакше пояснює цифру 14 у назві. За його словами, це транслітерація українського слова «Січ», придумана 14 жовтня — на день Української повстанської армії.

Дослідник українських ультраправих Денис Горбач вважає, що «С14» свідомо поєднує загальну «здорову патріотичну» риторику з ледь вловимими натяками на неонацизм».

«Ці натяки легко розшифровуються членами субкультури, наприклад, символічність дати антиромского погрому (день народження Гітлера) або ж назву організації (що відсилає до 14/88), але не звичайними громадянами», — вважає Горбач.

«Ганебне рішення»

У серпні 2018 року позов «С14» до «ГромадськеТБ» почав розглядати Господарський суд Києва. У позовній заяві йшлося, що твіт журналістів «містить недостовірну інформацію у формі фактичних тверджень про позивача, де він названий «неонацистською організацією». Його публікація, на думку «С14», «значно зменшила позитивну соціальну оцінку позивача в очах оточуючих».

Організація вимагала, по-перше, визнати публікацію «Громадського» недостовірною й такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію. А, по-друге, зобов’язати відповідача протягом 30 днів розмістити в своєму твіттері спростування.

«Громадське» в суді представляла адвокатка Оксана Чайковська. Вона назвала претензії й вимоги «С14» безпідставними. Адвокатка заявила, що позначення в твіттері «С14» неонацистською групою — це не фактичне твердження, а оціночне судження. А, згідно із законом «Про інформацію», такі судження не підлягають спростуванню або доведенню їхньої правдивості, і за них не можна притягати до відповідальності. Чайковська зазначила, що журналісти оцінили позивача як «неонацистську групу» не безпідставно, а на основі фактичної бази.

Суд «ГромадськеТБ» та С14. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

До такої бази, за словами адвокатки, відносяться виступи експертів із ультраправих рухів і публікації в інших медіа, в яких «С14» названі неонацистами. Так цю організацію, зокрема, позначали «Reuters» і «The Washington Post», а також дослідник ультраправих Андреас Умланд. Адвокатка надала в якості доказів їхні статті, а також заяви Парламенту Великої Британії, Консорціуму з дослідження та аналізу тероризму, які звинувачували «С14» у злочинах на ґрунті ненависті.

На суді адвокат Віктор Попов, який представляв націоналістів, наполягав на тому, що журналісти «ГромадськеТБ» у твіті допустили не оціночне судження, а саме фактичне твердження, що не відповідає дійсності. Він подав клопотання про те, щоб на цю тему була проведена лінгвістична експертиза. У березні її результати надійшли до суду. Експертки-лінгвістки Тетяна Будко і Світлана Долінковська дійшли висновку, що віднесення «С14» до неонацистів — це все-таки фактичне твердження, а не суб’єктивна оцінка.

І ця експертиза в результаті визначила результат розгляду. 6 серпня суддя Юлія Картавцева віддала перемогу праворадикалам. Посилаючись на результати експертизи, вона вирішила, що позначення «С14» неонацистською групою — це фактичне твердження, яке відповідач не зміг обгрунтувати. У зв’язку з цим суд визнав його недостовірним і таким, що шкодить діловій репутації позивача.

Такий вердикт не задовольнив міжнародні організації, які стежать за показниками свободи слова в Україні. Рішення розкритикували ОБСЄ, «Human Rights Watch», «Репортери без кордонів» і «Freedom House».

«Ганебне рішення, яке має небезпечні наслідки для незалежних репортажів про праворадикальні рухи в Україні», — заявили «Репортери без кордонів».

«ГромадськеТБ» рішення також не влаштувало, журналісти подали апеляцію.

Шлях до замовчування

Північний апеляційний господарський суд Києва почав розглядати скаргу «ГромадськеТБ» по суті 23 жовтня. Представляючи свою позицію на засіданнях, адвокатка журналістів Оксана Чайковська сказала, що суд першої інстанції ухвалив незаконне рішення, тому що спирався на неякісну експертизу.

На думку адвокатки, експерти оцінювали тільки лінгвістичну форму фрази, яка оскаржується в позові, а не її зміст, і тому прийшли до помилкових висновків. Чайковська зазначила, суд не повинен був брати до уваги таку експертизу.

Ще однією претензією адвокатки до суду першої інстанції було те, що взагалі не були враховані надані нею докази — публікації інших медіа, в яких «С14» називаються неонацистами.

«Крім того, суд не врахував, що позивач є публічною особою. Він здійснює публічну діяльність. Тому, з пояснень Європейського суду з прав людини він піддається більшому рівню критики в порівнянні з тими особами, які не діють у публічній площині», — сказала Чайковська.

Адвокат Попов, який представляє «С14», просив відхилити апеляцію «ГромадськеТБ». На його думку, суд справедливо вирішив, що журналісти зловжили свободою слова, коли назвали його клієнтів неонацистами. А також зазначив, що якщо відповідача не влаштовувала проведена у справі експертиза, він міг запропонувати провести повторну експертизу, але цього не сталося.

«Твердження про те, що «позивач — це неонацистська група» — це твердження про спрямованість діяльності позивача й ідеології, якої він дотримується. Тобто це фактичне твердження. У той же час позивач діє відповідно до законодавства та положеннями статуту ГО «Січ-С14», серед яких відсутня будь-яка неонацистська спрямованість. І навпаки там є спрямованість на демократичні цінності», — наполягав Попов.

Суд «ГромадськеТБ» та С14. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

На кожне засідання з розгляду апеляції приходив лідер праворадикалів Євген Карась у компанії соратників. До суду він привів своїх прихильників — кримського татарина, вірменина і молдованина, що, на його думку, спростовує належність організації до неонацистів.

Під час дебатів він звинувачував «ГромадськеТБ» у тому, що журналісти зіграли на руку Росії, коли в повідомленні про затримання бойовика «ДНР» Лусваргі назвали їх неонацистами.

«Коли ми затримали цього бойовика і доставили його до СБУ, виникло твердження «Громадського», що це неонацистська група. Тоді це був єдиний інформаційний посил серед маси медіа, який фактично зробив те, що хотіла Росія, щоб хоч якось відбілити затримання цього бойовика, що для неї було катастрофою», — сказав Карась.

7 листопада після дебатів суддівська колегія на чолі з Надією Калатай пішла в дорадчу кімнату й уже через 15 хвилин оголосила вердикт — відмовити «ГромадськеТБ» у задоволенні скарги. З цього моменту рішення Господарського суду Києва, яке заборонило називати «С14» неонацистами, вважається таким, що набуло чинності. Чим саме обгрунтоване це рішення — поки незрозуміло. Судді поки оголосили тільки його резолютивну частину. Повний текст буде опублікований пізніше.

Праворадикали, присутні на оголошенні рішення, зустріли його оплесками. Представників «ГромадськеТБ» воно, навпаки, розчарувало. Адвокатка Оксана Чайковська сказала «Ґратам», що оскаржуватиме його у Верховному суді, а в разі необхідності — в Європейському суді з прав людини.

Згідно з ухваленим рішенням, протягом 30 днів «Громадське» повинно розмістити в твіттері спростування. Шеф-редакторка телеканалу Ангеліна Карякіна залишила без відповіді питання «Ґрат» про те, чи збираються вони виконувати цю вимогу, сказавши тільки, що «ГромадськеТБ» «діятиме в рамках закону».

Ухвалене рішення вона назвала «обурливим і небезпечним». На її думку, воно сприятиме замовчуванню теми ультраправого насильства.

«Воно призведе до того, що кожен журналіст в Україні буде двічі замислюватися над тим, які характеристики він може давати тим чи іншим праворадикальним угрупованням, — міркує Карякіна. — Праворадикальних рух — це завжди питання, пов’язане з безпекою, це і так складна тема для журналістів. І таке правове рішення призведе до того, що журналісти взагалі не будуть нею займатися».