Кримський суд в апеляції зменшив на рік термін ув’язнення фрілансеру «Радіо Свобода» Владиславу Єсипенку через зізнання, отримані внаслідок катувань

Владислав Єсипенко у Сімферопольському райсуді, 21 вересня 2021 року. Фото: Ґрати
Владислав Єсипенко у Сімферопольському райсуді, 21 вересня 2021 року. Фото: Ґрати

Верховний суд Криму в апеляції зменшив термін ув’язнення фрілансеру «Радіо Свобода» в Криму Владиславу Єсипенку на рік. Суд визнав, що свідчення, отримані від Єсипенка після катування, — це «активне сприяння» розкриттю злочину.

У середині лютого Сімферопольський районний суд засудив Єсипенка до шести років ув’язнення в колонії загального режиму та оштрафував на 110 тисяч рублів (близько 41 тисячі гривень). Єсипенка обвинувачують у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні вибухового пристрою частина 1 статті 222.1 Кримінального кодексу РФ .

Єсипенко заперечує вину і стверджує, що гранату підкинули йому оперативники ФСБ, а після затримання катували, вимагаючи зізнання.

Про те, які доводи в апеляції наводив захист Єсипенка, — у замітці «Ґрат».

 

Затримання і тортури

Єсипенка затримали на трасі в районі селища Перевальне 10 березня 2021 року. Він їхав своєю машиною із Сімферополя до Алушти разом зі знайомою Єлизаветою Павленко, коли його зупинили правоохоронці. На місці, окрім патрульної поліції, вже були працівники ФСБ і поняті. Машину обшукували кінологи. За версією слідства, у бардачку під кермовим колесом машини Єсипенка вони виявили гранату РГД-5 з намотаним на неї дротом. У матеріалах справи немає пояснень, чому оперативники ФСБ чекали на автомобіль Єсипенка і вирішили його обшукати. Сам він вважає, що за ним почали стежити, коли помітили за день до цього біля пам’ятника поету Тарасу Шевченку в Сімферополі — він знімав покладання квітів для проєкту Крим. Реалії української редакції «Радіо Свобода».

Єсипенка затримали, а Павленко відвезли до Алушти, де в її будинку провели обшук — Єсипенко також там жив. Згодом Павленко виступала свідком у суді.

Обшук машини Владислава Єсипенка. Скріншот відео оперативної зйомки ФСБ

У своїх перших повідомленнях про затримання Єсипенка ФСБ стверджувала, що він зізнався у зборі інформації «про місця масового перебування людей та життєзабезпечення», а також знімав фото та відео для Служби зовнішньої розвідки України. Завдання йому, за даними російської спецслужби, видавав полковник Віктор Кравчук.

Майже одразу ж на телеканалі Крим24 опублікували інтерв’ю Єсипенка генеральному продюсеру каналу Олегу Крючкову. Єсипенко визнає, що перевозив у своїй машині вибухівку. У Криму, розповів Єсипенко, він працював як фрілансер «Радіо Свобода», але всі зняті матеріали, крім редакції, передавав і Кравчуку. У матеріалах справи є одразу два документи про організацію інтерв’ю — лист із проханням про це, підписаний Єсипенком, та лист від редакції телеканалу у ФСБ. Лист Єсипенка написаний раніше, він стверджує, що його змусили це зробити.

23 березня «Ґрати» дізналися та опублікували інформацію про те, що після затримання Єсипенка катували із застосуванням струму, щоб отримати свідчення, а також, щоб домогтися його участі та необхідної розповіді в інтерв’ю Крим24.

«Тоді пускаємо струм». Свідчення в суді фрилансера «Радіо Свободи» Владислава Єсипенка, якого судять у Криму за звинуваченням у виготовленні вибухівки

Київський райсуд Сімферополя заарештував Єсипенка до 11 травня.

 

Судовий процес

15 липня суддя Сімферопольського райсуду Длявер Берберов почав розглядати справу Єсипенка.

Держобвинувачення стверджувало, що 23 лютого 2021 року Єсипенко дістав зі сховища, яке підготували невідомі особи, ручну гранату РГД-5 і запал від гранати УЗРГМ-2 — «для забезпечення особистої безпеки». Зібрав із цього пристрій, який можна було використати, як міну — гранату із розтяжкою з волосіні — і возив із собою в автомобілі.

10 березня авто зупинили працівники ФСБ біля Перевального і знайшли гранату. Оперуповноважений Денис Коровін стверджував у суді, що даних про вибухівку у них до обшуку не було, але чому вони вирішили обшукати машину Єсипенка — пояснити не зміг.

У суді так і не вдалося з’ясувати, хто знайшов гранату в машині. Коровін стверджував, що огляд проводив ще один працівник Антон Грищенко. Грищенко це підтвердив. Але кінолог Сергій Бродський розповів у суді, що вибухівку почув його собака. Після цього він покликав вибухотехніка, який знайшов гранату.

Владислав Єсипенко (в «акваріумі»), митрополит Климент і адвокат Дмитро Дінзе (праворуч) у Сімферопольському райсуді, 28 вересня 2021 року. Фото: Ґрати

Удома в Єлизавети Павленко, де жив Єсипенко, оперативники під час обшуку знайшли металошукач, який, як стверджувало слідство, він міг використати, щоб знайти схованку з гранатою. Єсипенко стверджував, що металошукач не працює вже два роки.

Оперуповноважений Коровін у суді стверджував, що ввечері того ж дня, коли обшукали машину та знайшли гранату, Єсипенко відпустили на ніч під усне зобов’язання прийти вранці у ФСБ. Він прийшов і разом з оперативниками поїхав в Армянськ, щоб показати їм сховище. Доказів того, що Єсипенка відпустили, оперативник не надав, — ні документі, ні відео з камер спостереження біля будівлі Управління ФСБ на бульварі Франка у Сімферополі.

Єсипенко наполягає, що в той час його катували струмом, вибиваючи зізнання, і нікуди не відпускали.

Прокурорка Олена Подольна, виступаючи у дебатах, сказала, що вважає вину Єсипенка повністю доведеною. Насамперед його першими зізнаннями та інтерв’ю Крим24. Вона попросила суд призначити для фрілансера 11 років ув’язнення в колонії загального режиму та штраф у 200 тисяч рублів.

Захист Єсипенка стверджував, що гранату в автомобіль йому підкинули під час обшуку, а він виконував у Криму роботу журналіста-фрілансера і ні з якими спецслужбами не пов’язаний. Він визнавав, що справді знайомий із Віктором Кравчуком приблизно з 2017 року. Тоді Єсипенко хотів знімати фільм про кримінальні події 90-х років і звертався до нього за консультаціями. Але, крім цього, стверджував Єсипенко, вони не спілкувалися.

23 лютого він відвозив до адмінкордону дружину та дочку і нічого не знав і не наближався до сховища з гранатою.

9 березня він знімав покладання квітів у Сімферополі, а наступного дня його затримали, підкинули гранату, катували вночі і наступного дня вранці повезли в Армянськ, де він під погрозами продовження тортур був змушений брати участь у слідчих діях та підтвердити наявність сховища.

Огляд місця, де, за версією слідства, знаходилося сховище з вибухівкою, яку забрав Владислав Єсипенко. Другий ліворуч — оперуповноважений В’ячеслав Тропін. Скріншот із матеріалів справи

На одне із засідань адвокат Тарас Омельченко приніс для експерименту бардачок — такий самий, як у машині Єсипенка. Принесли також гранату з намотаним на неї дротом, але вона в бардачок не вмістилася, зайвими були близько 2 см. Це, на думку захисту, доводить, що граната не могла зберігатися в бардачку.

Відбитків пальців Єсипенка на ній також не виявили.

Захист наполягав, що слідство не змогло довести вину Єсипенка, а підставою для обвинувачення послужили лише його перші свідчення, надані під тортурами. Адвокат Дмитро Дінзе просив визнати їх неприпустимими, оскільки на той час до Єсипенка не пускали його адвокатів. Суддя Длявер Берберов на словах погодився, що всі результати слідчих дій без адвокатів мають бути визнані недопустимими, але у результаті засудив Єсипенка до шести років ув’язнення і штрафу.

Апеляція

Майже одразу після вироку захист Єсипенка подав апеляційну скаргу.

Захист вимагав визнати кілька доказів, що лягли в основу вироку, необґрунтованими припущеннями. Наприклад, обвинувачення стверджувало, що Єсипенко переробив гранату фактично в міну за допомогою волосіні та дроту. Але тоді, писав у скарзі адвокат Дінзе, не можна говорити, що він хотів застосовувати вибухівку для захисту — розтяжка не може використовуватись для цього.

А з іншого боку, до обвинувачення не увійшла згадка про дріт, хоча на це вказував експерт, який проводив технічну експертизу.

«Тобто обсяг обвинувачення менший, ніж зазначено в експертизі. За цих обставин вирок має бути скасовано однозначно», — пояснював «Ґратам» Дінзе.

Адвокат Дмитро Дінзе. Фото: Ґрати

Захист також вказував, що підстав для затримання Єсипенка та обшуку його машини ФСБ не мала — жодних документів у матеріалі справи про це не було, і в суді цей факт залишився нез’ясованим.

«Виходить, що щодо Єсипенка було здійснено провокацію», — каже Дінзе.

Наприкінці травня Верховний суд Криму почав розглядати скаргу адвокатів, але повернув справу в суд першої інстанції через те, що захист не ознайомили з протоколами судових засідань — про це адвокати просили у доповненнях до апеляційних скарг.

Це не означало, що справу вирішили переглянути, було лише призначено перевірку, чому адвокати вчасно не отримали протоколи судових засідань. Єсипенко протоколи отримав у СІЗО, але виявив, що багато з них не схожі на те, що відбувалося в залі суду.

«50 відсотків не відповідає дійсності», — пояснив адвокат Тарас Омельченко своє бажання ознайомитися з протоколом, посилаючись на слова підзахисного.

Адвокат звертався до суду з проханням надати протоколи, але йому запропонували самому прийти та ознайомитися з матеріалами. Адвокат Дмитро Дінзе також просив суд надіслати йому протоколи в Москву — через відміну авіасполучення після початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну він не міг прибути в Крим. Але суд йому відмовив.

Прокурор погодився, що це порушення права на захист. Суд повернув справу до Сімферопольського райсуду.

Заново скаргу розглянули 18 серпня.

Єспенко на засіданні сказав лише, що підтримує сторону захисту та попросив суд його відпустити, щоб він міг повернутися до сім’ї, допомогти і захистити її в умовах війни в Україні.

Суд не став оцінювати аргументи захисту, але скоротив термін ув’язнення Єсипенка на рік, пояснивши це «активним сприянням розкриттю злочину». Так суд назвав вибиті у Єсипенка катуваннями свідчення, від яких він відмовився ще на стадії слідства, після того, як з ним вдалося зустрітися незалежним адвокатам.

Захист має намір подати касаційну скаргу на вирок.