Очікування хвилі. Справа колишнього начальника Одеського главку МВС Петра Луцюка досі в суді, через шість років після трагедії 2 травня

Міліція під час зіткнень в Одесі 2 травня 2014 року. Фото: Олег Володимирський, Ґрати
Міліція під час зіткнень в Одесі 2 травня 2014 року. Фото: Олег Володимирський, Ґрати

У Приморському суді Одеси вже чотири роки слухають справу колишнього начальника обласного управління МВС Петра Луцюка. За версією обвинувачення, 2 травня 2014 року він не забезпечив належну охорону громадського порядку, зокрема тим, що не оголосив оперативний план «Хвиля». Це призвело до загибелі 48 людей, ще 200 отримали поранення.

Луцюк — один із небагатьох високопоставлених обласних чиновників, які опинилися на лаві підсудних після перемоги Євромайдану. Через шість років після трагедії суди винесли один виправдувальний вирок групі з 19 активістів Куликового поля, і лише кілька поодиноких обвинувальних.

Учасники процесу у справі Луцюка сумніваються, що цього року почують вирок. «Ґрати» розповідають про справу Петра Луцюка і його судовий процес.

Як проукраїнський марш закінчився трагедією

 Зіткнення в Одесі 2 травня 2014 року. Фото: Олег Володимирський, Ґрати

Відновленням хронології подій 2 травня 2014 року, крім Управління спецрозслідувань генпрокуратури, займалася «Група 2 травня» — одеські журналісти, експерти й колишні правоохоронці, які об’єдналися з ініціативи голови Одеської обласної державної адміністрації Ігоря Палиці для незалежного розслідування трагедії. Їхня реконструкція подій 2 травня починається з того, що цього дня в Одесі був запланований матч Чемпіонату України з футболу між одеським «Чорноморцем» і харківським «Металістом».

За кілька днів до гри вболівальники разом із «прихильниками унітарного устрою країни» (термін, який використовує «Група 2 травня» — Ґ) анонсували в центрі міста «Марш єдності України». Прихильники федералізації — активісти «Антимайдану» — розгорнули наметове містечко на площі Куликове поле, у відповідь на проукраїнську акцію оголосили в соцмережах збір біля пам’ятника загиблим міліціонерам на перетині Жуковського й Олександрівського проспекту, щоб не допустити проведення маршу.

У місті перебували учасники Євромайдану з інших регіонів, зокрема активісти й командири київської «Самооборони», які прибули для участі в марші. Додатковий потяг із Харкова привіз уболівальників із Харкова, ще частина добиралася автобусами та машинами.

Київська «Самооборона Майдану» в Одесі 2 травня 2014 року. Фото: Олег Володимирський, Ґрати

2 травня опівдні, до початку і маршу, і футбольного матчу, заступник Генерального прокурора України Микола Банчук скликав нараду в приміщенні обласної прокуратури. Майже три години керівники прокуратури і правоохоронних органів, їхні заступники, а також командири дислокованих в області військових підрозділів обговорювали «стан організації роботи з протидії проявам сепаратизму, суспільного протистояння і забезпечення законності та правопорядку в Одеському регіоні».

Приблизно о пів на другу дня прихильники Куликового поля почали збиратися на перетині Олександрівського проспекту й вулиці Жуковського. Через деякий час вони вирішили рухатися вулицею Грецькою — паралельно з колоною уболівальників, яка збиралася йти Дерибасівською.

А до третьої години дня на Соборній площі зібралося близько тисячі осіб із українською символікою, атрибутикою «Чорноморця» й «Металіста». За даними «Групи 2 травня», більш ніж сто активістів «Самооборони» мали при собі каски, щити і кийки.

Колона «Одеської дружини» — однієї з організацій Антимайдану з Куликового поля — на початку четвертого рушила Катерининською від Грецької до Дерибасівської. Намагаючись запобігти неминучим зіткненням, якщо колони зустрінуться, резерв працівників міліції — полк ППС і спецназ — обігнав колону й вишикувався перед нею у дві шеренги. Але активісти Куликового поля пішли навпростець і прорвали міліцейський кордон. На вулиці Грецькій, біля Торгового Центру «Афіна», вони зіткнулися з учасниками «Маршу єдності України».

Учасники протистояння почали закидати один одного петардами, димовими шашками, фальшфейєрами. Розбирали тротуар і жбурляли плитку. Протистояння тривало кілька годин, і під вечір із обох сторін у хід уже йшли не тільки камені, але й саморобні вибухові пристрої з металевими елементами, пляшки із запальною сумішшю, вогнепальна, травматична, пневматична зброя і револьвери під патрон Флобера. У центрі міста з’явилися перші жертви зіткнень — спочатку підстрелили Ігоря Іванова з «Правого сектора», а потім ще п’ятьох: Олександра Бірюкова з «Самооборони», прихильників «Антимайдану» Олександра Жулькова, Геннадія Петрова, Миколу Яворського і Євгена Лосинського.

Постраждалі під час зіткнень в Одесі 2 травня 2014 року. Фото: Олег Володимирський, Ґрати

Після цього розрізнені групи «куликівців» повернулися до Будинку профспілок. Там вирішили оборонятися всередині будівлі. Вхідні двері зламали, всередину занесли речі з наметів — електрогенератор, каністри з бензином, ящики з коктейлями Молотова і все необхідне для їхнього виготовлення, а також матраци, медикаменти, агітматеріали й особисті речі.

Менш ніж через годину на Куликове поле прибули перші неорганізовані групи футбольних уболівальників і активістів Євромайдану. Зіткнення продовжилися. Обидві сторони кидали пляшки із запальною сумішшю.

О 19:45 на лінію 101 надійшло перше повідомлення про пожежу в Будинку профспілок — до займання призвели пляшки з бензином, кинуті у вікна другого поверху. Вогонь охопив ліву частину фойє, а потім усі троє зовнішніх дверей центрального входу. Загорівся сходовий проліт на першому поверсі. Люди, що були біля вікон, почали вистрибувати назовні.

У пожежі загинули 42 людини — десятеро в результаті падіння з вікон Будинку профспілок, 32 людини — від опіків і отруєння чадним газом.

 

Процеси над працівниками МВС

Дмитро Фучеджі 2 травня 2014 року. Фото: Олег Володимирський, Ґрати

Наступного дня після трагедії звільнили начальника головного управління МВС України в Одеській області Петра Луцюка. Його заступника Дмитра Фучеджі відсторонили після того, як 4 травня з міліцейського ізолятора тимчасового тримання на Преображенській відпустили 130 затриманих 2 травня «антимайданівців». У травні 2014 року Фучеджі оголосили в розшук.

8 травня через звільнення «антимайданівців» також затримали колишнього начальника міської міліції Андрія Нетребського, начальника ізолятора Віталія Прийму та чергового інспектора ІТТ Руслана Кондратова. Їх звинуватили в перевищенні влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу (частина 1 статті 365 Кримінального кодексу) і службовій недбалості (частина 1 статті 367 КК). На початку листопада 2014 року обвинувальний акт передали до Приморського районного суду. У травні 2018 року туди ж направили обвинувальний акт щодо Нетребського, а також командира полку патрульної служби Вадима Книшова та голови відділу громадської безпеки В’ячеслава Ташматова. Їх звинуватили в умисній бездіяльності всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки — загибель 48 осіб і отримання 197 людьми тілесних ушкоджень, а також до матеріальних збитків на суму близько 214 тисяч гривень (частина 2 статті 364 КК). Андрія Нетребського та Вадима Книшова звинуватили також у явному залишенні без допомоги людей, що перебували в стані, небезпечному для життя, що призвело до загибелі 42 осіб (частина 3 статті 135 КК). Цю справу досі розглядають.

30 квітня 2015 року Генеральна прокуратура вручила Петру Луцюку підозру в службовій недбалості. 13 травня 2015 року рішенням Печерського районного суду Києва Луцюка посадили під домашній арешт. Але чотири місяці по тому, 29 серпня, суд відмовився продовжувати йому запобіжний захід, і з того часу він перебуває на волі.

Справу передали до Приморського райсуду в лютому 2016 року. Колишньому міліціонеру вже закидали ненадання допомоги (частина 3 статті 135 КК), зловживання владою (частина 2 статті 364 КК) та службове підроблення (частина 1 статті 366 КК). Через пів року суддя Віктор Іванов повернув обвинувальний акт прокуратурі «для усунення недоліків», до яких адвокати віднесли й неправильну, на їхню думку, кваліфікацію дій колишнього міліціонера. Пізніше це рішення скасували в апеляційному суді, але воно стало підставою для відводу судді Іванова 20 березня 2017 року, про що клопотав адвокат одного з потерпілих. Із того часу справу розглядає Вадим Коваленко.

Крім працівників міліції під слідством опинилися пожежники — як рядові, так і голова МНС Одеської області, — десятки «куликівців» і один проукраїнський активіст. При цьому з усіх процесів стосовно подій 2 травня суд надав пріоритетність тільки справі Луцюка — це констатувала у своєму звіті за 2020 рік моніторингова місія ООН із прав людини.

 

У чому звинувачують Петра Луцюка

Петро Луцюк (ліворуч) із адвокатом у залі суду. Фото: Анна Фаріфонова, Ґрати

«Ми впевнені, що якби керівник обласного управління МВС України в Одеській області Петро Сергійович Луцюк ввів у дію «Хвилю» (план спільних дій ОВС, частин внутрішніх військ, навчальних закладів МВС України, СБУ та прокуратури щодо запобігання та припинення групових порушень громадського порядку і масових заворушень — Ґ) ще в момент, коли масові заворушення відбувались у центрі міста, в районі вулиці Дерибасівської (приблизно в 15:00 — 15:30), такої кількості жертв 2 травня в Одесі вдалося б уникнути, а подій на Куликовому полі і в Будинку профспілок взагалі б не було».

До такого висновку прийшла «Група 2 травня». Свої результати розслідування представили до другої річниці подій 2016 року. Їхні матеріали частково використовувало також і офіційне слідство, але експертизи, які робила група, так і не вийшло долучити до розслідування. Для цього її фахівці мали увійти до спеціальної міжнародної групи, створеної Генпрокуратурою, але цього не сталося.

На думку держобвинувачення, Петро Луцюк заздалегідь знав, що 2 травня можуть відбутися масові заворушення, але не ввів оперативний план «Хвиля», спеціально розроблений для їхнього запобігання. Потім, у ніч із 2 на 3 травня, він підписав наказ про введення плану заднім числом і змусив чергового сфальсифікувати документи. В обвинувальному акті зазначено, що з кінця квітня і до 3 травня 2014 року Луцюк використовував своє службове становище «всупереч інтересам служби» і «самоусунувся» від виконання своїх обов’язків, «щоб приховати свою некомпетентність», уникнути відповідальності за можливі наслідки і щоб отримати «певні переваги» від керівництва МВС України. Слідство констатувало, що задіяні 2 травня правоохоронці перебували тільки на території стадіону, а в центрі міста й на території Куликового поля не передбачалося розміщення резерву для можливих масових заворушень.

Міліція під час зіткнень в Одесі 2 травня 2014 року. Фото: Олег Володимирський, Ґрати

У відповідь Петро Луцюк звинувачує прокуратуру в тому, що саме вона була одним із основних організаторів масових заворушень в Одесі. Він вважає, що працівники прокуратури знищили всі можливі докази їхньої причетності, в тому числі й документи за планом «Хвиля», який він вводив вчасно.

«Є журнал ведення бойових дій. Там записано, що я телефоном ввів план «Хвиля» і ввів план «Фортеця», — розповідав Луцюк в інтерв’ю телеканалу NewsOne у 2018 році. — Наступного дня черговий пише пояснення, що «мені за номером таким-то на такий-то номер зателефонував начальник головного управління і дав команду ввести план «Хвиля». А через півтора року черговий каже, що «ні, план «Хвиля» не вводився, мене змусили це написати».

Його слова могли б підтвердити записи з реєстратора, який є «в кожній черговій частині» і на якому фіксуються всі розмови як телефоном, так і з радіостанції.

«Почекали рік, ніхто ці матеріали не витребував, через рік склали офіційний документ, що вони знищені у зв’язку з тими, що минув рік», — розповідав Луцюк в інтерв’ю.

У серпні 2019 року він просив суд зобов’язати прокуратуру надати оригінал документів про введення «плану» від 29 квітня 2014 року. На думку адвоката Луцюка Андрія Веселова, копія, яка є в справі, не відповідає оригіналу. Через рік, на засіданні 12 серпня, адвокат знову нагадав про зобов’язання. Прокурор Андрій Ширяєв у відповідь повідомив суду, що зараз з’ясовується, де зберігається документ.

«Есть журнал ведения боевых действий. Там записано, что я по телефону ввел план «Волна» и ввел план «Крепость, — рассказывал Луцюк в интервью телеканалу NewsOne в 2018 году. —  На следующий день дежурный пишет объяснение, что «мне по телефону такому-то на такой-то номер позвонил начальник главного управления и дал команду ввести план «Волна». А через полтора года дежурный говорит, что «нет, план «Волна» не вводился, меня заставили это написать».

Его слова могли бы подтвердить записи с регистратора, который есть «в каждой дежурной части» и на нем фиксируются все разговоры как по телефону, так и по радиостанции. 

«Подождали год, никто эти материалы не вытребовал, через год составили официальный документ, что они уничтожены в связи с теми, что прошел год», — рассказывал Луцюк в интервью. 

В августе 2019 года он просил суд обязать прокуратуру предоставить оригинал документов о введении «плана» от 29 апреля 2014 года. По мнению адвоката Луцюка Андрея Веселова, копия, которая есть в деле, не соответствует оригиналу. Через год, на заседании 12 августа, адвокат снова напомнил об обязательстве. Прокурор Андрей Ширяев в ответ сообщил суду, что сейчас выясняется, где находится документ. 

 

Тривалий процесЗатянувшийся процесс

Допит Віктора Пашка. Фото: Анна Фаріфонова, ҐратиДопрос Виктора Пашко. Фото: Анна Фарифонова, Ґрати

Вже близько року в суді опитують свідків — колишніх працівників міліції і внутрішніх військ, яких залучали до придушення масових заворушень, і працівників МНС, які були на пожежі. Залишилося заслухати свідчення приблизно третини з них, за оцінками прокурора.

12 і 13 серпня свої свідчення в суді давали свідки обвинувачення — Віктор Пашко, який на момент травневих подій був заступником командира Приморської роти полку патрульно-постової служби, і Вадим Книшов, який був командиром полку. Обидва колишніх міліціонери повідомили суду, що тоді їм не було відомо і їм ніхто не повідомляв про введення плану «Хвиля». Спочатку їхнім завданням було забезпечувати порядок у зв’язку з проведенням футбольного матчу «Чорноморець» — «Металіст». Рота Пашка — приблизно 20 людей — зустрічала уболівальників із потяга. Потім їм дали команду переміститися на Олександрівський проспект. Туди ж зі стадіону «Чорноморець» прибув Книшов. Звідти вони в терміновому порядку вирушили в бік Грецької, де вже почалися зіткнення.

За словами Пашка, дві роти міліції, в тому числі його, ланцюгом стали посеред вулиці, щоб не допустити зіткнення протиборчих сторін. Ланцюг вийшов розтягненим, стояли на відстані витягнутих рук один від одного. З кожного боку було в сотню разів більше людей, ніж міліціонерів, вони просто розірвали ланцюг при першому ж зіткненні, — розповів Пашко. До того ж у міліції були тільки ті спецзасоби, які вони зазвичай брали з собою на футбольні матчі — бронежилети й каски. Щити підвезли вже пізніше, коли Книшов запросив додаткові сили на допомогу.

«Ми були там аж до початку ось цих ось усіх подій… Точного часу, коли вони розпочалися, не пам’ятаю, але на самому початку командиру роти зателефонував командир полку Книшов Вадим Петрович і дав команду в терміновому порядку переміщатися на вулицю Грецьку», — розповідав Пашко в суді.

Як пояснив прокурор Андрій Ширяєв кореспонденту «Ґрат», правоохоронні відомства мали координувати зусилля, підвозити автомобілі, спецзасоби, збирати додаткові сили, оперативно з’ясовувати, хто де перебуває й куди рухається. Всього цього зроблено не було, тому що не був введений план «Хвиля». І все робилося силами, доступними на той момент.

Петро Луцюк, у свою чергу, ставлячи питання, поцікавився у свідків: чи можна було провести підготовчий етап плану «Хвиля», якщо керівники правоохоронних органів були того дня, тобто 2 травня, в прокуратурі на нараді. Луцюк стверджує, що зустріч навмисно провели в цей час, щоб паралізувати роботу правоохоронних органів. При цьому, за даними «Групи 2 травня», учасники наради перевели телефони в беззвучний режим, але бачили вхідні дзвінки, повідомлення й заходили в Інтернет, — тобто уявляли собі масштаб того, що відбувається в місті.

12 и 13 августа свои показания в суде давали свидетели обвинения — Виктор Пашко, который на момент майских событий был заместителем командира Приморской роты полка патрульно-постовой службы, и Вадим Кнышов, который был командиром полка. Оба бывших милиционера сообщили суду, что тогда им не было известно и им никто не сообщал о введении плана «Волна». Изначально их задачей было обеспечивать порядок в связи с проведением футбольного матча «Черноморец»-«Металлист». Рота Пашко — примерно 20 человек — встречала болельщиков с поезда. Затем им дали команду переместиться на Александровский проспект. Туда же со стадиона «Черноморец» прибыл Кнышов. Оттуда они в срочном порядке выдвинулись в сторону Греческой, где уже начались столкновения.

По словам Пашко, две роты милиции, в том числе его, цепью встали посреди улицы, чтобы не допустить столкновения противоборствующих сторон. Цепь получилось редкая, стояли на расстоянии вытянутых рук друг от друга. C каждой стороны было в сотню раз больше людей, чем милиционеров, они просто разорвали эту цель при первом же столкновении, — рассказал Пашко. К тому же у милиции были только те спецсредства, которые они обычно брали с собой на футбольные матчи — бронежилеты и каски. Щиты подвезли уже позже, когда Кнышов запросил дополнительные силы в помощь. 

«Мы были там аж до начала вот этих вот всех событий… Точное время, когда они начались, не помню, но когда начало все начинаться, командиру роты позвонил командир полка Кнышов Вадим Петрович и дал команду в срочном порядке перемещаться на улицу Греческую», — рассказывал Пашко в суде.

Как объяснил прокурор Андрей Ширяев корреспонденту «Ґрат», правоохранительные ведомства должны были скоординировать усилия, подвозить автомобили, спецсредства, собирать дополнительные силы, оперативно выяснять, кто где находится и куда двигается. Всего этого сделано не было, потому что не был введен план «Волна». И все делалось силами, которые были доступны в тот момент. 

Петр Луцюк, в свою очередь, задавая вопросы, поинтересовался у свидетелей: можно ли было провести подготовительный этап плана «Волна», если руководители правоохранительных органов были в тот день, то есть 2 мая, в прокуратуре на совещании. Луцюк утверждает, что встречу намеренно провели в это время, чтобы парализовать работу правоохранительных органов. При этом, по данным «Группы 2 мая», участники совещания перевели телефоны в беззвучный режим, но видели входящие звонки, сообщения и заходили в Интернет, — то есть представляли себе масштаб происходящего в городе. 

Постраждалі під час зіткнень в Одесі 2 травня 2014 року. Фото: Олег Володимирський, ҐратиПострадавшие во время столкновений в Одессе 2 мая 2014 года. Фото: Олег Владимирский, Ґрати

На процесі Луцюка вже дали свідчення кілька потерпілих. Усього їх 59 — це постраждалі під час масових заворушень, серед яких, наприклад, росіянин і учасник одеського «Антимайдану» Євген Мефедов, якого самого судили у зв’язку з подіями 2 травня і відпустили в результаті великого обміну ув’язненими з Росією; родичі шести осіб, загиблих у результаті заворушень у районі Грецької площі; 42-х осіб, які загинули під час пожежі в Будинку профспілок на Куликовому полі; і юрособи — Одеський академічний російський драматичний театр, розташований на Грецькій, кооператив «Ольвія», розташований на віцеадмірала Жукова і міліцейський полк ППС, якому пошкодили автомобіль. За даними Центру правового моніторингу «Гідність», 45 потерпілих подали також цивільні позови про стягнення моральної та матеріальної шкоди. Луцюк позови не визнає.

Прокурор скаржиться, що опитування свідків може знову затягнути справу: складно зібрати їх усіх. Ні потерпілих, ні їхніх представників на останніх засіданнях не було. За словами адвоката Андрія Каркіщенка, який представляє інтереси 15 потерпілих, його підзахисні й інші потерпілі ніколи масово не ходили на слухання, зокрема через те, що процес дуже затягнувся в часі й багато засідань були просто «відкладні й безглузді».

«Люди не готові витрачати стільки часу, щоб дивитися не на судовий процес, а на клоунаду, що відбувається в процесі», — прокоментував він.

Свою власну відсутність на слуханнях він пояснив карантином і зайнятістю в інших засіданнях.

30 вересня мало відбутися перше засідання після місячної перерви. Але його знову довелося перенести через те, що свідок обвинувачення, якого мали допитати, не з’явився до суду.

Прокурор жалуется, что опрос свидетелей может снова затянуть дело: сложно собрать их всех. Ни потерпевших, ни их представителей на последних заседаниях не было. По словам адвоката Андрея Каркищенко, который представляет интересы 15 потерпевших, его подзащитные и другие потерпевшие никогда массово не ходили на слушания, в том числе, потому что процесс очень затянулся по времени и много заседаний было просто «отложных и бестолковых». 

«Люди не готовы тратить столько времени, чтобы смотреть не на судебный процесс, а клоунаду, которая происходит в процессе», — прокомментировал он. Свое собственное отсутствие на слушаниях он объяснил карантином и занятостью в других заседаниях.

30 сентября должно было пройти первое заседание после месячного перерыва. Но его снова пришлось перенести из-за того, что свидетель обвинения, которого должны были допросить, не явился в суд. 

 

2 місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання
2

місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду «Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

«Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів