«Я оголошую вам війну». Свідок масових заворушень у Харківській області, внаслідок яких загинув лідер ромської громади, розповів, що передувало конфлікту

Обвинувачені Андрій та Олексій Литвинови в Харківському районному суді Харківської області, 19 листопада 2021 року. Фото: Ганна Соколова, Ґрати
Обвинувачені Андрій та Олексій Литвинови в Харківському районному суді Харківської області, 19 листопада 2021 року. Фото: Ганна Соколова, Ґрати

У 2017 році в селищі Вільшани Харківської області сталася масова бійка зі стріляниною. Колишній селищний голова та депутат облради Олексій Литвинов сперечався з головою ромської громади Миколою Каспіцьким — за два дні до цього побилися їхні сини. Суперечка батьків закінчилася стріляниною. Миколу Каспіцького поранили в груди, і згодом він помер у лікарні. В інших ромів стріляли гумовими кулями.

У 2018 році справу Литвинових про масові заворушення та умисне вбивство передали до суду. Але потерпілих та перших свідків із боку обвинувачення допитали лише у 2020 році.

За сім місяців, 19 листопада цього року, допит свідків продовжили.

«Бачила, що люди спілкуються — нічого страшного немає. Ну, хтось лежав там… Ну, може, бійка була», — свідчила продавчиня крамниці, розташованої навпроти місця події.

Про вбивство у Вільшанах та свідчення очевидців — у замітці «Ґрат».

 

Вбивство рома

16 травня 2017 року в селищі Вільшани Харківської області відбулося зіткнення двох груп місцевих жителів. З одного боку був селищний голова Андрій Литвинов, його батько — колишній селищний голова та депутат облради Олексій Литвинов, друг їхньої родини та місцевий бізнесмен Євген Криворучко та озброєні люди в масках. З іншого боку — родина Каспіцьких та їхні родичі з ромської громади Вільшан.

За версією обвинувачення, після словесної суперечки люди в масках відкрили вогонь. Голова ромської громади Микола Каспіцький отримав вогнепальне поранення в груди і згодом помер у лікарні. Інші роми отримали травми від гумових куль.

Людмила Каспіцька у Вільшанах, 16 травня 2017 року. Фото: Павло Пахоменко, MediaPort

Злочин перекваліфікували з хуліганства із застосуванням зброї частина 4 статті 296 Кримінального кодексу України на масові заворушення, що спричинили тяжкі наслідки частина 2 статті 294 КК та умисне вбивство, щоби приховати інший кримінальний злочин пункт 9 частини 2 статті 115 КК . Підозру оголосили обом Литвиновим та Криворучку.

Проте справу останнього виокремили в інше провадження — за фактом хуліганства із застосуванням зброї. Прокуратура п’ять разів закривала його, посилаючись на брак складу злочину, але представник потерпілих Станіслав Мироненко оскаржував ці рішення в суді. Тому розслідування в справі Криворучка триває досі.

 

Звинувачення Литвиновим

Матеріали справи за звинуваченням Литвинових ще у 2018 році скерували до Дергачівського районного суду, а потім — до Харківського районного суду Харківської області. Обох Литвинових звинувачують у масових заворушеннях, які спричинили тяжкі наслідки. Окрім того, Олексія Литвинова звинувачують в умисному вбивстві, щоби приховати інший злочин.

Обвинувачені не коментують своєї причетності до злочинів. Уже в статусі обвинуваченого Андрія Литвинова обрали головою Солоницівської об’єднаної територіальної громади, до складу якої увійшло селище Вільшани. А Олексій Литвинов узяв участь у місцевих виборах та знову став депутатом Харківської облради.

Влітку 2020 року суд заслухав потерпілих у справі Литвинових. Вони розповіли, що за кілька днів до події, 14 травня 2017 року, 30-річний Андрій Литвинов побився з 17-річним Русланом Каспіцьким. Це і спричинило зустріч їхніх батьків на площі 16 травня.

«Он кивнул — и началась стрельба». Поселкового голову и депутата Харьковского облсовета судят за убийство главы ромской общины

За словами потерпілих, Олексій Литвинов покликав ромів на зустріч, погрожуючи виселенням із Вільшанів. Він нібито ініціював стрілянину — кивнув озброєним людям, які були разом із ним, після чого вони відкрили вогонь.

Цю версію підтвердили перші свідки обвинувачення, яких допитали наприкінці 2020 року. За сім місяців, 18 листопада цього року, суд допитав ще трьох свідків — друга родини Каспіцьких Іллю Коробку, продавчиню крамниці, розташованої навпроти місця події, Ганну Варченко та мешканку Вільшан Ірину Ковтун, яка скуповувалася у сусідній крамниці.

 

«Я оголошую вам війну»

Ілля Коробка був свідком першого конфлікту за участі Андрія Литвинова та місцевих ромів. 1 травня 2017 року Ілля відпочивав на березі ставка разом із друзями, серед яких були Каспіцькі. Сусідня компанія, у якій був друг Андрія Литвинова на прізвище Конус, попросила їх допомогти підштовхнути машину, що застрягла.

Свідок Ілля Коробка в Харківському районному суді Харківської області, 19 листопада 2021 року. Фото: Ганна Соколова, Ґрати

Ілля з друзями допоміг, і машина поїхала. Але водій зупинився, щоби зробити хлопцям зауваження, що ті припаркували свою машину на проїжджій частині.

«Пам’ятаю, Коля (з компанії Іллі — Ґ) підійшов до машини, а Конус хотів його вдарити, як я бачив. Але Коля вдарив першим. І вийшла така бійка. Ну, бійки не було — хлопці одразу почали розтягувати. Просто був конфлікт, — розповідав у суді Ілля Коробка.

Хлопець на прізвище Конус зателефонував до свого друга Андрія Литвинова. Коли він приїхав, з ним говорив Петро Каспіцький. Ілля чув, як Литвинов обурювався частими конфліктами за участі ромів.

«Але ми відпочивали — не лише цигани, а й українці. Ми дружимо. Тобто не лише цигани там конфліктували, — пояснював Ілля. — [Литвинов] сказав: Скільки можна. Я вже заманався вас терпіти. Будемо за вами дивитися». Насамкінець, сідаючи до машини, він сказав: «Я оголошую вам війну».

«А ти не пам’ятаєш, як я сказав: «Хлопці, ви всі напідпитку, роз’їжджайтеся по домівках, а завтра на тверезу голову з’ясовуватимете стосунки?» — спитав свідка Андрій Литвинов.

Коробка підтвердив це.

«Після чого ти це сказав, коли війну оголосив?» — почали обурюватися потерпілі — родичі загиблого Миколи Каспіцького, які були присутні в залі суду.

Коробки не було під час конфлікту Андрія Литвинова та Руслана Каспіцького 14 травня. Про те, що Андрій вдарив Руслана, він дізнався від знайомих. Ілля також не був свідком конфлікту зі стріляниною за два дні й нічого про вбивство сказати не зміг.

 

«Люди спілкуються — нічого страшного»

16 травня Ганна Варченко була на роботі в крамниці «Троянда», що розташований навпроти центральної площі у Вільшанах. Коли обслуговувала покупців, почула гучні різкі звуки.

«Я не можу сказати, що постріли. Чому ми вийшли подивитися — були такі звуки, як феєрверк», — розповідала суду Ганна.

Свідкиня Ганна Варченко в Харківському районному суді Харківської області, 19 листопада 2021 року. Фото: Ганна Соколова, Ґрати

Вийшовши з крамниці, вона побачила «скупчення народу, рух» на площі біля селищної ради. Але присутніх жінка не розпізнала — оскільки крамницю та площу розділяє дорога, а також через поганий зір.

«Бачила, люди були. Одні бігали з палицями, з камінням. Інші стояли, — згадувала Ганна. — Бачила, що люди спілкуються, нічого страшного немає. Ну, хтось лежав там… Може, бійка була».

Хто саме лежав на землі, продавчиня не роздивилася. Потерпілих та обвинувачених, які були присутні в залі суду, вона не впізнала як учасників конфлікту. Водночас сказала, що потерпілі — клієнти її крамниці.

Вона також бачила закривавлених людей. Одного з них садив до машини чоловік, якого Ганна впізнала як місцевого мешканця.

Продавчиня спостерігала за конфліктом майже п’ять хвилин, після чого повернулася на робоче місце.

 

«Всі кричали, бігали, шуміли»

У цей час місцева жителька Ірина Ковтун скуповувалася в сусідній м’ясній крамниці. Вона теж почула звуки, схожі на постріли.

«Але, може, то були петарди. Я ж не знаю. Спочатку я думала, що це петарди — якесь свято, може», — розповідала суду Ірина.

Свідкиня Ірина Ковтун у Харківському районному суді Харківської області, 19 листопада 2021 року. Фото: Ганна Соколова, Ґрати

Звуки тривали і вона вийшла з магазину. Через дорогу, на площі, жінка побачила людей, але не роздивилася їхніх облич і чи була в них зброя.

«Було багато людей, усі кричали, бігали, шуміли…», — згадувала Ірина.

Що саме кричали люди — жінка не почула. Проте вона бачила, як до машини поклали тіло, а інші люди прикрили його.

Потерпілі — родичі загиблого Миколи Каспіцького в Харківському районному суді Харківської області, 19 листопада 2021 року. Фото: Ганна Соколова, Ґрати

Ірина теж не впізнала обвинувачених та потерпілих, які були присутні в залі суду, як учасників конфлікту. За тим, що відбувається, вона спостерігала кілька хвилин, потім поїхала додому. Чим закінчився конфлікт — не знає.

Після її допиту суд зробив перерву для виклику решти свідків з боку обвинувачення. Ще шістьох допитають 28 грудня.

2 місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання
2

місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду «Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

«Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів