У Південному окружному військовому суді у російському Ростові-на-Дону продовжують слухати справу морпіха Антона Чередника. Це перша справа українського військового, яку розглядають не в «ДНР» і «ЛНР», а в Росії. За версією обвинувачення, Чередник патрулював селище Мирне, що є частиною Маріуполя, зупинив двох мешканців і вбив одного з них — Олександра Піскунова — нібито за те, що той не сказав, що таке «паляниця».

Інший чоловік — Сергій Поцелуєв — залишився живим і зміг втекти. Тепер він головний свідок обвинувачення.

Чередника взяли в полон 4 квітня, а вже 8-го заарештували. Його обвинуватили одразу за чотирма статтями: у насильницькому захопленні влади стаття 278 Кримінального кодексу РФ , жорстокому поводженні з цивільними особами частина 1 статті 356 КК РФ , вбивстві частина 2 статті 105 КК РФ і проходженні навчання для терористичної діяльності стаття 205.3 КК РФ . Через рік, на початку квітня 2023 року, його справу почали слухати у російському військовому суді. Він визнав вину у вбивстві, але заперечив щодо інших обвинувачень. Він ще не давав свідчень у суді і не пояснював, що тоді сталося.

На другому засіданні процесу допитали Сергія Поцелуєва. «Ґрати» розповідають, про що говорив головний свідок обвинувачення проти українського морпіха. У Ростов-на-Дону він не приїхав і виступав із Донецького гарнізонного суду по відеозв’язку.

«Російський українець»

Сергія Поцелуєва визнаний потерпілим у справі. Він не приїхав у Ростова-на-Дону, трансляцію йому організували з Донецького гарнізонного військового суду.

Поцелуєву 23 роки, народився і мешкає в Маріуполі. На питання про національність замислився і після довгої паузи відповів: “Російський українець”. Працює на будівництві.

«До війни я працював на комбінаті імені Ілліча. А в той момент, під час війни — ніде. Загалом ніде не працював», — пояснив Поцелуєв.

Він говорив прямо, називаючи війну війною, незважаючи на заборону російського законодавства, яке розцінює це як поширення фейків про дії армії стаття 207.3 КК РФ . За це може загрожувати до 15 років колонії.

Через дефект промови і поганий зв’язок судді В’ячеславу Корсакову та прокурору Сергію Айдінову, який замінив у процесі Ірину Напалко, кожну відповідь Поцілуєва доводилося перепитувати.

Розстріл

27 березня минулого року близько восьмої вечора Поцелуєв йшов додому з 33-річним Олександром Піскуновим. Сонце вже зайшло, ліхтарі ще не ввімкнули, але видимість була добра. Інших людей на вулиці не було.

Чоловіків зупинили військовослужбовці ЗСУ, почавши стріляти у повітря і наказавши впасти на землю. Поцелуєв сказав, що ні шевронів, ні стрічок на рукаві він не побачив, але вирішив за  формою, що це українські солдати. Вони були без касок, на одному з них була балаклава — судячи з матеріалів слідства, це був напарник Чередника Антон Байдраков.

Чередника свідок упізнав на фотографіях, які в червні 2022 року йому показав слідчий, за «круглим обличчям, густими бровам, відсутньому погляду», темному волоссю з сивиною і двометровим зростом.

«Смерть через ненависть до людей рускої національності». У російському суді вперше судять українського військового

Поцелуєв стверджував, що команду лягти віддав Чередник. Вони з Піскуновим упали обличчям униз, а потім перекинулися на спину. За його словами, морпіх вистрілив поряд з його головою двічі і тицьнув дулом в обличчя, через що з правого боку рота у Сергія Поцелуєва залишився шрам.

Суддя В’ячеслав Корсаков попросив Чередника підійти ближче до відеокамери, щоби його міг впізнати Поцелуєв.

«Так, це він! Той військовослужбовець, якого я раніше описував», — сказав маріуполець.

«Я не знаю, чому нас зупинили. Просто йшли вулицею, — розповідав у суді Піскунов. — Нас змусили підвестися і роздягнутися догола. Військовослужбовець відвів Піскунова убік і спілкувався з ним. Спілкувалися-спілкувалися, нас почали обшукувати. І тут цей військовий, якого я щойно впізнав, зробив два кроки і двічі вистрілив у Олександра Володимировича. Він звернувся до мене, одне питання я не почув. [Поставив] друге запитання: «Ти теж не знаєш, що таке паляниця?». Я відповів, що то хліб. Він ударив [мене] дулом автомата і сказав піти. Другий військовослужбовець сказав: «Дай мені паспорт». Після цього я втік.

Фактично він повторив свідчення, які дав під час слідства. Тоді він теж стверджував, що морпіх довго розмовляв з Піскуновим, ставив багато запитань, щось вимагав і відійшов назад, коли той чітко сказав: «Не знаю. Пролунало два постріли з автомата Калашникова».

Наступного дня, 28 березня, Поцелуєв поховав Олександра Піскунова на пустирі — за 100 метрів від місця його вбивства.

Наприкінці допиту Поцелуєв сказав, що цивільний позов про компенсацію моральної і фізичної шкоди не подаватиме, брати участь далі в суді не хоче.

Три свідки

Майже ніхто з решти заявлених обвинуваченням свідків виступати у суді не захотів. Мати вбитого Світлана Семикіна попросила виключити її зі списку потерпілих, давати нові свідчення вона не захотіла і підтвердила ті, що дала слідству. Її заяву зачитав прокурор Сергій Айдінов.

Антон Чередник у Південному окружному військовому суді. Фото: Віталій Колбасін, АиФ

Олена Костроміна та її син Дмитро стверджують, що бачили вбивство. Але свідчити в суді також відмовилися. Чередник і його адвокат Володимир Бакулов наполягли, щоб їх таки допитали. Суд із ними погодився.

Єдиною, хто погодився взяти участь у справі, виявилася 81-річна бабуся Піскунова Олександра Клименко. Вона попросила зберегти її статус потерпілої й озвучити свідчення, дані слідству, але приїжджати на судові засідання не захотіла.

Судмедекспертиза

На допиті у слідчого Олександра Клименка розповіла, що останні п’ять років її онук Олександр мешкав у Мирному. Бабуся — єдина близька родичка, що залишилася у нього після того, як мати пішла з сім’ї, а батько помер у 2016 році. Все життя Піскунов працював «на різних роботах», дружини та дітей у нього не було.

«Завжди допомагав по дому — лагодив паркан, дах», — читав прокурор свідчення Клименко.

Про смерть онука Клименко дізналася від його односельців. Його поховали на пустирі біля будівлі колишньої пошти на вулиці Варшавській, але сама на похованні вона не була. Пізніше знайшла могилу онука, обкладену камінням, із жовтим саморобним хрестом. Під ним стояла чашка і лежала скатертина.

Смерть Піскунова настала від двох наскрізних поранень грудної клітки, зачитав результати судмедекспертизи прокурор. Була пошкоджена права лопатка, ребра і права легеня. Медики не змогли встановити, як стріляли у Піскунова — коли він лежав чи стояв, однак дійшли висновку, що він перебував до стрільця спиною.

Відеозаписи з ВК

Інші докази обвинувачення — інформація про навчальний 169-й центр сухопутних військ «Десна» у Чернігівській області, в якому навчався Чередник, з відкритих джерел — про те, скільки на його території об’єктів інфраструктури, які військові частини залишились у його складі після розпаду СРСР. Сюди ж включили історичну довідку про 501 окремий батальйон морської піхоти, в якому служив військовий. Ця інформація, на думку обвинувачення, доводить епізод із навчанням терористичній діяльності.

Також до матеріалів долучили відеозаписи із груп «ВКонтакте» — «Газета | Наш ДОНБАС» та «Росія 1». Це відео записані, коли Чередник потрапив у полон. На них він зізнається у вбивстві Олександра Піскунова.

Інспектор донецького СІЗО, в якому перебував Антон Чередник після арешту, склав на нього характеристику, також включену до матеріалів справи: «Зарекомендував себе з посереднього боку, до суспільно-корисної праці не залучався, на профілактичному обліку установи не перебуває».

Здоров’я морпіха

Наприкінці засідання Чередник звернувся до судді Корсакова.

«Пане суддя, дозвольте мені в СІЗО викликати лікаря? У мене падає зір, складно читати, задишка, німіють ноги. До лікаря я звертався», — попросив він.

Корсаков на прохання Чередника залишився байдужим, заявивши, що той має адвоката, щоб займатися такими питаннями. Зрештою, медичну допомогу потрібно просити у СІЗО, а не в суді, заявив суддя.

Адвокат Володимир Бакулов розгублено додав, що СІЗО просить від нього запит суду. На це суддя знову відправив Чередника до медпункту ізолятора, залишивши його без допомоги.

На наступному засіданні обвинувачення має намір допитати трьох свідків — Олену і Дмитра Костроміних, які стверджують, що були свідками вбивства, та Антона Байдракова — напарника Чередника, також захопленого в полон росіянами. Байдраков перебуває у СІЗО Донецька, розповів після засідання Володимир Бакулов, йому планують організувати відеоконференцзв’язок із Донецьким гарнізонним військовим судом.

У свою чергу адвокат українського морпіха заявив, що жодних доказів і свідків сторона захисту подавати до суду не збирається.

‘«Ваша честь, досить повно були висвітлені дані, що характеризують підсудного. У матеріалах справи нам нема чого озвучувати. Свідків у нас немає», — сказав адвокат Бакулов на завершення засідання.