Замах, викрадення та катування. Що буде з кримінальними справами, в яких фігурує покійний мер Харкова Геннадій Кернес

Колаж: Ева Ганська, Ґрати
Колаж: Ева Ганська, Ґрати

У Харкові пройшла церемонія прощання з мером Геннадієм Кернесом. Він помер 17 грудня в німецькій клініці, де лікувався від наслідків COVID-19. Хід його хвороби ускладнився через травми, які політик отримав після замаху в 2014 році.

Напад на Кернеса був одним з найбільш резонансних злочинів у Харкові. За шість років поліція його так і не розкрила. Розслідування Кернес часто порівнював зі слідством по іншій справі, де він не потерпілий, а навпаки — обвинувачений. У 2015 році мера Харкова і його двох охоронців звинуватили у викраденні та тортурах двох активістів Євромайдану.

«Кримінальною справою стосовно мене займалося 11 слідчих з особливо важливих справ Генпрокуратури. Замахом займався маленький слідчий Управління внутрішніх справ Харкова», — обурювався Кернес. Але в процесі про викрадення й катування активістів Євромайдану, що триває п’ять років, суд також не зміг поставити крапку.

«Ґрати» з’ясували, на якому етапі обидві справи, в яких фігурує Кернес, і як його смерть вплине на розслідування і судовий процес.

 

Замах на Кернеса

28 квітня 2014 року в Кернеса стріляли під час пробіжки його звичним маршрутом вздовж лісопарку. Куля пройшла навиліт, зачепивши легеню, печінку і хребет. Після замаху Кернес переніс штучну кому і кілька операцій, у тому числі в Ізраїлі. Проходив тривалу реабілітацію, але, незважаючи на прогнози медиків, так і не зміг ходити.

У вересні 2020 року, коли харківські медики виявили у Кернеса COVID-19, рідні відвезли його на лікування за кордон і заявили, що хвороба протікає важко саме через травми, отримані в результаті замаху.

Відразу після нападу в 2014 році правоохоронці знайшли на місці події саморобну вибухівку. За їх словами, коли Кернес пробігав повз пристрій, він не спрацював, і снайпер вистрілив йому в спину, ймовірно, з лісосмуги. Там знайшли снайперську гвинтівку Драгунова і гільзу, а ще через місяць — кулю.

Правоохоронці відкрили кримінальне провадження про замах на умисне вбивство (частина 2 статті 15, частина 1 статті 115 Кримінального кодексу України). У прокуратурі озвучили чотири версії: професійна чи комерційна діяльність, протидія сепаратистським настроям в місті або особистий конфлікт.

У своєму першому інтерв’ю в лікарні Кернес заявив, що замах може бути пов’язаним з його політичною позицією.

«Це прикордонне місто. Я притримуюся поки цієї версії. Тут можна розглядати з різних сторін. Як з боку, що я — проукраїнський політик, я не за те, щоб Харків був у складі Росії, я за те, щоб Харків — в складі України, а також я за те, щоб Харків процвітав», — сказав він.

Через місяць Кернес озвучив вже іншу версію і назвав можливим замовником вбивства міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, з яким він конфліктував.

Ще пізніше Кернес додав, що, крім Авакова, замовником міг бути голова Харківської облдержадміністрації Ігор Балута. У жовтні 2014 року прокуратура Харківської області заявила, що причетність до замаху Авакова і Балути, а також Євгена Жиліна, голови проросійської громадської організації «Оплот», не підтвердилася.

Аваков заперечував свою причетність до замаху на Кернеса.

«У нього «мигають» версії, хто його замовив. То я, то Андрій Білецький (засновник полку «Азов», лідер партії «Національний корпус» — Ґ), то якісь росіяни, то Євген Жилін, то Микола Черьомухін (тодішній заступник начальника Харківського управління внутрішніх справ — Ґ)», — сказав Аваков.

У справі про замах досі немає жодного підозрюваного. Протягом майже семи років ні поліція, ні прокуратура не коментували хід розслідування, посилаючись на таємницю слідства. Адвокат Кернеса Олександр Гунченко обурювався, що справу про замах на мера розслідують як рядовий злочин. При цьому в обласному управлінні МВС стверджували, що всі необхідні слідчі дії проводяться.

В судовому реєстрі є всього п’ять документів, пов’язаних з розслідуванням замаху. У квітні 2016 року слідчі Олександр Ігнатович і Антон Санкін просили Київський райсуд Харкова надати їм тимчасовий доступ до мобільних даних водія машини «ГАЗ-3110», пояснивши, що він єдиний з усіх помічених біля місця події водіїв не вийшов на зв’язок зі слідством. За інформацією слідчих, ця людина не проживає за місцем реєстрації, а після того, як на Кернеса здійснили замах, виїхав з Харкова в напрямку Києва. Суддя Світлана Муратова задовольнила клопотання слідчих.

У травні 2016 року слідство перевіряло версію про причетність до замаху Вадима Пинуса, колишнього снайпера полку «Азов», вбитого під час затримання за підозрою в пограбуванні автозаправки в Києві в травні 2015 року. Слідчий Олександр Ігнатович просив суд надати йому тимчасовий доступ до мобільних даних Пинуса, посилаючись на те, що про його причетність до замаху на Кернеса заявив відеоблогер Ростислав Шапошников. За словами блогера, вбивство Кернеса замовив Арсен Аваков, а виконав — Вадим Пинус. Слідча суддя Наталя Єфименко задовольнила клопотання слідчого.

Сам Кернес відкидав версію про причетність до замаху Пинуса.

«Я в це не вірю … Завтра ще скажуть щось. Нехай перевіряють. Є підстави — нехай мене повідомлять про це», — коментував Кернес.

Що в підсумку поліції вдалося дізнатися про причетність до замаху водія «ГАЗ-3110» і Пинуса, невідомо. Слідчий Олександр Ігнатович відмовився говорити з «Ґратами», пославшись на таємницю слідства.

Адвокат Кернеса Олександр Гунченко сказав, що мало знає про результати розслідування.

«Слідство відпрацювало кілька версій. Чи всі, і в якому обсязі — мені невідомо», — сказав він «Ґратам».

За його словами, нещодавно в Києві була проведена експертиза за участю судових медиків, криміналістів і балістів. Результати дослідження недавно направили до Харкова. Що це дало для справи, Гунченко не сказав, пославшись на таємницю слідства.

Він додав, що, незважаючи на смерть Кернеса, розслідування триватиме.

«Закриття провадження у зв’язку зі смертю потерпілого чинний Кримінально-процесуальний кодекс України не передбачає. Винні мають бути знайдені і притягнуті до кримінальної відповідальності. Це обов’язок правоохоронних органів, встановлений Законом», — зазначив Гунченко.

 

Викрадення та катування активістів Євромайдану

Колаж: Ева Ганська, Ґрати

Наступного дня після замаху в квітні 2014 року Кернеса оперували в Ізраїлі. Щоб прикордонники дозволили йому вилетіти з Харкова, адвокати протягом декількох годин домоглися для мера скасування домашнього арешту. Такий запобіжний захід до Кернеса місяцем раніше застосував Печерський райсуд Києва — через відкрите проти нього кримінальне провадження про викрадення й катування активістів Євромайдану 25 січня 2014 року.

Того дня в Харкові сталися сутички між противниками і прихильниками Євромайдану. Увечері з’явилися повідомлення про викрадення двох активістів Євромайдану Олександра Кутяніна і Сергія Ряполова. Пресслужба обласного управління МВС заперечувала факт замаху. Міліція стверджувала, що майданівців ніхто не викрадав, а Кутянін сам звернувся до правоохоронців і поскаржився, що його «втягують в хуліганські дії двоє його знайомих, активних учасників харківського Євромайдану». Хуліганські дії нібито полягали в тому, що активісти запропонували йому сфотографувати номери автомобілів біля готелю «Національ», де жив Кернес.

Через три місяці, вже після перемоги Майдану Олександр Кутянін сказав, що написав цю заяву під тиском міліції. А насправді в той вечір разом з іншими активістами він спробував сфотографувати номери автомобілів біля готелю «Національ», оскільки машин було багато, і у деяких була російська реєстрація. Активістам це здалося дивним на тлі зіткнень противників і прихильників Євромайдану в Харкові.

Як з’ясується згодом, разом з активістами був Антон Геращенко, який через місяць став позаштатним радником міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. За словами Кутяніна, біля готелю майданівців помітили охоронці Кернеса і влаштували за ними погоню. Після переслідування Кутяніна і Сергія Ряполова доставили в готель, де утримували і погрожували вбивством. А Кернес, за словами активістів, сам вдарив Ряполова по лиці.

В березні 2015 року прокуратура оголосила меру і двом його охоронцям Віталію Блиннику і Євгену Сміцькому підозру в незаконному позбавленні волі або викраденні людини (частини 2 і 3 статті 27, частина 2 статті 146 КК), катуванні (частини 2 і 3 статті 27, частина 2 статті 127) і погрозі вбивством (частини 2 і 3 статті 27, частина 1 статті 129).

Обвинувальний акт передали в Дзержинський райсуд Харкова, а потім перенесли в Київський райсуд Полтави. У листопаді 2015 року справу почали розглядати по суті. Прокуратура звинуватила охоронців Кернеса в тому, що вони незаконно затримали двох харків’ян, погрожували їм вбивством і катували, і діяли за вказівкою Кернеса.

Мер заявляв, що справа сфальсифікована. Його охоронці також не визнали провину.

«Галас в пресі у справі проти мене — це піар на рівному місці. Я не визнаю себе винним, ніяких нових доказів немає, в суді будуть пред’явлені всі аргументи моєї непричетності і політичної вмотивованості цієї справи», — говорив Кернес.

Він брав участь у допиті потерпілого Кутяніна під час судового засідання і уточнював кожну деталь події — погоду на вулиці, у що був одягнений потерпілий і який у нього зір.

Суд слухав справу близько трьох років, але так нічим і не закінчився. На початку процесу прокурори просили призначати не менше двох судових засідань на тиждень, але протягом останніх семи засідань, коли суд повинен був перейти до дебатів, не з’явилися без поважної причини. У зв’язку з цим у серпні 2018 року справу закрили. Систематичну неявку прокурорів суддя Андрій Антонов розцінив як відмову від обвинувачення.

Це рішення оскаржила прокуратура і потерпілий Ряполов. У березні 2019 року Ряполов скаржився, що засідання з розгляду апеляції не можуть провести вже більше півроку через неявку Кернеса і його захисників.

31 січня цього року Полтавський апеляційний суд задовольнив скарги. У лютому справу передали до Київського районного суду Полтави. У той же час, ще в 2019 році пройшли всі строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за двома статтями, які інкримінували обвинуваченим — щодо викрадення і погрози вбивством.

«Сторона захисту відмовилася від закриття провадження у зв’язку з закінченням строків, оскільки такі підстави не є реабілітуючими, — заявляв «Ґратам» адвокат Кернеса Гунченко. — Кернес не вважав себе причетним до вчинення будь-яких злочинів. Наша консолідована з ним позиція — тільки виправдувальний вирок».

Однак підготовче засідання в Київському райсуді Полтави постійно переносилося — то через карантин, введений в Україні з березня, то через лікування Кернеса від COVID-19. Останнє засідання, призначене на листопад, перенесли на 24 грудня.

Що буде з процесом у зв’язку зі смертю Кернеса, прес-служба Офісу Генпрокурора «Ґратам» не відповіла і запропонувала дочекатися відповіді на інформаційний запит. Як пояснив «Ґратам» адвокат Кернеса Гунченко, смерть обвинуваченого не спричинить за собою припинення процесу.

«Його близькі родичі заперечують проти закриття провадження на такій підставі як смерть обвинуваченого. Ми будемо наполягати на подальшій посмертної реабілітації Кернеса», — сказав Гунченко.

 

2 місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання
2

місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду «Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

«Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів