Петарди з цвяхами й побиття випадкового перехожого. Як розслідують напади на марші за права ЛГБТ

«Марш рівності» — KyivPride-2021 у Києві, 19 вересня 2021 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати
«Марш рівності» — KyivPride-2021 у Києві, 19 вересня 2021 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

З 2015 року в Україні регулярно відбуваються марші на підтримку ЛГБТ із вимогою рівних прав та безпеки для представників спільноти. І щороку радикально налаштовані опоненти нападають на учасників маршів і поліцейських, які їх охороняють.

Напади повторюються через безкарність, вважають правозахисники. Вони закликають Верховну Раду проголосувати за законопроєкт, який конкретизує законодавство про боротьбу з дискримінацією. На їхню думку, це допоможе поліції правильно кваліфікувати й розслідувати такі злочини. Про це говорять і на міжнародному рівні — пункт про посилення відповідальності за злочини на ґрунті ненависті прописаний у спільній заяві про стратегічне партнерство України і США.

Про безпеку на маршах за права ЛГБТ і розслідування нападів на них — у статті «Ґрат».

 

Київ. Петарди з цвяхами і презервативи з фекаліями

Перший у Києві марш за права ЛГБТ планувався ще у 2012 році. Але організатори були змушені скасувати його вже на місці — на акцію із сотнею учасників прийшла майже тисяча радикально налаштованих опонентів, а міліція не гарантувала безпеку.

Наступного року організаторам вдалося провести перший марш біля станції метро «Шулявська». Сотню учасників супроводжували дві тисячі правоохоронців. Незважаючи на великі за чисельністю контракції опонентів, обійшлося без сутичок.

«Це був так званий «закритий марш». Учасники реєструвалися, ми їх відбирали й лише за годину до маршу повідомляли їм про місце. Усіх учасників привезли і відвезли на автобусах. Сам марш був оточений у три кільця», — розповідає «Ґратам» Руслана Панухник, яка з 2013 року займається організацією маршів у Києві.

Затримання праворадикала, який напав на учасників Маршу рівності в Києві у 2015 році. Скріншот відео з ютуб-каналу Rosalia Eudokia

Другий марш відбувся у 2015 році й зібрав більше учасників — орієнтовно 250 осіб. Однак він пройшов усе ще не в центрі Києва, а на Оболонській набережній.

«Міліція наполягала на скасуванні маршу. Але за день до запланованої дати відбулася пресконференція президента Петра Порошенка, де, відповідаючи на питання про марш рівності, він сказав, що всі громадяни мають право на мирні збори. Після пресконференції — я це пов’язую — мені зателефонували з міліції й запросили ще раз поговорити про марш. У підсумку наша комунікація тривала лише один день», — згадує Панухник.

Міліція оточила марш тільки з двох сторін. Ще два входи — з боку Дніпра і приватного сектору — залишилися відкритими, міліція вирішила, що звідти ніхто не буде прориватися. Але виявилося, що сторож, який охороняв приватний сектор, пропустив на територію кілька десятків радикально налаштованих хлопців. Вони безперешкодно увійшли в колону й почали кидати в учасників маршу петарди з цвяхами. Міліціонери спробували прикрити учасників — дев’ятеро з них постраждали.

Потерпілий міліціонер під час Маршу рівності в Києві у 2015 році. Скріншот відео з ютуб-каналу Rosalia Eudokia

Планувалося, що після завершення учасників маршу відвезуть на міліцейському автобусі, але він залишився на місці старту колони. Коли учасники повернулися до нього, міліція сказала їм розходитися.

«Багато хто опинився в районі, якого взагалі не знали, у дворах, де бігали сотні розгніваних праворадикалів і били їх. Це був жах. Люди намагалися сховатися в крамницях, кафе. Забігали до маршруток, їх наздоганяли й заливали газом», — згадує Панухник.

У результаті постраждали орієнтовно десять учасників маршу. Нападників на них не встановили, на відміну від тих, хто кидав петарди в міліціонерів. Затримали 25 осіб, сімом оголосили підозру в масовому хуліганстві, пов’язаному з опором представникові влади частина 3 і 4 статті 296 Кримінального кодексу України , із застосуванням предметів для нанесення тілесних ушкоджень. Одного з підозрюваних суд відправив до СІЗО, чотирьох — під цілодобовий домашній арешт, а двох відпустили на поруки нардепів від політичної партії «Свобода».

До суду передали справу за обвинуваченням чотирьох представників добровольчого корпусу й націоналістичної політичної партії «Правий сектор» — Олексія Протоковила, Данила Дашевського, Кирила Вільямовського і Віталія Кирильчука. Усім чотирьом дали умовні терміни.

Наступні марші проходили вже в центрі Києва і з кожним роком збирали все більше учасників — від двох тисяч у 2016 до восьми тисяч у 2019 році.

«Марш у 2016 році був спробою повернути до нас, організаторів, довіру учасників», — каже Панухник.

Організатори почали готуватися заздалегідь і домовлялися з поліцією. Завдяки цьому марш досить ефективно охороняли й ніхто не постраждав. Проте до й після заходу радикально налаштовані опоненти проводили «сафарі» — шукали учасників і били їх.

«Про «сафарі» наші опоненти говорять публічно. У 2018 році ми фіксували це і відправляли в поліцію, тому що це дійсно порушення законодавства, це заклик до насильства. Що було з нашою заявою — я не знаю», — зазначає Панухник.

У 2019 поліція затримала дев’ятьох радикалів, які готували напад на марш. За інформацією поліції, вони планували закидати учасників акції та поліцейських, які їх охороняють, презервативами з фекаліями. Затриманим оголосили підозру в замаху на масове хуліганство частина 5 статті 27, частина 1 статті 14, частина 2 статті 296 КК . Цього року їхню справу передали до суду.

«За цей період — уже десять років минуло — ми бачимо, що прогрес у комунікації з поліцією є, — коментує «Ґратам» директор оргкомітету KyivPride Ленні Емсон. — Зараз поліція ставиться до нас серйозно, дружно і професійно. Ми співпрацюємо, ми на одному боці. Наша спільна мета — це безпечний марш. І поліція багато в чому допомагає, радить, як зробити маршрут кращим, як запобігти нападам».

«Марш рівності» — KyivPride-2021 у Києві, 19 вересня 2021 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Опоненти нападають і на інші заходи на підтримку маршу — лекції, виставки та кінопокази. Для безпеки організатори наймають приватні охоронні агентства і просять поліцію посилити патрулювання. Однак напади все одно відбуваються — у 2019 році хлопці в балаклавах побили людей, які повертаються з кінопоказу в межах прайд-тижня.

«Пліч-о-пліч на захист рівноправ’я». Как в Киеве прошел «Марш равенства» — KyivPride-2021 и контракции традиционалистов

 

Одеса. Бездіяльність поліції та відсутність розслідування

Перший марш за права ЛГБТ в Одесі планували провести у 2015 році, але міліція звернулася до міської ради з проханням скасувати його через суд. Виконком міської ради подав позов, і суд задовольнив його. Апеляція залишила це рішення чинним. Лише у 2019 році Верховний суд визнав його незаконним.

У 2016 році міськрада знову домоглася заборони маршу через суд. Організатори повторно направили повідомлення про проведення ходи, і міськрада не встигла звернутися до суду ще раз. Марш зібрав близько пів сотні учасників і пройшов без інцидентів, незважаючи на контракції, як із боку учасників Автомайдану, так і з боку учасників Антимайдану. Відтоді марші стали для міста щорічним заходом із кількома сотнями учасників, на які ніхто не нападав.

«2020 рік став неприємною несподіванкою», — у коментарі «Ґратам» згадує Юлія Лісова, адвокатка громадської організації «Гей-альянс Україна», яка займається організацією маршів в Одесі.

У 2020 році опоненти з праворадикальної організації «Традиція й порядок» заблокували учасників ходи. Поліція оточила їх, але радикали кидали в натовп яйця, обливали зеленкою, бризкали газом із балончиків, забирали й ламали транспаранти. Унаслідок нападу постраждали п’ятеро поліцейських. Правоохоронці затримали 16 радикалів, але лише одному — 17-річному Микиті Шевченку — оголосили підозру в насильстві щодо працівників правоохоронного органу стаття 345 КК . Суд відправив його під нічний домашній арешт. Його справа зараз розглядається в Приморському райсуді Одеси.

Шестеро учасників маршу отримали тоді хімічні опіки, забиття, струс мозку та гематоми. Вони написали заяви в поліцію, яка, за словами адвокатки Лісової, вирішила не відкривати провадження — заяви розглянули як звернення громадян. Лісова написала ще одну заяву про напад на учасників маршу, яку вона кваліфікувала як порушення рівноправності громадян частина 2 статті 161 КК . Поліція проігнорувала й цю заяву. Тоді адвокатка оскаржила бездіяльність правоохоронців через суд, який зобов’язав поліцію нарешті відкрити провадження.

Навесні цього року поліція виконала судове рішення. Але, за інформацією адвокатки, досі не провела жодних слідчих дій у справі. Вона намагалася отримати доступ і вивчити матеріали справи, але слідчий ігнорував її. Щодо відсутності ефективного розслідування правозахисна організація «Українська Гельсінська спілка з прав людини» планує подати позов до Європейського суду з прав людини.

Крім того, через бездіяльність поліції Лісова звернулася до суду. На її думку, поліція не відтіснила радикалів, тому їм вдалося напасти на учасників маршу. Але суд відмовив у задоволенні позову, й адвокатка планує подати апеляцію.

На її думку, поліція не захистила марш через брак політичного рішення керівництва поліції.

«Я можу припустити, що була настанова мінімально втручатися: нікого не затримувати, щоби не підігрівати невдоволених прайдом людей, не ставати на чийсь бік, щоби не трактували дії поліції як захист прайду. Бути хорошими для всіх», — припустила адвокатка.

Марш на захист прав ЛГБТ-спільноти в Одесі, 28 серпня 2021 року. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

За її словами, у суді представники поліції говорили про неможливість гарантувати безпеку на місці проведення маршу.

«Бо тут клумби й пам’ятники. Неможливо було обмежити пересування «Традиції й порядку», бо в них теж є право протестувати. Була неділя, і там гуляли мирні жителі, яких теж не можна було захистити», — переказує аргументи поліції Лісова.

Однак під час маршу цього року поліція змогла гарантувати безпеку тим самим маршрутом, що й минулоріч. «Традиція й порядок» почала погрожувати нападами заздалегідь — у місті з’явилися розклеєні листівки з портретами та іменами організаторів маршу. Пізніше поліція відкрила кримінальну справу щодо порушення рівноправності громадян частина 1 статті 161 Кримінального кодексу — його зараз розслідують.

Контракція «Традиції й порядку» під час маршу за права ЛГБТ в Одесі, 28 серпня 2021 року. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

Під час маршу декілька сотень радикалів зібралися на мітинг проти проведення маршу й ухвалення законопроєкту, який конкретизує законодавство про боротьбу з дискримінацією. Коли марш дійшов до їхнього мітингу, контракцію оточив спецназ. В учасників маршу, які бігом перетинали майдан, кидали димові шашки, які ні до кого не долетіли, і ніхто не постраждав.

«Ми бачимо події цього року, і поліція робить усе, що вона не могла зробити у 2020 році. Місце те ж саме, вони прекрасно все перекрили, аж до використання автобусів і машин — просто створили фізичний бар’єр. Вони відтіснили «Традицію й порядок» — ту саму організацію, з тією ж тактикою — і не дали їм зіштовхнутися з прайдом. Цього року була чітка політична воля: ми захищаємо, ми затримуємо», — вважає Лісова.

Ілля Попков — лідер одеського осередку ультраконсервативної організації «Традиція й порядок» у Приморському райсуді Одеси, 30 серпня 2021 року. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

Сутички між праворадикалами й поліцією сталися вже після закінчення маршу, коли учасників відвезли на заздалегідь пригнаних автобусах. У результаті постраждали 29 правоохоронців, 61 радикала затримали. На 46 хлопців поліція склала адмінпротоколи за дрібне хуліганство. Оскільки 12 з них виявилися неповнолітніми, на їхніх батьків склали протоколи за ухилення від батьківських обов’язків. 13 членів «Традиції й порядку» відправили під нічний домашній арешт, а очільника одеського осередку організації Іллю Попкова — під цілодобовий. 16 вересня апеляційний суд пом’якшив йому запобіжний захід і теж призначив нічний домашній арешт.

 

Харків. Бійка з поліцією та напад на випадкового перехожого

Перший KharkivPride відбувся лише у вересні 2019 року й зібрав орієнтовно три тисячі людей. Марш за права ЛГБТ охороняли понад дві з половиною тисячі поліцейських, які не допустили нападів на демонстрантів. Кілька опонентів кидали в них камінням і яйцями. Але в підсумку поліція склала адмінпротокол про дрібне хуліганство лише на одного хлопця.

Напад перед початком KharkivPride 2019. Фото: твіттер IT Sector Харків

Але напади були не лише під час маршу. Перед початком постраждав білоруський анархіст Олексій Боленков. Коли він разом із друзями йшов до місця формування колони, на нього напали праворадикали, деякі з них були у футболках із написом праворадикальної організації «Фрайкор». Вони били Боленкова руками й ногами й розпорошили в його бік газ із перцевого балончика. Він вирішив не звертатися в поліцію.

«Поліція стояла поруч і все бачила, — пояснив «Ґратам» Боленков. — Не хотілося йти до людей, які, на мою думку, «кришують» ультраправі угруповання, і просити про захист. Крім того, я — анархіст і намагаюся не зв’язуватися з поліцією».

Затримання на KharkivPride. Фото: Павло Стех

Коли марш закінчився, праворадикали влаштували «сафарі» на учасників маршу й помилково напали на неповнолітнього хлопця, який разом із дівчиною гуляв парком неподалік від місця проведення маршу. Праворадикали в балаклавах били хлопця руками й ногами, поки за нього не заступився фотограф одного з видань. Поліція відкрила справу про групове хуліганство частина 2 статті 296 КК , але нікого не затримала.

Пізніше підозру оголосили лише одному нападнику — Віктору Масальському. Тоді ж його справу передали до суду, який за два роки так і не перейшов до слухань по суті через часту неявку учасників і нечасті засідання, які призначають з інтервалом у два місяці.

Нестатутне насильство. Чому правозахисники Freedom House домагаються заборони харківської націоналістичної організації «Фрайкор»

Після побиття неповнолітнього поліція відправилася на пошуки порушників. Біля офісу «Фрайкора» вони зупинили кількох хлопців, на їхню думку, схожих на тих, що напали на неповнолітнього, і попросили їх показати документи. Почалася словесна перепалка й бійка. Праворадикали, серед яких були представники «Фрайкору», «Традиції й порядку» та націоналістичної партії «Братство», розпорошили в поліцейських газові балончики.

«Якщо люди починають розповідати поліцейським, що вони такі ж, як і ті учасники параду, поліцейським, звісно, це не подобається. Нащо його ображати, того поліцейського?» — пояснював причину конфлікту начальник Головного управління Нацполіції в Харківській області Валерій Сокуренко.

Поліція затримує націоналістів, які протестують проти KharkivPride. Фото: Павло Стех

У результаті постраждали двоє поліцейських, а 17 праворадикалів затримали. Підозру в насильстві щодо працівників правоохоронного органу частина 2 статті 345 КК висунули лише трьом — учаснику «Братства» Ростиславу Федорку, якого суд відправив до СІЗО, і «фрайкорівцям» Вадиму Макарову й Максиму Сахненку — їм призначили нічний домашній арешт.

Цього року суд засудив Макарова до двох років позбавлення волі умовно, звільнивши від покарання з випробувальним терміном в один рік. У суді він повністю визнав провину, а свою поведінку назвав «необдуманою й неправильною».

Процеси над Федорком та Сахненком ще тривають.

В іншій справі — про перевищення повноважень частина 2 статті 365 КК поліцейським Максимом Мошоровським — Сахненко проходить потерпілим. За версією слідства, поліцейський підбіг до лежачого на асфальті затриманого Сахненка, однією ногою наступив на нього, а іншою вдарив його поруч коліна. Минулого року справу Мошоровського передали до суду.

Через карантинні обмеження у 2020 році марш відбувся у форматі автопробігу. Приблизно 20 машин із символікою ЛГБТ супроводжували майже 200 поліцейських і нацгвардійців, які не зафіксували порушень.

«Українська нація, геть дискримінацію!». У Харкові пройшов марш KharkivPride

За кількістю учасників цьогоріч марш був таким самим, як у 2019 році — зібралося орієнтовно три тисячі людей. Їх охороняли майже 1 200 поліцейських і нацгвардійців. Обійшлося без інцидентів.

«Ми вдячні поліції за організацію безпеки. Але сподіваюся, що наступного року поліції буде менше», — сказала «Ґратам» співорганізаторка маршу, віцепрезидентка громадської організації «Харківське жіноче об’єднання «Сфера» Анна Шаригіна.

 

Боротьба з проявами дискримінації

Напади на марші за права ЛГБТ були кваліфіковані й розслідувані за статтею про порушення рівноправності громадян стаття 161 КК , у коментарі «Ґратам» констатує Анастасія Бондаренко, юристка проєкту «Мережа параюристів», який співпрацює з KyivPride.

«Скільки ми не намагалися, нам не вдавалося змусити поліцію перекваліфікувати злочини належним чином, — зазначає Бондаренко. — Навіть за наявності прямих доказів того, що цей напад був скоєний на ґрунті ненависті — через сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність».

Поліцейські не застосовують 161-ту статтю через брак знань і розуміння, що таке злочини на ґрунті ненависті, і брак практики, вважає Анна Литвинова, юристка «Інсайта» — громадської організації, що входить до складу оргкомітету KyivPride.

«Поліцейський має знатися на цьому питанні — що таке злочин на ґрунті ненависті, які в нього ознаки. Коли поліцейський читає цю статтю, він там не бачить сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Якщо говорити юридичною мовою, у цій статті відкритий список — перелік ознак йде й за «іншими ознаками», — говорить Литвинова. — Крім незнання, можуть бути й особисті упередження — деякі поліцейські забувають, що, коли вони одягають форму, вони перестають бути пересічними громадянами».

На розслідування нападів впливає й небажання потерпілих звертатися в поліцію.

«Хтось боїться розкриття статусу, хтось — не хоче посилювати стрес, оскільки поліцейські часто поводяться зухвало, нетолерантно», — пояснює Бондаренко.

Мітинг правозахисників і ЛГБТ-організацій за безпеку ЛГБТ-спільноти, 6 червня 2021 року, Київ. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

У червні правозахисні активісти провели в Києві рейв-прайд із вимогою розслідувати злочини на ґрунті ненависті. Вони закликали Верховну Раду проголосувати за законопроєкт про внесення змін до законодавства про боротьбу з проявами дискримінації.

Автори законопроєкту пропонують доповнити кримінальний та адміністративний кодекси чітким поняттям нетерпимості, у якому, серед іншого, прописана сексуальна орієнтація й гендерна ідентичність. В адміністративний кодекс хочуть ввести статтю про порушення законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації, що передбачає штраф. А в кримінальному — конкретизувати 161-ту статтю.

«Якщо цей законопроєкт ухвалять, з’явиться механізм для кваліфікації та розслідування злочинів на ґрунті ненависті», — вважає Анна Литвинова.

 

 

2 місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання
2

місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду «Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

«Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів