Адвокатам п’ятьох колишніх працівників спецназу «Беркут», яких судять за звинуваченням у розстрілах протестувальників на Майдані 20 лютого 2014 року, вдалося переконати суд, щоби дослідити допит «грузинського снайпера» Олександра Ревазішвілі. Незважаючи на протести обвинувачення та потерпілих, які заявили, що його розповідь — фейк.

«Ґрати» розповідають, звідки взялася історія про «грузинських снайперів» і як обвинувачення разом із потерпілою стороною спростовували її в суді.

Як на Майдані з’явилися «грузинські снайпери»

Тоді як Офіс генпрокурора доводить у суді, що в протестувальників на Майдані стріляли бійці спецназу «Беркут», адвокати обвинувачених стверджують, що майданівці влаштували провокацію. За альтернативною версією захисту, рано-вранці 20 лютого 2014 року «грузинські снайпери» відкрили вогонь по «Беркуту» за наказом «лідера протесту» — політика Сергія Пашинського. А потім стріляли у своїх, щоби спричинити хаос.

Ще у квітні 2014 року телеканал «Россия 24» показав коротке інтерв’ю Трістана Цителашвілі, назвавши його генералом грузинської армії, де той заявив, що до розстрілу протестувальників «доклав руку» колишній президент Грузії Михайло Саакашвілі. За словами Цителашвілі, Саакашвілі вислав до України чотирьох снайперів, щоби ті влаштували безлад на Майдані.

За три роки італійський журналіст Жан Мікалессін узяв сенсаційне інтерв’ю в трьох грузинів, які назвалися тими самими снайперами. Спираючись на їхні історії, Мікалессін зняв фільм «Україна: приховані істини». У четверту річницю Майдану його показали на італійському телеканалі «TG5». Цей канал належить колишньому прем’єр-міністру Італії Сільвіо Берлусконі, який відомий дружбою з президентом РФ Володимиром Путіним. Після цього російський пропагандист Дмитро Кисельов у своїй програмі показав уривки із фільму та записав інтерв’ю з його автором як доказ присутності «грузинських снайперів» на Майдані.

Коба Нергадзе. Скріншот із відео YouTube

Головні герої фільму — Коба Нергадзе, Залога Кваратескелія та Олександр Ревазішвілі. Журналіст зустрівся із ними влітку 2017 року. З першими двома — у Скоп’є, столиці Македонії, а з Ревазішвілі — «в іншій країні Східної Європи».

Вони заявили, що хочуть розповісти всю правду.

«Якби я висловився про це публічно три роки тому, для мене це погано закінчилося би», — пояснив Нергадзе.

Він показав у камеру своє посвідчення працівника Security Service of Defend — такої собі служби безпеки, яку, за його словами, створив Саакашвілі. До неї входили колишні міліціонери та військові. Як, наприклад, Ревазішвілі, який служив у грузинській армії й був снайпером. Кваратескелія сказав, що є активістом «Єдиного національного руху» — партії Саакашвілі. Усі троє стверджували, що їх скерували до України за наказом колишнього президента Грузії. Той нібито хотів повторити на Майдані «сценарій грузинської Революції троянд Мирні протести, що розпочалися через фальсифікації на президентських виборах у Грузії у 2003 році. У результаті чинний тоді президент Едуард Шеварнадзе пішов у відставку. До влади прийшов опозиціонер Михайло Саакашвілі ».

Їх курував Мамука Мамулашвілі — у фільмі його назвали військовим радником колишнього президента. Особливо його цікавили снайперські навички Ревазішвілі.

«Такі люди потрібні там, у Києві, щоби вибрати снайперські позиції», — Ревазішвілі переказував у фільмі його слова.

Група вилетіла до Києва 15 січня 2014 року. За словами Кваратескелії, у літаку їм видали паспорти на інші прізвища. Він потрапив до України як Давид Капанадзе. Кожен отримав по тисячі доларів — ще по п’ять тисяч обіцяли видати згодом.

«Ми мали робити провокації, — говорив про поставлене завдання Ревазішвілі. — провокувати «Беркут», щоби налаштувати його проти людей і змусити нападати на протестувальників».

На Майдані вони мешкали в наметі. 15 лютого до них прийшов Мамулашвілі та познайомив з американським ветераном-снайпером Браяном Бойнжером — вони мали йому підкорятися.

За словами Нергадзе, 18 лютого народний депутат опозиційної партії «Батьківщина» Сергій Пашинський, майданівець Володимир Парасюк та ще двоє людей принесли до готелю «Україна» сумку зі зброєю та залишили її в кімнаті Нергадзе. Він пам’ятає, що там були пістолети Макарова, автомати, карабіни та патрони. Мамулашвілі пояснив Нергадзе, що їхнє завдання ускладнилося: тепер вони мають стріляти й не допустити дострокових виборів. На запитання Нергадзе, у кого й куди стріляти, Мамулашвілі відповів: «Не має значення, треба посіяти хаос».

Залога Квартескелія. Скріншот із відео YouTube

Квартаскелія розповідав, що до кімнати зайшли два литовські снайпери та взяли собі зброю. А потім Мамулашвілі попередив, що з готелю стрілятимуть з іншого крила, а Квартаскелія та інші мають нічого не робити до його наказу.

Рано-вранці 20 лютого він та Квартаскелія почули стрілянину із сусідньої кімнати.

«Потім литовці відчинили вікно. Один із них зробив постріл, інший зачинив вікно. Вони зробили по три-чотири постріли кожен», — розповідав Квартаскелія.

Згодом у холі готелю вони бачили багато поранених та загиблих.

Ревазішвілі розповів, що 15 чи 16 лютого Пашинський наказав йти з речами до консерваторії та розміститися там на другому поверсі. Туди ж Пашинський приніс зброю та видав усім групам. Він питав у Ревазішвілі поради, яку краще позицію зайняти. І попередив, що є загроза штурму консерваторії силами «Беркуту» і треба буде відстрілюватись. Рано-вранці 20 лютого, за його словами, Пашинський почав кричати, наказав озброюватися і стріляти — по два-три постріли за раз. Стрілянина тривала десь 15 хвилин.

«Я був шокований, у стресі, не контролював себе й нічого не розумів, — розповідав у фільмі Ревазішвілі. — Ми не мали вибору. Нам наказали стріляти в «беркутівців», міліціонерів та демонстрантів — не розбираючись. Тому я був шокований».

Потім різко все припинилося, надійшов наказ залишити зброю й покинути будівлю. На вулиці Ревазішвілі побачив поранених та мертвих.

«Я до такого не був готовий. Ми зрозуміли, що нас використали та підставили», — казав він.

У фільмі Мікалессін, поміж іншим, цитує злиту в мережу розмову між главою МЗС Естонії Урмасом Паетом і верховною представницею ЄС із зовнішньої політики Кетрін Ештон. Вона відбулася 26 лютого 2014 року — естонський дипломат пізніше це підтвердив.

У цій розмові Пает нібито підтверджує зв’язок між снайперами на Майдані та лідерами опозиції.

Він розповідає Ештон те, що почув від лікаря та учасниці Майдану Ольги Богомолець. За її словами, «все свідчить» про те, що демонстрантів та силовиків убили одні й ті самі снайпери.

«Вона показала мені деякі фотографії, і сказала, що як лікар може сказати: це той самий «почерк», той самий тип куль, — каже Пает. — Її дуже турбує, що нова коаліція не хоче розслідувати, що саме сталося. Це сприймають як те, що за снайперами стояв не Янукович, а хтось із цієї нової коаліції».

На що Ештон здивовано відповідає, що, напевно, вони хочуть розслідувати.

«Тривожно те, — додає від себе Пает, — якщо це вийде й почне жити власним життям, це одразу дискредитує нову коаліцію».

Однак одразу після публікації розмови в мережі Пает зробив заяву.

«Я говорив лише про те, які версії ходили про те, що сталося в Україні, — сказав він на брифінгу 5 березня 2014 року. — Я не давав оцінок. Я лише висловив стурбованість, що якщо ці чутки почнуть жити власним життям, це може зашкодити ситуації в Україні».

Ольга Богомолець також пояснила свої слова: вона не говорила міністру про вбитих по обидва боки, оскільки не бачила тіл працівників правоохоронних органів. Богомолець заперечувала, що в неї були факти будь-якого зв’язку між снайперами та опозицією.

Сюжет про грузинських снайперів ще раз з’явився в листопаді 2021 року. Трістан Цителашвілі, той самий грузинський генерал, дав інтерв’ю російському телеканалу «РЕН ТВ». У ньому він озвучив ті самі подробиці, що фігурували раніше у фільмі. Сказав, що йому пропонували мільйон доларів, щоби він звинуватив Росію в причетності до цієї операції, але відмовився. Матеріал вийшов під заголовком «Генерал розповів, як Саакашвілі наймав снайперів для Євромайдану». У Грузії тоді в новинах показували голодування заарештованого владою Саакашвілі, який повернувся в країну напередодні виборів.

Олександра Ревазішвілі допитали у Білорусі

Олександр Ревазішвілі. Скріншот із відео YouTubeЗа місяць після виходу фільму Мікалессіна в ефір Олександр Горошинський, адвокат «беркутівців», звинувачених у розстрілах, попросив суд допитати Ревазішвілі та Нергадзе. На засіданні він стверджував, що йому вдалося зустрітися з ними та отримати їхню згоду дати свідчення. Через побоювання за своє життя вони хотіли свідчити лише за допомогою відеозв’язку з Вірменії. Суд задовольнив це клопотання. Але допит не відбувся — у 2017 році їх у Вірменії не виявилося. У березні 2019 року захист беркутівців знову просив про допит — тепер уже за допомогою відеозв’язку з Білорусі. Але суд відмовив, оскільки не одержав доказів перебування свідків у цій країні.

14 грудня 2021 року суд все ж заслухав свідчення Ревазішвілі. Точніше, дослідив запис допиту прокурором Білорусі Сергієм Куратником 13 жовтня 2019 року, який він провів на запит генпрокуратури України про правову допомогу. На ньому був присутній адвокат Олександр Горошинський.

Під час цього допиту Ревазішвілі повідомив, що зараз він тимчасово безробітний та живе в Білорусі. Він підтвердив, що служив у Збройних силах Грузії з 1993 до 1995 року в мотострілецькій бригаді снайпером.

У його версії подій, розказаної на допиті, уже не фігурують Нергадзе та Квартескелії, герої фільму. Але є нові «снайпери».

Розповідь про те, як він опинився на Майдані, Ревазішвілі почав здалеку. З приходом до влади Михайла Саакашвілі він став його активним прихильником і у 2008 році вступив до партії «Вільна зона». Коба Хабазі, керівник партії, познайомив його з Мамукою Мамулашвілі. Той поцікавився, чи Ревазішвілі був снайпером. Крім нього, на зустрічі були ще троє людей: Авто Гогохія, Нараб Кіпріані, Дато Келуарія. Усім їм Мамулашвілі сказав їхати в оплачуване відрядження до України.

Вперше, за словами Ревазішвілі, він був в Україні в березні 2013 року. У Жулянах усіх чотирьох зустріла «людина слов’янської зовнішності» й на сріблястому мінівені відвезла до квартири. Наступного дня заїхав Мамулашвілі та відвіз їх на Майдан. Там він спитав у нього, як у снайпера, де можуть бути хороші позиції для стрілянини. На що Ревазішвілі вказав на готель «Україна». За його словами, вони впродовж двох тижнів їздили на Майдан, оглядалися, після чого повернулися до Грузії. За цю поїздку він та інші отримали по 500 доларів.

У вересні Ревазішвілі разом із тими ж грузинами знову викликали до офісу «Вільна зона». Хабазі повідомив їм, що треба знову вилітати до Києва. Вдруге вони прилетіли до Борисполя, їх зустрів той самий чоловік і відвіз на ту саму квартиру. Вони знову виїжджали на Майдан разом із Мамулашвілі, але вже рідше.

«Він весь час кудись відлучався, з кимось розмовляв телефоном. Так ми в його розмові зрозуміли, що можливо будуть заворушення в Україні», — говорив на допиті Ревазішвілі.

У Києві вони пробули до листопада і знову полетіли до Тбілісі.

Третя поїздка відбулася наприкінці січня 2014 року.

«Ми вилітаємо допомогти нашим братам українцям», — сказав тоді Коба Хабазі, який приєднався до групи.

Як аванс він видав «на кишеню» 5 тисяч доларів. Після прильоту обіцяв ще по п’ять.

У «Борисполі» їх зустрів Мамулашвілі, забрав паспорти і провів повз прикордонний контроль. Їх відвіз той самий чоловік на сріблястому мінівені на ту саму квартиру, що й у перші два рази. Наступного дня їх повезли на Майдан. Там Мамулашвілі показав їм намет, де вони мали жити. І пояснив, що їхня мета — допомагати протестувальникам проти «Беркуту», якщо треба, кидати каміння та коктейлі Молотова.

«Вся суть була підтримувати перші ряди… Там усе дуже злагоджено та організовано було на Майдані, особливо, де було саме це осердя», — розповідав Ревазішвілі.

Десь 16 лютого до них у намет зайшов Мамулашвілі та сказав, що вони переходять у підпорядкування Сергія Пашинського. Причому Ревазішвілі назвав його Андрієм — після уточнюючого питання виправився і сказав, що його так назвали. За деякий час прийшов сам Пашинський із людьми в камуфляжному одязі, скомандував швидко йти за ним у консерваторію та завів їх на другий поверх будівлі. Там були інші групи, розташовані біля вікон. Пашинський наказав не питати жодних імен. Але як зрозумів Ревазішвілі потім із телесюжетів, поруч із ними були Парасюк та його батько.

«Але там уже я зрозумів, що зовсім інша ситуація була й люди були не ті, що люди внизу на площі, на Майдані», — стверджував Ревазішвілі.

Наступного дня він побачив як прийшов Пашинський у супроводі Мамулашвілі та генералів із Міноборони Грузії — серед них Георгій Каланадзе. Вони обійшли всі групи на другому поверсі консерваторії. Коли пішли, Пашинський повернувся зі зброєю — у руках був автомат, люди несли сумки. З них він почав роздавати зброю.

«Дійшов і до нас. Дістав карабін СКС та пачку набоїв», — розповідав далі Ревазішвілі.

Коли він здивовано запитав Пашинського, навіщо це, той відповів, що «цілком можливо» вночі «Беркут» штурмуватиме табір Майдану. І цього треба не допустити. Після цих слів передав карабін Нарабу Кіпріані та сказав чекати його команди, щоби відкрити вогонь. На уточнююче питання про ціль, Пашинський сказав, — «Беркут». Ревазішвілі каже, що Парасюк-молодший мав у руках автомат «Сайга», а його батько — карабін. 19 числа знову прийшли люди в камуфляжі разом із Пашинським. У консерваторії вимкнули світло, вони принесли та встановили прожектори.

20 лютого о третій-четвертій ранку Ревазішвілі прокинувся від того, що пролунали постріли з боку «України» або Жовтневого палацу. Пашинський почав кричати в рацію: «Припиніть вогонь, ще рано!». Усе затихло. Він знову задрімав. Під ранок розпочався «ажіотаж». Пашинський скомандував усім підвестися і стріляти: вибігати на парапет, робити по два-три постріли й заходити. Ціль — «Беркут», міліція.

«І тут усі почали стріляти, хто мав зброю», — каже Ревазішвілі.

Стрілянина тривала 10–15 хвилин. Після цього Пашинський різко скомандував залишити зброю, покинути приміщення і йти до своїх точок. Це був ранній ранок. Знову почули стрілянину — з «України». Ревазішвілі, Гогохія та Келуарія повернулися до свого намету на Майдані. Кіпріані з ними не було.

«Ми зрозуміли, усвідомили, що сталося, але, знаючи свою причетність, я особисто боявся, і ми не виходили з наметів», — сказав Ревазішвілі.

Наступні кілька днів вони практично провели в наметі, очікуючи, що прийдуть «головні» — Мамулашвілі чи Хабазі, але вони не з’явилися. Потім дізналися, що Кіпріані знайшли з пробитою головою десь на околицях Майдану.

«Це вже було для мене останньою [краплею], гадаю, напевно прибрали чи що. І я вирішив самовільно піти, не сказавши нікому нічого. Так я залишив Майдан», — розповідав Ревазішвілі.

До аеропорту доїхав на таксі, узяв квиток до Тбілісі та полетів. Відтоді йому довелося ховатися, побоюючись за своє життя. Що з іншими — він не знає.

На уточнююче питання прокурора, Ревазішвілі сказав, що він не мав зброї. З тих, кого він знає, стріляли 20 лютого Нараб Кіпріані, Парасюк та його батько. Були й інші, але він їх не знав.

Анастасія Корчагіна, адвокатка Ревазішвілі за призначенням, також поставила уточнююче питання: чи наступав «Беркут», коли відкрили стрілянину з консерваторії?

«Особисто я не бачив, щоби Беркут наступав. Стрілянина почалася за наказом Пашинського, до цього жодного штурму не було», — відповів Ревазішвілі.

Горошинському поставити питання не дали — він не був учасником слідчої дії, а лише «присутнім».

Ревазішвілі дали переглянути відео допиту та попросили підтвердити свої слова. Він зробив це й на цьому допит завершився.

Прокуратура доводить, що історія про снайперів — фейкова

Прокурор Ігор Земсков. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Щойно вийшов фільм, прокуратура почала перевіряти справжність подій. Результати цього розслідування прокурор Ігор Земсков оголосив на засіданні 22 грудня 2021 року.

По-перше, з’ясувалося, що Ревазішвілі був в Україні в серпні-вересні 2017 року, хоча в грудні у своїй письмовій згоді на допит він стверджував, що приїзд в Україну для нього небезпечний, тому просив узяти участь у суді за допомоги відеотрансляції з Вірменії.

Інформація Держприкордонслужби про перетин кордону підтверджує свідчення Ревазішвілі про його перші два візити до України 31 березня 2013 року він прилетів рейсом із Кутаїсі до київського аеропорту Жуляни й через місяць полетів назад. Вдруге він прилетів до Борисполя з Тбілісі 12 вересня 2013 року та вилетів 8 листопада 2013 року до Кутаїсі . Але третьої поїздки в січні-лютому 2014 року, коли Ревазішвілі нібито був учасником стрілянини з консерваторії, не зафіксовано. Як і немає інформації про перетин кордону у 2013 та 2014 році іншими учасниками групи, про яких говорив Ревазішвілі на допиті.

Сторона захисту протестувала, заявивши, що прокуратура порушила закон про захист персональних даних, коли запитувала в прикордонників інформацію про проходження кордону. Адвокати також нагадали, що свідок за його словами пройшов кордон в обхід паспортного контролю у 2014 році.

«Скажіть, будь ласка, ми ж сьогодні в такому світі живемо, — говорив адвокат Горошинський. — Щодо судді Миколи Чауса — там була інформація про перетин кордону? Щодо Саакашвілі, який повернувся до Грузії — він має інформацію про перетин кордону, штамп про виїзд? Також ні».

«Це відверта брехня», — резюмував прокурор Симонов заяви захисту.

Він нагадав, що згідно із законом в аеропорту не могли пропустити Ревазішвілі без паспортного контролю. Тим більше, що свідок вказував, що виїжджав назад 23 лютого за своїм документом, тобто не користувався паспортом на інше ім’я. Прокуратура перевірила обидва закордонні паспорти Ревазішвілі. Вони на те саме прізвище, другий він узяв після того, як закінчився термін першого.

Прокуратура додатково запросила інформацію «Міжнародних авіаліній України», щоби з’ясувати, якими рейсами користувалися грузини. Ці авіакомпанії збіглися з інформацією прикордонників.

Мамука Мамулашвілі. Скріншот відео «24 каналу»

У суді також допитали Мамуку Мамулашвілі, як просила прокуратура. Захист намагався оскаржити допит, оскільки білоруський прокурор не просив Ревазішвілі впізнати Мамулашвілі. Суд відхилив заперечення адвокатів: кадри з обличчям Мамулашвілі показували у фільмі.

На допиті Мамулашвілі заперечував, що був у Києві під час революції.

«По-перше, хотіли дискредитувати Саакашвілі, зробити цю прив’язку, хоча до політиків ми не мали жодної прив’язки. Друге, це те, що просто ми завдали серйозних проблем, працюючи як розвідка української армії», — припустив Мамулашвілі причини появи його прізвища у фільмі та у свідченнях Ревазішвілі.

Він розповів, що в червні 2013 року приїжджав із командою на Чемпіонат Європи зі змішаних єдиноборств до Києва — він голова Національної федерації Грузії з цього виду боротьби. Оскільки спортивний захід проходив за містом, до центру Києва він навіть не виїжджав.

У грудні 2013 року на Кубку світу в Баку грузинська команда відкрито підтримала Україну та Євромайдан. У лютому 2014 року частина спортсменів «на свій страх та ризик» спробувала приїхати до України, щоб узяти участь у протестах на Майдані. Але в Харкові їх не пропустили й одразу вислали назад, дізнавшись, що вони борці з Грузії. Мамулашвілі знав, що його не пустять і не поїхав тоді з ними. Але написав публікацію у фейсбуці.

«Ми грузини на своєму досвіді вже знаємо, як пишуться такі сценарії. Спочатку створюється прокремлівська партія, потім героями оголошують «Беркут» і пропонують назвати на честь нього вулицю в Москві. Але в перспективі — громадянська війна. Єдиний вихід — наша самопожертва заради свободи та незалежності…», — читав у суді Мамулашвілі свій текст восьмирічної давності.

Він приїхав до України вже після закінчення революції. 5 квітня 2014 року він прилетів із Кутаїсі до Донецька до друга. А вже наприкінці квітня Мамулашвілі приїхав до Києва із групою поплічників та заснував добровольчий підрозділ — Грузинський легіон. Грузини тренували українських солдатів та брали участь в АТО.

Прокуратура зазначила, що інформація про перетин кордону Мамулашвілі підтверджується інформацією прикордонної служби та відмітками в його паспорті. Тобто свідчення Ревазішвілі про те, що Мамулашвілі тричі зустрічав снайперську групу в Києві, не підтвердилися.

Мамулашвілі заявив у суді, що фільм про «грузинських снайперів» він дивився, хоча особливої ​​уваги на нього не звернув, бо той зроблений «досить примітивно». Героїв фільму він назвав «неграмотно підібраними акторами»: на військових вони не схожі і грузинською розмовляють із сильним акцентом, який свідчить, що вони жили в Росії. За словами Мамулашвілі, структури безпеки, до якої себе відносять Ревазішвілі та Нергадзе, не існує в Грузії, а в посвідченні він помітив граматичні помилки. Такі книжки-посвідчення, стверджував свідок, з 2004 року не використовуються в Грузії, їх замінили на пластикові ID-картки.

«Хлопці, які представляють Грузинський легіон, — це хлопці фізично підготовлені, насамперед… Кілька товстунів, я перепрошую, які називаються снайперами, ще й моїми снайперами — це досить смішно», — пояснював Мамулашвілі суду.

«Ні, вони мені не знайомі», — відрізав він.

З Браяном Бойнджером — у фільмі він фігурує як інструктор снайперів на Майдані — Мамулашвілі познайомився лише у 2016 році, коли той уперше приїхав до України. Приблизно в цей же час — точної дати він не пам’ятає — з Кобою Хабазі, теж в Україні.

Сторона обвинувачення розпитала його про знайомство із Сергієм Пашинським та Володимиром Парасюком. Мамулашвілі відповів, що Парасюка він бачив лише на телебаченні, а з Пашинським познайомився у 2017 році. Після виходу фільму до Мамулашвілі зателефонував адвокат Пашинського та запросив на зустріч.

«Пашинський прийшов з адвокатом, ми переговорили — просто зрозуміти, чи був я тоді (під час Майдану) взагалі в Україні. Я казав, що не був. Я спеціально взяв свій грузинський паспорт, щоби показати коли я в’їхав», — розповів Мамулашвілі. Інших контактів, за його словами, між ними не було.

Народний депутат Сергій Пашинський у Київському апеляційному суді. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

На засіданні в листопаді 2019 року, коли до суду викликали Сергія Пашинського як свідка захисту, його запитували про знайомство з Мамулашвілі. Він розповів те саме: зустрілися у 2017 році й говорили про фільм. Адвокати цікавилися наказом стріляти з консерваторії та іноземними снайперськими групами, зокрема грузинськими, на Майдані. Пашинський відповідав, що йому не відомо, хто контролював консерваторію 20 лютого, і хто наказав відкрити звідти вогонь. Щодо іноземних снайперів чи людей зі зброєю серед протестувальників, Пашинський відповів, що якби такі з’явилися, то «за 15 хвилин знав би весь світ», бо Майдан «був відкритий як на долоні».

«Те, що ми зараз чуємо — фейки російської пропаганди, це неповага до суду», — заявив політик.

На його думку, 20 лютого відбулася провокація, яку влаштували агенти ФСБ.

«Оскільки вони зрозуміли — після 19 лютого Янукович може відступити. Щоби пов’язати його кров’ю, вони влаштували цю провокацію», — казав Пашинський у суді.

Захист, між іншим, запитав Мамулашвілі про Трістана Цителашвілі, який дав інтерв’ю про снайперів у 2014 році. Мамулашвілі сказав, що той ніколи не був генералом і припустив, що Цителашвілі завербувала ФСБ.

Зрештою, прокуратура вказала на розбіжності версій, які Ревазішвілі озвучував у фільмі та на допиті в Білорусі. Наприклад, білоруському прокурору він повідомив, що не стріляв і зброї в нього не було, хоча у фільмі стверджував протилежне. Також у фільмі він казав, що стріляла вся група, а на допиті назвав лише Нараба Кіпріані. Ревазішвілі плутався під час допиту, звідки він утік — чи то з готелю «Україна», чи то з консерваторії.

Адвокатка Євгенія Закревська. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Адвокатка Євгенія Закревська, яка представляє потерпілу сторону, вважає, що Ревазішвілі дав різні свідчення, оскільки відчуває відповідальність і намагається убезпечити себе. Вона також зазначила, що свідок не несе відповідальності в цьому суді за свідчення прокурору іноземної держави.

На її думку, це не просто недостовірна інформація: її навмисно сфабрикували для розслідування розстрілів протестувальників.

«Якби це просто був фільм і залишався фільмом, можна було б говорити про звичайну інформаційну кампанію. Але цей фільм та актори з нього були створені саме для нашого процесу», — заявила в суді Закревська, звинувативши захист «беркутівців» у недобросовісності їхніх доказів, які вводять суд в оману та дискредитують судовий процес.

Суд не долучив фільм до матеріалів справи — лише допит Ревазішвілі в Білорусі.

«Оскільки в цьому випадку — це втягування суду до вивчення інших обставин, які можуть бути предметами якихось інших розслідувань», — пояснив головуючий суддя Сергій Дячук своє рішення.

Інформацію держприкордонслужби та авіакомпанії, допит Мамулашвілі та матеріали, що належать до нього, суд долучив. Але остаточну оцінку доказам даватиме під час винесенні вироку.