«Ну, чим не чародій?». Суд відправив Віктора Медведчука під домашній арешт за звинуваченням у фінансуванні тероризму й держзраді

Віктор Медведчук у Печерському райсуді Києва під час засідання з обрання запобіжного заходу 12 жовтня 2021 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати
Віктор Медведчук у Печерському райсуді Києва під час засідання з обрання запобіжного заходу 12 жовтня 2021 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Суддя Печерського райсуду Києва Віта Бортницька відправила народного депутата, голову політради партії «Опозиційна платформа — За життя!» Віктора Медведчука під домашній арешт до 7 грудня цього року.

Прокуратура підозрює Віктора Медведчука в державній зраді частина 2 статті 28, частина 1 статті 111 Кримінального кодексу та створенні терористичної організації частина 1 статті 258-3 КК . Політику загрожує до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

У суді прокурор Володимир Потапенко клопотав про взяття політика під варту до 19 листопада з альтернативою у вигляді застави в 1 мільярд гривень.

Слідство стверджує, що у 2014 році Медведчук добився, щоб Україна купувала вугілля з території під контролем «ЛНР» і «ДНР», й організував схему постачання. Так він підірвав енергетичну незалежність країни і сприяв тероризму — вважає слідство.

Віктор Медведчук провину не визнає й наполягає, що діяв у межах тодішніх законів. Підозру в новому злочині він називає політичними репресіями.

«Ґрати» стежили за засіданням щодо обрання запобіжного заходу й розповідають подробиці нової справи проти політика.

 

Вугільна криза

14 серпня 2014 року міністр енергетики і вугільної промисловості Юрій Продан зібрав директорів державних енергетичних підприємств на нараду. Напередодні осені міністра турбувала перспектива залишитися без енергетичного вугілля.

До початку бойових дій на Донбасі 95 % цього вугілля постачалося з Луганської та Донецької областей. До кінця липня понад 80 державних шахт опинилися за лінією фронту. Решта підконтрольних Україні 37 шахт на Сході й Заході країни не могли задовольнити потреб в енергетичному вугіллі.

Вугілля доводилося закуповувати в Росії, але був ризик, що в будь-який момент постачання буде заблоковане через політичні мотиви. Продан вирішив шукати альтернативне джерело вугілля. З варіантів закуповувати вугілля з Перу, Китаю та Південно-Африканської республіки чиновники зупинилися на останньому.

Через п’ять днів після наради в міністра держкомпанія «Укрінтеренерго» підписала контракт із компанією-трейдером Steel Mont Trading Ltd. Вона взяла на себе зобов’язання до 15 лютого доставити до України 1 мільйон тонн вугілля з ПАР по 86 доларів за тонну. Вугілля мало піти на Зміївську та Трипільську теплоелектростанції, які входять до складу держкомпанії «Центренерго».

30 жовтня перша партія вугілля з ПАР прибула до українських портів, а за п’ять днів вугілля було на Трипільській ТЕС. Разом із транспортуванням воно обходилося в 101 долар за тонну.

З постачанням наступних партій виникли труднощі. 4 листопада на засіданні Ради національної безпеки й оборони президент Петро Порошенко засумнівався в тому, що держава купує африканське вугілля за адекватною ціною й розкритикував його якість. Того самого дня Генеральна прокуратура почала перевірку Міненерго і викликала Юрія Продана на допит.

«Африканське вугілля не горить на українських ТЕС», — стверджував тоді генеральний прокурор Віталій Ярема.

Уже через десять днів, 14 листопада, Steel Mont Trading Ltd розірвала контракт з «Укрінтеренерго» і припинила постачати вугілля. Директор «Укрінтеренерго» Володимир Зіневич тоді пояснював, що трейдер відмовився від постачань саме через кримінальне провадження. Воно тривало майже два роки.

Вугільна шахта на Донбасі, 2015 рік. Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

За місяць Продан позбувся посади міністра, а Зіневича заарештували за підозрою в заволодінні бюджетними коштами — слідство вважало, що він закуповував африканське вугілля за завищеними цінами.

У відповідь керівництво «Центренерго» навіть влаштувало показове тестування вугілля з ПАР. Виявилося, що вугілля горить добре. Врешті справу проти Зіневича закрили через брак складу злочину.

Поки в Україні з’ясовували чи горить вугілля з ПАР, Росія зробила те, чого так побоювався Продан — припинила продавати Україні вугілля. 22 листопада 2014 року, за тиждень після розриву контракту з Steel Mont Trading Ltd, уряд РФ ввів на це мораторій. Відновити постачання росіяни погоджувалися лише після того як Україна почне купувати вугілля з території «ДНР» і «ЛНР».

За місяць Україна виконала цю умову. 16 грудня «Укрінтеренерго» підписало договір про постачання вугілля з держпідприємством «Луганськвугілля». До цього підприємство, зареєстроване в Луганську, перереєстрували в Києві і відкрили рахунки в державному «Укрексімбанку». 30 грудня схожий договір уклали з державною шахтою імені Кисельова з Донецька. Ще за місяць, у січні 2015 року, «Укрінтеренерго» підписало з кожним із підприємств річний контракт на суму в 1,5 мільярда гривень. Вугілля з Донецька купували до серпня, з Луганська — до листопада 2015 року.

 

Підривна діяльність

За сім років після цих подій прокуратура стверджує, що відмова України від африканського вугілля — частина плану, який в інтересах Росії розробив і реалізував Віктор Медведчук.

Коли саме радник президента Росії Владислав Сурков і віцепрем’єр Дмитро Козак вирішили залучити Медведчука до підривної діяльності проти України слідство встановити не змогло. На судовому засіданні з обрання йому запобіжного заходу прокурор Володимир Потапенко стверджував, що це сталося не пізніше жовтня 2014 року. Причому Медведчук сам придумав, як може бути корисний росіянам.

«Маючи певні організаторські здібності, життєвий досвід, матеріальний стан та юридичну освіту, розробляючи злочинний план, Медведчук відвів собі на території України роль організатора здійснення допомоги керівництву РФ в організації підривної діяльності проти України і сприяння діяльності терористичних організацій», — сказав прокурор.

Прокурор Володимир Потапенко (ліворуч) під час засідання з обрання запобіжного заходу Віктору Медведчуку в Печерському райсуді Києва 12 жовтня 2021 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

За версією слідства, злочинний план Медведчука виглядав так: використовуючи свої зв’язки переконати керівництво України закуповувати вугілля з «ДНР» і «ЛНР». Причому частину грошей платити готівкою.

«Грошима за постачання на свій розсуд мали розпоряджатися керівники терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР», — сказав прокурор Потапенко.

На його думку, так Медведчук сприяв тероризму. Щоби домогтися бажаного Медведчуку спочатку довелося переконати керівництво України відмовитися від африканського вугілля.

Прізвище Порошенка прокурор не назвав, згадавши лише «одного з посадовців, який 4 листопада 2014 року висловив безпідставні сумніви щодо якості вугілля з ПАР». За версією Потапенка, цей виступ став сигналом до початку старту інформаційної кампанії проти постачання вугілля з ПАР. У таких умовах підрядник розірвав контракт.

Команда прокурорів під час засідання з обрання запобіжного заходу Віктору Медведчуку в Печерському райсуді Києва 12 жовтня 2021 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Після цього, вважає слідство, Медведчук запропонував керівництву Росії заблокувати постачання вугілля до України, щоби змусити її купувати вугілля з «ДНР» і «ЛНР». Але навіть після цього керівники держкомпаній «Укрінтеренерго» й «Центренерго» відмовлялися підписувати такі договори.

Медведчуку довелося переконати «вищих посадових осіб України» змінити керівництво компаній і міністра енергетики. Поки Медведчук вів переговори з Києвом і Москвою, бізнесмен Сергій Кузяра від його імені погоджував деталі постачання з українськими чиновниками й керівництвом «ДНР» і «ЛНР». Зрештою договір усе ж підписали. Щоби дотримуватися формальностей державні «Шахта імені Кисельова» й «Луганськвугілля» з Донецька й Луганська перереєстрували в Києві і відкрили їм рахунки в державному «Укрексімбанку».

Слідство стверджує, що гроші за вугілля «Шахти імені Кисельова» й «Луганськвугілля» перераховували фіктивним фірмам, а потім переводили в готівку й передавали керівникам «ДНР» і «ЛНР». У 2015 році обидва підприємства отримали контрактів на суму в 3 мільярди гривень, але фактично їм перерахували лише 205 мільйонів гривень, причому частину готівкою. Так, за версією слідства, 10 мільйонів гривень авансу за вугілля невідомі за сприяння Медведчука доставили до Донецька й Луганська 31 грудня 2014 року.

«Дії Медведчука підривали енергетичну безпеку країни, поставивши її в залежність від постачань із Росії і «ЛДНР» і давши Росії ширші можливості для втручання у внутрішні справи України», — підсумував прокурор.

Головний доказ проти Медведчука — фрагменти прослуховування телефонних розмов датованих 2014–2015 роками генеральна прокурорка Ірина Венедіктова і очільник СБУ Іван Баканов оприлюднили ще до того, як прокурори вручили політику підозру в злочині.

За версією слідства, на них зафіксовані розмови Медведчука з Владиславом Сурковим, Дмитром Козаком і російським послом в Україні Михайлом Зурабовим.

На плівках голос, схожий на Медведчука, звітує перед росіянами про деталі постачань. Після того, як усі документи були оформлені, Медведчук радісно повідомив про це заступнику голови Адміністрації президента Росії Володимиру Остапенку.

Коли сепаратисти отримали гроші за вугілля, міністр палива, енергетики та вугільної промисловості «ЛНР» Дмитро Лямін, судячи із записів, розповів про це коменданту міста Кадіївка (раніше — Стаханов) Павлу Дрьомову.

 

У межах законодавства

Захист Медведчука заперечує, що він мав стосунок до розірвання контракту на постачання вугілля з ПАР. Адвокат політика Каміль Кирпичев у суді цитував матеріали давньої справи проти колишнього директора «Укрінтеренерго» Володимира Зіневича, зокрема — роздруківки прослуховування його телефону.

На записах, стверджує адвокат, торговий представник компанії Steel Mont Trading Ltd Раджеш Кумар Сарая повідомляє Зіневичу, що домовився перепродати вугілля з ПАР компанії ДТЕК Ріната Ахметова. Потім Зіневич телефонує генеральному директору цієї компанії Максиму Тимченку і вітає з вигідною купівлею, оскільки Росія ось-ось має ввести мораторій на продаж вугілля.

Адвокат Камиль Кирпичев во время заседания по избранию меры пресечения Виктору Медведчуку в Печерском райсуде Киева 12 октября 2021 года. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

«Ось у понеділок у всіх буде істерика, куди зникло ПАРівске вугілля», — цитував у суді їхню розмову Кирпичев.

За версією захисту, трейдер розірвав угоду з «Укрінтеренерго» аж ніяк не через перевірки прокуратури, а просто тому, що ДТЕК запропонував за нього вигіднішу ціну.

Захисники Медведчука наполягають — прокуратура в суді не зможе підтвердити справжність головного доказу обвинувачення — записів його телефонних розмов. З матеріалів справи, які в суді цитували адвокати, випливає, що експертиза захисту не змогла встановити їхню справжність.

«Таким чином, розмовний сигнал, записаний через канал мобільного зв’язку може бути змонтований з окремих фрагментів штатними технічними засобами мобільного зв’язку. Встановити чи є ознаки монтажу в таких записах або чи є результати обробки фонограм у таких записах неможливо», — цитував у суді адвокат Кирпичев висновок працівниці інституту спецтехніки та експертиз СБУ Ірини Козак.

Сам Віктор Медведчук у суді заявив, що вважає підозру необґрунтованою. Він апелював до закону «Про особливості місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», який набрав чинності 18 жовтня 2014 року й дозволяв державним підприємствам укладати договори з підприємствами на непідконтрольних територіях, зобов’язуючи державу надавати цим районам соціально-економічну допомогу. Дію цих статтей Верховна рада призупинила лише 25 березня 2015 року, тобто вже після початку постачання вугілля з «ДНР» і «ЛНР».

Віктор Медведчук з адвокатами в Печерському райсуді Києва під час засідання з обрання запобіжного заходу 12 жовтня 2021 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

«Я впевнений і вважаю, що будь-які дії фізосіб і посадовців не можуть бути незаконними, тому що діяв закон, який ці дії передбачав. «ДНР» і «ЛНР» не були тоді визнані терористичними організаціями. Підприємства, які там працювали, платили податки в бюджет України аж до березня 2017 року, до економічної блокади», — сказав у суді Медведчук.

Водночас політик підкреслив, що міжнародна спільнота досі не визнала «ДНР» і «ЛНР» терористичними організаціями. Він не заперечував, що у 2014 році бував у Донецьку й Луганську і вів переговори з керівниками «республік», але стверджував, що діяв спочатку за дорученням виконувача обов’язків президента Олександра Турчинова, а потім — п’ятого президента Петра Порошенка, який призначив його в українську делегацію Мінської тристоронньої контактної групи.

Хоча Медведчук і стверджує, що не робив нічого протизаконного, автентичність записів його розмов він теж заперечує.

«Я таких розмов не пам’ятаю. Вони змонтовані. Може у вас є записувачі? А я впевнений, що нема. Може є оригінали записів?», — запитував політик у прокурорів.

Його захисники наполягають — у слідства немає жодних доказів того, що в Медведчука були спільники, зокрема Кузяра, як це стверджує слідство. За словами адвоката Кирпичева, його клієнт навіть не був знайомий із Кузярою. Наприкінці вересня цього року Печерський районний суд Києва відправив Кузяру під варту з можливістю вийти під заставу в 500 мільйонів гривень.

Суддя Віта Бортницька під час засідання з обрання запобіжного заходу Віктору Медведчуку в Печерському райсуді Києва 12 жовтня 2021 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Домогтися арешту Медведчука прокуратурі поки не вдалося, суддя Віта Бортницька відправила його під домашній арешт до 7 грудня. Прокуратура вже заявила, що подаватиме апеляцію. Віктор Медведчук сказав, що поки не вирішив чи буде оскаржувати запобіжний захід.

Уже після обрання запобіжного заходу Медведчуку генеральна прокурорка Ірина Венедіктова згадала про нові деталі розслідування постачань вугілля в колонці на «Українській правді». Вона стверджує, що в організації постачання вугілля з «ДНР» і «ЛНР» у Медведчука був особистий меркантильний інтерес — пов’язані з ним компанії ставали посередниками під час постачання вугілля з Росії й заробляли на цьому. Крім того Венедіктова стверджує, що до організації постачання вугілля з непідконтрольних територій були причетні чиновники тодішньої Адміністрації президента України. Але конкретних назв компаній та прізвищ колишніх чиновників вона не назвала. У суді підлеглі Венедіктової про те, що Медведчук заробляв на постачанні вугілля, не згадували.

2 місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання
2

місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду «Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

«Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів