«Не топити суд». Як суддям господарської касації не вдалося звільнити свого керівника за російське громадянство, але це зробив голова Верховного суду

Суддя Богдан Львов. Скріншот відео зі сторінки Львова у фейсбуці
Суддя Богдан Львов. Скріншот відео зі сторінки Львова у фейсбуці

Суддям Касаційного господарського суду у складі Верховного суду 3 жовтня не вистачило одного голоса, щоб звільнити Богдана Львова з посади голови цього суду. Кілька тижнів він намагався довести, що не має російського громадянства на противагу розслідуванню журналістів програми Радіо Свобода «Схеми», опублікованому у середині вересня. 

Львов назвав таку інформацію фейком і спробою усунути його з посади. Хоча російське громадянство Львова підтвердила Служба безпеки України, уточнивши, що розслідування за цим фактом продовжується. Не дочекавшись його результатів, голова Верховного суду Всеволод Князєв визнав Богдана Львова суддею, у якого припинилися повноваження через отримання російського громадянства і вивів його за штат.

Чому Львова не змогли звільнити судді з адміністративної посади та як голова Верховного суду взагалі вивів його за штат — у тексті «Ґрат».

 

«Старий» голова

Богдан Львов народився у Запоріжжі. Суддею став у 1992 році — працював спочатку у Військовому суді Київського гарнізону, Військовому суді Центрального регіону України, а згодом — у Київському апеляційному господарському суді.

У квітні 2014-го очолив Вищий господарський суд, де на той час вже працював десять років. Тоді він був конкурентом Віктора Татькова, що разом зі своїм заступником Артуром Ємельяновим були підозрюваними у справі про втручання в автоматизовану систему розподілу справ. Обоє нині перебувають за межами України. 

«Скажу відверто, вийти на вибори проти Татькова було не дуже безпечно. Це сьогодні він — колишній голова суду, який переховується за кордоном. А тоді не переховувався. І реально був дуже впливовим», — казав Львов в інтерв’ю «Лівому берегу» у червні 2018-го. 

Після конкурсу в межах судової реформи президента Петра Порошенка у грудні 2017-го Львов очолив господарську касацію. Мав високі шанси стати головою Верховного суду, але поступився цій посаді Валентині Данішевській, що також працювала в господарських судах. Вона пішла у відставку у кінці листопада минулого року, а Львова тоді ж переобрали головою касації.

Суддя Богдан Львов. Фото: сторінка Львова у фейсбуці

Конкурс до нового Верховного суду складався з кількох етапів: тестування, практичного завдання, психологічного тесту, співбесіди. На кожного кандидата на посаду судді формували досьє, що публікувалося у відкритому доступі на сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів, яка й проводила конкурс. В анкеті судді зазначено, що іншого, окрім українського, громадянства він не має.

Згідно з Конституцією України стаття 126 , повноваження судді припиняються, зокрема, у випадку набуття громадянства іншої держави. Така ж норма продубльована в Законі «Про судоустрій і статус суддів» стаття 121 . Законодавством розділені поняття припинення повноважень і звільнення судді з посади. Звільнити суддю з посади може Вища рада правосуддя, склад якої наразі неповноважний для таких рішень. А от припиняються повноваження судді — автоматично за законом. 

 

Журналісти

15 вересня журналісти програми Радіо Свобода «Схеми» опублікували розслідування, що Львов має російське громадянство. Вони оприлюднили кілька документів із російських реєстрів, які це підтверджували. За їхніми словами, Львов отримав громадянство ще у 1999 році у Москві. Тоді він уже був суддею військового суду Центрального регіону.

Підстава для видачі паспорту — посвідчення військовослужбовця, яке він отримав ще під чпс випуску з Червонопрапорного військового інституту Міністерства оборони СРСР Вищий військовий навчальний заклад Збройних Сил СРСР, де готували офіцерів з вищою військово-юридичною освітою для військових прокуратур і військових трибуналів, офіцерів з вищою військово-філологічною освітою та політпрацівників-спецпропагандистів для радянського міноборони, а також проводили перепідготовку та підвищення кваліфікації офіцерів, закрите з 1994 року , повідомили журналісти. 

Документи, подані журналістами «Схем»

У 2012 році, за інформацією журналістів, він оновив паспорт після досягнення 45-річчя. Журналісти встановили, що в день підпису заяви про отримання паспорту, оформленої від його імені, він перебував у Москві — їхав з Києва потягом. 

Львов, за даними розслідувачів, володів часткою квартири його тещі у Москві, яку передав дружині у 2012 році, уклавши договір-дарування за російським паспортом. У своїй декларації він не вказав, що дружина володіє частиною московської квартири, у зв’язку з чим Національне антикорупційне бюро відкрило кримінальне провадження 19 вересня.

Побачивши документи від журналістів «Схем», Львов попросив залишили їх йому, аби він міг звернутися в правоохоронні органи. Він заперечував наявність в нього російського громадянства і натякав на те, що хтось підробив документи, аби його дискредитувати. 

 

Адвокат

Щоб перевірити достовірність даних, викладених журналістами «Схем», адвокат Дмитро Гадомський провів власне розслідування — направив запити і отримав документи з російських реєстрів, прорахував вірогідність співпадіння з однофамільцем, про що Львов заявляв як про одну з версій появи його анкети для продовження паспорту. За підсумками він дійшов висновку, що Львов таки має російське громадянство. За інформацією Гадомського, дані, викладені журналістами «Схем» публікуються в різних російських базах ще з 2001 року — у різних конфігурація щодо людей, з якими Львов пов‘язаний. 

«На мою думку, така масштабна фальсифікація просто неможлива. Уявіть собі, що Гай Річі через десять років після виходу фільму «Карти, гроші, два стволи» додав до нього ще одну сцену та спробував би перезалити нову версію фільму у всі кіноархіви, офіційні онлайн кінотеатри та на всі піратські платформи і торенти.  Лишається третя версія — Богдан Львов помиляється, коли каже, що не знає про наявність у нього російського паспорту», — написав Гадомський у своїй статті для Dead Lawyers. 

«У мене немає підстав вважати Богдана Львова ворогом України, мені невідомі факти прийняття ним завідомо неправосудних рішень. Я також не вважаю, що російський паспорт, або нерухомість у росії, кидали тінь на суддю до 2014 року. Після 2014, на мою думку, це для українського судді неприпустимо», — додає адвокат. 

 

Суддя

Окрім коментарів журналістам «Схем» Богдан Львов написав п’ять постів у фейсбуці, щоб довести, що як журналістське розслідування, так і заяви представників громадськості, — неправдиві. До того він публікував на своїй сторінці лише щорічні подяки за привітання з днем народження.

«Громадянства Росії (як і паспорта та податкового номера) не отримував, не мав і не маю… Переконаний, що поширення недостовірної інформації стосовно мене, спрямоване на вивільнення посади голови суду (примусово чи за власним бажанням), що має полегшити вплив на результати розгляду господарських спорів з боку зацікавлених осіб», — написав він одразу після виходу сюжету «Схем».

Львов написав, що попросив СБУ і ДБР перевірити інформацію журналістів, оскільки вважає, що поширення її в умовах війни «має на меті руйнацію системи державної влади Цркаіни та безпосередній вплив на результати розгляду господарськими судами судових справ за участю російської федерації та осіб-співучасників агресії, що має ознаки посадового злочину».

Документи із протиріччями в датах, на які звернув увагу Богдан Львов

Суддя також зауважив, що на документах, які опублікували журналісти, є неточність — у заяві про видачі паспорта зазначена його серія 4598 і номер 589684. Внизу стоїть дата видачі 24.08.1999. На іншому документі — паспорт із цією серією та номером недійсний від 09.12.1998. 

«Говорячи простою мовою, я якимось дивним чином, на думку журналістів програми «Схеми», 99-го року отримав паспорт, який став недійсним ще 98-го. А тепер — найцікавіше: журналісти «Схем», чомусь у своєму розслідуванні обрізали рядок документа, який показував цю нестиковку. Як ви вважаєте, навіщо вони це зробили? І чи це випадковість?» — написав Львов у наступному пості.

Авторка «Схем» Наталка Седлецька пояснила таку розбіжність тим, що старі паспортні справи 90-х довгий час взагалі не були оцифровані.

«Ми стверджуємо, що правильна дата видачі першого паспорта громадянина РФ Богдана Львова — це 22 липня 1999 року. Оскільки, по-перше, у багатьох базах та реєстрах, зокрема, нерухомості, перший паспорт Богдана Львова «світиться» як виданий саме в липні 1999 року — очевидно, при внесенні цих даних, наприклад, при оформленні права співвласності на квартиру мали справу з оригінальним документом, власне, з фізичним паспортом або його копією. А по-друге, це повністю збігається з логікою письмової форми-анкети 1П, з якої бачимо: заява на оформлення громадянства датована 29.06.1999 року, дата присвоєння паспорта 22.07.1999, і, нарешті, через місяць, 24 серпня 1999 року, заявник Львов ставить підпис про його фізичне отримання», — каже вона.

Адвокат Гадомський написав, що причина цієї розбіжності для нього так і залишилася незрозумілою.

Ще одну неточність Львов виявив щодо форми, заповненої для отримання паспорта після 45 років. Дата заповнення — 26 жовтня 2012 року. Проте, за словами Львова, форма такого зразка була затверджена в РФ лише через місяць — 30 листопада 2012 року (наказ ФМС #391). А введена в дію взагалі 27 травня 2013 року. 

«Хтось вирішив, що може тиснути на суддів за допомогою журналістів. Так не буде. Мною ухвалено рішення з цього питання зробити звернення на ім’я Президента Володимира Зеленського. Також я найближчим часом обговорюватиму це питання з представниками західних демократичних інститутів та з конгресменами США. У питаннях захисту честі та гідності, а також незалежності судової системи я піду до кінця!» — знову писав Львов.

Журналісти «Схем» відповіли Львову: форма анкети, яку вони оприлюднили, — зразка 2009 року. І детально проаналізували кожну графу, на яку посилався суддя.

«Публічні суперечки і дискусії» Львов вирішив припинити після оприлюднення результатів двох поліграфів, які він пройшов, щоб переконати колег і громадськість, що говорить правду. 

«Чекаю на викриття замовників цієї брудної кампанії, метою якої був підрив не просто довіри до мене, а довіри до всього Верховного Суду!» — написав він у фейсбуці.

 

Ще судді

Наступного дня після публікації розслідування журналістів Львов зустрічався з суддями та апаратом суду. Як і в своїх постах, все спростовував. Заперечував російське громадянство він і під час наступних кількох зустрічей суддів. Та вони зібрали підписи і з другої спроби скликали збори, аби проголосувати за звільнення Львова з посади голови суду. 

За кілька годин до зборів 3 жовтня пресслужба Верховного суду повідомила, що отримала відповідь Служби безпеки України: Львов таки має російське громадянство. Спецслужба також зауважила, що проводить щодо цього факту перевірку. Та навіть цей аргумент не переконав більшість присутніх під час зборів суддів проголосувати за звільнення Львова. «За» проголосував 21 суддя при 22 необхідних , «проти» — 18. 

«21 на 18 — це психологічна перемога. Уявіть, якщо було б навпаки. Саме ця більшість і дає змогу рухатись далі і ситуація не закрилась. Учорашні збори були не про аргументи і їх спростування, а про світогляд. З ним неможливо сперечатись, це основа сприйняття навколишнього світу. Наші 18 колег вважають, що суд може існувати в конфлікті з суспільством, ми так не вважаємо», — прокоментував після зборів ситуацію суддя Іван Міщенко, що був одним із тих, хто ініціював збори. 

За словами іншої судді Касаційного господарського суду Ганни Вронської, згідно з регламентом суду, після провального голосування за звільнення Львов має імунітет на рік. «Але ми проголосували, щоб зняти цей імунітет і згодом знову повернутися до питання звільнення. Неприпустимо, щоб суддя, якого звинувачують в отриманні російського громадянства, зважаючи на агресію Росії, обіймав таку  посаду. Це серйозний репутаційний ризик для суду в цілому», — каже Вронська в коментарі «Ґратам».

Її колега Олена Кібенко публічно закликала Львова звільнитися з посади голови за власним бажанням. Вона була однією з чотирьох кандидатів на посаду голови суду у 2017 році. Тоді «молоде крило» суду не змогло організуватися, аби вибрати керівника з його числа. Тож касаційні суди очолили так звані «кар‘єрні» судді, у тому числі Львов. 

«Ми не стверджуємо, що голова Касаційного господарського суду Богдан Львов є громадянином рф або мав там нерухомість. Ці факти якнайшвидше мають бути встановлені компетентними органами. Але такі звинувачення, підкріплені документами, є занадто серйозними і не можуть бути проігноровані», — писала Кібенко в одному з перших постів щодо цієї ситуації. 

Після зборів суду Львов вирішив піти у відпустку на період проведення перевірки правоохоронцями за його заявами. У переписці з кореспонденткою «Ґрат» він повідомив, що відпустку взяв з 4 по 14 жовтня. На запитання, чи планує сам звільнитися з посади відповів: «Якщо перевірка затягнеться, то можливий і такий варіант. «Топити» суд не хочу».

Голова Верховного Суду Всеволод Князєв. Фото: сторінка Князєва у фейсбуці

Та голова Верховного суду Всеволод Князєв наступного ж дня відкликав його з відпустки і видав розпорядження про визнання Львова суддею, в якого припинені повноваження, оскільки він має російське громадянство, та відрахував його за штат суду. Керівник Верховного суду назвав своє рішення непростим:

«Це безпрецедентне рішення для судової системи, адже зазначені положення Конституції та Закону [«Про судоустрій і статус суддів»] застосовуються вперше. Але в часи повномасштабної війни з російською федерацією, коли на фронті та в тилу гинуть наші найкращі громадяни, ми не можемо дозволити навіть найменший сумнів в об’єктивності, незалежності та неупередженості Верховного Суду та всіх його суддів».

За його словами, суд покладається на дані Служби безпеки України, але Львов має можливість спростувати їх. Князєв зазначає, що попри заперечення Львова «його дії та сама ситуація серйозно шкодять авторитету суду, чого ніколи не повинно статися».  

«Ґрати» попросили Львова прокоментувати це рішення, проте він не відповів. 

2 місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання
2

місяці. В середньому стільки українці очікують від подання позову до першого судового засідання

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду «Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

«Мене жбурляли, кричали матом, а я сміялася їм в обличчя — 12 років в’язниці!»

Розповідь Галини Довгополої, засудженої в Криму за держзраду

Раз на тиждень наші автори діляться своїми враженнями від головних подій і текстів