Апеляційний суд Амстердама вирішив передати Україні сотні експонатів виставки «Крим: золото та таємниці Чорного моря», відомих як «Скіфське золото». На початку 2014 року, ще до анексії півострова чотири кримські музеї передали їх амстердамським колегам для експозиції. Однак після закінчення виставки нідерландський Музей Алларда Пірсона не знав куди повертати цінності: до Криму чи Києва, і тимчасово розмістив їх у своєму сховищі. У 2016 році Окружний суд Амстердама ухвалив передати їх Україні. Кримські музеї подали апеляцію, але сьогодні нідерландські судді її відхилили.

Ґрати проаналізували рішення суду.

Історія виставки

Виставка експонатів, за які точилася суперечка, відкрилася в амстердамському Музеї Алларда Пірсона 6 лютого 2014 року. Предмети для неї надали київський Національний музей історії України та чотири заклади з Криму: Бахчисарайський та Керченський заповідники, національний музей-заповідник «Херсонес Таврійський» та сімферопольський Центральний музей Тавриди.

Виставка знайомила глядачів з історією Криму від античності до середньовіччя. Серед експонатів були прикраси, зброя, кераміка, предмети декоративно-ужиткового мистецтва, знайдені під час розкопок у різних частинах півострова, зокрема, скіфські артефакти.

Виставка мала закінчитися 31 серпня 2014 року. Але в березні Росія окупувала Крим, і невдовзі після цього міністерство культури України вимагало від амстердамського музею достроково передати йому експонати. Кримські музеї заперечили проти цього. Їхні керівники заявили: предмети мають повернутися тим закладам, які відправили їх до Нідерландів.

Влітку 2014 року амстердамський музей відмовився віддавати цінності обом сторонам і запропонував їм з’ясувати, хто законний власник у суді. На час суперечки музейники перенесли експонати до сховища. Нідерландська сторона передала до Києва лише 19 предметів, які надіслав на виставку Національний музей історії України.

Суд першої інстанції

Експонати виставки «Крим: золото і таємниці Чорного моря». Фото: Музей Алларда Пірсона

У 2015 році Україна та чотири кримські музеї подали позови до Окружного суду Амстердама. Кримчани вимагали від музею Алларда Пірсона повернути їм їхні експонати. Вони вказали, що до виставки уклали з голландським музеєм та міністерством культури України тристоронню угоду, за якою голландська сторона гарантує їм повернення їхніх цінностей. Крім того, троє позивачів — музей Тавриди, Бахчисарайський та Керченський заповідники заявили, що їхнім засновником є ​​уряд Криму, а не Україна. На думку музеїв, з огляду на це Україна не може позбавити їх права на оперативне управління своїми колекціями, зокрема «скіфським золотом». Кримські позивачі також заявили, що «культурний зв’язок експонатів із Кримом та його населенням сильніший, ніж з Україною».

У свою чергу Київ у своєму позові також посилався на укладений договір, у якому зазначено: «експонати виставки — це надбання України та світової цивілізації, і не можна допустити їхньої втрати та псування». Київська сторона вказала, що за законодавством України предмети кримських музеїв — це державна власність, тому самостійно вони розпоряджатися ними не можуть. 13 травня 2014 року міністерство культури України заборонило кримським музеям керувати їхніми колекціями та передало це право київському Національному музею історії. Київ також посилався на Конвенцію ЮНЕСКО 1970 року, відповідно до якої культурні цінності, які ввезені незаконно, необхідно повернути державі, з якої вони прибули. З огляду на це Україна вимагала від музею Алларда Пірсона власним коштом передати цінності до Києва.

Представники нідерландського музею в суді сказали, що хочуть передати експонати законному власнику, але не платитимуть за це. Вони заявили, що не повертати експонати до Криму їм дав змогу Цивільний кодекс Нідерландів. Відповідно до нього, боржник може не виконувати свої зобов’язання, якщо кредитор неспроможний підтвердити свої повноваження.

14 грудня 2016 року Амстердамський суд ухвалив надіслати «скіфське золото» до України, оскільки ці артефакти є частиною культурної спадщини цієї держави. Судді погодилися з тим, що цінності варто передати до Києва відповідно до Конвенції ЮНЕСКО. Водночас суд вирішив, що Київ має заплатити музею Алларда Пірсона 111 тисяч євро за зберігання експонатів, а кримські музеї зобов’язані відшкодувати решті позивачів 2 800 євро за судові витрати.

Апеляційний суд

Скіфська пектораль із Національного музею історії України (ілюстративне фото, в Амстердамі не виставлялася). Фото: Антон Наумлюк, Ґрати

Кримська сторона не погодилася з рішенням та подала апеляцію, яка розглядалася майже п’ять років. У липні 2019 року Апеляційний суд Амстердама ухвалив проміжне рішення. По-перше, судді ухвалили, що Музей Алларда Пірсона вчинив правильно, що не віддав експонати жодній зі сторін, і не має нікому відшкодовувати збитки. А, по-друге, судді ухвалили, що в цій справі все ж не можна застосувати Конвенцію ЮНЕСКО 1970 року. Цей документ поширюється на випадки незаконного ввезення до країни культурних цінностей, а скіфське золото потрапило до Нідерландів легально.

26 жовтня 2021 року суд ухвалив остаточне рішення. Судді підтвердили: скіфське золото треба віддати до Києва. У рішенні вони послалися на норму закону України «Про музеї та музейну справу» 1995 року. Відповідно до нього, «скіфське золото» — це частина державного музейного фонду України. За версією суду, якщо міністерство культури України у 2014 році передало кримські колекції в управління київському Національному музею історії, туди і треба надіслати експонати.

Судді також скасували рішення колег першої інстанції про те, що Україна заборгувала амстердамському музею 110 тисяч євро.

Це рішення вже набрало чинності, музей Алларда Пірсона має його виконати. Проте, сторони ще можуть подати скаргу до Верховного суду Нідерландів.

Керівництво України, зрозуміло, радіє ухваленому рішенню.

«Вдячний суду за справедливе рішення, а командам міністерства юстиції, закордонних справ та культури за результат. Ми завжди повертаємо своє. Спочатку повернемо «скіфське золото», а потім і Крим», — заявив Володимир Зеленський у твіттері.

Директор Центрального музею Тавриди Андрій Мальгін, який був одним із позивачів, навпаки, розчарований рішенням.

«Я розцінюю це рішення як грубу зневагу до прав та інтересів кримчан, як плювок у душу народу Криму. Це огидне рішення, яке є взірцем подвійних стандартів», — цитують Мальгіна РИА Новости.

Він не уточнив, чи подаватимуть кримські музеї апеляцію.

Прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков сказав, що Кремль стежив за процесом, але не коментуватиме його.