Боротьба «За життя». Верховний суд почав розглядати апеляцію «Опозиційної платформи» на заборону партії

Боротьба «За життя». Верховний суд почав розглядати апеляцію «Опозиційної платформи» на заборону партії

Восьмий апеляційний адміністративний суд у Львові наприкінці червня заборонив «Опозиційну платформу — За життя». Це парламентська партія, якою донедавна керував бізнесмен Віктор Медведчук. Судді вирішили, що ОПЗЖ — пов’язана з Росією та її діяльність «загрожує конституційному ладу та правам і свободам громадян України». Рішення поки що не набуло чинності. «Опозиційна платформа» подала апеляцію, змінила керівництво і намагається довести, що ніколи не підтримувала російську агресію. 11 серпня Верховний суд почав розглядати скаргу партії.

«Ґрати» розповідають, як «Опозиційна платформа» бореться за життя.

 

ОПЗЖ до вторгнення і після

Президент Володимир Зеленський 19 березня підписав указ про припинення діяльності 12 політичних партій на період воєнного стану. Першою у цьому списку була «Опозиційна платформа — За життя».

На останніх парламентських виборах вона посіла друге місце із результатом 13,05%. А на місцевих виборах у 2020 році — третє і отримала 4215 депутатів у радах різних рівнів.

«Платформа» утворилася нещодавно. Спочатку ця партія мала назву «Центр». 2016 року, коли її очолював Вадим Рабінович, її перейменували на «За життя». Ще через два роки партія об’єдналася з частиною «Опозиційного блоку» на чолі з Юрієм Бойком та організацією «Український вибір» Віктора Медведчука — олігарха і, мабуть, головного проросійського політика в країні.

У передвиборчій програмі ОПЗЖ йшлося про відновлення торговельних зв’язків із Росією, перегляд договорів із Євросоюзом та політичне врегулювання війни на Донбасі шляхом переговорів із Москвою, «ДНР» і «ЛНР».

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у партії відбулися зміни. Суд арештував Віктора Медведчука за підозрою у держзраді, Вадим Рабінович зник із публічного поля. 8 березня замість Медведчука головою політради ОПЗЖ став Бойко. Він розкритикував двох інших лідерів за проросійську позицію, засудив дії Москви і підтримав участь однопартійців у територіальній обороні.

15 березня Рада з ініціативи Бойка позбавила мандата найодіознішого депутата від ОПЗЖ — Іллю Киву. Він відкрито підтримав напад Росії, втік до Москви і навіть закликав президента Росії «фізично ліквідувати» Володимира Зеленського.

Колишній нардеп Ілля Кива. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Але це не вберегло ОПЗЖ. У травні Верховна Рада проголосувала за спрощення судової заборони проросійських партій. Наразі позови про ліквідацію партій протягом місяця має розглядати Восьмий апеляційний адміністративний суд у Львові.

Депутати також доповнили перелік підстав для заборони. Раніше серед них були, наприклад, діяльність, спрямована на ліквідацію незалежності України, насильницьке повалення конституційного ладу, підрив безпеки держави або розпалювання міжнаціональної ворожнечі. За новими правилами, партію можна заборонити також за «пропаганду російського нацистського тоталітарного режиму», виправдання російської агресії чи героїзацію російських військових та їхніх пособників.

Коли закон набув чинності, Мін’юст подав до львівського суду позови про заборону 16 партій, однією з яких була ОПЗЖ.

 

Заборона

Позов міністерства ґрунтується на матеріалах, які йому переслав департамент захисту державності СБУ. Сама спецслужба брала участь у суді у ролі третьої сторони.

Мін’юст зазначив у позові, що лідер партії Віктор Медведчук «негативно впливав на свідомість населення України у вигідному для РФ інформаційному руслі» через свої телеканали «NewsOne», «112 Україна», «ZIK», «Перший Незалежний», які у 2021 році закрила Рада нацбезпеки.

Позивач також звинуватив Медведчука в тому, що в 2021 році він привітав лідера партії «Єдина Росія» Дмитра Медведєва з перемогою на виборах у Держдуму. Ще одна підстава для заборони, на думку позивача: Медведчук підозрюється у державній зраді і сприянні тероризму.

Міністерство зазначило, що ОПЗЖ треба заборонити також і через висловлювання та дії ще одного партійного діяча, щоправда вже колишнього, — Іллі Киви. Зокрема, за те, що в день вторгнення він заявив в ефірі російського «Першого каналу»: «Україна охоплена нацизмом, а українському народу необхідне звільнення».

Міністерство згадало у позові й те, що один із лідерів ОПЗЖ Вадим Рабінович у 2021 році зустрівся у Москві з російським віце-прем’єром Дмитром Козаком. А багато членів партії співпрацюють із російськими військовими на окупованій території. Наприклад, учасники фракції ОПЗЖ у Маріуполі і депутат міськради Енергодара Андрій Шевчик, який став у місті головою окупаційної адміністрації.

Ще одна підстава для заборони: психолого-лінгвістична експертиза сайту ОПЗЖ, яка проводилася на вимогу Державного бюро розслідувань. У ній зазначено: матеріали на сайті «маніпулюють суспільною свідомістю, поширюють інформацію про нацистський режим в Україні та геноцид російськомовного населення».

На суді юристка ОПЗЖ Юлія Котенко відкидала всі звинувачення і наполягала: партія засуджує російську агресію і ніколи не виступала за порушення суверенітету України.

Віктор Медведчук у Печерському райсуді Києва під час засідання з обрання запобіжного заходу 12 жовтня 2021 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Вона зауважувала: «Опозиційну платформу» не можна забороняти через кримінальні справи проти Медведчука, оскільки йому ще не винесли вирок, не визнали його винним.

За словами Котенко, партія не несе відповідальності і за Іллю Киву, оскільки засудила його висловлювання і вигнала з фракції. Поїздка Рабіновича до Москви також, на думку позивача, не є підставою для заборони, бо в цьому немає нічого протизаконного. Юристка також долучила до справи заяви нового лідера партії Юрія Бойка, в яких він засуджує російську агресію та звітує про вступ членів партії до тероборони».

Але суддів на чолі із Романом Сеником це не переконало. Колегія вирішила, що нові проукраїнські заяви партії не скасовують її антиукраїнську діяльність у минулому. Судді вказали у рішенні: члени ОПЗЖ знали про погляди Медведчука та його зв’язки з російською верхівкою, але все одно обрали його лідером у 2018 році.

На думку суду, партія має відповісти і за діяльність Іллі Киви. Судді зазначили: він робив антиукраїнські заяви і до виключення із фракції і зараз продовжує бути членом ОПЗЖ.

Поїздку Рабіновича до Москви суд також визнав порушенням, оскільки це сталося після окупації Криму і Донбасу та офіційного визнання Росії агресором.

Суд вирішив, що: «члени ОПЗЖ, за мовчазної згоди партії, схвалюють дії держави-агресора». У зв’язку з цим, судді заборонили «Опозиційну платформу» і передали все її майно державі.

Фракція ОПЗЖ у Раді припинила існування. Натомість Юрій Бойко створив депутатську групу «Платформа за життя». До неї увійшли 24 депутати з 43, які раніше перебували у фракції ОПЗЖ.

Але формально ОПЗЖ ще не заборонена — партія подала апеляцію на рішення до Верховного суду.

 

Апеляція

Розгляд скарги розпочався 11 серпня. Справу слухає п’ять суддів Касаційного адміністративного суду на чолі з Оленою Губською.

Юристка ОПЗЖ Юлія Котенко попросила їх скасувати рішення львівських колег та відхилити позов Мін’юсту.

Вона наполягала: партію не можна карати за дії Медведчука, за які його було заарештовано, бо йому інкримінують події, які сталися ще до вступу до ОПЗЖ. Львівський суд вирішив, що партія все одно мала засудити Медведчука за його дії в минулому, але партійна адвокатка з цим не погодилася.

«На момент вступу Медведчука до керівних органів та членів партії жодного кримінального порушення щодо нього зареєстровано не було. Обґрунтовуючи прийняте рішення, таким чином суд переклав на партію функції досудового розслідування держави. І встановив, що саме політична партія мала провести перевірку всіх сфер діяльності кандидата в члени партії», — обурилася Котенко.

Народні депутати Нестор Шуфрич (перший праворуч), Вадим Рабінович, Ілля Кива (з лівого краю) на засіданні з обрання запобіжного заходу нардепу Віктору Медведчуку, 13 травня 2021. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Вона звернула увагу на те, що Мін’юст не мав жодних претензій до партії, коли у 2018 році отримав документ про обрання Медведчука головою політради партії.

Юристка також заявила, що Медведчук привітав “Єдину Росію” з перемогою у виборах 2021 року як приватна особа, а не голова партії. І наполягала, що зустріч Рабіновича з російським віце-прем’єром у Москві все ж таки була законною.

«Суд першої інстанції безпідставно встановив, що на цій зустрічі відбулася «розмова через призму критичної оцінки української влади на користь країни агресора». Це нічим не підтверджується. Це припущення і не може бути обґрунтовано прийнятим рішенням», — сказала вона.

Юристка також не погодилася з аргументами, що члени ОПЗЖ у Маріуполі та Енергодарі співпрацювали з російськими військовими. За її словами, позивач не довів, що ці люди є членами партії.

Представниці Мін’юсту Світлана Росоха та Юлія Адам наполягали на своєму і просили відхилити апеляцію. Вони заявляли, що Медведчук вітав «Єдину Росію» з перемогою на виборах саме як лідер партії і вказав це у тексті листа.

Юристка Мін’юсту Юлія Адам у Верховному суді, 11 серпня 2022 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати

Юристки також наполягали на тому, що поїздка Рабіновича до російського прем’єра — це порушення, хоч і визнали, що справді не знають, про що йшлося під час зустрічі.

«Для України Росію визнано країною-агресором. Водночас у партії продовжуються взаємозв’язки з політиками цієї країни. Ми не знаємо, що там було, як Міністерство юстиції. Ми просто наголошуємо, що була така зустріч. Вона була перед вторгненням Росії в Україну», — сказала Юлія Адам.

Вона продовжувала наполягати: міністерство довело, що депутати-колаборанти з Маріуполя та Енергодару — члени ОПЗЖ. Про це свідчать офіційні повідомлення міськрад цих міст.

Представниця СБУ Анастасія Сучкова підтримала колег із Мін’юсту і попросила відхилити апеляцію, після чого судді оголосили перерву.

Зважаючи на нещодавні зміни законодавства, Верховний суд має лише місяць на розгляд апеляції у справах про заборону партій. Але судді проігнорували цю норму і призначили наступне засідання на 15 вересня. Цього дня мають відбутися дебати, і, можливо, суд ухвалить остаточне рішення про долю ОПЗЖ.

2 місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання
2

місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду «Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

«Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів