«Всеохопне відчуття безкарності». Потерпілі в справі про розстріли на Майдані вимагають 173 мільйони гривень компенсації від обвинувачених і держави

Зіткнення між протестувальниками та силовиками на вулиці Грушевського під час Євромайдану, січень 2014 року. Фото: Євген Фельдман, Ґрати
Зіткнення між протестувальниками та силовиками на вулиці Грушевського під час Євромайдану, січень 2014 року. Фото: Євген Фельдман, Ґрати

Суд у справі про розстріли на вулиці Інститутській у Києві 20 лютого 2014 року розглянув цивільні позови щодо компенсацій від потерпілих: родичів Небесної сотні та учасників протесту, які отримали поранення.

«Ґрати» стежили за засіданням 1 грудня у Святошинському райсуді та розповідають, що і в яких розмірах просять компенсувати потерпілі, і хто має відшкодувати їм збитки.

 

«Мінімальна сума, щоби поставитися з повагою до втрати»

П’ятьох колишніх працівників «Беркуту» звинувачують у вбивстві 48 активістів Майдану та в пораненні 80 людей вранці 20 лютого 2014 року. Крім цього, 40 потерпілих заявили свої цивільні позови. Головуючий суддя Сергій Дячук коротко оголосив їх на початку засідання в середу.

Усі, крім однієї потерпілої, просять компенсувати лише моральну шкоду. Суми дуже відрізняються — від 30 тисяч до 30 мільйонів гривень. Але більшість оцінили свої моральні страждання в 1 мільйон. Вдова Юрія Паращука — 47-річного столяра з Харкова, убитого пострілом у потилицю, — крім моральної шкоди, попросила компенсувати й матеріальну в розмірі 2,8 мільйона гривень.

За підрахунками «Ґрат», загальна сума компенсації — понад 173 мільйони гривень.

Усі позови однакові за структурою, тому суддя Дячук зачитав один із них для наочності — від Володимира, сина Героя Небесної сотні Олександра Царька, який просить відшкодувати йому 1 мільйон гривень за загибель батька.

Олександр жив у місті Васильків Київської області та професійно займався ландшафтним дизайном. На Майдані був із перших днів протестів, вступивши до лав Першої сотні оборони. 55-річний Царьок загинув унаслідок трьох кульових поранень у живіт та груди біля Жовтневого палацу.

Бійці «Беркуту» стоять біля барикади під пішохідним мостом на вулиці Інститутській, 18 лютого 2014 року. Фото: Радіо Свобода (RFE/RL)

У позові син Володимир заявляє, що смерть батька, з яким вони були близькі, досі завдає йому сильних душевних страждань.

«Жахливо усвідомлювати обставини загибелі батька: розстріл беззбройного, який захищається лише щитом. Додаткових страждань надає усвідомлення всеохопного відчуття безкарності його вбивць, які розстрілювали беззбройних людей лише за прояв громадянської позиції, за мирне протистояння несправедливості та свавіллю вищого керівництва країни», — пише Володимир у позові.

З огляду на широкий резонанс справи, складність і тривалість розслідування та судового розгляду, він не знає, чи зможе взагалі повернутися до нормального способу життя.

У позові Володимир, як і всі інші заявники, посилається на обставини злочину з обвинувального акту, інші рішення суду про компенсації та законодавчу базу.

Деякі заявники додатково надали медичні довідки про хвороби, які виникли внаслідок загибелі їхніх близьких.

Наприклад, Ірина Гурик, мати загиблого на Майдані студента факультету філософії Романа Гурика, просить компенсувати їй моральну шкоду в розмірі 10 мільйонів гривень. До свого позову вона долучила документи про проходження медобстежень та стаціонарного лікування після 2014 року. Погіршення свого здоров’я Ірина пов’язує зі стражданнями, які перенесла після втрати сина. Роман загинув від вогнепального поранення в голову. Йому було 20 років.

Суд раніше вже допитував потерпілих. На підтвердження своїх позовних вимог вони розповідали про обставини загибелі близьких або про те, як самі отримали поранення.

Адвокатка Євгенія Закревська, яка представляє інтереси 28 потерпілих, зазначила під час засідання, що наведені в позовах суми — мінімальні — для того, щоб із повагою поставитися до людей та їхньої втрати.

«Тут взагалі не йдеться про меркантильний інтерес», — сказала вона.

Адвокатка стверджувала, що ті, хто отримав поранення, були травмовані також морально.

«Відчуття нерозуміння того, що стріляють, що міліція стріляє в тебе бойовими патронами. Це щось таке, що не вкладається в голові і, очевидно, завдає серйозної моральної травми», — описала Закревська переживання своїх клієнтів під час розстрілів на Майдані.

Суд окремо вивчив 66 позовів щодо відшкодування витрат на лікування потерпілих, які подали прокурори на користь медичних закладів Києва, Львова, Івано-Франківська, Рівного, Хмельницького та Тернополя. Серед зазначених лікувальних закладів — лікарня Держуправління справами «Феофанія». Зазначені в позовах суми лікування становлять від 146 гривень до 43 тисяч гривень.

«Ґрати» підрахували, що загальна вартість компенсації лікарням — 218 тисяч гривень.

 

«Солідарна відповідальність за працівників»

Адвокатка Євгенія Закревська на засіданні Святошинського суду в справі про розстріл протестувальників, 14 січня 2020 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Потерпілі вказали відповідачами позовів не лише п’ятьох обвинувачених: Олега Янішевського, Сергія Тамтуру, Сергія Зінченка, Павла Аброськіна, Олександра Маринченка. У співвідповідачах — роботодавці колишніх «беркутівців»: ГУ МВС у Києві, яке досі перебуває в процесі розформування, та його правонаступник — Нацполіція.

«Власне, один із них у жодному разі нікуди не дінеться — міліція чи поліція. І так не може бути, що в одній державі немає правонаступництва між цими органами», — уточнила позицію потерпілих адвокатка Закревська.

Відшкодувати збитки вимагають також від МВС із Держказначейством.

«Держава Україна в особі Міністерства внутрішніх справ відповідає за те, що вчинили її правоохоронці», — пояснила Закревська.

Але все ж позови, насамперед, спрямовані до обвинувачених у розстрілах.

«Оскільки ми всі розуміємо, що малореалістично, що ці особи зможуть повністю задовольнити цивільні позови, то ми вказали саме солідарно з їхніми роботодавцями — фактично державу Україна», — уточнила адвокатка потерпілих.

 

«Розмір компенсацій визначений за відчуттями»

Колишній працівник «Беркуту» Сергій Зінченко під час засідання Святошинського районного суду про розстріл на вулиці Інститутській у Києві 20 лютого 2014 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Адвокати обвинувачених просили суд відхилити позови потерпілих, а позови, подані прокуратурою, залишити без розгляду. Спільну позицію захисту озвучив на засіданні адвокат Стефан Решко.

По-перше, захист висунув претензії до оформлення позовів: немає інформації про номер облікової картки платника податків або даних паспорта позивача, номерів засобів зв’язку; не вказані анкетні дані та адреси відповідачів; відсутні підтвердження позивачів, що ними не подано інших позовів до відповідачів із того ж приводу з тих самих підстав, неправильно зазначені номери справи або зазначені як відповідачі не обвинувачені, а колишній президент Віктор Янукович.

«Формальні недоліки свідчать про формальне ставлення представників потерпілих та потерпілих до позовів. Такі позови можуть залишатися без розгляду згідно із законом», — заявив Решко.

На думку захисту, потерпілі не довели завдані матеріальні збитки, хоча це їхній обов’язок. Сума компенсацій зазначена без підстав, таких як висновки експертизи або свідчення свідків.

Деякі потерпілі посилаються на закон «Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їхніх сімей», ухвалений Верховною Радою у 2014 році, — у ньому зазначено порядок та суми державної допомоги. Але захист вважає, що посилання на цей закон недоречне в позовах. Водночас потерпілі не зазначили, які суми вже було виплачено державою в межах цього закону, і цивільні позови не враховують їхнього розміру.

На засіданні адвокат обвинувачених Олександр Горошинський додатково розпитував представницю потерпілих Євгенію Закревську, за якими критеріями розраховували розмір компенсацій. Вона уточнила, що брали критерії Європейського суду з прав людини в рішеннях щодо подій Євромайдану, у яких відповідальність за насильство на Майдані поклали на державу та зобов’язали виплатити потерпілим компенсації. Наприклад, брату вбитого тітушками Юрія Вербицького суд присудив виплатити 25 тисяч євро (750 тисяч гривень). А тим, хто отримав поранення, наприклад, Роману Ратушному, призначив виплату в розмірі 16 тисяч євро (480 тисяч гривень). Адвокатка Закревська також повідомила, що потерпілі вирішили не проводити експертизи моральної шкоди, оскільки вони завдадуть їм додаткової травми, і це затратно.

«Застосування звірячої сили». Європейський суд з прав людини поклав відповідальність за насильство на Майдані на українську державу

«Розмір відшкодування збитків визначений за власним відчуттям та оцінкою потерпілих», — резюмував суддя Дячук.

Продовжуючи викладати позицію захисту щодо позовів, адвокат Решко просив суд врахувати, що не доведено безпосередньої участі обвинувачених у вбивстві чи пораненні кожного з потерпілих. Як приклад він навів убивство Олександра Храпаченка — 26-річного театрального режисера з Рівного. Він загинув від вогнепального поранення в ключицю, й експертизи встановили, що постріл був із гвинтівки колишнього снайпера спецпідрозділу «Омега» Дмитра Хміля. Він обвинувачений у іншому процесі.

Необхідно врахувати й рівень провини кожного правоохоронця, зазначив адвокат Решко, спираючись на версію захисту про те, що в центрі Києва 20 лютого відбувався багатосторонній вогнепальний бій за участю кількох сотень бійців різних спецпідрозділів: «Альфа», «Гром», «Сокіл», «Омега», «Беркут».

Захист також закликав суд під час ухвалення рішення за позовами оцінити дії потерпілих та контекст розвитку подій, починаючи з перемир’я 19 лютого. За версією захисту, більшість потерпілих загинули або зазнали поранень під час активної участі в масових заворушеннях, активних агресивних групових діях, спрямованих проти правоохоронців, а ті намагалися зупинити зловмисників.

Версія обвинувачення інша. Спецпідрозділи діяли як одне злочинне угруповання та погоджували стрілянину по мирних протестувальниках, виконуючи незаконні накази.

Захист також просив залишити без розгляду позови, подані прокуратурою на користь лікувальних закладів. Крім того, що вони написані однаково, адвокати обвинувачених вважають, що прокуратура не має законних підстав звертатися з позовами до суду. Це мають зробити безпосередньо лікарні, оскільки вони є суб’єктами господарської діяльності, а не держорганами.

«Прокурори неправильно зрозуміли, що таке представляти інтереси держави», — припустив адвокат Ігор Варфоломєєв.

 

«Не той відповідач»

Суддя Сергій Дячук на засіданні про розстріл Євромайдану 14 січня 2020 року. Фото: Стас Юрченко, ҐратиНа засіданні виступив представник МВС Антон Щепанський, а київське управління та Нацполіція подали письмові відкликання — вимоги позовів там не визнали.

Щепанський заявив, що МВС не може бути відповідачем у пред’явлених позовах.

Він пояснив, що в позовних заявах не зазначено провину безпосередньо посадовців МВС, а за Кримінальним кодексом, компенсацію виплачує особа, яка завдала шкоди, якщо її провина буде доведена в суді. МВС також не вважає себе правонаступником ГУ МВС Києва, працівниками якого були бійці «Беркуту» — цей структурний підрозділ юридично не ліквідований.

Крім того, на думку Щепанського, позивачі мали врахувати під час розрахунків компенсацій за моральні збитки також суми, уже виплачені державою.

У МВС вважають, що відповідачем має бути Державна казначейська служба.

Позиції Нацполіції та київського управління повторюють аргументи МВС.

«Вчинення злочину працівником не може вважатися заподіянням шкоди під час виконання службових обов’язків — тобто це виходить за межі службових обов’язків», — зазначили в правоохоронних органах.

Сторона захисту погодилася з міністерством та відомствами: обвинувачені згідно із законом не несуть солідарної відповідальності зі своїми колишніми роботодавцями.

Адвокатка потерпілих Закревська нагадала, що колишні міліціонери в переважній більшості продовжують служити в поліції. Наприклад, обвинувачений Олександр Маринченко через суд поновився на службі цього літа.

«Трансформація органу не обнуляє відповідальності за дії, вчинені міліцією… — вважає адвокатка. — Якщо такий принцип правонаступництва та неможливість звільнення поширюється на трудові правовідносини, то такий принцип не може не поширюватися на відповідальність органу за дії своїх працівників».

Суд ухвалить рішення за позовами потерпілих та прокуратури під час винесення вердикту обвинуваченим.

2 місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання
2

місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду «Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

«Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів